Ухвала

від 30.01.2025 по справі 705/289/25

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/289/25

2/705/1360/25

УХВАЛА

про направлення справи за підсудністю

30.01.2025 м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного податкового університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2025 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного податкового університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення.

Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що справу слід направити за підсудністю з таких підстав.

Позивач при зверненні до Уманського міськрайонного суду Черкаської області в обґрунтування обраної підсудності посилається на ч. 3 ст. 22 ЦПК України, відповідно до якої позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

Згідно з ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до приписів ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.

При цьому у позовній заяві позивач вказує на порушення відповідачем договору про надання освітньої послуги (продукції), який укладено між сторонами, просить визнати протиправним та скасувати наказ Державного податкового університету № 790 від 17.06.2024 про відрахування ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача поновити позивача.

Разом з цим, як вбачається з вищевказаного позову, підставою звернення позивача з позовом не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача», позов не містить жодного посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачених цим Законом, оскільки після укладення сторонами договору від 23.09.2020виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватися. Крім того, позивачем не зазначено, які саме умови договору було порушено відповідачем при винесенні наказу про його відрахування.

За таких обставин у даному випадку слід застосувати правила ч. 2 ст. 27 ЦПК України, відповідно до якої позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що місцезнаходження відповідача Державного податкового університету є м. Ірпінь Київської області, що належить до території Ірпінського міського суду Київської області.

Інші відомості, які б могли свідчити про правомірність розгляду позовної заяви саме Уманським міськрайонним судом Черкаської області, позивачем не зазначені та відповідні докази до позовних матеріалів не надані, а тому відсутні передбачені законом підстави для розгляду зазначеної справи цим судом.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК Українисуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За приписами ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Враховуючи те, що відповідач знаходиться за адресою в межах Ірпінського міського суду Київської області, матеріали за позовом ОСОБА_1 до Державного податкового університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення слід направити за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 187, 260, 353-355 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного податкового університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення передати за підсудністю на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області (вул. Мінеральна, 7, м. Ірпінь, Київська область).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.І. Єщенко