Постанова

від 28.01.2025 по справі 449/1010/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 449/1010/22 Головуючий у 1 інстанції: Гуняк О.Я.

Провадження № 22-ц/811/3640/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мельницької Ганни Володимирівни на ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року в складі судді Гуняк О.Я. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та припинення права власності на земельні ділянки,-

встановив:

У жовтні 2022 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , треті особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_3 в якому просила скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та припинити право власності на земельні ділянки.

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 14.11.2022 відкрито провадження у цій цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

31.10.2024 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом не використання земельною ділянкою кадастровий номер 4623387200:10:001:0350 в якості проїзду до будинку АДРЕСА_2 та зобов`язання Бібрську міську раду прийняти рішення про розробку містобудівної документації, якою перенести проїзд з вулиці І.Франка до будинку АДРЕСА_2 за межі земельної ділянки к.н. 4623387200:10:001:0350.

Вимоги обґрунтовані тим, що постановою Львівського апеляційного суду від 26.02.2024 у справі № 440/765/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.08.2024 визнано незаконним та скасовано рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 26.07.2017 №343 Про затвердження технічної щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) на території Стрілківської сільської ради в частині передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, визнано недійсним договір дарування номер 326,укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений 12.04.2019 приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Рудою С.В., земельної ділянки площею 0,2197 га, скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.04.2019, згідно з яким право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Звертає увагу суду на те, що на підставі картографічних матеріалів 1956 (аєрофотозйомка) села Малі Ланки Стрілківської сільської ради та викопіювання з проекту роздержавлення і приватизації земель Стрілківської сільської ради 1995, апеляційним судом встановлено розташування на земельній ділянці ОСОБА_1 кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 проїзду загального користування який використовується для дорожнього сполучення з трьома господарствами, в тому числі господарства ОСОБА_2 .

Позивачка ОСОБА_2 безпідставно, але принципово, всупереч приписам добросусідства (ст. 106 ЗК) і ст. 319 ЦК України відмовляється користуватися іншим заїздом з вулиці І.Франка до її будинку, яким з вулиці І.Франка користуються власники інших сусідніх будинків ( АДРЕСА_3 ), що підтверджується ініційованими нею справами.

Посилаючись на відсутність згоди ОСОБА_2 , Бібрська міська рада відмовила ОСОБА_1 у вирішенні питання перенесення проїзду, який використовує лише позивачка до свого будинку АДРЕСА_2 , за межі присадибної ділянки к.н. 4623387200:10:001:0350 площею 0.1295га ОСОБА_1 і розробити для цього відповідну містобудівну документацію.

Вважає, що наявність встановленого рішенням суду проїзду на присадибній ділянці будинку АДРЕСА_1 , який в умовах існуючої забудови ділянки та її параметрів неможливо відділити від присадибної ділянки, унеможливлює власнику цього будинку вільне, на власний розсуд користування і володіння ним, тому права власника будинку АДРЕСА_1 підлягають судовому захисту.

Оскаржуваною ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом не використання земельною ділянкою кадастровий номер 4623387200:10:001:0350 в якості проїзду до будинку АДРЕСА_2 та зобов`язати Бібрську міську раду прийняти рішення про розробку містобудівної документації, якою перенести проїзд з вулиці І.Франка до будинку АДРЕСА_2 за межі земельної ділянки к.н. 4623387200:10:001:0350.

Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернуто відповідачу ОСОБА_1 .

Роз`яснено позивачу, що повернення зустрічного позову не обмежує право відповідача на звернення до суду з позовною заявою у загальному порядку.

Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Мельницька Г.В., вважає ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, суд не визначився із характером спірних правовідносин та неправильно застосував практику Верховного Суду, ухвала порушує право ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, тому підлягає скасуванню.

Зазначає про те, що ОСОБА_2 у позовній заяві покликається на преюдиційне значення постанови Львівського апеляційного суду від 28.06.2023 у справі № 449/765/19.

Поряд з цим, така постанова скасована постановою Верховного Суду від 14.12.2023, а на новому апеляційному розгляді цієї справи у відповідній частині, постановою Львівського апеляційного суду від 26.02.2024 (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.08.2024) визнано незаконним та скасовано рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 26.07.2017 № 343 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Стрілківської сільської ради» в частині передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, в АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір дарування номер 326, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений 12.04.2019 приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Рудою Світланою Василівною, земельної ділянки площею 0,2197 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.04.2019, згідно з яким право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 зареєстровано за ОСОБА_1 .

18.03.2024 не змінюючи підстав позову від 18.10.2022 представником подано до матеріалів пояснення з копією постанови апеляційного суду від 26.02.2024 у справі №449/765/19 та просить врахувати таку, що на думку апелянта свідчить про зміну підстав позову у спосіб, який не відповідає процесуальному порядку.

З врахуванням наведеного, відповідач просив про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху.

Вважає, що позовна заява ОСОБА_2 станом на день вирішення питання прийняття зустрічної позовної заяви не містила підстав позову, крім цього, судом не враховано підстав та предмету зустрічної позовної заяви.

Зокрема, на спірних земельних ділянках, сформованих в результаті поділу ділянки, що була предметом спору у справі № 449/765/19, розташований належний ОСОБА_1 будинок АДРЕСА_1 із господарськими спорудами, тому предмети обох позовів пов`язані земельною ділянкою кадастровий номер 4623387200:10:001:0350.

На думку апелянта, задоволення вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 виключає повністю або частково задоволення вимог позивачки, відтак доцільність розгляду основного позову і зустрічного є очевидною, а звернення ОСОБА_1 з окремим позовом до ОСОБА_2 у загальному порядку, не сприятиме повному та всебічному з`ясуванню обставин справи та може призвести до ухвалення взаємосуперечливих рішень.

Звертає увагу, що місцевий суд не вказав у чому полягає ускладнення при спільному розгляді позовів.

Не погоджується із врахуванням місцевим судом відповідної судової практики та покликається на іншу судову практику касаційного суду.

Просить скасувати Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленимицією главою.

Згідно із ч. 2 ст.369ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться, що свідчить про безпідставність вимог апеляційної скарги в цій частині.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позовній заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст.8ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що стаття 193 ЦПК України встановлює окремі умови прийняття до розгляду зустрічного позову, тобто вона вказує на один із способів захисту відповідача проти пред`явленого до нього позову.

Врахувавши, що суд ухвалою від 29.05.2023 вже повертав зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою кадастровий номер 4623387200:10:001:0350 площею 0,1295га для його обслуговування в с.Малі Ланки шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 самочинно збудованого гаража по АДРЕСА_1 на лінії АБ межі вказаної земельної ділянки та звільнення її від належного ОСОБА_2 сміття і така ухвала залишена без змін апеляційним та касаційним судом, суд дійшов висновку, що об`єднання даних позовів в одне провадження та спільний розгляд вищезазначених позовів є недоцільним, оскільки, позови містять різний зміст вимог, обставин, які підлягають доказуванню, а задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, а також, їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи, тому наявні правові підстави для повернення зустрічної позовної заяви заявнику.

При цьому, суд роз`яснив ОСОБА_1 , що повернення зустрічного позову не обмежує право відповідача на звернення до суду з позовною заявою у загальному порядку.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду враховуючи таке.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставіст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 ст. 12 ЦПКУкраїни, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).

Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

З матеріалів справи встановлено, що у провадженні Перемишлянського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та припинення права власності на земельні ділянки.

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 14.11.2022 відкрито провадження у цій цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

31.10.2024 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом не використання земельною ділянкою кадастровий номер 4623387200:10:001:0350 в якості проїзду до будинку АДРЕСА_2 та зобов`язання Бібрську міську раду прийняти рішення про розробку містобудівної документації, якою перенести проїзд з вулиці І.Франка до будинку АДРЕСА_2 за межі земельної ділянки к.н. 4623387200:10:001:0350.

Зважаючи на те, що у предмет доказування даного апеляційного провадження входить виключно оцінка процесуального рішення суду першої інстанції, яке виключає можливість розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 із первісним позовом ОСОБА_2 , колегія суддів не може надавати оцінки обставинам чи доводам апеляційної скарги, які стосуються суті спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, усі доводи апеляційної скарги, які стосуються, безпідставності, на думку апелянта, вимог за первісним позовом, їх необґрунтованості чи відсутності правових підстав щодо таких, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки таким може бути надана оцінка виключно при розгляді справи (позовних вимог) по суті.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17 та від 19 грудня 2019 року у справі № 757/35897/18-ц.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Так, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (ч. 1 ст. 193 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ЦПК України).

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України).

Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 21.03.2023 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про повернення до стадії підготовчого провадження.

Повернуто розгляд цивільної справи №449/1010/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та припинення права власності на земельні ділянки на стадію підготовчого засідання, яке призначено на 12 квітня 2023року о 14.00 год.у приміщенні Перемишлянському районного суду Львівської області.

Поновлено ОСОБА_1 строк для подачі відзиву на 15 днів з моменту вручення копії позовної заяви з додатками, які вручено в судовому засіданні 21.03.2023 (т. 1 а.с. 105).

12.04.2023 представник відповідача ОСОБА_5 подала відзив на позовну заяву, ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву (т. 1 а.с. 129).

