Ухвала

від 27.01.2025 по справі 2-160/11

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-160/11

Провадження № 4-с/210/3/25

У Х В А Л А

іменем України

27 січня 2025 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Чайкіної О. В.

за участі секретаря судового засідання Кучевасової А.В..

сторони та учасники судового розгляду, які приймають участь у судовому розгляді скарги: скаржник - ОСОБА_1 заінтересована особа ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа ОСОБА_2 -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа ОСОБА_2 .

Розгляд судом скарг сторін виконавчого провадження визначений розділом VІІ ЦПК України.

Суд 13 грудня 2024 року відкрив провадження у справі ті витребував копії завірені належним чином матеріалів обтяження №1534232 від 09.12.2004 року за постановою АА-992217 від 08.12.2004 року, про що постановлена відповідна ухвала.

27 січня 2025 року в судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 заявив, що він не довіряє складу суду, а саме головуючому у справі, оскільки суддя Чайкіна О.В. ухвалила виправдувальний вирок 18 серпня 2017 року відносно ОСОБА_1 у межах скарги приватного звинувачення ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_2 звинуватив головуючого справі, що вона винна у зникненні майна, оскільки ухвалила виправдовувальний вирок, де він є потерпілим.

Скаржник ОСОБА_1 зазначив, що суду довіряє, і що підстави для відводу відсутні.

Представник Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скерував заяву про відкладення розгляду справи, оскільки до теперішнього часу не працюють автоматизовані системи виконавчих проваджень.

Суд вислухавши позицію сторін, приходить до наступних висновків.

Питання про відвід вирішується судом у відповідності до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, та враховуючи доводи заяви про відвід, суд приходить до висновку про задоволення заяви, враховуючи наступне.

Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу з підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Крім того, відповідно до вимог частини 4 статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Згідно з частиною 7 статті 56 "Закону України Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Так, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Практика цього суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. При вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді ( п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ( п. 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

За приписами ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Твердження ОСОБА_2 про те, що головючий винний у зникненні майна є несумісними і свідчать про особисту неповагу ОСОБА_2 щодо головуючого у справі, його негативне ставлення, і намагання принизити суд, та свідчать про нехтування загальними етичними нормами. Про це свідчить хронологія подій у справі.

Так обставини у справі зводяться до того, що в Дзержинському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з 2011 по 2024 рік перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позов залишено без розгляду.

Станом на 2011 рік головуюча у справі (за скаргою на дії державного виконавця) навіть не була суддею Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що події, на які покликався позивач ОСОБА_2 у позові, як у скарзі приватного звинувачення, мали місце у 1997 році, і на цей час головуюча у справі ходила до школи і навіть не проживала в місті Кривий Ріг, тому жодним чином не могла мати відношення чи сприяти зникненню майна ОСОБА_2 .

Головуючим у цій справі 18 серпня 2017 року ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (посмертно) у пред`явленому їм звинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ст.356 КК України (за епізодом вивезення обладнання у вересні 2004 року) визнано невинними та виправдано їх на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України через відсутність події злочину.

ОСОБА_1 у пред`явленому йому звинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ст.356 КК України (за епізодом вивезення шкір ВРХ у березні 1998 року) визнано невинними та виправдано його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України у зв`язку з відсутністю у його діях складу злочину.

Цивільний позов ОСОБА_2 щодо відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.

У 2004 році - головуючий у справі була студенткою, і не мала місця реєстрації, так і проживання в місті Кривий Ріг, тож жодним чином не причетна до подій, про які заявляє ОСОБА_2 , обгрунтовуючи завлений відвід і звинувачуючи головуючого у причетності до таких подій.

Виправдовувальний вирок, постановлений головуючою у справі скасовано судом апеляційної інстанції та скеровано на новий розгляд.

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (посмертно) визнано невинуватими в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, (по епізоду вивезення обладнання у вересні 2004 року) і виправдано їх на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України 1960 року у зв`язку з відсутністю в їх діях складу злочину.

Цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, (по епізоду вивезення шкур великої рогатої худоби в березні 1998 року) і виправдано його на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України 1960 року у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без зміни, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Бенік Н.І. - без задоволення.

У подальшому Верховний Суд скасував вирок, та направив на новий розгляд.

Окрім скарги приватного обвинувачення, за результатами розгляду якої головуючий у справі постановив виправдовувальний вирок, наразі головуючому у справі передано скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, яка стосується тих же обставин (викрадення майна у 1997-1998 та 2004 році), яким головуюча надала у вироку оцінку.

З цих підстав головуюча вважає, що з точки зору стороннього спостерігача не є правильним та справедливим по відношенню до ОСОБА_2 , розгляд скарги на дії державного виконавця цим складом суду.

Зазначені обставини свідчать про неможливість подальшого розгляду справи в такому складі суду та відповідають положенням ст.36 ЦПК України, ст.15 Кодексу суддівської етики, а також з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді Чайкіної О.В. та об`єктивного розгляду даної справи, тому відвід слід задовольнити.

Інші доводи ОСОБА_2 щодо підстав відводу є необгрунтованими, несумісними зі справою, і свідчать про виключно негативне ставлення учасника процесу до суду.

Частиною 1 статті 41 ЦПК України визначено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 36, 40, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про відвід головуючої - судді Чайкіної Ольги Володимирівні від розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.

Цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), - передати до апарату (канцелярії) Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для здійснення повторного авторозподілу та визначення нового складу суду.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 31 січня 2025 року.

Суддя: О. В. Чайкіна