Рішення

від 22.01.2025 по справі 182/8187/21

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/8187/21

Провадження № 2/0182/397/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.01.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рунчевої О.В.,

секретаря судового засідання Паламарчук П.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Путненко Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, третя особа: Дніпропетровська обласна прокуратура про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

26.11.2021 року позивач звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, посилаючись на наступні обставини.

10.11.2005року ОСОБА_4 був затриманийв м.Дніпропетровську співробітникамикарного розшуку. У відділку міліції він дізнався, що його затримано за підозрою у скоєнні злочинів за ст.ст. 186,187 КК України. Діяння, які йому інкримінували, були скоєні за три місяці до затримання, і по даній справі як підозрювані проходять ще декілька осіб, з якими ОСОБА_4 не знайомий та ніколи не зустрічався.

Позивач стверджує, що у Жовтневому районному відділку внутрішніх справ м. Дніпропетровська його били та катували (за допомогою протигаза). З цими фактами він звертався до судово-медичної експертизи. Лише через дві доби після затримання, він був поміщений до ізолятора тимчасового тримання в м. Дніпропетровську, де перебував 10 днів. Внаслідок катувань, у позивача боліла голова, нирки, йому було важко зосередитись, він відхаркував кров`ю, його лихоманило. Приблизно 21 листопада 2005 року його було доставлено вже до будівлі УМВС м. Дніпропетровська до слідчого, прізвище якого він не пам`ятає. Там, перший і останній ра, він зустрівся зі своїм адвокатом, яка повідомила, що позивач буде на «підписці про невиїзд», і йому потрібно буде з`являтись до слідчого чи потім в суд, про що вона сповістить його особисто. Але ні його особисто, ні через адвоката, більше до відділку ніхто не викликав, в розшуку за цими справами він ніколи не знаходився. В кінці 2008 року батько позивача, оскільки він наймав адвоката і тримав з нею безпосередній зв`язок, сказав йому, що адвокат повідомила, що питання повністю «закрите», його викликати не будуть і ніяких юридичних наслідків для нього вищезазначені обставини мати не будуть. Із Міністерства внутрішніх справ до позивача ніхто не звертався.

Але в червні 2009 року від рідної сестри позивач дізнався, що відносно нього порушені кримінальні справи, за якими йому пред`явлені звинувачення за ст. 186 та 187 КК України. Сестрі позивача було відмовлено у працевлаштуванні в ПАТ «ВіЕйБіБанк», оскільки за даними оперативно-довідкового обліку МВС ОСОБА_4 вважається особою, яка притягується до кримінальної відповідальності.

В період часу з 2009 року по 2016 рік ОСОБА_4 декілька разів був на прийомах у різних очільників правоохоронних органів з проханням поставити логічну крапку в його справі або засудити, або закрити кримінальні справи на підставі реабілітуючих обставин (за відсутності факту скоєння злочину), або виправдати за результатом судових розглядів. Всі ці спроби успіху не мали, позивачу кожен раз надавали різну інформацію, що справа ще перебуває на розгляді, що її вже передано до суду, а потім, що справу втрачено та її не можуть знайти, а його обов`язково знімуть з обліку, як особу якій пред`явлено обвинувачення у скоєнні грабежу і розбою.

Наприкінці 2016року ОСОБА_4 ,як арбітражнийкеруючий,брав участьу державнихзакупівлях послугз ліквідаціїпідприємств на порталахдержавних закупівель.Для участі ваукціоні однієюз вимогє довідкапро відсутністьсудимості іпро відсутністьпритягнення докримінальної відповідальності. За запитом позивачу було надано довідку 378-30092016/12210 наступного змісту: «За обліками МВС громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Нікополь, Дніпропетровська область Україна на території України станом на 03.10.2016 року притягується до кримінальної відповідальності: - 26.10.2005 року Жовтневим РВ ДМУ ГУМВС України Д/обл., за ст.187 КК України по кримінальній справі №04063-2-1-2005/052668; -22.10.2005року Дніпропетровським МУ ГУМВС України Д/обл., за ст.186 ч.2 КК України по кримінальній справі №04069-2-1-2005/052652». Відповідно доп.6ч.1ст.17Закону України«Про публічнізакупівлі» від25.12.2015року замовникприймає рішенняпро відмовуучасникові вучасті упроцедурі закупівліта зобов`язанийвідхилити тендернупропозицію в разі, якщо службова (посадова) особа учасника, яка підписалатендерну пропозицію,була засудженаза злочин,вчинений зкорисливих мотивів,судимість зякої незнято абоне погашеноу встановленомузаконом порядку. Також, він не міг взяти участь і в тендерах на постачання інших послуг і матеріальних ресурсів, як фізична особа підприємець, на суми більше 200000 гривень. Отже, наслідки незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, в тому числі і у вигляді внесення вказаної в довідках інформації в оперативно-довідковий облік, значно звузили його професійну спроможність і можливості забезпечувати родину за рахунок професійних та підприємницьких здібностей.

