Рішення

від 24.12.2024 по справі 130/122/23

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/49/2024

130/122/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Верніка В.М.,

із участю: секретаря Тарковської Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка цивільну справу за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури Філімонова Олега Віталійовича в інтересах держави в особі Станіславчицької сільської ради Жмеринського району до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "МХП-АГРОКРЯЖ", із участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ :

19.01.2023 року керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Філімонов О.В. в інтересах держави в особі Станіславчицької сільської ради подав до Жмеринського міськрайонного суду позов до ОСОБА_1 та ТОВ "МХП-АГРОКРЯЖ", за вимогами якого просив витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Станіславчицької сільської ради земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 0521084200:05:003:0356, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Станіславчицької сільської територіальної громади (колишня територія Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області); витребувати у ТОВ "МХП-АГРОКРЯЖ" на користь держави в особі Станіславчицької сільської ради земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 0521084200:05:003:0356, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Станіславчицької сільської територіальної громади (колишня територія Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області). У позовній заяві прокурором викладено наступні обставини. Жмеринською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану законності при розпорядженні земельними ділянками державної власності на території Жмеринської міської територіальної громади Вінницької області виявлено порушення вимог Земельного кодексу України при наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області у приватну власність громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.11.2019 року №2-21417/15-19-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,00 га, кадастровий номер 0521084200:05:003:0356, що розташована на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області 10.12.2019 року зареєстроване за ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку. Прокурор вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.11.2019 року №2-21417/15-19-сг підлягає визнанню незаконним, а земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави, оскільки за останнім до прийняття даного наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання земельної ділянки у власність, вже було зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області площею 1,8833 га, кадастровий номер 0522281000:04:000:1084, на підставі рішення 20 сесії 7 скликання Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 19.10.2017 року. Тобто відповідач ОСОБА_1 протиправно отримав вдруге безоплатно земельну ділянку того ж виду використання. У подальшому ОСОБА_1 після отримання у власність спірної земельної ділянки передав її в оренду ТОВ "МХП-АГРОКРЯЖ" згідно договору оренди землі б/н від 01.02.2021 року, дане право зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.03.2021 року, номер запису про інше речове право: 41246140. А тому при встановленні підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , також наявні підстави для витребування її від особи, якій спірна земельна ділянка передана в оренду, ТОВ "МХП-АГРОКРЯЖ", яке є незаконним володільцем (а.с.1-17).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 20.01.2023 року за клопотанням прокурора забезпечено даний позов шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 31.01.2023 року відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання та викликом учасників справи.

24.02.2023 року представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Чорний Р.О. подав суду письмові пояснення, згідно яких просив задоволити позов. Зазначив, що 21.05.2019 року на адресу Головного управління надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовища). До вказаного клопотання ОСОБА_1 було додано усі документи та графічні матеріали, які передбачені положеннями ст.118 ЗК України. У своєму клопотанні ОСОБА_1 зазначив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористався. За результатами розгляду клопотання громадянина ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у наданні відповідного дозволу, Головним управлінням було прийнято наказ №2-9548/15-19-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 12.06.2019 року. 31.10.2019 року на адресу Головного управління надійшло клопотання ОСОБА_1 від 28.10.2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га, яка розташована на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. За результатами розгляду вказаного клопотання та у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у затвердженні проектної документації Головним управлінням було прийнято наказ №2-21417/15-19-СГ "Про надання у власність" від 12.11.2019 року. При прийнятті оскаржуваного наказу Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області діяло виключно в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством. Щодо здійснення Головним управлінням при розпорядженні земельною ділянкою перевірки факту реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земельної ділянки зауважив, що прокурор у позовній заяві зазначає про те, що Головне управління, приймаючи оспорюваний наказ, не перевірило факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності. Вважає ці доводи сторони позивача такими, що є трактованими на свій розсуд та не відповідають дійсності, оскільки ним не здійснено посилання на відповідні норми законодавства, які б свідчили про те, що Головне управління при розпорядженні земельними ділянками сільськогосподарського призначення зобов`язане здійснювати перевірку фактів реалізації громадянами права на безоплатну приватизацію земельних ділянок, а також не вказано які саме вимоги законодавства були порушені Головним управлінням (а.с.81-83).

01.03.2023 року відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого він просив відмовити у задоволенні даного позову, посилаючись на те, що позивачем не заявлено позовну вимогу про визнання незаконним зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з огляду на практику Верховного суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року, справа №183/1617/16), згідно якої у спорах про витребування земельної ділянки вимога про визнання наказів ГУ Держземагенства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Водночас позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані. Спірні правовідносини, зазначені у цій постанові Верховного Суду не є подібними зі спірними правовідносинами у даній цивільній справі. Пункт другий ч.1 ст.121 ЗК України гарантує громадянину право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара. Водночас відповідно до вимог ч.6 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства. Зауважив, що на підставі листа Державного комітету по земельних ресурсах від 05.04.2002 року №14-22-4/2080 поняття "особисте селянське господарство" та "особисте підсобне господарство" є тотожними. Так, згідно з ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу ім земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара. Водночас, ч.2 ст.121 ЗК України передбачено виняток, за якого гранична норма може бути збільшена у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), тобто реалізації права на приватизацію державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. Аналізуючи наведені правові положення, слідує висновок, що ст.121 ЗК України передбачає, як граничні розміри земельних ділянок, яку громадянин може отримати за певним призначенням, так і випадок можливості збільшення цього розміру. При цьому, збільшення стосується лише про земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Тобто, ч.2 ст.121 ЗК України застосовується за сукупності двох умов у разі, коли особа має земельну ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 гектара та отримала в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), тому є потреба у її збільшенні понад 2 га. З доданих до позову матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 реалізовано право на безоплатне отримання земельної ділянки, площею 1,8833 га, кадастровий номер 0522281000:04:000:1084, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області. Згодом останній хотів отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства сумарною площею 2,00 га, (тобто претендував на 0,1167 га) в межах норм безоплатної приватизації визначеної ч.1 ст.121 ЗК України. Відтак, доводи позивача про незаконність наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.11.2019 року №2-21417/15-19-сг в частині передачі частини земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 площею 0,1167 га з кадастровим номером 0521084200:05:003:0356 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Станіславчицької сільської територіальної громади, з тих підстав, що ним уже реалізовано право на отримання земельної ділянки в межах норм, установлених ст.121 ЗК України, вважає безпідставними (а.с.90-94).

01.03.2023 року відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду клопотання, яким просив на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України залишити даний позов без розгляду, посилаючись на те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обгрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. В обгрунтування представництва інтересів держави в особі Станіславчицької сільської ради прокурор зазначає, що 07.12.2022 року він звернувся до Станіславчицької сільської ради про надання інформації про вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів держави з метою повернення спірної земельної ділянки у державну власність. Листом від 27.12.2022 року сільська рада повідомила про невжиття таких заходів у зв`язку з тим, що у бюджеті сільської ради кошти на оплату судових витрат не закладені. Тому він вважає, що таке обгрунтування участі прокурора в суді в інтересах держави не є достатнім та обгрунтованим. У цій справі прокурор обгрунтував наявність "Інтересів держави" тим, що відповідним органом місцевого самоврядування жодних заходів щодо витребування земельної вживати не планується, не зважаючи на те, що земельну ділянку передано у власність з грубим порушенням вимог земельного законодавства. Із звернення прокурора вбачається, що ним встановлюються підстави для представництва інтересів держави, тобто прокурор фактично відшукує кого йому представляти. Прокурор не з`ясував чи наявне фінансування у Станіславчицької сільської ради у наступних періодах. Натомість прокурор вже 17.01.2023 року, не дочекавшись повного календарного місяця від отримання відповіді від сільської ради самостійно звернувся до суду з позовом, не враховуючи складність правового регулювання спору, можливого часу, достатнього для сільської ради для самостійної реалізації свого права на судовий захист (а.с.97-101).

13.03.2023 року керівником Жмеринської окружної прокуратури Філімоновим О.В. подано до суду заперечення щодо клопотання про залишення позову без розгляду. При поданні позовної заяви прокурор навів підставу представництва інтересів держави (нездійснення захисту інтересів держави позивачем), навів підстави звернення з позовом (порушення вимог законодавства при передачі земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства), чим обґрунтував порушення інтересів держави. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Так, окружною прокуратурою сільську раду поінформовано про викладені в позові порушення у листі від 07.12.2022 року №52-4216вих-22. Листом від 27.12.2022 року №02.20/865 Станіславчицька сільська рада поінформувала окружну прокуратуру про те, що нею не використовується процесуальний порядок витребування спірної земельної ділянки у комунальну власність, не планується його вжиття у зв`язку з обмеженим фінансуванням на судові витрати, а тому не заперечує щодо вжиття окружною прокуратурою заходів представницького характеру для захисту прав та інтересів територіальної громади. За такого прокурором вказано уповноваженому на захист інтересів держави органу про наявні порушення та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачем чітко повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду. Отже, за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм та обізнаності про обставини виявлених порушень повідомлених прокурором), та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом Станіславчицькою сільською радою не вжито та не плануються до вжиття заходи із забезпечення судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади, що вбачається з листа від 27.12.2022 року №02.20/865. Зазначене свідчить про наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в суді, передбачених ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2019 року в справі №904/3953/17. Помилковим вважає посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.08.2022 року в справі №160/5247/20, оскільки обставини справи №160/5247/20 не є тотожними з обставинами цієї справи. Так, у наведеній справі в адміністративному судочинстві ставилось питання можливості звернення прокурора до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, а не з позовною заявою про витребування земельної ділянки, як у даній справі. Нормами чинного законодавства не передбачено, що прокурор зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів, про що також зазначив Верховний Суд у постанові від 04.04.2019 року в справі №924/349/18 (а.с.103-108).

13.03.2023 року керівником Жмеринської окружної прокуратури Філімоновим О.В. було подано до суду відповідь на відзив. Вважає, що зазначені у ньому доводи не спростовують обставин, наведених прокурором у позовній заяві, доказів, долучених до позову, та є необґрунтованими з урахуванням наступного. Підставами позову є те, що всупереч вимог ст.116, 118, 121 ЗК України ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0521084200:05:003:0356 (наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.11.2019 року №2-21417/15-19-сг) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (рішення 20 сесії 7 скликання Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 19.10.2017 року; земельна ділянка з кадастровим номером 0522281000:04:000:1084). Окружною прокуратурою установлено, що право приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку зареєстровано 10.12.2019 року державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (номер запису про право власності / довірчої власності: 34658915, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1987974605210), що підтверджується інформаційною довідкою, яка долучена до позову. Надалі ОСОБА_1 після отримання у власність спірної земельної ділянки, передав її в оренду ТОВ "МХП-АГРОКРЯЖ" (код ЄДРПОУ 36187994) згідно договору оренди земельної ділянки б/н від 01.02.2021 року. Право оренди земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.03.2021 року (номер запису про інше речове право: 41246140). В теперішній час земельна ділянка з кадастровим номером 0521084200:05:003:0356 перебуває у фактичному користуванні ТОВ "МХП-АГРОКРЯЖ", що також підтверджується інформаційною довідкою, яка долучена до позову. Спірна земельна ділянка вибула з державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (на час видання наказу). А отже, наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.11.2019 року №2-21417/15-19-сг є незаконним (а.с.109-113).

15.03.2023 року відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, згідно якої останній просив застосувати строк позовної давності до даного позову та відмовити у його задоволенні. Вказав, що прокурор звернувся з даним позовом до суду 17.01.2023 року, як вбачається зі змісту позовної заяви, тобто більше ніж через три роки з моменту прийняття оспорюваного наказу та державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. При цьому, прокурор стверджує, що прокуратура про порушення прав держави шляхом прийняття спірного наказу та рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку довідалась у листопаді 2021 року. Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Таким чином, прокуратура не позбавлена права звернення до органів державної влади задля отримання інформації та копій необхіних документів у разі не здійснення органом державної влади своїх повноважень щодо захисту законних інтересів держави. Тобто, прокурор не був позбавлений можливості своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень, у дановипадку Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області необхідну для подання позову інформацію (а.с.128-130).

20.03.2023 року керівником Жмеринської окружної прокуратури Філімоновим О.В. було подано до суду заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності, із викладенням такого. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 року в справі №908/799/17). Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року в справі № 372/1387/13-ц). У даному випадку Держава в особі відповідного органу Станіславчицької сільської ради дізналася про наявні обставини з моменту отримання листа Жмеринської окружної прокуратури від 07.12.2022 № 52-4216вих-22, яким повідомлено про порушення інтересів держави в особі Станіславчицької сільської ради. Водночас, Жмеринській окружній прокуратурі стало відомо про порушення інтересів держави у листопаді 2021 року після здійснення моніторингу інформації на геопорталі за посиланням https://nsdi.gov.ua/dashboard-list-item/2663841808106129190 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0521084200:05:003:0356, 0522281000:04:000:1084. Тому, позовна заява подана у межах строку позовної давності, що підтверджується релевантною та сталою практикою Верховного Суду щодо застосування такого інституту. Отже, посилання відповідача про абстрактну можливість прокурора чи відповідного органу довідатись про порушення свого права з моменту винесення незаконного наказу №2-21417/15-19-сг від 12.11.2019 року та проведення на підставі нього державної реєстрації права 10.12.2019 року, відповідно і початок відліку позовної давності з цього моменту є помилковими і трактуються відповідачем на власний розсуд. Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було встановлено з 12 березня 2020 року до 22.05.2020 року на всій території України карантин. У подальшому дію карантину було продовжено постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року №239, від 22.04.2020 року №291, від 04.05.2020 року №343, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 22.07.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236, від 17.02.2021 року №104, від 21.04.2021 року №405, від 16.06.2021 року №611, від 11.08.2021 року №855, від 22.09.2021 року №981, від 15.12.2021 року №1336, від 23.02.2022 року №229, від 27.05.2022 року №630, від 19.08.2022 року №928. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423 дію карантину продовжено до 30.12.2023 року. Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (а.с.135-138).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 16.05.2023 року зупинено провадження у даній справі до закінчення касаційного перегляду цивільної справи №130/3612/21.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 02.04.2024 року поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 05.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання учасники справи за їх належним викликом до суду не з`явилися.

При цьому, представник позивача прокурор Лук`янчук Д.О. та представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Борусевич С.Й. подали попередньо до суду письмову заяву про проведення підготовчого засідання у даній справі у їх відсутність.

Інші учасники справи за їх викликом до суду не з`явилися, причин своєї неявки не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань не подали.

Вивчивши позовну заяву, дослідивши представлені докази, суд доходить наступного.

Судом встановлено, що згідно копії наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.06.2019 року №2-9548/15-19-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03) ( а.с.33).

Відповідно до копії клопотання від 28.10.2019 року, адресованого Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідач ОСОБА_1 просив затвердити проект землеустрою та передати у власність земельну ділянку площею 2,00 га на території Носковецької сільської ради Жмеринського району для особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення. Останній також повідомив, що правом безоплатної передачі у власність земельної ділянки по даному цільовому призначенню не скористався (а.с.28).

Згідно копії наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.11.2019 року №2-21417/15-19-СГ затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Носковецької сільської ради та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 0521084200:05:003:0356 (а.с.27,34).

За даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.11.2021 року за ОСОБА_1 10.12.2019 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0521084200:05:003:0356 (а.с.19-20).

Відповідно до копії рішення 20 сесії 7 скликання Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 19.10.2017 року (а.с.36-37) серед решти затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення та надано у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,8833 га, кадастровий номер 0522281000:04:000:1084, що знаходиться на території Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

За даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.11.2021 року за ОСОБА_1 02.11.2017 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0522281000:04:000:1084, що знаходиться на території Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області (а.с.21-22).

Відповідно до копії договору оренди землі від 01.02.2021 року ОСОБА_1 передав ТОВ "МХП-АГРОКРЯЖ" в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 0521084200:05:003:0356, строком на десять років; цей договір зареєстровано у Державному реєстрі 23.03.2021 року(а.с.34-35).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не оскаржуються.

Відповідно до ст.4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб або держави чи суспільних інтересах.

Позов прокурора до суду спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, тобто оспорюються порушені права держави.

Так, згідно повідомлення Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 27.12.2022 року №02-20/865 (а.с.46) на запит Жмеринської окружної прокуратури від 07.12.2022 року №52-4216ВИХ-22 (а.с.43-45) заходи щодо витребування, зокрема спірної земельної ділянки, кадастровий номер 0521084200:05:003:0356, даним уповноваженим органом місцевого самоврядування не здійснювались за посиланням на обмежене фінансування на судові витрати, обставини чого свідчать про наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в суді, передбачених ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", достатньо узгоджуючись з відповідним правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року в справі №912/2385/18, а саме, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Отже, довільні заперечення цих обставин відповідачем ОСОБА_1 є нічим не обгрунтованими, а чинне процесуальне законодавство не передбачає підстав залишення судом позовної заяви без розгляду за клопотанням відповідача.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року в справі №6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п.54).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, згідно ч.1 ст.9 Конституції України, ст.10 ЦК України кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Відповідно до ч.1 ст.14 Конституції України, ч.1 ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із ч.1 ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Згідно положень ст.4,5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування; держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Згідно ч.1 ст.83, ч.1 ст.84, ст.122 ЗК України земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Відповідно до ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За своєю правовою природою право оренди це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Правом передачі земельної ділянки в оренду наділений лише її власник.

Отже, якщо орендар отримує земельну ділянку від особи, яка не має правомочності на передання її в оренду, то такий орендар є особою, що набула земельну ділянку за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, та зобов`язаний повернути її власнику.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 121 ЗК України визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Так, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: зокрема, для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додаткові земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року в справі №525/1225/15-ц, а також у постановах Верховного суду від 20.05.2020 року в справі 3706/1685/16-ц та від 27.10.2020 року в справі №381/375/19.

При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч.2 ст.19 Конституції України).

На Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області покладено серед іншого функцію державного нагляду (контролю), моніторингу та охорони земель відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Суд визнає безпідставними заперечення представника Головного управління про те, що даний орган державної влади не наділений функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок. Реалізація повноважень Головного управлінняу має здійснюватися з неухильним дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Отже, у даному випадку, ще на стадії погодження розробленого проекту землеустрою, яке здійснювалось Головним управлінням, останнє повинно було перевірити розроблений проект на відповідність вимогам законів, у тому числі положенням ч.4 ст.116, п."б" ч.1 ст.121 ЗК України, та лише в разі встановлення такої відповідності його погоджувати.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка володіє цим майном, (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (ч.1 ст.388 ЦК України).

Отже, спірні правовідносини, пов`язані з вибуттям земельної ділянки із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес.

За обсягом даного цивільного спору, суспільний інтерес полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави із забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей усіх громадян використати власне право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки вдруге за тим самим видом її цільового призначення, який свідомо порушуючи закон шляхом обману органу державної влади, набув право власності на неї та у подальшому передав в оренду ТОВ "МХП-АГРОКРЯЖ".

Відповідно до правових висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 року в справі №672/386/20, майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсним останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаціного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

На аналогічні норми законодавства послався прокурор у своєму позові.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на час отримання на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-21417/15-19-СГ від 12.11.2019 року земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 0521084200:05:003:0356, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, вже використав своє аналогічне право, набувши у 2017 році у власність земельну ділянку, кадастровий номер 0522281000:04:000:1084.

Тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-21417/15-19-СГ від 12.11.2019 року є незаконним, а відтак спірна земельна ділянка сільскогосподарсьвого призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 0521084200:05:003:0356, що розташована на території Станіславчицької сільської територіальної громади (колишня територія Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області), підлягає витребуванню у відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ "МХП-АГРОКРЯЖ" у власність держави в особі Станіславчицької сільської ради.

