Постанова

від 29.01.2025 по справі 560/8847/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

справа №560/8847/24

адміністративне провадження № К/990/46210/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Юзини О.В.,

представника відповідача: Ткача С.С.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року (суддя: Гнап Д.Д.),

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року (судді: Смілянець Е. С., Полотнянко Ю.П., Драчук Т. О.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Альфа Сервіс"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Альфа Сервіс» (далі також - Позивач, ТОВ «Торгова компанія Альфа Сервіс») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - ЄРПН) або відмову в такій реєстрації про невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №103399 від 30 травня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія АЛЬФА СЕРВІС" з переліку ризикових платників податків.

26 червня 2024 року до суду надійшла заява ТОВ «Торгова компанія Альфа Сервіс» про забезпечення позову, в якій Позивач просив суд зупинити дію рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН №103399 від 30 травня 2024 про відповідність ТОВ "Торгова компанія АЛЬФА СЕРВІС" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Необхідність вжиття ініційованих заходів забезпечення позову Позивач обґрунтовував тим, що сам факт віднесення його до переліку ризикових платників податків згідно з рішенням №103399 від 30 травня 2024 року:

- зумовлює настання для нього негативних наслідків у вигляді зупинення реєстрації в ЄРПН усіх без винятку податкових накладних, що передбачає покладання додаткового обов`язку щодо надання пояснень та документів по кожній податковій накладній, реєстрацію якої зупинено та призводить до збільшення строку їх реєстрації;

- негативно впливає на його господарську діяльність та його взаємовідносини із контрагентами;

- ставить під загрозу здійснення господарської діяльності через розірвання ділових відносин з контрагентами.

При цьому покликався на те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення заподіє йому шкоду внаслідок зупинення господарської діяльності у зв`язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товару та відмовою контрагентів від співпраці. Відновлення ділових зв`язків та нормалізація ведення господарської діяльності в подальшому потребуватиме значних зусиль.

Також посилався на те, що рішення №103399 від 30 травня 2024 року має вплив на його контрагентів, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних останні позбавлені можливості формувати податковий кредит.

1.2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 7 жовтня 2024 року заяву ТОВ "Торгова компанія АЛЬФА СЕРВІС" про забезпечення позову задовольнив: зупинив дію рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС у м. Києві від 30 травня 2024 року №103399 про відповідність ТОВ "Торгова компанія АЛЬФА СЕРВІС" критеріям ризиковості платника податку до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виснував, що:

- спірним рішенням порушуються права ТОВ "Торгова компанія АЛЬФА СЕРВІС" в частині виконання податкового обов`язку при постачанні товарів скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, яка є підставою для нарахування контрагентами Позивача сум ПДВ до податкового кредиту, а також покладає на Позивача додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів на підтвердження здійснення господарської операції, строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується;

- невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в цьому випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам заявника та третіх осіб, в тому числі добросовісним платникам податків, що враховуючи тимчасовий характер заходів забезпечення позову, може завдати значно більшої шкоди для різних учасників господарських відносин, ніж ймовірне недотримання заявником податкової дисципліни;

- у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких заявнику буде необхідно докласти значних зусиль у випадку задоволення судом адміністративного позову в подальшому. Так, відновлення господарських зв`язків надалі може бути ускладнено у зв`язку із тим, що контрагенти позивача можуть змінити постачальника на іншого, який не визнаний податковим органом таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, і має можливість здійснювати реєстрацію податкових накладних у ЄРПН;

- забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право заявника на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, надасть можливість заявнику до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення діяльності та реєстрацію податкових накладних;

- невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення призведе до заподіяння Позивачу значно більшої шкоди внаслідок зупинення господарської діяльності товариства у зв`язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці, оскільки відновлення ділових зв`язків та нормалізація ведення господарської діяльності призведе до значних зусиль та витрат;

- спірне рішення порушує права не тільки Позивача, а і його контрагентів, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних останні не мають можливості формувати податковий кредит.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 7 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Відповідача залишив без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що заходи забезпечення позову у цьому випадку не змінюють обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, не спричиняють негативних наслідків для інших осіб, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті; такі заходи є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, мають тимчасовий характер - до набрання законної сили рішенням у справі.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі Відповідач стверджує про ухвалення оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, які просить скасувати ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій справі.

Зазначає, що ТОВ "Торгова компанія АЛЬФА СЕРВІС" не наведено жодних мотивів, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, так само, як і не наведено очевидних ознак протиправності спірного рішення. А відтак, на думку Відповідача, застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) та сформованій правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 05 серпня 2022 року у справі №140/1116/21, від 31 травня 2022 року у справі №600/6293/21-а, від 17 травня 2022 року у справі №240/16158/21, від 20 січня 2022 року у справі №420/1655/21, від 13 січня 2022 року у справі №560/10402/21, від 1 лютого 2021 року у справі №140/11033/20, від 30 вересня 2021 року у справі№140/1856/21, від 21 вересня 2021 року у справі №140/3220/21, від 18 травня 2021 року у справі №140/13152/20, від 4 березня 2021 року у справі №380/5299/20, від 25 лютого 2021 року у справі №380/5012/20, від 18 лютого 2021 року у справі №420/7063/20, від 21 січня 2021 року у справі №140/8878/20, від 23 листопада 2023 року № 140/13016/23, відповідно до якої вжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування норми статті 150 КАС України.

Вказує, що висновки судів, в частині щодо настання для господарської діяльності Позивача негативних та незворотних наслідків в разі невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного рішення не підтверджені доказами. Так само судами не зазначено, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи Позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених, на думку Позивача, прав.

Наголошує, що перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, а віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. При цьому відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування унеможливлює подальшу реєстрацію цих документів податкової звітності. За Позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. При цьому зауважує, що обставина надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.

Наполягає, що сама лише не згода Позивача із діями суб`єкта владних повноважень ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову, тоді як суд першої інстанції застосувавши заходи забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішив спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Відповідно до Рекомендацій №R(89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів у конкретній справ з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

У контексті зазначених у суді касаційної інстанції пояснень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

За правилами пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок №1165) (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Водночас підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520).

В свою чергу, абзацами восьмим-дев`ятим пункту 9 Порядку №520 (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що за результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.

При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Суд повторно акцентує увагу на тому, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

В постанові від 19 жовтня 2023 року у справі №440/9568/22 Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Водночас оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій вищенаведених підходів до вирішення питання про забезпечення позову не демонструють.

Висновки судів попередніх інстанцій, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджений оцінкою судами будь-яких доказів. Так само суди не зазначили, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи Позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав Позивача.

Слід зазначити, що належні та допустимі докази в розумінні статей 150, 151 КАС України заявник взагалі не долучав до матеріалів заяви про забезпечення позову.

При цьому усталеною є позиція Верховного Суду, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний негативний вплив на суб`єктів господарювання, зокрема, на їх господарську діяльність. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

При цьому суд касаційної інстанції також зазначає, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.

Колегія судів також критично оцінює посилання Позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості реєстрації податкових накладних при реалізації товарів, що, в свою чергу, зумовить позбавлення контрагентів права на формування податкового кредиту та їх відмову від подальшої співпраці та як наслідок згортання повноцінної господарської діяльності Позивача для відновлення якої потрібно буде докласти значних зусиль та витрат. Позивача не було позбавлено права надати податковому органу додаткові документи та пояснення з метою реєстрації податкових накладних, виписаних на покупців.

Отже, колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій належно не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку, наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України.

Аналогічні правові позиції викладені постановах Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі №140/1116/21, від 31 травня 2022 року у справі №600/6293/21-а, від 17 травня 2022 року у справі №240/16158/21, від 20 січня 2022 року у справі №420/1655/21, від 13 січня 2022 року у справі №560/10402/21, від 23 листопада 2023 року №140/13016/23, від 08 лютого 2024 року у справі №160/19014/23, від 4 липня 2024 року у справі №160/7437/24 та від 3 грудня 2024 року у справі №380/13157/24.

З оскаржуваних судових рішень та доводів Позивача не вбачається наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову й вимагав невідкладного та негайного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

Необхідності вжиття таких заходів у цьому конкретному випадку не доведено.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частиною першою статті 351 КАС України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Провівши касаційний розгляд справи у межах доводів і вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи заяву Позивача про забезпечення позову, неправильно застосували норм матеріального та допустили порушення норм процесуального права, не взяли до уваги усі обставини, які мали значення для правильного вирішення питання щодо забезпечення позову, внаслідок чого ухвалили судові рішення, які не відповідають закону, а тому підлягають скасуванню.

З огляду на це колегія суддів вважає, що касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві необхідно задовольнити, ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року - скасувати з ухваленням рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "Торгова компанія Альфа Сервіс" про забезпечення позову відмовити.

Керуючись статтями 344, 351, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Альфа Сервіс" про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде виготовлено протягом п`яти днів з дня проголошення її вступної та резолютивної частини.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

Повний текст постанови складено 30 січня 2025 року.