Рішення

від 31.01.2025 по справі 552/6865/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/6865/24

Провадження № 2-др/552/4/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2025 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Данько М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава заяву представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Полтаві ради про визначення місця проживання дитини посилаючись на те, що 09 січня 2025 року Київський районним судом м. Полтави ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 визначення місця проживання дитини задоволені в повному обсязі. Представник позивача надав до суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу визначену у розмірі 15 000 грн. та гонорар перемоги у розмірі 7 500 грн., які просить стягнути на користь позивача.

Представник відповідача ОСОБА_5 надала суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, де зазначила, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. По кількістю процесуальних документів у даній справі не є такими, що перевищують та вимагають значного часу для підготовки, не підтверджено представником і подання запитів. Просила суд врахувати, що відповідачем визнаний позов. Матеріалами справи не доводиться виконання роботи представником, обсяг витрат є завищеним, справа не є складною. Просила зменшити розмір витрат на правову допомогу.

У судове засідання особи, які беруть учать у справі не викликались.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 09 січня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Полтаві ради про визначення місця проживання дитини, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Представник позивача Оніпко Є.А. подав заява про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 правову допомогу у розмірі 22500 грн. та на підтвердження чого, суду надано:

договір № 01/09 про надання правової допомоги від 09 вересня 2024 року , який укладений між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Євгена Оніпко» в особі керуючого бюро Оніпко Є.А. Відповідно до п.4.1. якого визначено, що юридичну допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях, шляхом безготівкого переказу суми, що дорівнює 15000 грн. Пункт 4.1.1. передбачає , що за досягнення позитивного результату по справі, яким є винесення судового рішення щодо визначення місця проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_2 , клієнт сплачує на користь адвокатського бюро «гонорар перемоги», що дорівнює 50% суми, що зазначена в п.4.1. даного договору;

платіжну інструкцію від 10.09.2024 року щодо сплати ОСОБА_2 згідно договору про надання правової допомоги № 01/09 від 09.09.2024 року у сумі 15000 грн.;

розрахунок вартості наданої ОСОБА_2 правової допомоги, відповідно до якого обсяг наданої професійної правничої допомоги складається з:

аналітика матеріалів наданих Клієнтом,

аналіз існуючої судової практики з урахуванням матеріалів Клієнта,

підготовка адвокатського запиту та звернення з адвокатським запитом з метою збирання доказів по справі до органів ДВС,

підготовка до складання та складання позовної заяви до суду першої інстанції,

підтримання поданого позову в суді першої інстанції та представництво інтересів ОСОБА_2 в суді першої інстанції.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

У Рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 визначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу про стягнення яких звернувся представник позивача, суд приймає до уваги як докази надані на підтвердження понесених витрат, обсяг наданої професійної правничої допомоги, категорію справи, процесуальну поведінку сторін, а також обставини на які посилалась у клопотанні про зменшення зазначених витрат представник відповідача.

Так, суду не надано доказів щодо підготовки представником адвокатського запиту та звернення з адвокатським запитом з метою збирання доказів по справі до органів ДВС . не обґрунтовано з чого складається аналітика матеріалів наданих позивачем представнику.

Також суд приймає до уваги процесуальну поведінку відповідача, який позов визнав та пропонував позивачу мирне вирішення питання шляхом укладення нотаріально посвідченої угоди про визначення місця проживання дитини з нею, проте позивач відмовилась.

Відповідачем надано суду заяву в порядку ст. 206 ЦПК України про визнання позовних вимог.

Позиція відповідача в ході розгляду справи щодо визнання позову не змінювалась, що у свою чергу не призвело у сторони позивача у вивченні додаткових джерел права, законодавство, що регулює спір у справі, надання додаткових документів та доводів, якими позивач у справі обґрунтувала свої вимоги.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд встановив, що розмір витрат на правничу допомогу позивача є завищеним щодо іншої сторони спору, є непропорційним до предмету спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, а також приймаючи до уваги, що результат вирішення спору не вплинув на репутацію сторони , справа не викликала публічний інтерес, тому дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу , які позивачем заявлені у розмірі 15000 грн., підлягають частковому задоволенню у розмірі 4000 грн.

Що стосується «гонорару перемоги» у розмірі 7500 грн., то суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 , де зазначено, що у якщо у процесі вирішення питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху», для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Враховуючи встановлені обставини, незмінну позицію відповідача щодо визнання позовних вимог, критерії розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідності таких витрат, відсутності доказів фінансового стану обох сторін, суд дійшов до висновку про відмову у стягненні «гонорару перемоги».

Керуючись ст. ст.. 141, 270 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. 00 коп.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Полтаві ради, місце знаходження: м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 30, код ЄДРПОУ 34742397.

Головуючий Кузіна Ж.В.