Постанова

від 29.01.2025 по справі 524/4735/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/4735/23 Номер провадження 22-ц/814/657/25Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С.Г. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Чумак О.В., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 жовтня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», у якому просила визнати дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач вказувала, що є власником квартири по АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на її ім`я.

У грудні 2022 року позивач отримала розрахунок вартості житлово-комунальних послуг за листопад 2022 року та дізналася, що змінився надавач послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, яким наразі є Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», відповідач). До листопада 2022 року надавачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у м. Кременчуці було ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

З початку опалювального періоду 2022-2023 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за тарифами, розмір яких значно перевищує рівень тарифів, що діяв у м. Кременчуці станом на 24.02.2022 року, що є порушенням ст. 1 ЗУ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

Позивач стверджує, що при застосуванні відповідачем двоставкового тарифу була порушена процедура його встановлення. Зокрема, згідно п. 6 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим Постановою КМУ України № 869 від 01.06.2011 (далі - Порядок № 869), у разі коли ліцензіат (в даному випадку відповідач) провадить (має намір провадити) діяльність у межах кількох територіальних громад, формування та встановлення тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється окремо для кожної територіальної громади. При цьому витрати формуються за кожним видом ліцензованої діяльності у межах відповідної територіальної громади.

Отже, на думку позивача, формування та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води повинно було бути проведено відповідачем для Кременчуцької міської територіальної громади окремо.

Однак, після прийняття рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 21.10.2022 № 1508 «Про визначення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» виконавцем послуг з теплопостачання для споживачів м. Кременчука» відповідач не звертався до Полтавської обласної ради для встановлення тарифів споживачам у м. Кременчуці, а за замовчуванням застосував той тариф, що діяв для споживачів м. Полтави.

Позивач вважає, що тарифи на послугу з постачання теплової енергії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24 лютого 2022 року, навіть якщо ці послуги до вказаної дати надавались іншим суб`єктом господарювання.

Просила визнати протиправними дії відповідача щодо застосування до неї двоставкового тарифу та щодо застосування тарифу, розмір якого перевищує розмір, що застосовувався до 24.02.2022 року. Зобов`язати відповідача здійснити їй перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за опалювальний період 2022-2023 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня тарифів, що діяли станом на 24.02.2022 року.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 жовтня 2024 року в позові ОСОБА_1 до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було відмовлено.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн віднесено на рахунок держави.

З вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій прохала скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.10.2024 року та ухвали нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, а саме зобов`язати ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок нарахувань за послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за опалювальний період 2022/2023, між опалюваний період 2023 року та опалюваний період 2023/2024 враховуючи тарифи встановлені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 №11421 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

В доводах апеляційної скарги зазначає, не погоджується з рішенням суду, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які є недоведеними під час судового розгляду та мають істотне значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Стверджує, що надавач комунальної послуги застосовує до споживача відповідні тарифи, встановлені Полтавською обласною радою, для нарахування відповідної суми за спожиті послуги, то в даному випадку саме відповідачем, як надавачем відповідних житлово-комунальних послуг, порушено право споживача в частині застосування тарифів, які не підлягають застосуванню до споживачів лівобережної частини міста Кременчука.

Зокрема вказує, що нарахування плати за користування послугами ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за тарифами, встановленими рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 є порушення вимог законодавства.

Акцентує увагу, що з прийняттям ЗУ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» реалізовано закладену законодавцем мету щодо забезпечення захисту населення та споживачів України шляхом запровадження мораторію на підвищення цін та тарифів на ринку природного газу та у сфері теплопостачання. Отже, розуміючи положення мораторію слід виходити з цілі його запровадження, тобто зазначеним законом застосування мораторію на підвищення цін пов`язується з тарифами, які діяли для споживача станом на 24.02.2022, а не з тарифами, які діяли для надавача послуг станом на 24.02.2022 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Полтавської обласної ради Жолонко О..М. прохала апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 жовтня 2024 року залишити без задоволення, рішення суду без змін, оскільки ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», що була виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ до листопада 2022 року, є самостійним суб`єктом господарювання, на якого розповсюджувалась дія тарифів, встановлених для його споживачів у передбаченому законом порядку, тому застосування ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» тарифів ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» є неможливим.

У відзиві на апеляційну скаргу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» прохає залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 жовтня 2024 року.

