Постанова

від 29.01.2025 по справі 197/1268/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1319/25 Справа № 197/1268/23 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О.,

за участю секретаря судового засідання Черняєвої С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №197/1268/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Широківський центр первинної медичної допомоги» Широківської селищної ради, третя особа директор Комунального некомерційного підприємства «Широківський центр первинної медичної допомоги» Широківської селищної ради Балагура Олег Миколайович, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Мазуренка В.В., -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вищезазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що з 19 червня 2019 року працював в Комунальному некомерційному підприємстві «Широківський центр первинної медичної допомоги» Широківської селищної ради на посаді завідувача господарства адміністративно-господарського відділу. 26 липня 2023 року позивачу повідомлено про майбутнє звільнення з роботи 30 вересня 2023 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України. 29 вересня 2023 року його було звільнено та видано відповідний наказ №136-к з внесеними змінами на підставі наказу №137-к від 02 жовтня 2023 року. Від запропонованої посади слюсаря - сантехніка відмовився. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки він є особою з інвалідністю третьої групи та прийомним батьком, який виховує дитину позбавлену батьківського піклування, яка є сиротою та з інвалідністю. Вважає порушеним його право на працю, відсутність грошових коштів призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, його не ознайомили з переліком наявних всіх вільних посад на підприємстві, що суперечить ч.3 ст.49-2 КЗпП України. Просить визнати незаконним та скасувати спірний наказ про його звільнення, поновити його на посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП «Широківський центр первинної медичної допомоги» ШСР, третя особа директор КНП «Широківський центр первинної медичної допомоги» ШСР - Балагура О.М. про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, виходячи з матеріалів справи прийшов до висновку, що підстави для розірвання трудового договору були наявні, проте, на думку позивача, хоча підприємство самостійно й визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розклад, однак, скорочення посади, яку займав працівник, не є підставою для відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі. У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішенні суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі №756/6746/16-ц).

Вважає, що існувала заборона звільнення його з роботи в силу вимог ст.186-1 КЗпП, згідно якої гарантії, що встановлені ст.184 цього Кодексу (зокрема, щодо заборони звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років ч.6 ст.179) одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю), поширюються також на одного з прийомних батьків, одного з батьків вихователів.

На думку позивача пряма заборона на звільнення перелічених категорій працівників протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають право залишитися на роботі (крім випадків ліквідації підприємства), і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідується, не може ставитися взагалі.

У цьому випадку виконання роботодавцем обов`язку щодо працевлаштування позивача шляхом надання пропозицій вакантних посад не має правового значення для вирішення питання щодо законності звільнення позивача, оскільки, на ОСОБА_1 поширюються не загальні вимоги щодо працевлаштування, а спеціальні гарантії, визначені ст.184 КЗпП України щодо неможливості звільнення таких осіб, як позивач, зокрема, у зв`язку із скороченням штату.

На адресу апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що саме роботодавець визначає доцільність скорочення чисельності або штату працівників, прийняття такого рішення є виключно компетенцією роботодавця та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги зазначає, що законодавець пріоритетним визначив саме право жінки на гарантії, встановлені ст.186-1 КЗпП України.

Разом з тим, звертає увагу на те, що позивачем Акт №ПС/ДН/32309/0351 від 08 листопада 2023 року, складений Південно-Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах праці КНП «Широківський центр ПМД» ШСР, як суб`єкта владних повноважень, не оскаржувався.

Тоді як суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача КНП «Широківський центр ПМД» ШСР Книга Я.Ю. в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала в проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що як видно із посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 21 лютого 2020 року та довідки МСЕК ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи безстроково з 01 січня 2014 року.

Як видно із розпорядження голови районної державної адміністрації №Р-326/0/392-18 від 18 грудня 2018 року до прийомної сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 влаштовано малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з інвалідністю.

Відповідно до листа Служби у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області сім`я ОСОБА_5 продовжує функціювати на території смт. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, прийомні батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продовжують виконання своїх обов`язків, як прийомних батьків та виховують прийомну дитину неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як видно із трудової книжки позивача ОСОБА_1 , останній з 19 червня 2019 року був прийнятий на посаду завідувача господарства адміністративно-управлінського та допоміжного персоналу центру первинної медичної допомоги.

Комунальним некомерційним підприємством «Широківський центр первинної медичної допомоги» Широківської селищної ради 26 липня 2023 року видано наказ №114 «Про скорочення чисельності працівників та внесення змін до штатного розпису КНП «Широківський центр первинної медичної допомоги» ШСР, де: 1. Вивести із штатного розпису КНП «Широківський центр ПМД» з 01 жовтня 2023 року такі штатні одиниці: - завідувач господарства адміністративно-управлінського відділу; - електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування допоміжних підрозділів, в тому числі господарчих; - водій автотранспортного засобу Широківської амбулаторії ЗПСМ; - водій автотранспортного засобу санітарного Зеленобалківської амбулаторії ЗПСМ. Підготувати та ввести в дію з 01 жовтня 2023 року новий штатний розпис з урахуванням змін. Інспектору з кадрів підготувати та вручити письмове повідомлення завідувачу господарства ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення за п.1 ст.40 КЗпП до 31 липня 2023 року.

26 липня 2023 року КНП «Широківський центр ПМД» складено повідомлення про заплановане вивільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, яке відбудеться 30 вересня 2023 року, запропоновано посаду слюсара-сантехніка допоміжних підрозділів, в тому числі господарчих з посадовим окладом 6700грн. В повідомленні ОСОБА_1 виклав заперечення, де вказав, що при скороченні порушуються його права, оскільки він є опікуном дитини з інвалідністю. Від запропонованої посади відмовляється, оскільки вона не відповідає його стану здоров`я.

КНП «Широківський центр ПМД» позивачу було запропоновано в строк до 30 вересня 2023 року надати документи, що підтверджують статус опікуна (піклувальника), прийомного батька чи батька-вихователя, а також документи, що підтверджують обставину, що запропонована посада слюсаря-сантехніка допоміжних підрозділів не відповідає стану його здоров`я.

29 вересня 2023 року КНП «Широківський центр ПМД» від позивача отримано заяву, де останній вказує, що заперечує проти звільнення, оскільки він є опікуном прийомної дитини з інвалідністю, відмовляється від запропонованої посади слюсаря-сантехніка.

29 вересня 2023 року КНП «Широківський центр ПМД» видано наказ №136-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким: ОСОБА_1 , завідувача господарства адміністративно-управлінського відділу із займаної посади 02 жовтня 2023 року у зв`язку із відмовою від проходження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України. Від запропонованої роботи слюсаря-сантехніка відмовився. Позивач зазначив, що не погоджується з наказом, так як наказом №114 від 26 липня 2023 року його попереджали про скорочення та звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, що є грубим порушенням процедури звільнення.

02 жовтня 2023 року КНП «Широківський центр ПМД» ОСОБА_6 було запропоновано крім посади слюсаря-сантехніка вивільнену посаду робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків, яка на той час була вакантною, проте ОСОБА_7 відмовився, оскільки така посада не відповідає його кваліфікації та стану здоров`я.

02 жовтня 2023 року КНП «Широківський центр ПМД» видано наказ №137-к «Про внесення змін до наказу №136-к від 29 вересня 2023 року» «Про звільнення ОСОБА_1 », де вказано викласти наказ в наступній редакції: « ОСОБА_1 , завідувача господарства адміністративно-управлінського відділу із займаної посади 02 жовтня 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст.40 КЗпП України». ОСОБА_7 з наказом був ознайомлений, про що свідчить його підпис.

Як видно із Акту №ПС/ДН/32309/0351 від 08 листопада 2023 року, який складений Південно-Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах праці КНП «Широківський центр ПМД» Широківської селищної ради порушень законодавства з питань законності припинення трудових договорів, в тому числі стосовно ОСОБА_1 не встановлено.

Як видно із довідки про доходи від 13 грудня 2023 року, заробітна плата ОСОБА_1 за червень 2023 року та липень 2023 року склала 14 655,37 грн.

Відповідно до тарифікаційного списку працівників та штатного розпису КНП «Широківський центр ПМД» станом на 21 липня 2023 року ОСОБА_1 обіймав посаду завідувача господарства в адміністративно-управлінському відділі. Вакантними посадами серед допоміжних підрозділів, у тому числі господарчих були: слюсар-сантехнік та електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування.

Відповідно до тарифікаційного списку працівників та штатного розпису КНП «Широківський центр ПМД» станом на 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 обіймав посаду завідувача господарства в адміністративно-управлінському відділі. Вакантними посадами серед допоміжних підрозділів, у тому числі господарчих були: слюсар-сантехнік; електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування; робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків.

Відповідно до тарифікаційного списку працівників та штатного розпису КНП «Широківський центр ПМД» станом на 03 жовтня 2023 року посади завідувача господарства в адміністративно-управлінському відділі та електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування відсутні. Вакантною посадою серед допоміжних підрозділів, у тому числі господарчих була слюсар-сантехнік.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до переконання, що позовні вимоги не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході судового розгляду, не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, необхідно з`ясувати чи дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації в цій же установі, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є на підприємстві (постанова Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі №6-40цс15). Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Таким чином, виходячи з тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Наведені вимоги Закону відповідачем виконані, позивачу було запропоновано вакантні посади, від яких він відмовився, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі №519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі №696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі №297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі №373/2133/17, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Суд першої інстанції на підставі належно оцінених доказів дійшов правомірного висновку, що у штаті відповідача впроваджено поетапне скорочення працівників та, що питання визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є складовою права на управління діяльністю підприємством.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша статті 42 КЗпП України).

У частині другій вказаної статті визначений перелік осіб, яким при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається перевага в залишенні на роботі, а в частині третій статті 42 КЗпП України передбачено, що перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Апелянтом зазначається, що існувала заборона звільнення його з роботи в силу вимог ст.186-1 КЗпП України, згідно якої, гарантії, встановлені ст.184 цього Кодексу поширюються також на одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Колегія суддів не може погодитися з даними доводами апеляційної скарги та зазначає наступне.

Так статтею 184 КЗпП закріплені гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей.

«Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов`язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю.

У разі відмови у прийнятті на роботу жінок зазначених категорій роботодавець зобов`язаний повідомити їм причину відмови в письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено в судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років -частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору».

Стаття 186-1 Кодексу зазначає, що гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181,182,182-1,184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Дана норма міститься в розділі XIIКЗпП України «Праця жінок», і має назву «Гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері».

Тобто вказана норма закону (ст.186-1 КЗпП України), на яку посилається позивач в позові і в апеляційній скарзі, стосується гарантій осіб (в тому числі і чоловіків), які виховують малолітніх дітей без матері.

Як встановлено в судовому засіданні, до складу сім`ї позивача входять: позивач, його дружина - ОСОБА_3 , та неповнолітній ОСОБА_4 , 2009 року народження, прийомними батьками якого є позивач та його дружина.

В суді позивач не заперечував, що його дружина ОСОБА_3 на час його звільнення, та на час розгляду справи судом працювала (і працює), офіційно працевлаштована.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач під вказану ним категорію працівників, на яку поширюється ст.186-1 КЗпП України, не підпадає, тому заборони на його звільнення немає.

Колегією суддів не приймаються посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №414/1148/16-ц, оскільки справи не є тотожними. В наведеній ним справі, позивачем є одинока мати, а в справі, що переглядається позивач не є одиноким батьком. Тож в дані справи не можна розглядати за аналогією.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну правову оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку.

Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 29.01.2025 року

Головуючий суддя О.В. Агєєв