На початку 2018року ОСОБА_4 знов зробив запитщодо отриманнядовідки провідсутність судимості. В довідці №18123562378813942440 серія ААА №0379575 щодо нього було зазначено наступне: «разом з тим є особою, якій 11.11.2005 Жовтневим РВВС м. Дніпропетровська пред`явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого статтею 187 КК України, кримінальна справа №63052668 від 26.10.2005. Відомості про результати судового розгляду до МВС не надходили. Дніпропетровським ГУ УМВС України в Дніпропетровській області 12.11.2005 пред`явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, кримінальна справа №63052652 від 22.10.2005. Відомості про результати судового розгляду до МВС не надходили».

05.06.2018року позивач звернувся до Дніпропетровськогоокружного адміністративногосуду зпозовом,в якомузокрема просив: визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформаційних технологій щодо зберігання та використання в довідці №18123562378813942440 серія ААА №0379575 зазначених вище відомостей; зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформаційних технологій виключити із бази даних дану інформацію. В повному обсязі позов ОСОБА_4 було задоволено. Це рішення було підтримано Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року (справа №804/4135/18).

Дані обставини суттєво вплинули на життя позивача, оскільки з 10 листопада 2005 року і до 12.04.2021 року день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП64329401, його звинувачували в скоєнні злочинів, які він не вчиняв. З цих підстав позивач вирішив позиватись стосовно стягнення моральної шкоди на його користь у зв`язку з порушенням посадовими особами МВС його прав протягом 173 місяців (більше 14 років). Позивач вважає, що з моменту порушення кримінальних справ і по сьогодні іменем Держави Україна вирок за ці діяння йому не проголошено, а тому він робить висновок, що його було незаконно затримано, поміщено до ІТТ, притягнуто до кримінальної відповідальності. Ці злочини не було не тільки повно і швидко розкрито, але вони не були розкриті взагалі. Щодо цих злочинів та в рамках цих кримінальних справ не було вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин цих злочинів та дійсного виявлення осіб, які їх вчинили. Всупереч вимогам закону слідство по цих справах не було завершено в розумні строки та в порядку визначеному законом, що мало для життя позивача тривалі травмуючі наслідки.

Як вбачається із змісту довідок, облікові документи щодо позивача не було вилучено з оперативно-довідкових картотек МВС до самої стадії примусового виконання судового рішення щодо визнання дій МВС в цьому випадку протиправними, а тому ОСОБА_4 звертає увагу на те, що справи проти нього не припинялися на стадії слідства з реабілітуючих мотивів. За таких обставин справи повинні були бути передані до суду для здійснення правосуддя. Але вони не тільки не були передані, але і були втрачені.

Позивач вважає, що діями посадових осіб МВС були порушені його Конституційні права, право на справедливий суд, право на доступ до правосуддя. В результаті незаконних дій та бездіяльності МВС він залишився без можливості в продовж розумного строку у публічному судовому розгляді доказати свою невинуватість в інкримінованих йому діяннях. На цей час така можливість є не відновлюваною. Законність притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності в справах №63052652 та №63052668 в порушення закону протягом 2005-2021 років жодним актом державного органу не встановлена.

ОСОБА_4 вважає, що моральна шкода спричинена йому наступними незаконними діями посадових осіб МВС, які обмежували та порушували його права, гарантовані Конституцією України та іншими законами, в зв`язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності і перебуванням під слідством, іншими діями/бездіяльністю, що безпосередньо пов`язані із притягненням до кримінальної відповідальності або витікають із цього факту, а саме:

- незаконного затримання за відсутності буд-яких передбачених КПК України підстав;

-катування ст.3 Конвенції: «Катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання» - нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню;

- незаконне взяття і тримання під вартою;

-незаконне визнання підозрюваним;

-незаконне притягнення як обвинуваченого (незаконне притягнення до кримінальної відповідальності/перебування під слідством);

-порушення прав як учасника кримінального провадження.

Якзазначає ОСОБА_4 ,на моментзатримання вінзакінчив основнийкурс юридичногоВУЗу,та вчивсяна 6-мукурсі.Мрією йогожиття булобажання працюватив правоохороннихорганах,а конкретнов прокуратурі.Але післянезаконного затримання,він отримавлиста прокурорам.Орджонікідзе МаглишаА.С.,в якомубуло зазначенотаке:«Повідомляю васпро те,що узарахуванні васдо кадровогоскладу Прокуратурим.Орджонікідзе Дніпропетровськоїобласті,за направленнямПрокуратури Дніпропетровськоїобласті таза результатамиспівбесіди,вам відмовленона підставінаступного:При підготовціприйняття рішенняпро зарахуваннявас докадрового складуПрокуратури м.Орджонікідзе Дніпропетровськоїобласті перевіркоюнаданих вамиавтобіографічних данихта документіввстановлені нововиявленіобставини,які унеможливлюютьприйняття васна роботудо органівпрокуратури. Так перевіркою даних оперативно-довідкового обліку стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь, Дніпропетровська область встановлено, що на 27 квітня 2006 року ви є особою яка обвинувачується у скоєнні кримінального злочину і на цій підставі притягується до кримінальної відповідальності за ст. 187 КК України та ст. 186 КК України. Керуючись ст. 46 ЗУ «Про прокуратуру», правилами професійної етики працівників прокуратури сповіщаю вас, що вказані факти свідчать про відсутність у вас морально-ділових якостей, необхідних для працівника прокуратури, та унеможливлюють призначення вас на будь-яку посаду в Прокуратурі м. Орджонікідзе Дніпропетровської області». З цього моменту будь які намагання працевлаштуватися у правоохоронні органи чи загалом на державну службу завжди залишались марними.

Ця несправедливість протягом стількох років є постійним чинником глибоких переживань позивача, бо те, чого він прагнув з юності за чиєїсь безвідповідальності і злої волі не можливо реалізувати вже ніколи. В кінці-кінців, неможливість знайти достойну роботу призвела до постійних сварок в сім`ї і розлученню з першою дружиною.

Крім того, наслідки притягнення позивача до кримінальної відповідальності впливали на його професійну репутацію, честь та гідність, як арбітражного керуючого від самого початку цієї діяльності у 2010 році. В результаті, не отримуючи жодних пропозицій і призначень, з 2016 року він вимушений був покинути професію арбітражного керуючого. Зазначене значно ускладнювало для нього саму можливість заробляти на життя і утримувати сім`ю протягом всіх цих років.

Крім того,на часнезаконного притягненнядо кримінальноївідповідальності позивачбув перспективнимспортсменом,майстром спортуУкраїни (посвідчення№8471від 11.01.1999року),чемпіоном тапризером міжнароднихзмагань.Досягнення вспорті ісам спортбули другоюмрією йогожиття,він мавнамір продовжитиспортивну кар`єру. В зв`язку з затриманням та наступним жорстоким катуванням (зокрема, вибиті зуби), після якого позивач довго фізично відновлювався, він втратив не тільки впевненість, але і саму можливість виступати за кордоном, що для спортсмена його рівня є беззаперечною умовою для спортивної кар`єри, оскільки для отримання документів для виїзду за кордон також було необхідно отримати довідку про не притягнення до кримінальної відповідальності. Позивач наразі не має закордонного паспорту і жодного разу в житті не був за кордоном. В результаті вищеописаних подій він не міг поїхати працювати за кордон як тренер, хоча такі пропозиції були, бо не зміг як особа, що «притягується до кримінальної відповідальності» отримати шенгенську візу. Це призвело до того, що позивач взагалі не міг продовжувати спортивну кар`єру, бо фізичні травми, отримані не в справедливому двобої на ринзі, а закутим у кайданки з протигазом на голові, поєднались із непевністю у своїх силах, та відчуттям дуже глибокої життєвої поразки.

