Рішення

від 20.01.2025 по справі 541/1510/24

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1510/24

Провадження №2/525/20/2025 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.2025 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Хоменка М.М.,

з участю представника позивача адвоката Калафути Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Калафута Дарія Володимирівна, до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Калафути Дарії Володимирівни, звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 08.07.2013 між нею та АТ «Банк «Ренесанс Капітал» був укладений кредитний договір №GP-4729785. 22.01.2015 позивачем було повністю погашено заборгованість за вказаним кредитним договором.

11.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис за №3584 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 19159 грн. 26 коп. за кредитним договором укладеним між нею та АТ «Перший український міжнародний банк». За вищевказаним виконавчим написом нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження №58644649 від 18.03.2019.

У межах виконавчого провадження №58644649 приватним виконавцем Вольф (Павелків) Т.Л. було звернуто стягнення на пенсію, яку отримує позивач.

Позивач вважає, що вчинений виконавчий напис від 11.02.2019 є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що лише в безспірному порядку нотаріус міг би видати виконавчий напис і направити його до виконання. Позивач заперечує борг перед відповідачем.

У зв`язку з примусовим виконанням оспорюваного виконавчого напису нотаріуса із пенсії позивача було безпідставно стягнуто грошові кошти на загальну суму 19159 грн. 26 коп.

Посилаючись напорушення їїправ таінтересів, позивачпросила суд визнати виконавчий напис №3584 від 11.02.2019 приватного нотаріусаКиївського міського нотаріального округу Хари Н.С. таким, що не підлягає виконанню та стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на її користь грошові кошти в розмірі 19159 грн. 26 коп.,стягнуті завиконавчим написом№3584від 11.02.2019 та понесені судові витрати по справі.

Справа була передана до Великобагачанського районного суду на підставі ухвали Миргородського міськрайонного суду від 25.04.2024 для розгляду за підсудністю (а.с. 45, 46).

17.05.2024 ухвалою суду заяву позивача задоволено, вжито заходи забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №3584, вчиненого 11 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПУМБ» заборгованості в сумі 19159 грн. 26 коп., на підставі якого 18.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження за №58644649 (а.с. 59-60).

Ухвалою суду від 20.05.2024 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у справі на 24.06.2024. Учасникам посправі роз`ясненопорядок тастроки поданнязаяв посуті справи(а.с. 61-62).

24.06.2024 та20.08.2024 судом було витребувано додаткові докази по справі, продовжено строк проведення підготовчого провадження (а.с. 81, 121).

26.04.2024 та 04.07.2024 від АТ «ПУМБ» до суду надійшла заява про визнання позовних вимог, позивач просив позов задовольнити в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішити питання про розподіл судових витрат, з урахуванням того, що відповідач визнає заявлений позов та зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000 грн. (а.с. 51, 96-100).

Ухвалою суду від 18.09.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду ( а.с. 142).

У судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат Калафута Д.В. підтримали заявлені позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Інші учасники судового розгляду у судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача АТ«ПУМБ» просив проводити розгляд справи без його участі (а.с. 96)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору повторно у судове засідання не з`явилися, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталися.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.13ЦПК України,суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, в їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

Судом установлено, 08.07.2013 між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №GP-4729785 (а.с. 31-33).

ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості по вищевказаному договору (а.с. 36, 134).

Згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. від 11.02.2019 громадянка України ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором №GP-4729785 від 08.07.2013 укладеним з АТ «БанкРенесанс Капітал»,правонаступником усіхправ таобов`язків якогоє АТ«Перший українськийміжнародний банк».Сума заборгованостіскладає 18659,26грн.,у томучислі:10971,87грн. простроченазаборгованість засумою кредиту;6307,43грн. простроченазаборгованість закомісією;1379,96грн. простроченазаборгованість запроцентами;500грн. платаза вчиненнявиконавчого написунотаріусом (а.с. 28, 100).

18.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58644649 (а.с. 24).

Згідно листа від 18.03.2024 Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області постановою ВП №58644649 від 29.04.2019 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Т.Л. зобов`язано звернути стягнення на пенсію ОСОБА_1 в розмірі 20% до погашення боргу в загальній сумі 21478,46 грн. на користь АТ «ПУМБ». Уперіод з 01.06.2019 по 30.04.2022 борг утримано в розмірі 14896,14 грн. та перераховано на рахунок приватного виконавця Вольф (Павелків) Т.Л. для подальшого спрямування стягувачу (а.с. 13).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 299/1160/16-ц, провадження № 61-22900св18).