Крім того зазначає, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» при здійсненні своєї господарської діяльності зобов`язане застосовувати тарифи, встановлені для підприємства уповноваженим на це органом Полтавською обласною радою.

Акцентує увагу, що з листопада 2022 року виконавцем таких послуг по лівобережній частині міста Кременчука є ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», тому на всіх споживачів його послуг діють тарифи, за чиним у спірний період рішенням Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року №477 та рішенням Полтавської обласної ради від 28 липня 2023 року №669.

Стверджують, що порядком №869 не передбачено застосування одним ліцензіатом тарифів іншого ліцензіата (в даному випадку ТОВ Кременчуцька ТЕЦ). До листопаду 2022 року ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» була самостійним суб`єктом господарювання, на якого розповсюджувалась дія тарифів, встановлених для його споживачів у передбаченому законом порядку, тому і застосування ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» тарифів ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» є неможливим.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представники відповідача та третіх осіб, позивач будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилася подавши заяву про розгляд справи у її відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістомст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ізст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що саме відповідач є особою, якою порушено права та інтереси позивача у спірних правовідносинах, оскільки відповідач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких, як було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022 року.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 ЦК України).

Тлумачення наведеної норми свідчить, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання енергетичних ресурсів споживачу, є видом договору купівлі-продажу, що узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №529/613/17-ц від 03.10.2018.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.09.2018 по справі №750/12850/16-ц та від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, споживачі зобов`язані оплатити такі (житлово-комунальні) послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У силу приписів статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦКУ ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Наведена норма узгоджується із положеннями пункту 2 частини третьої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за змістом якої встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону належать до повноважень органів місцевого самоврядування. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (частина п`ята статті 21 цього Закону).

Частиною третьою статті 20 Закону України «Про теплопостачання» установлено, що тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Приписами статті 16-1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (підпункт 9 пункту 3.2 зазначених Ліцензійних умов).

Відповідно до пункту 37 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» внесене до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

Згідно зі статутом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада.

Таким чином, тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою. Тоді як застосовані відповідачем тарифи у рахунках на оплату, які були виставлені позивачу, відповідають тарифам, установленим рішеннями Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022, №669 від 28.07.2023.

Правомірність рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 становила предмет дослідження Другого апеляційного адміністративного суду, який при ухваленні постанови від 13.02.2024 у справі №440/6193/23, виснував, що тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», запроваджені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022, у тому числі і тарифи зазначені для категорії споживачів «Для потреб бюджетних установ» відповідають розміру тарифів, які були встановлені обласною радою до ведення в Україні воєнного стану 24.02.2022.

За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведений процесуальний обов`язок позивачем не виконано та не спростовано у загальному порядку правомірність застосування тарифу, встановленого таким рішенням обласної ради, а тому за правилами частини 4 статті 12 ЦПК України він несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем вимог статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», колегія суддів відхиляються.

Відповідне положення законодавства є спеціальною нормою, яка містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної дії (підвищення тарифів) та адресована суб`єктам, які наділені відповідними владними повноваженнями стосовно прийняття таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення, натомість відповідач до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими Полтавською обласною радою тарифами, що спростовує доводи заявника апеляційної скарги в цій частині.

Подібні правові висновки викладені в постанові Східного апеляційного господарського суду від 01 травня 2024 року по справі № 917/1008/23.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що тарифи, установлені рішенням Полтавської обласної ради №477, залишилися на рівні тарифів, установлених рішенням Полтавської обласної ради №286 від 21.10.2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій, які були введені в дію з 01.11.2021 року.

Тобто, тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022, не змінювалися (не підвищувалися) після набрання чинності Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 917/1389/23, які підлягають врахуванню відповідно частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Із огляду на викладене, доводи позивача щодо порушення відповідачем мораторію на підвищення тарифів, запровадженого Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», колегія суддів визнає безпідставними. Тоді як правильно зазначив суд першої інстанції визначення відповідачем в рахунках на оплату вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на послугу з постачання теплової енергії, який був встановлений додатком 2 до рішення Полтавської обласної ради №477 для споживачів, відповідає як умовам укладених між сторонами у справі договорів, так і вимогам чинного законодавства України.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до загального цитування листа Міністерства розвитку громад та територій України, який не є нормативно-правовими актами, а отже не створює для відповідача юридичних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2025 року

Головуючий суддя :

---

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.І. Обідіна

---

О.В. Чумак