Крім того, позивач вів активну громадську діяльність. Особливо в період навчання у ВУЗі, та до самого затримання він активно брав участь у студентському житті та у громадській, спортивній і політичній діяльності свого міста, був залучений у самодіяльність - виступав за вузівську команду КВК, входив до студентської ради, виступав на спортивних змаганнях за ВУЗ, і не тільки у контактних видах спорту, а, наприклад, у футболі чи у шахах. Взаємодіяв як представник активної студентської молоді із політичним партіями, був наглядачем і консультантом (як юрист) на виборах депутатів різних рівнів і президентських виборах. Тобто, мав високу ділову репутацію яка ґрунтувалася на високій суспільній оцінці його професійних і ділових якостей у декількох площинах професійній і освітній, як юрист, та спортивній, як спортсмен із значними успіхами, та громадській, як громадський активіст.

Так,притягнення позивачадо кримінальноївідповідальності нанеслошкоду безпосередньо ійого родині. Сестрапозивача ОСОБА_5 ,у 2009році незмогла отриматибажану посадув ПАТ«ВІЕйБіБанк». На цьому тлі їх відносини суттєво погіршилися, вони довгий час не підтримували стосунки, бо сестра покладала провину на позивача за неможливість працевлаштування на «престижні» посади. Він дійсно відчував свою провину і страждав, що запобігти цьому і виправити не міг.

З цих підстав позивач просить суд стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь відшкодування моральної шкоди грошові кошти в наступному розмірі:

- незаконне притягнення як обвинуваченого, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності/перебування під слідством на протязі 173 місяців поспіль за ст. 187 КК України, кримінальна справа №63052668 від 26.10.2005 року виходячи із розрахунку 173 місяці Х 6 000грн (мінімальна заробітна плата) = 1038000 (один мільйон тридцять всім тисяч) гривень;

- незаконне притягнення як обвинуваченого, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності/перебування під слідством протягом 173 місяців поспіль за ч. 2 ст. 186 КК України, кримінальна справа №63052652 від 22.10.2005 року виходячи із розрахунку 173 місяці Х 6 000грн (мінімальна заробітна плата) = 1038000 (один мільйон тридцять всім тисяч) гривень;

- незаконного затримання 50000гривень;

- катування (в разі якщо докази збереглися в експертній установі) з спричиненням тілесних ушкоджень - 200000гривень. Хоча і ця сума не співмірна із психологічними і моральними наслідками фізичних катувань;

- незаконне взяття і тримання під вартою 50000гривень;

- незаконне визнання підозрюваним-50000гривень;

- протиправною бездіяльністю стосовно зберігання та використання відомостей стосовно того, що я є особою, якій 11.11.2005 Жовтневим РВВС м. Дніпропетровська пред`явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 КК України, кримінальна справа №63052668 від 26.10.2005 року. Дніпропетровським ГУ УМВС України в Дніпропетровській області 12.11.2005 року пред`явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, кримінальна справа №63052652 від 22.10.2005 року, також виходячи із розрахунку 173 місяці Х 6000грн (мінімальна заробітна плата) = 1038000 (один мільйон тридцять всім тисяч) гривень.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.118-119).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.03.2023 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (а.с.162-163).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Дніпропетровську обласну прокуратуру (а.с.213-214).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.05.2024 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів (том 2, а.с.25-26).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.05.2024 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів (том 2, а.с.28-29).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.07.2024 року закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду (том 2, а.с.51-52).

21.01.2022 року до канцелярії суду від ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив, згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки вважає себе неналежною стороною по справі, оскільки досудове розслідування кримінального провадження №630052652 проводилось у слідчому відділі Дніпровського РВ ГУНП в Дніпропетровській області (колишнє Дніпровське ГУ МВС). Кабінетом Міністрів України було прийнято рішення не про реорганізацію, а про повну ліквідацію органів внутрішніх справ. 07.11.2015 року набрав чинності Закон України від 02.07.2015 року №580-VII «Про Національну поліцію» та втратив чинність Закон України «Про міліцію». Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідуються, як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, в тому числі Дніпропетровське міське управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області без правонаступництва.

Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складових цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови в позові. Так, відповідач вважає, що надана ОСОБА_4 довідка з прокуратури м. Орджонікідзе Дніпропетровської області від 11.05.2006 року №57п-06, не є належним та допустимим доказом спричинення останньому моральної шкоди. Згідно редакції ст. 46 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, який був чинний на момент виготовлення довідки, не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих. Нормами вказаної статті не передбачені підстави, зазначені у довідці, щодо відмови призначення ОСОБА_4 на посаду прокурора м. Орджонікідзе Дніпропетровської області. Таким чином, позивач мав право оскаржити дії органів прокуратури до суду. Крім того, згідно редакції ст. 22 Кодексу Законів про працю України від 15.12.1993 року №3694-XII, забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. А тому сестра позивача ОСОБА_5 мала змогу оскаржити в суді дії керівництва Дніпровської філії ВАТ «ВіЕйБіБанк». Відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат неймовірного характеру, психосоматичних та психоемоційних змін, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими, внаслідок зневажливого ставлення до виконання обов`язків, що виразилось у бездіяльності слідчого, на думку позивача. Крім того, відповідач вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Звертає увагу суду, що відповідно до мотивувальної частини постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 року по справі №804/4135/18, суд зазначив, що оскільки на сьогоднішній день немає кримінальних справ, про які йдеться в спірній довідці, відсутні докази пред`явлення ОСОБА_4 обвинувачень. Таким чином, на сьогодні відсутні будь-які відомості, які вказують, що органами досудового слідства ГУ МВС в Дніпропетровській області в 2005 році виносились постанови про притягнення позивача в якості підозрюваного чи обвинуваченого, або обирались запобіжні заходи відносно нього. Не надано доказів, що ОСОБА_4 звертався до органів прокуратури або суду із скаргами про спричинення йому тілесних ушкоджень працівниками ГУМВС в Дніпропетровській області за вчинення кримінальних правопорушень. З цих підстав, просять відмовити в позові в повному обсязі.

21.06.2023 року на адресу суду від Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому вони повністю підтримали позицію Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та просили відмовити позивачу в задоволенні позову.

03.04.2024 року до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд» від Дніпровської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та необґрунтованими нормами матеріального права з огляду на наступне.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1167 ЦК України доказуванню підлягають такі обставини: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. Дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України). Самі по собі факти неправомірності певних дій чи бездіяльності за відсутності доведеного факту наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Наявність такої шкоди відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу, підлягає доведенню особою, що порушує питання про її відшкодування.

Крім того, визначаючирозмір відшкодування,суд маєкеруватися принципамирівності,поміркованості,розумності,справедливості.Розмір відшкодуванняморальної шкодимає бутине більш,аніж достатнімдля розумногозадоволення потребпотерпілої особиі неповинен призводитидо їїзбагачення. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 43, 178 ЦПК України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до положеньст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1ст.13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні представник позивача Горева К.С. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області та ГУ Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області Ізотова Т.Л. в судовому засідання підтримала позицію, викладену у відзивах на позовну заяву, просила в позові відмовити в повному обсязі, додатково пояснила, що кримінальні справи №63052068 та №63052652 про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст. 187 КК України та ст.186 ч.2 КК України відповідно, втрачені.

Представник Державної казначейської служби України Тараненко М.С. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд у їх задоволенні відмовити.

Представник Дніпропетровської обласної прокуратури Путненко Н.К. позовні вимоги не визнала та просила суд у їх задоволенні відмовити, додатково пояснила, що вищезазначені кримінальні справи втрачені, в провадженні органів досудового слідства їх не має, до суду також не передавались.

Суд вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.10.2005 року Жовтневим РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 187 КК України по кримінальній справі №040063-2-1-2005/052668, та 22.10.2005 року Дніпровським МУ ГУМВС України Дніпропетровської області за ст. 186 ч.2 КК України по кримінальній справі №040/69-2-12005/052652. Даний факт підтверджується довідкою Міністерства внутрішніх справ серії ІНД №0245236 від 03.10.2016 року (а.с.47). В довідці Міністерства внутрішніх справ серії ААА №0379575 зазначено, що ОСОБА_4 станом на 04.05.2018 року не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим, є особою, якій 11.11.2005 року Жовтневим РВВС м. Дніпропетровська пред`явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 КК України, кримінальна справа №63052668 від 26.10.2005 року. Відомості про результати судового розгляду до МВС України не надходили. 12.11.2005 року Дніпропетровським ГУ УМВС в Дніпропетровській області пред`явлено звинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, кримінальна справа №63052652 від 22.10.2005 року. Відомості про результати судового розгляду до МВС не надходили (а.с.48).