При цьому суд визнає необгрунтованими доводи відповідача ОСОБА_1 щодо отримання ним вперше земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0522281000:04:000:1084 площею 1,8833 га, оскільки така площа земельної ділянки за вказаним її цільовим призначенням відповідає межам встановленої законом граничної площі 2,0 га щодо норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, яка заздалегідь не визначена такою, що повинна дорівнювати максимальній обмеженій площі. Ба більше, чинним законодавством заздалегідь передбачено проведення безоплатної передачі земельної дідянки у межах норм, визначених Земельним кодексом України, лише одноразово по кожному виду використання, тобто не передбачає додатково безоплатного надання земельної ділянки аналогічного призначення вдруге, включно до досягнення площі максимального обмеження, надто з огляду на те, що про таку потребу відповідач ОСОБА_1 не просив орган Держгеокадастру у власній заяві про надання йому спірної земельної ділянки, вказавши при цьому неправдиві відомості стосовно невикористання ним права безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення раніше.

Також суд визнає безпідставною заяву відповідача ОСОБА_1 щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки при подачі даного позову встановлений положеннями ст.257 ЦК України тривалістю у три роки строк загальної позовної давності від дати винесення вказаного незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.11.2019 року №2-21417/15-19-сг не сплив, оскільки згідно п.12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема ст.257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. При цьому період встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 з 12.03.2020 року карантину для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. надалі послідовно продовженого востаннє до 30.12.2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423, охоплює час подання до суду даного позову. Також зупинення строків, визначених, зокрема ст.257 ЦК України станом на час пред`явлення цього позову встановлювались приписами п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, який триває безперервно з 24.02.2022 року після його встановлення Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", а положення чинної редакції п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, згідно якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, мають зворотню дію у часі відпоідно до застережень ч.2 ст.5 ЦК України, оскільки пом`якшують цивільну відповідальність, й становлять передбачену п.3 ч.1 ст.263 ЦК України підставу зупинення перебігу позовної давності.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 20.01.2023 року застосовано заходи забезпечення позову в цивільній справі №130/122/23 шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 0521084200:05:003:0356, яка розташована на території Станіславчицької сільської територіальної громади (колишня територія Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Таким чином, суд роз`яснює, що у зв`язку із задоволенням позову заходи забезпечення позову по даній справі продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи у відповідності до положень ч.7 ст.158 ЦПК України.

З урахуванням ухвалення рішення суду в інтересах позивача, пропоційно задоволеним позовним вимогам документально підтверджені судові витрати позивача із сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 5368 грн (а.с.18) та заяви про забезпечення позову в розмірі 1342 грн (а.с.61) підлягають стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури з відповідачів у справі ОСОБА_1 та ТОВ "МХП-АГРОКРЯЖ" в рівних частках, тобто по 3355 грн ((5368 грн + 1342 грн) / 2) з кожного.

Враховуючи викладене, керуючись ст.13, 14, 41 Конституції України, ст.5, 181, 203. 215, 216, 257, 263, 319, 321 ЦК України, ст.22, 80, 81, 93, 116, 121, 123 ЗК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"; ст.4, 5, 10, 13, 19, 23, 27, 56, 76, 82, 89, 137, 141, 142, 259, 263, 264, 354-356 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задоволити.

Витребувати у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі Станіславчицької сільської ради (с.Станіславчик Жмеринського району Вінницької області, вул. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 04330450) земельну ділянку, площею 2,00 га, кадастровий номер 0521084200:05:003:0356, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Станіславчицької сільської територіальної громади (колишня територія Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області).

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "МХП-АГРОКРЯЖ" (с.Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області, вул. Головна, буд.161, код ЄДРПОУ 36187994) на користь держави в особі Станіславчицької сільської ради (с.Станіславчик Жмеринського району Вінницької області, вул. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 04330450) земельну ділянку, площею 2,00 га, кадастровий номер 0521084200:05:003:0356, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Станіславчицької сільської територіальної громади (колишня територія Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (м.Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувач ДКСУ м.Київ, МФО 820172, рахунок UA568201720343110002000003988) судові витрати із сплати судового збору в сумі 3355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МХП-АГРОКРЯЖ" (с.Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області, вул. Головна, буд.161, код ЄДРПОУ 36187994) на користь Вінницької обласної прокуратури (м.Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувач ДКСУ м.Київ, МФО 820172, рахунок UA568201720343110002000003988) судові витрати із сплати судового збору в сумі 3355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.

Повне судове рішення складено 17.01.2024 року.

Суддя Вернік В.М.