Крім цього, слід зазначити, що оскільки у нотаріальному процесі бере участь одна сторона правочину, то нотаріус оцінює документи як докази лише однієї заінтересованої сторони - стягувача, який звернувся до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав, при цьому, останній повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов`язання та їх безспірність.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З урахуванням вищевикладеного, ураховуючи те, що відповідачем були визнані заявлені позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання позову відповідачем не порушує нічиїх прав та інтересів, та не суперечить Закону, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимог про повернення стягнутих з позивачки за виконавчим написом грошових коштів у порядку його примусового виконання, як таких, що отримані відповідачем безпідставно, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи установлено, що на підставі оскаржуваного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф (Павелків) Т.Л. було відкрито виконавче провадження № 58644649, у межах даного виконавчого провадження було прийнято рішення звернути стягнення на пенсію боржника (а.с. 24).

Згідно листавід 18.03.2024Головного управлінняпенсійного фондуУкраїни вПолтавській області,за періодз 01.06.2019по 30.04.2022,згідно ВП№58644649було стягнуто14896,14грн.(а.с.13). Інших доказів щодо примусового стягнення заборгованості за оспорюваним виконавчим написом суду не надано.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Враховуючи, що відпали правові підстави для набуття відповідачем примусово стягнутих з позивача за виконавчим написом грошових коштів, оскільки цей виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку, що позов у частині вимог про стягнення грошових коштів підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд, вважає що підлягають стягненню з відповідача АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, що були фактично стягнуті за оспорюваним виконавчим написом у розмірі 14896 грн. 14 коп., що підтверджений матеріалами справи.

У іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №3584, виданого 11.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПУМБ» заборгованості в розмірі 19159 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 26 копійок, на підставі якого 18.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження за №58644649, втрачають свою дію після набрання рішенням законної сили.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу та судового збору суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

При звернені до суду позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. за дві позовні вимоги та заяву про забезпечення позову ( 968 грн. 96 коп. + 968, 96 коп. + 484 грн. 48 коп.), що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Відповідно до положень ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд ураховує те, що позовна вимога в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягає до задоволення повністю, відповідач повністю визнав заявлений позов у цій частині та те, що вимога про стягнення безпідставно отриманих коштів підлягає до задоволення частково у розмірі 77, 75% ( позивачем заявлено про стягнення 19159, 26 грн. ( 100%), суд прийшов до переконання про задоволення позову у розмірі 14896, 14 грн. (77, 75%).

Таким чином підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрати по справі судового збору у розмірі 1480, 09 грн. ((968 грн. + 484 грн.) / 2 + 968 грн. х 77,75% =1480, 09 грн.)

Також підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України розмір сплаченого судового збору у сумі 726 грн. 72 коп. ( (968 грн. + 484 грн.) / 2 = 726, 72 грн.).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат понесених позивачем за надання правової допомоги, суд приходить до наступних висновків.

Позивач у позові просила стягнути з відповідача на свою користь витрати на надання правової допомоги орієнтовний розмір яких складає 14250 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Відповідач просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000 грн., при цьому посилався на те, що позов є типовим, його написання не потребувало значної кількості часу, заявлений розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи ( а.с. 51).

На підтвердження витрат за надання правничої допомоги стороною позивача надано суду наступні документи: ордер на надання правничої ( правової допомоги) згідно якого правова допомога ОСОБА_1 у Миргородському міськрайонномусуді Полтавськоїобласті та Великобагачанському районному суді надається адвокатом Калафутою Д.В. (а.с. 19, 93, 95, 112, 114, 116, 118, 178); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 20); копію договору про надання правової допомоги від 23.01.2024 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Калафутою Д.В (а.с. 25-26); копію додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги від 23.01.2024 (а.с. 188), копію акту приймання-передачі до договору №б/н від 23.01.2024 про надання правової допомоги від 02.04.2024 на суму 10250 грн. та квитанцію про їх оплату (а.с. 21, 18); копію акту приймання-передачі правової допомоги від 25.01.2024 на суму 4000 грн. та квитанцію про їх оплату (а.с. 27, 18), копію акту приймання-передачі правової допомоги від 12.11.2024 на суму 2000 грн. та квитанцію про їх оплату (а.с. 179, 182), копію акту приймання-передачі правової допомоги від 16.10.2024 на суму 2000 грн. та квитанцію про їх оплату (а.с. 180, 182), копію акту приймання-передачі правової допомоги від 19.09.2024 на суму 2000 грн. та квитанцію про їх оплату (а.с. 181, 183).

Суд вивчивши та проаналізувавши в сукупності всі докази надані стороною позивача в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Правова допомога позивачу у справі ОСОБА_1 надавалася адвокатом Калафутою Д.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 23.01.2024.

Адвокатом надавалися позивачу наступні послуги: юридична консультація 1 година, ознайомлення та вивчення матеріалів наданих Замовником - 1 година, адвокатський запит 1000 грн., складання заяви звернення з доказами направлення АТ «ПУМБ» - 1000 грн., ознайомлення та вивчення матеріалів отриманих від АТ «ПУМБ» - 1 година, адвокатський запит до ГУ ПФУ в Полтавській області 1500 грн.; ознайомлення та вивчення матеріалів отриманих від ГУ ПФУ в Полтавській області 0,5 години, складання заяви звернення до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. 1000 грн., ознайомлення та вивчення матеріалів отриманих від приватного виконавця - 0,5 год.; складання позовної заяви 3 години, складання заяви про забезпечення позову 750 грн., гонорар успіху - 2000 грн.; відвідування судових засідань 12.11.2024, 16.10.2024, 19.09.2024 - по 2000 грн.

Відповідно до додаткової угоди№1 до Договору про надання правової допомоги від 23.01.2024 від 12.11.2024 Сторони домовилися, що оплату послуг адвоката погодинно складає 1000 грн., але не перевищуватиме 15000 грн., оплата одного судового засідання, незалежно від тривалості складає 2000 грн.

Дослідивши перелік і вартість послуг, наданих адвокатом позивачу ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги, суд не може визнати їх співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та з витраченим адвокатом часом. Оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених нею витрат на правову допомогу, врахувавши обставини справи, фінансовий стан обох сторін, складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд приходить до висновку, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 14250грн. (розмір заявлений до стягнення) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і вони не співмірні з виконаною роботою.

Суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, є стала судова практика щодо розгляду даної категорії справ, те, що позов підлягає до часткового задоволення, відповідач визнав заявлені позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню. Складання заяв не підтверджується матеріалами справи та не відноситься до надання професійної правничої допомоги, оскільки адвокат збирає докази по справі шляхом направлення адвокатських запитів.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи з принципу диспозитивності, суд приходить до переконання, що вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що об`єктивно підтверджується матеріалами справи. В іншій частині заявлених вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 206, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 11 лютого 2019 року, реєстраційний номер 3584, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості в розмірі 19159 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 26 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 14896 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість) гривень 14 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1480 ( одна тисяча чотириста вісімдесят) гривень 09 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 ( п`ять) тисяч гривень.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Полтавській області ( 36000 м. Полтава, вул. Шевченка,1)повернути позивачу ОСОБА_1 сплаченусуму судовогозбору врозмірі 726(сімсот двадцятьшість)гривень 72копійки згідноквитанції просплату №2002-1122-4498-7868від 23.04.2024сервіс оплатиGOVPAY24 (одержувач ГУК у Полт.обл/Миргород р-н/22030101, код 37959255, банк одержувача Казначейство України в м. Київ).

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №3584, виданого 11.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості в розмірі 19159 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 26 копійок, на підставі якого 18.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження за №58644649, втрачають свою дію після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється здняскладення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення судунебуловручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцятиднівздня врученняйомуповного рішеннясуду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

представник позивача: адвокат Калафута Дарія Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3066 від 20.04.2021 видане Радою адвокатів Полтавської області, адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", юридична адреса: вул. Андріївська, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14282829;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, адреса: вул. Златоустівська, 55, оф. 61, 62, м. Київ;

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, адреса: вул. Січових Стрільців, 37-41, оф. 215, м. Київ.

Повне рішення суду складено 30.01.2025.

Суддя Я.В. Прасол