Постанова

від 29.01.2025 по справі 234/7728/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/551/25 Справа № 234/7728/21 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2024 року в цивільній справі номер 234/7728/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Департаменту патрульної поліції, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Департаменту патрульної поліції, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, з урахуванням уточненої позовної заяви обґрунтовував свої вимоги тим, що позивач є приватним підприємцем та здійснює діяльність у сфері обігу будматеріалів, в тому числі, і уживаних будматеріалів з металу, виробів з металу а також нових та уживаних автозапчастин на території України; має свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника єдиного внеску.

15 червня 2018 року до об`єктів його приватної власності, де він здійснював свою підприємницьку діяльність, увірвалися працівники ГУНП в Донецькій області і СБУ в Донецькій області, які надали для ознайомлення ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуків та вилучення речових доказів, документів, коштів в рамках кримінального провадження №12018050390000156 від 17.01.2018 року.

Обшук та вилучення речових доказів, документів, коштів відбувалося з грубими порушеннями норм Кримінального процесуального кодексу України, а саме: обшуки здійснювалися за ухвалами слідчого судді, в котрих були зазначені інші адреси; не був прийнятий відвід особам, яких працівники ГУНП в Донецькій області привезли з собою в якості понятих; під час здійснення слідчих дій службові особи ГУНП в Донецькій області самовільно визначили себе експертами та визнали його майно - металеві вироби, будматеріали з металу, автозапчастини, двигуни, прилади від вантажної та сільгосптехніки, електричні двигуни, господарчий інвентар, тощо загалом як металобрухт.

Під час здійснення слідчих дій працівники ГУНП в Донецькій області не здійснювали

візуальний огляд та не занесли до протоколу опис, перерахування всіх предметів, що вилучалися; не вказали точне найменування, кількість, міру, вагу кожної речі, серію і номер, інші відмінні індивідуалізуючи ознаки; не здійснили пакування кожної речі, що вилучалася. Завантаження його майна на вантажівки відбувалося таким чином, що під час завантаження майно зіпсувалося та втратило функціональні властивості, комерційну привабливість та цінність; під час розвантаження взагалі самоскидом висипалося у кучугури, тобто умисно пошкоджувалося та перетворювалося на металобрухт.

Позивач зазначає, що слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області була задоволена його скарга щодо неповернення вилученого у нього майна, але вилучене майно йому не було повернуто.

22.08.2019 року слідчим СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області ст. лейтенантом поліції Ремез В.О. була винесена постанова про закриття кримінального провадження №12018050390000156 від 17.01.2018 року у зв`язку з відсутністю складу злочину, із зобов`язанням повернути власникові все вилучене в якості речових доказів майно.

Він неодноразово звертався до керівника Краматорського міського ВП ГУНП в Донецькій області щодо повернення його речей.

25.01.2021 року ст. слідчим ОСОБА_2 була повернута частина його майна, але в стані не придатному для подальшого використання, тобто у вигляді металобрухту у кількості 2715 кг на суму 16290,00 грн. Також ст. слідчим Литвиновим В.В. з вилучених 9074,00 грн було повернуто 5000,00 грн.

За його, позивача, підрахунками, в результаті вилучення в нього майна працівниками Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області завдано матеріальної шкоди на суму 667724,00 грн.

Враховуючи те, що він, позивач, є приватним підприємцем, який здійснює операції з оборотом будматеріалів, виробів з металу, автозапчастин, як нових так і уживаних, а вилучене приватне майно є товаром, то він був обмежений в обороті вищезазначеного майна - товару, і як наслідок, недоотримав від продажі цих товарів вигоди, що становить 30% річних від вартості товару.

Позивач зазначає, що загальна сума завданої матеріальної шкоди станом на 01.10.2023 року з урахуванням недоотриманої вигоди і коефіцієнту інфляції за період з 2018 по 2023 роки складає 5843263,92 грн.

Також ОСОБА_1 зазначив,що незаконнимидіями органудосудового розслідуванняйому завданаморальна шкода,що полягаєв тому,що вінз 2018року неміг вестизвичайний спосібжиття;відбулося припиненняведення йогобізнесу,що призвелодо великихматеріальних втрат,негативного емоційноговпливу;під часматеріальної кризивимушений бувпродати свійавтомобіль VolkswagenPassatза ціноюнижчою ринкової;погіршилися відносиниз оточуючими,друзями,родичами.Тривала нервованапруга призвеладо негативнихзмін устані здоров`я,безсоння,підняття тиску,зниження настрою,пригніченості,образливості тощо. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює в 1500000,00 грн.

Позивач, просив суд стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди - 5843263,92 грн, яка складається з вартості неповернутого майна та упущеної вигоди, у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди - 1500000,00 грн, а також вартість судових витрат у розмірі 10000,00 грн і витрати на професійну допомогу адвоката у розмірі 35000,00 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Департаменту патрульної поліції, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду задоволено частково.

Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 600000,00 (шістсот тисяч) грн. В решті вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Із вказаним рішенням в частині відмови у стягненні матеріальної шкоди та судових витрат не погодився позивач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2024 року в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, в частині відшкодування моральної шкоди залишити рішення без змін.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

В оскаржуваномурішенні судвийшов замежі своєїкомпетенції тафактично скасувавсудові рішення,що набрализаконної сили:дві ухвалислідчого суддіКраматорського міськогосуду ПікаловоїН.М.по справі№ 234/5843/18від 20.06.2018року;ухвалу слідчогосудді Краматорськогоміського судуПікалової Н.Мпо справі234/12884/18від 11.09.2018року;якими булозобов`язано ст.слідчого СВКраматорського ВПГУНП вДонецькій областіЛитвинова В.В.повернути скаржникові ОСОБА_1 майно, яке було вилучено під час обшуку за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Ці ухвали суду не були виконані вчасно вищезазначеною службовою особою у зв`язку з відсутністю «в натурі» вилученого приватного майна ОСОБА_3 .

Також вважає, що оскаржуваним рішенням було скасовано постанову від 22.08.2019 року слідчого СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області ст. лейтенанта поліції В.О. Ремез про закриття кримінального провадження №12018050390000156 від 17.01.2018 року, з фабулою «у зв`язку відсутності складу злочину» з зобов`язанням повернути все вилучене в якості речових доказів приватне майно власнику - ОСОБА_1 .

Судом першоїінстанції небуло належним чином розглянуто заяву позивача вих. № 0240405/1 від 05.04.2024 року про визнання судом експертних висновків №633-18 від 11.10.2018 року неналежними та недопустимими доказами по справі №234/7728/21 у зв`язку з численними порушеннями Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.

Металознавча експертиза під час вилучення речових доказів 15.06.2018 року в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження за №12018050390000156 від 17.01.2018 року не проводилася, а тому неможливо стверджувати, що в якості речових доказів вилучався саме «металобрухт».

Судом небула встановлената описанав мотивувальнійчастині оскаржуваногорішення наявність,або відсутністьскладових,за наявністюяких наступаєцивільна відповідальністьза завданумайнову шкоду,а такожсума матеріальнихзбитків,завданих ОСОБА_1 . Державою Україна незаконними діями, бездіяльністю службових осіб «ГУ НП в Донецькій області» під час виконання службових обов`язків, а саме, привласнення приватного майна ОСОБА_1 під час проведення так званих слідчих дій 15.06.2024 року в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12018050390000156 від 17.01.2018 року, в наслідок яких було повністю втрачено в натурі приватне майно позивача.

Від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просив апеляційний суд рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2024 року по справі №234/7728/21, в частині що стосується Департаменту патрульної поліції залишити без змін, позивач не довів в чому полягає порушення його прав з боку Департаменту.

Позивач, звертаючись до суду першої інстанції, сформував певні вимоги до декілька відповідачів, вказавши на нібито порушення норм закону з боку кожного. Нібито посадові особи Департаменту патрульної поліції приймали участь у незаконному вилученні майна, яке належало позивачу.

Відповідно до рапорту, який був залучений до відзиву, за результатами виконання завдання за викликом ОСОБА_1 , поліцейськими патрульної поліції було викликано слідчо-оперативну групу. Також зазначено, що заявник в допомозі патрульної поліції не потребує, заяв та пояснень, екіпажу патрульної поліції, заявником не надавалося. Після відпрацювання виклику, екіпаж патрульної поліції ЦИКЛОН-0107 залишив вищезазначену адресу. Проведення тих чи інших слідчих дій не відноситься до компетенції посадових осіб Департаменту патрульної поліції, тобто жодного відношення до проведення обшуку, вилучення майна, а також його подальшого повернення позивачеві, співробітники Департаменту патрульної поліції не мають взагалі.

Щодо протиправності діяння (рішення) посадових осіб Департаменту патрульної поліції, шкода не встановлена у жодному провадженні та не доведена жодними належними доказами з боку позивача.

Вказуючи у якості відповідача державний орган Департамент патрульної поліції, позивач не зазначив у позові, не навів доказів, в чому полягає порушення його прав і заподіяння йому шкоди з боку Департаменту патрульної поліції, як державного органу. Судом також таких даних під час розгляду справи не було встановлено. Тож в рішенні суд дійшов висновку, що позивачем неправильно визначений, як відповідач Департамент патрульної поліції.

Із вказаним рішенням також не погодився відповідач ГУ НП в Донецькій області, подав апеляційну скаргу в якій він просив апеляційний суд скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2024 року у справі №234/7728/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Законом передбачено виключний перелік випадків, через настання яких громадянин має право на відшкодування (повернення) заробітку та інших грошових доходів, майна, штрафів, судових витрат, сум, сплачених за надання юридичної допомоги та моральної шкоди.

Позивачем зазначалось, що безпосередньо працівниками поліції, після проведення обшуків, була, нібито, викрадена належна йому на праві власності металева будівля. Проте, у 2018 році СУ ГУНП в Донецькій області за вказаним фактом проведено службову перевірку, за результатами якої встановлено, що металева будівля, яка знаходилась на території ринку за адресою: АДРЕСА_2 , демонтована 15.06.2018 року за рішенням Краматорської міської ради.

Орган досудового слідства - слідчі СВ Краматорського ВП проводили слідчі дії та приймали процесуальні рішення за матеріалами кримінального провадження, так як це передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України не порушуючи при цьому прав позивача.

Позивачем необґрунтовано зазначено, що вилучені при проведенні обшуків речі є виробами з металу, та що підтверджується наданими до позову копіями договорів купівлі-продажу. Проте, обшуки проводились із фіксуванням вузлових моментів процесу за допомогою фотозйомки та складання фототаблиці (додаток до протоколу обшуку), згідно з якими при проведенні обшуків вилучався саме металобрухт, що підтверджується висновками судової металознавчої експертизи, проведеної за матеріалами кримінального провадження №12018050390000516.

При огляді фотознімків загального вигляду приміщення та розташуванню в ньому речей приводять до висновку, на думку відповідача, що ані приміщення, ані звалені в купу речі не є спеціалізованим магазином з продажу залізних виробів (уживаних товарів), будівельних матеріалів та санітарно-технічних виробів тощо.

Надані позивачем копії договорів купівлі продажу, на які посилається ОСОБА_1 як на документи, за допомогою яких він веде підприємницьку діяльність та облік купленого товару, не відповідають вимогам ведення господарської діяльності та визивають сумнів, що деякі придбані ним речі (відповідно до даних внесених до договорів) є будівельними матеріалами (як це вказано у договорах), містять інформацію щодо придбання ним запчастин для транспортних засобів, як будівельних матеріалів. Крім того, торгівля уживаними запчастинами транспортних засобів не є видом господарської діяльності ОСОБА_1 (згідно з вказаними у свідоцтві КВЕД ДК 009:2010), так як зазначена група товарів відноситься до групи КВЕД ДК 009:2010 45.3 «Торгівля деталями та приладами для автотранспортних засобів». Позивачем не надано будь - яких підтверджуючих документів здійснення обороту товарів, які ним було придбано у 2015, 2016, 2017, 2018 роках (згідно з договорами купівлі-продажу) та які, згідно із наведеними позивачем доводами, є «запасом».

Договори, копії яких надані ОСОБА_1 в якості доказів, мають ознаки нікчемності. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів та підтвердження права власності на них. Матеріали справи не містять належних, чинних, достатніх і достовірних доказів в підтвердження майнових прав позивача взагалі, а тим більше понесених втрат вартості недоотриманої вигоди від реалізації та обороту вказаного в позові майна, які йому завдані, на думку позивача, незаконними діями органів досудового розслідування.

Відповідно до правового висновку наведеного у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №686/13212/19, при вирішенні такої категорії спорів є обов`язкове доведення усіх складових делікатної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Матеріали справи не містять жодних обґрунтувань та розрахунків розміру відшкодування, заявленого до стягнення.

Вважає, що присуджена сума моральної шкоди судом першої інстанції не має під собою об`єктивного підґрунтя, значно завищена та взагалі, не відповідає засадам розумності та справедливості.

Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ГУ НП в Донецькій області, в якому позивач просив апеляційний суд відмовити в повному обсязі в вимогах апеляційної скарги держави Україна, яку представляє ГУ НП в Донецькій області, та задовольнити вимоги апеляційної скарги позивача.

Комерційна діяльність, яку позивач здійснював на протязі 20 років, була законна, ніяких законів він не порушував, вчасно подавав звітність та сплачував податки. Жодного порушення позивачем, як приватним підприємцем, Податкового законодавства не будо зафіксовано фіскальними органами та доказів порушення вищезазначеного законодавства не додано представником ГУ НП в Донецькій області до матеріалів справи, а тому звинувачення позивача в порушенні вищезазначеного законодавства є безпідставною вигадкою.

Ствердження представника ГУ НП в Донецькій області в апеляційній скарзі про те, що позивач за власним бажанням дозволив службовим особам вищезазначеного органу проводити обшуки приватних приміщень не підтверджується жодним доказом та є введенням в оману.

Вважає,що службовіособи ГУ НП в Донецькій області самовільно визначили себе експертами в галузі металознавства та визнали його майно - металеві вироби, будматеріали з металу, авто-мото-велозапчастини, двигуни, прилади від вантажної та сільгосптехніки, електричні двигуни, господарчий інвентар, тощо загалом як «металобрухт», аргументуючи свої висновки тим , що все це приватне майно було зроблено з металу, нехтуючи прямою нормою ст. 1 Закону України «Про металобрухт» та КПК України.

Ствердження представника ГУ НП в Донецькій області про те, що об`єкт приватної власності ОСОБА_1 - металева будівля, яка була розташована за адресою АДРЕСА_2 . демонтована за рішенням Краматорської міської ради не підтверджена жодним доказом та є введенням суду в оману.

Вважає, що судовим експертом криміналістичних, економічних та інших видів досліджень Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України Лушниковою Т.М. було підроблено експертний висновок №633-18 від 11.10.2018 року на підставі фіктивних об`єктів дослідження у зв`язку корупційною змовою з замовником експертизи та у зв`язку з неналежним виконанням судовим експертом покладених на експерта обов`язків.

Інші доводи відзиву повторюють доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .

Від інших учасників справи відзиви в письмовій формі на апеляційні скарги до апеляційного суду не надійшли.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, апеляційну скаргу ГУ НП в Донецькій області не визнав, просив у її задоволенні відмовити.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Семібратова Д.О. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала відзив на апеляційні скарги, вважала, що Департамент не є належним відповідачем, оскільки до нього не заявлено ніяких вимог, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Представник третьої особи Державної казначейської служби України Паращенко Ю.О. в судовому засіданні апеляційного суду вважала, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, як безпідставна, апеляційну скаргу відповідача ГУ НП в Донецькій області вважає обґрунтованою.

Відповідач ГУ НП в Донецькій області в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 166-167, том 4).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача ГУ НП в Донецькій області.

Заслухавши суддю доповідача, позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки судове рішення оскаржується сторонами в частинах спору про стягнення матеріальної та моральної шкоди, апеляційний суд переглядає рішення в повному обсязі.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 19.01.2001 року виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області був зареєстрований як фізична особа підприємець (КВЕД 47.52 - роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (основний); Код КВЕД 03.12 - прісноводне рибальство; Код КВЕД 03.22 - прісноводне рибництво (аквакультура); Код КВЕД 47.79 роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; Код КВЕД 47.99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами) (а.с. 68, 69, том 1).

17.01.2018 року СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 1200018050390000156 внесено відомості за фактом незаконної діяльності пунктів по прийому металобрухту на території м. Краматорська Донецької області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 213 КК України.

26.05.2018 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області було винесено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку в приміщені окремо розташованої будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , з метою виявлення та вилучення брухту кольорових та чорних металів, приладів зважування та грошових коштів, які отримані від купівлі-продажу брухту кольорових та чорних металів, документів (чорнових записів), які підтверджують приймання металобрухту, а також фіксацію відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення (а.с. 72-73, том 1).

15.06.2018 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого виявлено та вилучено: ваги металеві зі слідами іржі, дві записні книжки та один блокнот із рукописними записами щодо приймання металобрухту, 3.7 кг брухту кольорових металів, 1000 кг брухту чорних металів, грошові кошти в сумі 74 грн, копія свідоцтва про держреєстрацію ФОП ОСОБА_1 , копія свідоцтва про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , копія довіреності від ОСОБА_1 на ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с. 226зв-228зв, том 1)

26.06.2019 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_4 у зв`язку із тим, що не доведено наявності підстав, передбачених ч.3 ст.233 КПК України. У вказаній ухвалі також зазначено, що під час проведення вказаного обушку було встановлено, що вказаний пункт прийому металобрухту розташований біля авторинку «Південний» в м. Краматорську. В ході обушку з`ясовано, що земельна ділянка, на якій розташовано вказаний авторинок та окрема металева будівля пункту прийому металобрухту, знаходиться в південно-західному куті території ринку і має юридичну адресу: АДРЕСА_4 . (а.с. 233зв-234, том 1).

20.06.2019 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області було винесено ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, виявленого та вилученого 15.06.2018 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 19-21, том 1).

26.05.2018 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області було винесено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_5 , з метою виявлення та вилучення брухту кольорових та чорних металів, приладів зважування та грошових коштів, які отримані від купівлі-продажу брухту кольорових та чорних металів, документів (чорнових записів), які підтверджують приймання металобрухту, а також фіксацію відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення (а.с. 70-71, том 1).

15.06.2018 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_5 , під час якого виявлено та вилучено: копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_5 , свідоцтва про держреєстрацію ФОП ОСОБА_1 , копія свідоцтва про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , колія довідки про взяття на облік платника податків ФОП ОСОБА_1 , копія довіреності ОСОБА_1 , копія свідоцтва про сплату єдиного внеску ОП Алексєєв О.К., акт приймання-передачі матеріальних цінностей - брухту металу від 03.11.2017 року, ваги металеві, чорнові записи, грошові кошти в сумі 1 187 грн., брухт чорних та кольорових металів загальною вагою 2780 кг (а.с. 215-219, том 1).

20.06.2019 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області було винесено ухвалу про арешт майна, виявленого та вилученого 15.06.2018 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 62-65, том 2).

26.05.2018 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області було винесено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_6 , з метою виявлення тa вилучення брухту кольорових та чорних металів, приладів зважування та грошових коштів, які отримані від купівлі-продажу брухту кольорових та чорних металів, документів (чорнових записів), які підтверджують приймання металобрухту, а також фіксацію відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення (а.с. 74-75, том 1).

15.06.2018 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_6 , під час якого виявлено та вилучено: зошит з чорновими записами, зважувальний пристрій «Electronik scale», грошові кошти в сумі 5000,00 грн, ваги у кількості 2 од., металобрухт загальною вагою 7540,00 кг (а.с. 209зв-212, том 1).

19.06.2019 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області було винесено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що не надано документів, які б свідчили про те, що АДРЕСА_6 , є саме АДРЕСА_1 , а також не доведено наявність підстав, передбачених 4.3 ст.233 КПК України. У вказаній ухвалі зазначено, що під час проведення вказаного обушку встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовано вказаний пункт металобрухту, хоча й розташовано по АДРЕСА_6 та межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_7 , фактично знаходиться першою по АДРЕСА_6 , по лівій стороні вказаної вулиці, однак має юридичну адресу; АДРЕСА_1 . (а.с. 212зв-213зв, том 1).

20.06.2019 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області винесено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, виявленого та вилученого 15.06.2018

року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 16-18, том 1).

З тексту постанови про закриття кримінального провадження від 22 серпня 2020 року встановлено, що:

26.05.2018 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області винесено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_8 , земельної ділянки з кадастровим номером 1412900000:00:005:0424, з метою виявлення та вилучення брухту кольорових та чорних металів, приладів зважування та грошових коштів, які отримані від купівлі-продажу брухту кольорових та чорних металів, документів (чорнових записів), які підтверджують приймання металобрухту, а також фіксацію відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.

15.06.2018 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_8 , під час якого виявлено та вилучено: ваги металеві та брухт металу.

Під час проведення вказаного обушку було встановлено, що земельна ділянка, на якій находиться пункт металобрухту, розташована за адресою: АДРЕСА_8 , та має кадастровий помер 1412900000:00:005:0405, котру не було вказано в ухвалі слідчого судді на проведення обшуку.

16.06.2018 року слідчим було подано клопотання до Краматорського міського суду Донецької області про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_8 , земельна ділянка з кадастровим номером 1412900000:00:005:0405.

19.06.2019 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області винесено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_8 , земельна ділянка з кадастровим номером 1412900000:00:005:0405 у зв`язку із тим, що не доведено наявності підстав, передбачених ст.233 КПК України.

20.06.2019 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області було винесено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, виявленого та вилученого 15.06.2018 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 63- 66, том 1).

15 червня 2018 року укладено акт прийому-передачі на відповідальне зберігання відповідно до якого ТОВ «Біг-Тенікс» прийняло від Краматорського ВП ГУ НП по кримінальному провадженню №1200018050390000156 майно: брухт чорних металів вагою 1000,00 кг (а.с. 233, том 2).

До матеріалів справи долучено договори купівлі продажу будматеріалів (а.с. 33, 45-55, том 1).

Позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався з заявами до СВ Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області та Краматорської місцевої прокуратури стосовно повернення йому вилученого під час обшуків майна (а.с. 25-32, том 1).

20.06.2019 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області було винесено ухвалу, якою зобов`язано старшого слідчого СВ Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області Литвинова В.В. повернути скаржникові ОСОБА_1 майно, яке було вилучено під час обшуку за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с. 23-24, том 1).

22.08.2019 року постановою слідчого СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області Ремез В.О. кримінальне провадження №12018050390000156 від 17.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України, закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. У постанові слідчого зазначено, що речові докази, вилучені під час проведення обшуків за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 , слід повернути ОСОБА_1 (а.с. 63-66, том 1).

21.12.2019 року ОСОБА_1 слідчим Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області повернуто: частина його майна у вигляді металобрухту у кількості 2715,00 кг на суму 16290 грн, а

також 5000,00 грн і 1187,00 грн, про що свідчить розписка ОСОБА_1 (а.с. 240, том 1).

Також встановлено, що слідчим Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області на адресу ОСОБА_1 неодноразово направлялися повідомлення із зазначенням про необхідність з`явитися для повернення йому вилученого під час обшуків майна (а.с. 238, 238зв, 239, 239зв, том1).

Відповідно до висновку експерта №633-18 від 11,10.2018 року представлені на дослідження

металеві вироби і частини металевих виробів, вилучені в ході проведення обшуків від 15.06.2018 року за адресами: АДРЕСА_9 , та у приміщенні біля авторинку «Південний» по вул. Академічна, 79-б та, ті, що знаходяться на відповідальному зберіганні на території ТОВ «Біг-техніка» за адресою: м. Краматорськ, вул. Залізнична,2, є металобрухтом (а.с. 235-237, том 1).

06.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорської місцевої прокуратури стосовно відкриття кримінального провадження у зв`язку з незаконним демонтажем та викраденням його майна металевої будівлі за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 34, том 1).

СУ ГУНП в Донецькій області за вказаним фактом проведено службову перевірку, за результатами якої встановлено, що металева будівля, яка знаходилась на території ринку за адресою: АДРЕСА_2 , демонтована 15.06.2018 року за рішенням Краматорської міської ради (а.с. 247-248, том 2).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в певному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди та стягненні судових витрат, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та нормам закону.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме, у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до ч. 2, 6, 7 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

За змістом положень ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно положеннями ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовується заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Положення частин 1, 2 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначають, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно.

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» встановлюють, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, зокрема, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався з заявами до СВ Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області та Краматорської місцевої прокуратури стосовно повернення йому вилученого під час обшуків майна.

15.06.2018 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_6 , під час якого виявлено та вилучено: зошит з чорновими записами, зважувальний пристрій «Electronik scale», грошові кошти в сумі 5000,00 грн, ваги у кількості 2 од., металобрухт загальною вагою 7540,00 кг.

Відповідно до висновку експерта №633-18 від 11.10.2018 року, представлені на дослідження металеві вироби і частини металевих виробів, вилучені в ході проведення обшуків від 15.06.2018 року за адресами: м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого,18-б, вул. Залізнична, 2, АДРЕСА_8 , та у приміщенні біля авторинку «Південний» по вул. Академічна, 79-б та, ті, що знаходяться на відповідальному зберіганні на території ТОВ «Біг-техніка» за адресою: м. Краматорськ, вул. Залізнична,2, є металобрухтом.

20.06.2019 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області було винесено ухвалу, якою зобов`язано старшого слідчого СВ Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області Литвинова В.В. повернути скаржникові ОСОБА_1 майно, яке було вилучено під час обшуку за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

22.08.2019 року постановою слідчого СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області Ремез В.О. кримінальне провадження №12018050390000156 від 17.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України, закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. У постанові слідчого зазначено, що речові докази, вилучені під час проведення обшуків за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 , слід повернути ОСОБА_1 .

21.12.2019 року ОСОБА_1 слідчим Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області повернуто: частина його майна у вигляді металобрухту у кількості 2715,00 кг на суму 16290,00 грн, а також 5000,00 грн і 1187,00 грн, про що свідчить розписка ОСОБА_1 .

До матеріалів справи долучено договори купівлі-продажу будматеріалів, які містять інформацію щодо придбання ОСОБА_1 запчастин для транспортних засобів, як будівельних матеріалів.

Проте, торгівля уживаними запчастинами транспортних засобів не є видом господарської діяльності ОСОБА_1 (згідно з вказаними у свідоцтві КВЕД ДК 009:2010), оскільки зазначена група товарів відноситься до групи КВЕД ДК 009:2010 45.3 «Торгівля деталями та приладами для автотранспортних засобів».

Крім того, з доданих позивачем фототаблиць неможливо встановити відповідність вилучених у порядку проведення обшуку предметів до тих, що зазначені у договорах купівлі продажу будматеріалів.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неприйнятті в якості доказів цих документів, враховуючи вимоги ст. 77 ЦПК України щодо належності доказів.

Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що позивач заявляє вимоги про відшкодування моральної шкоди, яку він пов`язує з незаконним діями органів досудового розслідування, що призвело до порушення його конституційних прав та свобод.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість цих позовних вимог та того, що мінімальний визначений законом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості та не є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, а тому слід стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 600000,00 грн. З таким висновком апеляційний суд погоджується.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не надано належних, допустимих і достовірних доказів того, що вилучене майно неможливо повернути в натурі, доказів на підтвердження вартості вилученого майна на час розгляду справи відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Тому позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5843263,92 грн, яка складається з вартості неповернутого майна та упущеної вигоди, задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю. Крім того, вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення упущеної вигоди і коефіцієнту інфляції носять похідний характер від вимог про відшкодування матеріальної шкоди, та також не доведені.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок, зокрема, закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 Цивільного кодексу України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на канцелярські, копіювальні та транспортні витрати, а також витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 цього Кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають

розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу складається з гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі. Такі витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів сплати позивачем коштів на канцелярські, копіювальні та транспортні витрати, а також не надано за договором про надання правничої допомоги, укладеним між позивачем та адвокатом, документально підтверджених витрат, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на канцелярські, копіювальні та транспортні витрати в розмірі 10000,00 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35000,00 грн є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд також враховує той факт, що позивач отримав частину вилученого майна та грошові кошти в певному розмірі.

Доводи апеляційної скарги ГУНП в Донецькій області про те, що позивач не надав жодних доказів щодо завдання йому моральної шкоди, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в розгляді справи було встановлено, що відносно позивача, за місцем здійснення його підприємницької діяльності, органом досудового розслідування були проведені обшуки, в тому числі і несанкціоновані; за результатами проведення досудового розслідування кримінальне провадження закрито за відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України.

Інші, наведені в апеляційних скаргах доводи, зводяться до незгоди з судовим рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується апеляційний суд.

Апеляційний суд у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Донецькій області залишити без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2024 року беззмін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 січня 2025 року.

Судді: