Постанова

від 29.01.2025 по справі 200/6795/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

справа № 200/6795/20-а

адміністративні провадження № К/990/35730/24, № К/990/35885/24, № К/990/35898/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

секретаря судових засідань: Юзини О.В.

за участі:

представника позивача: Благодіра Р.В.,

представників відповідачів: Статкевич В.В., Помалююк В.В., Торгіної Л.М., Єгорова А.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Донецькій області та Приватного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод"

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року (суддя: Волгіна Н.П.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року (судді: Геращенко І.В., Блохін А.А., Сіваченко І.В.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод"

до Державної податкової служби України, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області

про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод" (далі також - Позивач, ПАТ "ЄМЗ") 20 липня 2020 року звернулось до суду з позовом (з врахуванням уточнених 18 лютого 2021 року позовних вимог) до Державної податкової служби України (надалі також- Відповідач 1), Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі також - Відповідач 2), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі також - Відповідач 3), Головного управління ДПС у Донецькій області (надалі такод - Відповідач 4), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - Відповідач 5), в якому просило стягнути з Державного бюджету України заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271 346 310,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 499 627 539,00 грн.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 13 квітня 2021 року позовні вимоги задовольнив частково:

- стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь "ПАТ "ЄМЗ" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий 2015 року, травень 2015 року та червень 2015 року у розмірі 164 655 629,95 грн та пеню у розмірі 287 612 767,05 грн;

- зобов`язав Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану ПАТ "ЄМЗ" (у декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року);

- в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 19 липня 2021 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 200/6795/20-а скасував; позов ПАТ "ЄМЗ" задовольнив частково:

- визнав протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо повернення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПАТ "ЄМЗ" за грудень 2014 року, лютий, травень, червень 2015 року;

- стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЄМЗ" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, за лютий 2015 року в розмірі 107 477955,00 грн, за травень 2015 року в розмірі 70 033 398 грн, за червень 2015 року в розмірі 62 816 567 грн;

- стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЄМЗ" пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 12 155 110,20 грн, за лютий 2015 року в розмірі 109 178 107,73 грн, за травень 2015 року в розмірі 25 836 479,62 грн, за червень 2015 року в розмірі 23 174 071,22 грн;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Верховний Суд постановою від 13 липня 2023 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року скасував, справу № 200/6795/20-а направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

У цій постанові Верховний Суд вказав на те, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 15 серпня 2023 року передав справу до Господарського суду Донецької області, в провадженні якого перебувала справа №905/1055/19 про банкрутство ПАТ "ЄМЗ".

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2023 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року скасовував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3 січня 2024 року до суду першої інстанції надійшло клопотання від представника Позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із вимогами про стягнення з Державного бюджету України на користь Позивача заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271 346 310,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, та поновлення цього строку.

8 лютого 2024 року до суду надійшла заява від представника Позивача про зміну розміру позовних вимог, в якій Позивач прохальну частину позову виклав в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЄМЗ" (код ЄДРПОУ 00191193) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271 346 310,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 527 960 554,24 грн."

8 квітня 2024 року суд першої інстанції постановив ухвалу, якою:

- клопотання ПАТ "ЄМЗ" про поновлення строку звернення до суду з цим позовом задовольнив в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, травень 2015 року, червень 2015 року та пені, нарахованої на суму такої заборгованості;

- визнав поважними причини пропуску ПАТ "ЄМЗ" строку звернення до суду із позовом в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, травень 2015 року в розмірі 70 033 398 грн, червень 2015 року в розмірі 62 816 567,00 грн та пені, нарахованої на суму зазначеної заборгованості;

- поновив ПАТ "ЄМЗ" строк звернення до суду із позовом в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, травень 2015 року в розмірі 70 033 398,00 грн, червень 2015 року в розмірі 62 816 567,00 грн та пені, нарахованої на суму зазначеної заборгованості.

Ухвалою від 8 квітня 2024 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ПАТ "ЄМЗ" про поновлення строку звернення до суду із цим позовом. Адміністративний позов в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 107 477 955,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 231 811 841,56 грн - залишив без розгляду.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 8 квітня 2024 року позов задовольнив частково:

- визнав протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо повернення ПАТ "ЄМЗ" з державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість: за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, за травень в розмірі 70 033 398,00 грн та за червень 2015 року в розмірі 62 816 567,00 грн;

- стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЄМЗ" заборгованість бюджету з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, за травень 2015 року в розмірі 70 033 398,00 грн, за червень 2015 року в розмірі 62 816 567,00 грн;

- стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЄМЗ" пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 12 851 897,66 грн, за травень 2015 року в розмірі 29 017 046,47 грн, за червень 2015 року в розмірі 26 026 885,66 грн;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції 8 травня 2024 року постановив ухвалу, якою виправив описку в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року й виклав четвертий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЄМЗ" пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 14 282 652,80 грн, за травень 2015 року в розмірі 32 247 408,90 грн, за червень 2015 року в розмірі 28 924 364,37 грн».

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 21 серпня 2024 року апеляційні скарги ПАТ "ЄМЗ", Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Донецькій області залишив без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року залишив без змін.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Позиції сторін в частині відмовлених (залишених без розгляду) позовних вимог

2.1.1.Доводи Приватного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод", викладені у касаційній скарзі

У касаційній скарзі ПАТ "ЄМЗ" просило скасувати рішення суду першої інстанції й постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог ПАТ "ЄМЗ" про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 107 477 955,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 231 811 841,56 грн та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "ЄМЗ" у повному обсязі.

Стверджує, що при вирішенні спору суди не врахували правових висновків Верховного Суду задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики (постанова від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19).

Позивач наполягає на тому, що довідався про порушення своїх прав, свобод та інтересів в липні 2020 року з дати отримання відповіді від податкової та казначейства на листи про повернення відшкодування з податку на додану вартість.

Покликається на те, що відшкодування ПДВ способом стягнення також можливе без обмеження строком, визначеним частиною другою статті 122 КАС України, якщо реалізації прав платника перешкоджали обставини, пов`язані, зокрема, з триваючим невиконанням контролюючим органом покладених на нього функцій, чи іншою неможливістю отримати суму бюджетного відшкодування попри своєчасно вжиті платником для цього заходи.

2.1.2. Позиції Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Донецькій області, викладені у відзивах на касаційну скаргу

У відзивах на касаційну скаргу Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Донецькій області просять касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вважають, що суд першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, а також в частині залишення позовних вимог без розгляду (з чим погодився й суд апеляційної інстанції) не допустив жодного порушення норм матеріального або процесуального права.

У відзивах доводиться, що правові позиції Верховного Суду, на які покликається Позивач у касаційній скарзі, не є актуальними, оскільки від них відступлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 та наголошено на неможливості їхнього застосування.

Пропуск Позивачем строків звернення до суду з позовними вимогами також був цілком правильно врахований та застосований судом першої інстанції (з чим погодився суд апеляційної інстанції), який в ухвалі від 8 квітня 2024 про залишення позовних вимог без розгляду в частині зазначив, що Позивач пропустив не лише шестимісячний строк, а й строк у 1095 днів для звернення з позовом.

2.1.3. Позиція ПАТ "ЄМЗ", викладена у відповіді на відзив

Представник Позивача у відповіді на відзив не погоджується з відповідними доводами відповідачів та звертає увагу на те, що саме протиправна бездіяльність податкового органу призвела до порушення прав та законних інтересів ПАТ "ЄМЗ" у вигляді не відшкодування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

2.2. Позиції сторін в частині задоволених позовних вимог

2.2.1. Доводи Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Донецькій області, викладені у касаційних скаргах

У касаційних скаргах суб`єкти владних повноважень, що їх подали, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ "ЄМЗ" відмовити у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження Головне управління ДПС у Донецькій області визначило пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків визначило - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

На думку відповідачів, що подали касаційну скаргу, ані пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), ані пункт 56 підрозділу ІІ Перехідних Положень ПКУ не регулюють та взагалі не передбачають можливість нарахування та стягнення пені на передбачені в Тимчасовому реєстрі суми бюджетного відшкодування. Норми, які б надавали можливість нарахування пені на періоди, що передували існуванню Тимчасового реєстру сум бюджетного відшкодування, взагалі відсутні.

Відповідачі вважають, що має місце пропуск встановленого КАС України шестимісячного строку на звернення до суду з адміністративним позовом, що відповідно до норм статті 123 КАС України є підставою для залишення позовної заяви без розгляду в повному обсязі, чого судом першої інстанції не було зроблено.

Також у касаційних скаргах зазначено про необхідність врахування й правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19, згідно з яким платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

2.2.2. Позиція Позивача, наведена у відзивах на касаційні скарги

ПАТ "ЄМЗ" заперечує проти вимог касаційних скарг суб`єктів владних повноважень з підстав їх необґрунтованості та вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог є законними, обґрунтованими та ухваленими із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Вважає безпідставним представник Позивача покликання відповідачів на застосування норми пунктів 55 та 56 підрозділу ІІ Перехідних положень ПК України. Наголошує, що Верховний Суд висловлював правову позицію стосовно функціонування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, який регулюється пунктом 56 підрозділу ІІ Перехідних Положень ПК України, зокрема у постановах від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15, від 1 квітня 2021 року у справі №280/4453/1, від 03 серпня 2021 року у справі №640/25381/19.

Наголошує, що відмовляючи ПАТ "ЄМЗ" у відшкодуванні сум ПДВ, податковий орган у своєму листі не посилається на відсутність в Законі про Державний бюджет на відповідний рік, сум призначених для повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ, також відсутнє посилання відносного того, що перевищений місячний обсяг бюджетного відшкодування, який не може перевищувати 2,8 відсотка загальної суми бюджетного відшкодування з державного бюджету.

Крім того, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві в своїх листах зазначило підставу не перерахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на адресу ПАТ "ЄМЗ" саме бездіяльність податкового органу, оскільки до казначейства не надходили висновки від податкової служби відносно бюджетного відшкодування за періоди грудень 2014 року, січень, травень та червень 2016 року у загальному розмірі 257 972 816,00 грн, а також в Реєстрі про узгодженні суми бюджетного відшкодування ПДВ відсутня інформація про відшкодування ПАТ "ЄМЗ" ПДВ на вищевказану суму.

Про відсутність коштів на єдиному казначейському рахунку в листах Головного управління Державної казначейської служби України не зазначено.

Звертає увагу, що ПАТ "ЄМЗ" звернулось із зазначеним позовом до Донецького окружного адміністративного суду ще в липні 2020 року, тобто за три роки до зміни судової практики щодо застосування процесуального строку на звернення до суду постановами Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі №803/1149/18 та від 13 квітня 2023 року у справі №320/12137/20, тобто факт звернення до суду з метою захисту порушених прав ПАТ "ЄМЗ" відбувся задовго до зміни строку звернення з позовом до шести місяців.

Наголошує й на тому, що Позивач неодноразово зазначав, що зміна сталої судової практики Верховного Суду може розглядатися судами як поважна причина для поновлення строків звернення до суду, про що було зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, в постанові від 30 червня 2022 року у справі №1.380.2019.004460. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, в постанові від 30 червня 2022 року у справі №1.380.2019.004460, адміністративне провадження № К/9901/8654/20, зазначив, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.

2.3. Позиція Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві

У відзиві на касаційну скаргу представник Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві просить:

- задовольнити касаційні скарги Головного управління ДПС у Донецькій області та Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків у справі № 200/6795/20-а на рішенняДонецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року в частині задоволених вимог.

- відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ "ЄМЗ".

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

4 травня 2020 року Позивач звернувся до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Маріупольського управління Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою (від 28 квітня 2020 року), в якій просив:

- Офіс великих платників податків ДПС: в строки та порядку, передбаченому статтею 200 ПК України відобразити інформацію в Реєстрі заяв про повернення бюджетного відшкодування про узгоджену суму бюджетного відшкодування в розмірі 257 972 816,00 грн;

- Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві: забезпечити проведення вищевказаного відшкодування по поточний банківський рахунок ПАТ "ЄМЗ" у порядку та строки, передбачені ПК України.

Листом від 26 червня 2020 року (вих. № 23265/10/28-10-51-04-3) Офіс великих платників податків ДПС в особі Запорізького управління повідомив Позивача, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структуру такого реєстру.

Листом від 6 липня 2020 року (вих. № 04.4-02-10/6347) Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повідомило, що:

- за період з 1 грудня 2014 року по 31 березня 2017 року висновки органів ДПС та узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 31 018 390,00 грн, січень 2015 року у розмірі 94 104 461,00 грн, травень 2015 року у розмірі 70 033 398,00 грн, червень 2015 року у розмірі 62 816 567,00 грн щодо ПАТ "ЄМЗ" до Головного управління Казначейства не надходили;

- за період з 1 квітня 2017 року по 6 липня 2020 року з Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування ПДВ по ПАТ "ЄМЗ" за грудень 2014 року у розмірі 31 018 390,00 грн, січень 2015 року у розмірі 94 104 461,00 грн, травень 2015 року у розмірі 70 033 398,00 грн, червень 2015 року у розмірі 62 816 567,00 грн у вигляді платіжних доручень та коштів для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ від Державної казначейської служби не надходили.

Не погоджуючись з тривалим неповерненням суми бюджетного відшкодування ПДВ, Позивач 20 липня 2020 року звернувся до Донецького окружного суду з цим позовом.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, заслухавши представників відповідачів та Позивача, обговоривши доводи касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Так, зокрема, у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

У постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4452/18 Верховний Суд підтримав позицію про те, що і вимоги щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб`єктом владних повноважень встановленого законом обов`язку можуть бути пред`явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними.

Постановами від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17 та від 15 лютого 2021 у справі № 280/4452/18, і сформулювала такі правові висновки:

- положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. Стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим "іншим законом", яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду;

- платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з`ясуванні поважності причин пропуску цього строку.

Верховний Суд при попередньому розгляді справи № 200/6795/20 у постанові вказав, що:

- платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог про стягнення суми бюджетної заборгованості (та пені, яка нерозривно пов`язана з основною сумою), оскільки Позивач не звертався до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а цей суд у порядку статті 123 КАС не надав можливості Позивачу скористатися правом подати відповідну заяву, в якій вказати причини поважності пропуску строку звернення до суду. Суд апеляційної інстанції вказаних процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

12 січня 2024 року представник Позивача подав до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду.

Оцінивши зміст наведених у заяві обґрунтувань суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 107 477 955,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 231 811 841,56 грн.

З урахуванням цього ухвалою від 8 квітня 2024 року залишив ці позовні вимоги без розгляду й указав, що:

- Позивач повинен був дізнатись про порушення свого права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року в сумі 107477955,00 грн: в частині суми відшкодування ПДВ в розмірі 106 577 028,00 грн - не пізніше 21 травня 2015 року, в частині суми відшкодування ПДВ в розмірі 113 652,05 грн - не пізніше 17 серпня 2015 року, в частині суми відшкодування ПДВ в розмірі 787 274,95 грн - не пізніше 7 грудня 2015 року.

- відхиляє посилання Позивача на тривале судове оскарження як на поважну причину пропуску строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ за лютий 2015 року;

- задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, за висновками Верховного Суду (в тому числі, наведеними у зазначених позивачем постановах) може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики, але Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ за лютий 2015 року із пропуском не лише шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а й зі значним пропуском 1095-денного строку;

- щодо посилань Позивача як на одну з поважних причин пропуску строку звернення до суду із позовними вимогами щодо відшкодування ПДВ за лютий 2015 року на зміну судової практики щодо способу захисту порушеного права, зокрема на те, що лише після 12 лютого 2019 року внаслідок прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі № 826/7380/15 судова практика повернулась до застосування такого способу захисту порушеного права платника податків як стягнення відшкодування ПДВ з Державного бюджету, суд зазначає, що наведене судове рішення було прийнято Верховним Судом після спливу не лише шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України для звернення до суду із відповідним позовом, а й після спливу 1095 днів, які раніше визначались Верховним Судом як строк звернення до суду із вимогами, спрямованими на стягнення суми несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України та пені;

- у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаних висновків Верховного Суду, тобто від висновків, відповідно до яких звернення з позовними вимогами, спрямованими на захист порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, могли бути заявлені протягом 1095-денного строку або взагалі безстроково, та виклала новий висновок, відповідно до якого платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав;

- у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила про помилковість висновку судів попередніх інстанцій, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду, застосувавши висновки, викладені у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, знов зазначила, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Саме з урахуванням цих обставин суд першої інстанції постановив ухвалу від 8 квітня 2024 року, якою залишив без розгляду позов в частині стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 107 477 955,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 231 811 841,56 грн.

Ця ухвала відповідно до пункту 12 частини першої статті 294 КАС України підлягала окремому оскарженню.

Разом з тим, як підтверджується змістом апеляційної скарги Позивача, він оскаржив саме рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "ЄМЗ" про стягнення заборгованості бюджетну із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року у сумі 107 477 955,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 231 811 841,56 грн.

У апеляційній скарзі представник Позивача (том 10, а.с. 153-160), зокрема, наголошував на тому, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права при вирішенні питання щодо строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості бюджетну із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року у сумі 107 477 955,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 231 811 841,56 грн, а також при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду з такими вимогами.

У постанові суду апеляційної інстанції наведений зміст апеляційної скарги ПАТ "ЄМЗ", однак не міститься жодної оцінки таким доводам Позивача.

Зміст постанови суду апеляційної інстанції не дає можливості встановити мотивів, з яких суд апеляційної інстанції не висловив позицію щодо порушеного у апеляційній скарзі питання Позивача.

Крім того, як установив суд першої інстанції, актом документальної позапланової перевірки від 1 жовтня 2018 року № 97/28-10-47-06/0191193 підтверджено право Позивача на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2014 року, травень, червень 2015 року у розмірі 163 868 355 ,00 грн.

З урахуванням пункту 200.12 статті 200 ПК України суд першої інстанції визнав, що після проведення позапланової перевірки та підтвердження ПАТ "ЄМЗ" суми бюджетного відшкодування відповідна сума повинна була бути відшкодована Позивачеві не пізніше жовтня 2018 року.

З позовною заявою ПАТ "ЄМЗ" звернулося до суду в липні 2020 року, тобто, як указав суд першої інстанції, у межах 1095-денного строку, тобто відповідно до судової практики, яка визначала строк звернення до суду на час звернення Позивача до суду.

Зважаючи на це, суд першої інстанції:

- визнав поважними причини пропуску ПАТ "ЄМЗ" строку звернення до суду із позовом в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн травень 2015 року в розмірі 70 033 398 грн, червень 2015 року в розмірі 62 816 567,00 грн та пені, нарахованої на суму зазначеної заборгованості;

- поновив ПАТ "ЄМЗ" строк звернення до суду із позовом в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, травень 2015 року в розмірі 70 033 398,00 грн, червень 2015 року в розмірі 62 816 567,00 грн та пені, нарахованої на суму зазначеної заборгованості.

Як підтверджується змістом апеляційних скарг відповідачів (том 10, а.с. 63-66, 90-93), вони наполягали на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду з урахуванням висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вимоги до змісту постанови суду апеляційної інстанції визначені статтею 322 КАС України. Згідно з абзацами б та в пункту 3 частини першої статті 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з:

- доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

- мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Зміст постанови не дає підстав вважати, що апеляційний суд дотримався наведених вимог, адже в мотивувальній частині судового рішення відсутня будь-яка оцінка й доводам відповідачів щодо пропущення строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами у контексті висновків, наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справі № 140/1770/19.

Відповідно з огляду на це у сукупності суд касаційної інстанції за визначеними КАС України правилами не може ревізувати висновки суду першої інстанції в контексті висловлених позицій щодо наявності/відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду.

Верховний Суд у своїх постановах багаторазово вже звертав увагу на те, що суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на доводах та вимогах апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, та, за наслідками розгляду апеляційної скарги, у своїй постанові повинен зазначати, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, а не обмежуватися лише формальними висновками, зокрема, щодо їхньої необґрунтованості та недоведеності.

У оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив загальні висновки про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційних скарг, фактично відтворивши рішення суду першої інстанції, якою вирішувалось питання наявності права Позивача на суму бюджетного відшкодування з ПДВ та пені, нарахованої на таку суму. Проте суд апеляційної інстанції не відповів на викладені у трьох апеляційних скаргах доводи щодо строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами й наявності/відсутності підстав для поновлення пропущеного строку.

Питання дотримання строку звернення до суду та наявності підстав для поновлення строку (у разі його пропуску), як не встановленої обставини при розгляді справи, вже було фактичною підставою направлення справи на новий розгляд Верховним Судом. Проте фактично суд апеляційної інстанції не дотримався наведених вище вимог статті 353 КАС України й не врахував також мотивів, за яких справа направлялась на новий розгляд.

Відтак, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у цій справі, зважаючи на викладену Великою Палатою Верховного Суду позицію, зокрема у справі № 140/1770/19, яка лягла фактично в основу попереднього направлення справи на новий розгляд Верховним Судом, а також з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції повноважень щодо встановлення обставин у справі та оцінки доказів Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки під час розгляду справи не перевірено важливих доводів апеляційних скарг й не враховано відповідних висновків Великої Палати Верховного Суду для цілей розгляду цієї справи.

Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

Суд також звертає увагу на те, що направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд з підстав наведених вище не дає можливості сформувати висновки в контексті наявності чи відсутності права Позивача на отримання сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Це пов`язано з тим, що першочергово суд має розв`язати при апеляційному перегляді покладене в основу апеляційних скарг питання законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції у контексті висновків дотримання/недотримання строку звернення до суду, а також наявності поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з відповдними позовними вимогами.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Наведене свідчить про те, що Перший апеляційний адміністративний суд порушив норми процесуального права, не виконав належним чином приписів статей 242, 308, 322, 353 КАС України, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції року не відповідає вимогам статей 242, 322 КАС України, а тому, з огляду на приписи статті 353 КАС України, підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду, під час якого необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційних скаргах, і, за наслідками розгляду апеляційної скарги, прийняти законне і обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Таким чином, з огляду на неповноту апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а також те, що доводи касаційної скарги в значній частині дублюють доводи апеляційної скарги, що стосується неповного з`ясування обставин справи в контексті строку звернення до суду, і оцінку яких суд касаційної інстанції надати не може в силу передбачених КАС України повноважень, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 344, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційні скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Донецькій області та Приватного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" задовольнити частково.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

Повний текст постанови складено 30 січня 2025 року.