Ухвала

від 31.01.2025 по справі 140/26/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

31 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/26/25 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін з власної ініціативи питання про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій протиправними щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення листопад 2015 року; зобов`язання провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення листопад 2015 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі- Порядок №44); зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 за весь час затримки - відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 № 2050-III (далі Закон № 2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі Порядок №159).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

15.01.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, а також заяву про залишення позову без розгляду. Вказана заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 наказом Департаменту від 30.09.2022 № 352 о/с, на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 140/2625/18, якою скасовано наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 06.07.2021 № 203 о/с «По особовому складу» та відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України ) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнений зі служби в поліції з 30.09.2022. При цьому у вересні-жовтні 2022 року позивачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, грошове забезпечення за певні періоди роботи, індексацію за період з 07.09.2022 по 30.09.2022, грошову компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку, відтак позивач був обізнаний про нараховане та виплачене грошового забезпечення при звільненні вже у жовтні 2022 року. Вказане свідчить про те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений як частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), так і статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України). Також наголосив на тому, що позивач раніше вже звертався з аналогічним адміністративним позовом до суду (справа №140/5527/24), тому даний позов також підлягає залишенню без розгляду з такої підстави.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій, серед іншого, також зазначив, що оскільки на момент його звільнення (вересень 2022 року згідно наказу від 30.09.2022 №352 о/с), частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, тому потрібно застосовувати редакцію вказаної статті, чинну на момент проходження ним служби.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав заявлене клопотання та просив позов залишити без розгляду.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, дійшов висновку, що позовну заяву було подано без додержання вимог, викладених у статті 161 КАС України, а тому її належить залишити без руху, з огляду на таке.

Згідно з частинами тринадцятою - п`ятнадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 160,161цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі Закон № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Між тим відповідно до пункту 1 глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, термін якого неодноразово продовжувався.

Це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто, якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення продовжувався на строк дії карантину.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, від 04.10.2024 у справі №200/1643/24, від 10.10.2024 у справі №200/5937/23.

Згідно з долученим до матеріалів справи витягом з наказу директора Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 30.09.2022 №352 о/с позивач звільнений зі служби в поліції з 30.09.2022. До заяви про залишення позову без розгляду відповідач також долучив довідку від 06.06.2024 №161 про здійснення остаточного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 та платіжні доручення від 27.09.2022 №1408, від 28.09.2022 №1508, від 07.10.2022 №1586, з яких вбачається, що з позивачем в кінці вересня-на початку жовтня 2022 року проведено розрахунок при звільненні.

Суд зазначає, що у випадках звільнення поліцейського (військовослужбовця) зі служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби (постанова Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 400/4829/24).

Отже, звільнення позивача зі служби в поліції з 30.09.2022 мало місце у період дії редакції частини другої статті 233 КЗпП України, яка обмежувала строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці тримісячним строком.

Тримісячний строк для звернення позивача до суду із цим позовом був продовжений на період дії карантину та завершився 30.06.2023.

Із позовом позивач звернувся до суду 03.01.2025 (позовна заява подана через підсистему«Електронний суд»), тобто із значним пропуском тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України.

Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивач не подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, чим не дотримав приписи частини шостої статті 161 КАС України.

У позовній заяві позивач зазначив, що лише після прийняття Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови від 17.10.2024 у справі № 140/5527/24 він дізнався, що має право на проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 з встановленням базового місяця листопад 2015 року.

Однак суд зауважує, що з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що 23.05.2024 позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якому просив, зокрема, визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення саме листопад 2015 року (справа № 140/5527/24). Під час розгляду справи № 140/5527/24 позивач особисто подав клопотання (зареєстроване за вх.№38761/24 від 21.08.2024) про зміну позовних вимог, в якій фактично змін лише місяць для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення на січень 2008 року. Та у справі №140/5527/24 суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції приймали судові рішення з урахуванням змінених позивачем позовних вимог (право позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року).

Вказане свідчить про те, що позивач, звертаючись у травні 2024 року до суду із позовом у справі №140/5527/24, вже був обізнаний про порушення його прав на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 із застосуванням базового місяця саме листопад 2015 року. Більше того, позивач до позовної заяви долучив також лист відповідача від 19.02.2024 №2204-2024, яким його фактично було повідомлено, що базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення поліцейським є саме листопад 2015 року (місяць створення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та введення в дію постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»), а також про невиплату індексації за період з 01.01.2016 по 31.10.2017. У свою чергу, подання позивачем у справі №140/5527/24 заяви про зміну позовних вимог (стосувалася виключно встановлення базового місяця для розрахунку індексації січень 2008 року) свідчить про обрання ним способу захисту порушеного права на його власний розсуд та з його власної волі.

За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом після закінчення тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України, та без подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, чим не дотримав приписи частини шостої статті 161 КАС України, тому на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу п`ятиденний строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви у спосіб подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву буде залишено без розгляду на підставі частини п`ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя О. О. Андрусенко