Як зазначає в своєму позові позивач, 10.11.2005 року його було затримано співробітниками карного розшуку Жовтневого РВВС м. Дніпропетровська, де до нього застосовували недозволені методи дізнання, а саме побиття та катування, і лише через два дні після затримання його було переведено до ізолятора тимчасового тримання в м. Дніпропетровську. На виконання ухвали суду про витребування доказів, начальник Ізолятора тимчасового тримання №1 Віталій Водолазський повідомив, що інформацію щодо поміщення та перебування ОСОБА_4 в ІТТ №1 ГУНП надати на надається можливим, так як журнали, строк зберігання яких закінчився, були відібрані та знищені, а відеоспостереження розраховане на термін архівації відео до 30 діб ( том 2, а.с.33). Але у висновку експерта ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» Разумової І.Ю. за №5450е, яку проведено 15.11.2005 року на підставі постанови слідчого СУ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області Сперанського І.І. від 14.11.2005 року про призначення судово-медичної експертизи, зазначено, що ОСОБА_4 є звинуваченим по даній справі. Як пояснив останній, при його затриманні працівниками міліції, а також під час перебування в УМВС України в Дніпропетровській області до нього застосовувались міри фізичного впливу. Так, зі слів ОСОБА_4 , в ніч з 09.11 на 10.11.2005 року чотири співробітники міліції били його руками в грудну клітину, по ногах, били ногами по ногах та тулубу, чимось били по голові, обличчю, надягали протигаз, давили пальцями на очі та шию, наступали на руки. В дослідницькій частині даного висновку наданий повний перелік тілесних ушкоджень, а в підсумку зазначено, що у ОСОБА_4 виявлені ушкодження у вигляді: синців та ссадин; екстракції 1-го зубу на верхній щелепі праворуч, спричинених від дії тупих твердих предметів, або о такі. Виявлені ушкодження за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров`я. Термін утворення ушкоджень біля 4-6 діб на момент огляду (том 2, а.с.36-37). Тобто ушкодження позивач отримав вже в період затримання та утримання під вартою.

А отже, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_4 , дійсно, був затриманий працівниками міліції та стосовно нього застосовувались міри фізичного впливу, а тому заперечення ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області та ГУ МВС в Дніпропетровській області в частині відсутності будь-яких відомостей, які вказують, що органами досудового слідства в 2005 році виносились постанови про притягнення в якості підозрюваного чи обвинуваченого відносно позивача, або обирались запобіжні заходи, передбачені КПК України 1963 року, не заслуговують на увагу.

Крім того,05.06.2018року позивач звернувся до Дніпропетровськогоокружного адміністративногосуду зпозовом,в якомузокрема просив: визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформаційних технологій щодо зберігання та використання шляхом зазначення в довідці №18123562378813942440 серія ААА №0379575 зазначених вище відомостей; зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформаційних технологій виключити із бази даних дану інформацію. В повному обсязі позов ОСОБА_4 було задоволено. Це рішення Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року (справа №804/4135/18) було залишено без змін (а.с.50-55,56-64, том 2, а.с.137-142).

Дане рішення було примусово виконане, та Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформаційних технологій зобов`язали виключити із бази даних управління інформацію відносно позивача щодо «Разом з тим є особою, якій 11.11.2005 Жовтневим РВВС м. Дніпропетровська пред`явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого статтею 187 КК України, кримінальна справа №63052668 від 26.10.2005. Відомості про результати судового розгляду до МВС не надходили. Дніпропетровським ГУ УМВС України в Дніпропетровській області 12.11.2005 пред`явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, кримінальна справа №63052652 від 22.10.2005. Відомості про результати судового розгляду до МВС не надходили», що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження №64329401 від 12.01.2021 року (а.с.65).

ОСОБА_4 вважає,що діями працівників карного розшуку щодо його катування, діями органу досудового слідства в особі слідчих Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України Дніпропетровської області та Дніпропетровського МУ ГУМВС України Дніпропетровської областіщодо його незаконного притягнення як обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного затримання та тримання під вартою, незаконного визнання підозрюваним, а також тривала бездіяльність слідчих, їх халатність, внаслідок якої кримінальні справи було втрачено та на даний момент не має відомостей ані про їх місце знаходження, ані про стан їх розгляду, йому завдано моральну шкоду. Зазначає, що найбільшої моральної шкоди йому завдано внаслідок приниження честіта гідності як фізичноїособи,а також завдано шкоди його діловій репутації. ОСОБА_4 на момент затримання був студентом Одеської національної юридичної академії, брав активну участь у студентському та громадському житті міста, що підтверджується численними публікаціями в газетах (а.с.70-76).

Крім того, він є майстром спорту України з кікбоксингу, про що свідчить посвідчення №8471 від 11.01.1999 року (а.с.69), брав участь у численних чемпіонатах та турнірах, що підтверджується грамотами та дипломами (а.с.77-87). Незаконне притягнення позивача до кримінальної відповідальності призвело до неможливості займатись спортом на професійній основі, оскільки катування, яке він зазнав від працівників міліції, мали вплив не тільки на його фізичне здоров`я, але й на психологічний стан та впевненість в собі, які так необхідні в його виді спорту. ОСОБА_4 не мав змоги виїздити на міжнародні змагання за межі України, оскільки не міг отримати на той час шенгенську візу.

Як доказ нанесення шкоди його діловій репутації ОСОБА_4 надав суду лист прокурора м. Орджонікідзе №57п-06 від 11.05.2006 року, яким йому відмовлено в призначенні на посаду прокурора м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, оскільки останній обвинувачується у скоєнні кримінального злочину (а.с.101). Тобто, незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності поставило під сумнів його доброчесність, репутацію та професійні якості. Наявність нерозглянутої до кінця справи протягом 16 років зупинила його кар`єрний ріст.

Крім того, тривале перебування під слідством потягло за собою порушення нормального життєвого ритму, соціальних зв`язків, негативно вплинуло на стосунки з оточуючими людьми та родиною. Як зазначає ОСОБА_4 , в нього погіршились стосунки із рідною сестрою, оскільки останній також було відмовлено у працевлаштуванні ПАТ «ВіЕйБіБанк», у зв`язку з притягненням її брата до кримінальної відповідальності (а.с.112).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно зістаттею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За правилами п. 2 ч.2ст.1167 ЦК України,якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пленум Верховного Суду України у п.3 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,роз`яснив, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Частинами 1,2,7 ст.1176ЦКУкраїни встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1 Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядоквідшкодування шкоди, завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудового розслідування, прокуратури і суду (далі Закон від 01.12.1994р. № 266/94-ВР) визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках,зазначених участині першійцієї статті,завдана шкодавідшкодовується вповному обсязінезалежно відвини посадовихосіб органів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,досудове розслідування,прокуратури ісуду (ч. 2 ст.1 Закону від 01.12.1994 р. № 266/94-ВР).

Згідно із ч. 5,6 ст.4Закону від01.12.1994р.№266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Дослідивши письмові докази та з урахуванням пояснень, наданих сторонами в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що законність притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності в справах №63052652 та №63052668 протягом 2005 - 2021 років жодним актом державного органу не встановлена. Таким чином, незаконним притягнення до кримінальної відповідальності, незаконним затриманням та триманням під вартою, тривалою бездіяльністю слідчих позивачеві завдано моральну шкоду.

Згідноіз ст.13ЗаконуУкраїни від1грудня1994року№266/94-ВР розмірморальної шкодивизначається зурахуванням обставинсправи вмежах,встановлених цивільнимзаконодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.10.2019 року у справі № 757/53996/17.

Таким чином, відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.

Згідно з довідкою Міністерства внутрішніх справ, ОСОБА_4 11.11.2005 року звинувачено у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 КК України, 12.11.2005 року його звинувачено у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України. Дані відомості виключені з бази даних Міністерства внутрішніх справ України в наслідок примусового виконання Постанови Верховного суду від 24.10.2019 року. 12.04.2021 року закрито виконавче провадження на підставі постанови державного виконавця, тобто ОСОБА_4 перебував під слідством 15 років 5 місяців і два дні.

Згідно ЗакономУкраїни «ПроДержавний бюджетУкраїни на2025рік» № 4059-IX від 19.11.2024 року розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 01.01.2025 року складає 8 000 грн.

Виходячи із зазначених вимог, гарантований мінімальний розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_4 незаконними діями органу досудового розслідування, а саме катування, незаконне затримання, незаконне взяття та тримання під вартою незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, протиправна бездіяльність щодо зберігання та використання неправдивих відомостей в базі даних МВС незаконним має складати 1480 533,00 грн., виходячи з розрахунку: 8000грн. х 185 міс. + 8000/30 (середня кількість днів у місяці) х 2 дні = 1480 533,00 грн.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та душевних страждань завданих ОСОБА_4 . Останній був студентом, майстром спорту з кікбоксингу, вів активне життя, брав участь у громадських та політичних заходах міста, професійно займався спортом. Притягнення його до кримінальної відповідальності, тривалий період перебування під слідством потягнули за собою приниження честі та гідності його, як фізичної особи, а також його ділової репутації серед великої кількості працівників в юридичній сфері, поставило під сумнів його доброчесність та професійні якості. Позивач був позбавлений можливості побудувати кар`єру в органах прокуратури, крім того його перебування під слідством не дало можливості успішно продовжувати кар`єру арбітражного керуючого.

Душевні страждання, завдані ОСОБА_4 незаконним притягненням до кримінальної відповідальності в свою чергу потягли за собою пригнічення його психологічного стану та депресію.

Тривале перебування ОСОБА_4 під слідством потягло за собою порушення нормального життєвого ритму, соціальних зв`язків, зруйнованих планів кар`єрного росту, погіршення здібностей останнього у можливості реалізації своїх життєвих планів під час перебування під слідством, негативно вплинуло на стосунки з оточуючими людьми, вимагало від нього додаткових і тривалих зусиль для організації свого життя. Замість звичайної побудови особистого життя і забезпечення добробуту своєї родини він був вимушений діяти у штучно створених умовах, мав доводити свою невинуватість. Тривалий час його психологічний стан перебував в постійному напруженні та стресі, викликаних необхідністю неодноразово звертатись до органів досудового розслідування з проханням поставити крапку в його справі, бездіяльність яких порушувала право позивача на справедливий суд, яке закріплено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Також було порушено право позивача на доступ до правосуддя.

Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково в мінімальному гарантованому державою розмірі, що становить 1480 533,00 грн. В задоволенні інших вимог необхідно відмовити.

Суд не погоджується із позицією представника відповідача Ізотової Т.Л. про те, що вимоги ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки законодавством, Конституцією гарантується право громадян на відшкодування моральної шкоди.

Суд також відхиляє позицію представника Дніпропетровської обласної прокуратури Путненко Н.К. та представника державної казначейської служби України Тараненко М.С. про недоведеність ОСОБА_4 того, що йому завдано моральну шкоду.

Європейський суд з прав людини у справі «THOMAv. LUXEMBOURG», № 38432/97 від 29 березня 2001 року використав принцип за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Верховний Суд у Постанові від 24.03.2020 року у справі №818/607/17 зробив висновок про те, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.

Відповідачем у справі є державна Казначейська служба України, як орган через який держава реалізує свою правосуб`єктність.

Згідно зі статтею 2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань ДКС України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 п.4 Положення).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі Порядок).

Відповідно до п.3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконується на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. Згідно з пунктом 35 Порядку, - Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Таким чином, грошові кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Державна Казначейська служба хоч і є самостійним суб`єктом цивільних правовідносин, однак в рамках пред`явленого позову є органом, через який держава реалізує свою правосуб`єктність. Також підтвердженням факту того, що Державна казначейська служба України повинна бути відповідачем, є судова практика: Постанова Верховного Суду України від 04.02.2019 року по справі №752/19717/15-ц, а також Постанова Великої Палати Верховного суду України від 20.09.2018 року по справі 686/23731/15-ц, де чітко вказується і пояснюється, що Казначейська служба є належним відповідачем. Усі судові справи такої правової природи розглядаються із обов`язковою участю Казначейства в якості відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 3, 15, 16, 18, 22, 23, 321, 1174, 1177 ЦК України, Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, третя особа: Дніпропетровська обласна прокуратура про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 480533,00 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч п`ятсот тридцять три грн. 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. В. Рунчева