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 29.05.2023 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви (т. 1 а.с. 170-171).

Зазначена ухвала була предметом апеляційного та касаційного перегляду, однак постановою Львівського апеляційного суду від 04.09.2023 та постановою Верховного Суду від 16.10.2023 залишена без змін (т. 1 а.с. 183, 238).

Таким чином, подавши вчергове (вдруге) зустрічну позовну заяву, ОСОБА_1 не дотримався порядку визначеного ст. 193 ЦПК України, оскільки пропустив визначений законом процесуальний строк, відтак втратив право на вчинення відповідної процесуальної дії, тому подана ним зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику.

Твердження апелянта про те, що позовна заява ОСОБА_2 станом на час вирішення питання прийняття зустрічної позовної заяви не містила підстав позову, з приводу чого відповідач подавав клопотання про залишення такої без руху, що мало б наслідком повторного повернення суду до попередньої процесуальної дії (стадії) та фактично унеможливлювало закінчення підготовчого провадження, є суб`єктивним розумінням процесуальних норм та про інше не свідчить.

В своючергу,згідно ізч.2ст.193ЦПК Українизустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Враховуючи наведе, колегія суддів виходить із того, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов`язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним.

Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Сумісний розгляд в одному процесі первісного і зустрічного позову є гарантією захисту прав як позивача, так і відповідача, і правильне вирішення їх спору виключить можливість винесення суперечливих рішень.

З даних положень очевидні як загальні для зустрічного позову та інших позовів ознаки, так і особливі риси, властиві тільки зустрічним позовам. Головна зі спільних ознак та, що зустрічний позов, як і будь-який інший, поданий до суду, направлений на захист порушених або оспорюваних прав, а також інтересів особи, що охороняються законом.

Таким чином, ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17.

Тлумачення ч. 2 ст. 193 та ч. 1 ст. 194 ЦПК України дає підстави вважати, що зустрічний позов - це самостійна матеріально-правова вимога відповідача до позивача, пред`явлена ним у порядку і в строки, встановлені законом, для її спільного розгляду з первісним позовом в одному і тому ж провадженні за наявності для цього відповідних умов та підстав.

Поряд з цим, прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов`язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень. При цьому, сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів, а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.

Відповідно, за відсутності свавільності суду першої інстанції у порядку розгляду цього питання чи встановлення при цьому відсутності порушень прав сторін чи інших осіб, суд вищої інстанції не вправі втручатися в згадану дискрецію суду першої інстанції.

Так, виходячи з принципів рівноправності, диспозитивності та змагальності сторін, цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від пред`явленого позову шляхом подання зустрічного позову.

Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача.

У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 904/6157/19 вказано, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: - обидва позови взаємопов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; - вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; - задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №522/9011/19 зазначено, що згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.

У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду висловила у постановах №916/3245/17 від 13.03.2019, №916/542/18 від 12.06.2019.

Аналіз наведених вище процесуальних норм та судової практики дає підстави для висновку, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятись у такому:

- повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини); при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними;

- для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні ті самі докази;

- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись (при цьому предмети та підстави таких позовів можуть бути не пов`язаними, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень);

- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову;

- спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та припинення права власності на земельні ділянки, які пред`явлені до ОСОБА_1 зводяться до скасуваня державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4623387200:10:001:0350 площею 0,1295 га у Державному земельному кадастрі та припинення права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4623387200:10:001:0351 площею 0,0902 га у Державному земельному кадастрі, скасування рішення державного реєстратора, скасування державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 4623387200:10:001:0351 площею 0,0902 га та припинення права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

В свою чергу, слідуючи доводам апеляційної скарги, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 мають негаторний характер, оскільки стосуються можливості використання земельної ділянки.

При цьому, як зазначає сам ОСОБА_1 , вимоги його позову стосуються лише однієї земельної ділянки кадастровий номер 4623387200:10:001:0350.

Враховуючи наведене, задоволення зустрічного позову, у даному випадку, не доводить відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, який за наявності визначених законом підстав, також може бути задоволеним.

Так само і відмова в задоволенні одного з позовів не свідчитиме про наявність підстав для автоматичного задоволення іншого позову.

Таким чином, ухвалення рішень за кожним з позовів залежатиме від того, чи будуть доведені сторонами обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.

На підставі наведеного, враховуючи те, що задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, спільний розгляд зустрічного та первісного позовів не є доцільним, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки спільний розгляд первісного позову і зустрічного позову, поданого відповідачем, призведе до затягування судового процесу, порушення права сторони на своєчасний, швидкий розгляд та вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельницької Ганни Володимирівни залишити без задоволення.

Ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 28 січня 2025 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк