Постанова

від 31.01.2025 по справі 520/20665/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 р. Справа № 520/20665/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Сліденко А.В.) від 23.09.2024 року по справі № 520/20665/24

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісовози"

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив надання дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 282.529,05 гривень перед бюджетом України за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю Лісовози (код ЄДРПОУ 40610889), що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку з оплати самостійно визначених податкових зобов`язань в податковій декларації з податку на додану вартість. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Контролюючим органом було вжито всі передбачені чинним податковим законодавством необхідні заходи щодо стягнення вказаного боргу, а саме: направлено вимогу, описано майно в податкову заставу згідно акту опису майна, однак це не призвело до погашення податкового боргу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року по справі № 520/20665/24 позовні вимоги залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на те, що обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі. Вказує, що оскільки справу розглянуто в спрощеному провадженні, без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, а судом додаткових документів не витребувалось, тому можливості надати документи на підтвердження повноважень особи від ТОВ «Лісовози» на підписання акту опису майна, а саме надання згоди на опис квартири не було за можливе. Зазначає, що Чагаровський Р.Л. має право підпису документів згідно довіреності, виданої йому та підписаної директором ТОВ «Лісовози» Петровою М.Д., копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року по справі № 520/20665/24 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2023 року контролюючим органом була складена податкова вимога № 0006985-1313-2040, яка була надіслана на нподаткову адресу платника, та була повернута відправнику. Підстава зазначена в довідці про причини повернення поштового відправлення: "за закінченням терміну зберігання", тобто в розумінні ст.ст. 42, 45, 59 Податкового кодексу України, податкова вимога вважається врученою боржнику.

Згідно листа позивача від 12.06.2024 року № 11906/5/20-40-13-10-18 податковий борг по ТОВ "ЛІСОВОЗИ" з моменту направлення (вручення) податкової вимоги № 0006985-1313-2040 від 14.09.2023 року не переривався, податкова вимога не скасовувалась, не оскаржувалась та на теперішній час є чинною.

Також судом встановлено, що податковий керуючий на підставі рішення керівника ГУ ДПС у Харківській області від 15.11.2023 № 1563/20-40-13-13-22 склав акт опису майна ТОВ "ЛІСОВОЗИ" у податкову заставу № 582/20-40-13-13-21 від 21.11.2023 р. та контролюючим органом зареєстровано обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням контролюючого органу від 14.12.2023 № 871/4-2040 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та інших фінансових установах по платнику податків ТОВ ЛІСОВОЗИ, п. н. НОМЕР_1 .

Контролюючим органом надсилались до банківських установ платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів від 12.02.2024, від 27.02.2024, від 20.03.2024, від 03.04.2024, на суму податкового боргу, однак останні частково були повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача та обліком арешту коштів за іншим виконавчим документом.

Так, платіжна інструкція № 515/13-13 від 03.04.2024 на суму 341232,00 грн була виконана частково на суму 11757,23 грн - 17.04.2024 р., платіжна інструкція № 464/13-13 від 20.03.2024 на суму 341232,00 грн була виконана частково на суму 14702,79 грн - 02.04.2024 р., платіжна інструкція № 519/13-13 від 03.04.2024 на суму 341232,00 грн була виконана частково на суму 15000,00 грн - 17.04.2024 р.

Враховуючи те, що заходи стягнення не призвели до погашення відповідачем у повному обсязі податкового боргу, позивач звернувся до суду першої інстанції із вимогою про надання дозволу на погашення 282526,05 грн. податкового боргу відповідача за податковою декларацією з ПДВ за звітний податковий період - липень 2023 р. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі згідно з актом опису майна ТОВ "ЛІСОВОЗИ" у податкову заставу № 582/20-40-13-13-21 від 21.11.2023 р.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять ані доказів про балансову вартість квартири як активу боржника, ані про опис квартири як джерела погашення податкового боргу за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Також суд вказав, що матеріали справи не містять ані доказів складання акту опису майна у податкову заставу від 21.11.2023 р. № 582/20-40-13-13-21 за участю керівника відповідача (чи уповноваженого представника платника податків), ані доказів вчинення керівником відповідача (чи уповноваженим представником платника податків) відмови від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави. Суд першої інстанції також зазначив, що матеріали справи не містять доказів виконання позивачем функції з приводу стягнення коштів за податковим боргом з рахунків платника в установах банків за період з 17.04.2024 р. по календарну дату подачі позову до суду та відповідно відсутності на рахунках платника податків у банках безготівкових коштів у цей проміжок часу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Норми підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлюють, що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

При цьому, відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, встановлено, що право податкової застави виникає:

89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Нормами пункту 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 95.9 статті 95 ПК України, у разі якщо продажу підлягає майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Дослідження вказаних норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Тобто, обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є:

- наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів);

- сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;

- відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків;

- наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що станом на момент звернення до суду першої інстанції податковий борг складає 282529,05 грн.

При цьому, суд першої інстанції правильно встановив, що платіжна інструкція № 515/13-13 від 03.04.2024 на суму 341232,00 грн була виконана частково на суму 11757,23 грн - 17.04.2024 р., платіжна інструкція № 464/13-13 від 20.03.2024 на суму 341232,00 грн була виконана частково на суму 14702,79 грн - 02.04.2024 р., платіжна інструкція № 519/13-13 від 03.04.2024 на суму 341232,00 грн була виконана частково на суму 15000,00 грн - 17.04.2024 р.

Разом з тим, інші інкасові доручення, копії яких мітяться в матеріалах справи, не виконані (повернуті) або у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках, або неможливість стягнення коштів через наявність постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, тобто суд вважає, що позивачем доведено факт відсутності у боржника коштів на рахунках.

Крім того, 15.11.2023 р. податковим органом прийнято рішення № 1563/20-40-13-13-22 про опис майна ТОВ «Лісовози» в податкову заставу, 21.11.2023 складений акт опису № 582/20-40-13-13-21. Згідно цього акту, проведено опис майна: квартира, загальна площа 42,5, житлова площа (кв. м.) 19,7, АДРЕСА_1 . Згідно цього акту, остаточна балансова вартість складає 425000,00 грн. Зазначена вартість визначена на підставі відомостей щодо об`єкту нерухомого майна, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, копія якої долучена позивачем до матеріалів справи. При цьому, в акті міститься підпис особи (представника платника податків) Чагаровського Р.Л.

Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять ані доказів про балансову вартість квартири як активу боржника, ані про опис квартири як джерела погашення податкового боргу за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до п. 2 розділу 2 Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 586 від 16.06.2017 (далі - Порядок № 586), майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу.

Згідно з п. 6 розділу 2 Порядку № 586, у разі якщо балансову вартість такого майна не визначено, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Норми ПК України ставлять у залежність право контролюючого органу на продаж майна, описаного в заставу, від співвідношення між сумою непогашеного боргу та достатністю вартості майна на час продажу, що не встановлено контролюючим органом (балансова чи оціночна вартість).

Так, у разі, якщо для погашення податкового боргу, існуючого станом на час вчинення таких дій, достатньо лише його часткового продажу, то відсутня необхідність у реалізації усього описаного у податкову заставу майна.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15.11.2023 р. ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення № 1563/20-40-13-13-22 про опис майна в податкову заставу, а 21.11.2023 р. складений акту опису майна № 582/20-40-13-13-21. /а.с. 32-33/

Як вказувалося вище, в межах спірних правовідносин, за змістом акту опису майна від 21.11.2023 р. остаточна балансова вартість квартири, яка складає 425000,00 грн. Ця сума зазначена в акті опису майна та визначена на підставі відомостей щодо об`єкту нерухомого майна, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, копія якої долучена позивачем до матеріалів справи /а.с. 34/.

Акт опису майна від 21.11.2023 р. підписаний представником ТОВ «Лісовози» Чагаровським Р.Л. без зауважень та отриманий цієї особою.

Відповідно до п. 10 Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 586 від 16.06.2027 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 р. за № 859/30727, якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша за суму податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі.

Опис майна може бути проведено за інформацією, документами і матеріалами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів).

У зв`язку з цим, висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять ані доказів про балансову вартість квартири як активу боржника, ані про опис квартири як джерела погашення податкового боргу за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні є помилковим.

Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять ані доказів складання акту опису майна у податкову заставу від 21.11.2023 р. № 582/20-40-13-13-21 за участю керівника відповідача (чи уповноваженого представника платника податків), ані доказів вчинення керівником відповідача (чи уповноваженим представником платника податків) відмови від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником квартири.

Також суд першої інстанції встановив, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником боржника є ОСОБА_1 (яка одночасно є єдиним засновником боржника та єдиним кінцевим бенефіціаром боржника). Податкова декларація відповідача з податку на додану вартість за звітний податковий період - липень 2023р. також була подана ОСОБА_2 як керівником ТОВ "Лісовози".

Натомість, суд першої інстанції зазначив, що акт опису майна у податкову заставу від 21.11.2023р. № 582/20-40-13-13-21 від імені боржника був підписаний особою на прізвище ОСОБА_3 .

Надаючи оцінку цим висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом до апеляційної скарги надано копію довіреності від 16.11.2023 р., за змістом якої: «Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІСОВОЗИ», юридична адреса: 61118, м. Харків, проспект Ювілейний, буд. 61Б, ке. 86, код ЄДРПОУ 40610889 цією довіреністю уповноважує: Чагаровського Руслана Леонідовича, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 (паспорт № НОМЕР_3 виданий 6351 05 жовтня 2020 року), з яким мною укладено усний договір відповідно до ст. ст. 205, 206 ЦК України, бути моїм представником в ДПІ України та всіх її структурних підрозділах. Для виконання представницьких функцій Чагаровському Руслану Леонідовичу надаються такі права: розписуватись та вносити виправлення за мене, сплачувати необхідні платежі, подавати будь-які документи та повідомлення, відправляти документи та отримувати матеріальні цінності, здійснювати керування транспортними засобами, що належать підприємству.».

Строк дії цієї довіреності встановлений до 31.12.2023 р. (тобто, вона була чинною та дату складення акту опису майна 21.11.2023 р.). Довіреність підписана директором ТОВ «Лісовози» Петровою М.Д. та засвідчена печаткою підприємства. Доказів (пояснень, обґрунтувань) щодо недійсності цієї довіреності від відповідачем не надано (до суду не надходили).

Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування неможливості надання цього доказу до суду позивач посилається на те, що справу порушено у спрощеному провадженні, без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін і судом першої інстанції додаткових документів не витребувалось, а тому можливості надати документи на підтвердження повноважень особи від ТОВ «Лісовози» на підписання акту опису майна, а саме надання згоди на опис квартири не було за можливе.

Враховуючи наведені апелянтом доводи, судом апеляційної інстанції приймається наданий ним доказ, а саме копія довіреності, як такий, що не поданий до суду з причин, що об`єктивно не залежали від позивача.

З урахуванням цього, суд дійшов до висновку, що акт опису майна № 582/20-40-13-13-21 від 21.11.2023 був складений згідно витягу з державного реєстру речових прав № 355734611, в якому значиться квартира та цей акт був отриманий та підписаний власноруч за дорученням Чагаровським Р.Л., повноваження якого підтверджуються довіреністю від 16.11.2023 р., у зв`язку з чим, висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять ані доказів складання акту опису майна у податкову заставу від 21.11.2023 р. № 582/20-40-13-13-21 за участю керівника відповідача (чи уповноваженого представника платника податків), ані доказів вчинення керівником відповідача (чи уповноваженим представником платника податків) відмови від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, є помилковими.

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про надання Головному управлінню ДПС у Харківській області дозволу на погашення усієї суми податкового боргу ТОВ «Лісовози» у розмірі 282529,05 грн. за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року по справі № 520/20665/24 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.

Надати Головному управлінню ДПС у Харківській області дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 282529,05 гривень перед бюджетом України за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю Лісовози (код ЄДРПОУ 40610889), що перебуває у податковій заставі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов