Рішення

від 14.01.2025 по справі 621/2124/24

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

Справа № 621/2124/24

Провадження № 2/621/109/25

14 січня 2025 року м. Зміїв Харківська область

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді В.Філіп`євої

за участі секретаря судового засідання - К.Сосницької,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (не з`явилася)

представник позивача адвокат О.Браславська (не з`явилася),

відповідач: ОСОБА_2 (не з`явився)

третя особа: Служба у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області як орган опіки та піклування, - представник Н.Міндарь (не з`явилася),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, як орган опіки та піклування,

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача О.Браславська звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила суд позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Рух справи.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 01.07.2024 року відкрито провадження за позовною заявою та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням її учасників про дату, час і місце його проведення (а.с. 23-25).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 28.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 78).

Позиції учасників справи

В обґрунтування позову зазначено, що з 2019 року до листопада 2022 року позивач ОСОБА_4 перебувала в фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_5 , від яких сторони мають спільну доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. З листопада 2022 року позивач не проживає разом із відповідачем, не підтримують ніяких стосунків, не мають спільного бюджету та не ведуть спільного господарства. Спільна донька ОСОБА_7 з листопада 2022 року проживає разом позивачкою та перебуває повністю на її утриманні. Батько дитини з листопада 2022 року самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини. Відповідач також свідомо відмовився від участі у вихованні доньки та спілкуванні з нею, не надає матеріальної допомоги на її утримання. Доля дитини, її життя і здоров`я відповідача не цікавить. Така поведінка відповідача свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Враховуючи наведені обставини, позивач звернулася до суду з відповідним позовом та просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно спільної неповнолітньої доньки. (а.с. 1-3, 16-20).

Відповідач ОСОБА_8 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Позивач ОСОБА_4 та представник позивача ОСОБА_9 подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позову наполягали.

Представник третьої особи Н.Міндарь подала заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності представника Служби у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, як орган опіки та піклування за наявними матеріалами справи.

Відповідач ОСОБА_8 , який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позов не подавав.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14.01.2025 року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі ч.4 статті 223, ч.1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст.76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають неповнолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №291 від 16.12.2021 року (а.с. 10).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області №2023/005503637 від 20.07.2023 року, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 31.08.2018 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Згідно довідки Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області №01-21/302 від 10.06.2024 року, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 22).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 18.09.2024 року, складеного уповноваженими особами Служби в справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Умови проживання добрі. В будинку наявне електро-, водо-, газопостачання, є вся необхідна побутова техніка, для виховання та розвитку дитини створено належні умови. Дитина має окреме ліжко, місце для гри та відпочинку, дівчинка має одяг на всі сезони, стосунки: доброзичливі, мати повідомила, що самостійно виховує дитину. За результатами обстеження житло за вищевказаною адресою в доброму стані (а.с. 53).

25.09.2024 року Слобожанською селищною радою Чугуївського району Харківської області, як орган опіки та піклування до суду надано висновок №03-03/2627 від 25.09.2024 року щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якого вбачається, що уповноважені представники органу опіки та піклування вивчили твердження позовної заяви та копії документів, доданих до неї позивачем. Крім того, в телефонному режимі спілкувалися з відповідачем ОСОБА_2 , який повідомив, що не знав про існування позову про позбавлення батьківських прав та заперечує проти позову. Пообіцяв поспілкуватися з позивачкою, однак більше на зв`язок не виходив, тому орган опіки та піклування прийшов до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 55-56).

З листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19-67831/18.24 від 03.10.2024 року, за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території", інформації про перетин кордону громадянином України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.09.2020 по 01.09.2024 року в Базі даних не виявлено (а.с. 59, 83).

Норми права, застосовані судом, та мотиви їх застосування.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Статтею 11 цього ж Закону визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплено обов`язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.

Частиною 1 статті 151 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають також переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, що визначено частиною 1 статті 163 Сімейного кодексу України.

Згідно ч.1 статті 152 Сімейного кодексу України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом

Відповідно до положень статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, та в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до вимог статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років .

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, матері, так і для дитини, що визначено статтею 166 Сімейного кодексу України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Верховний суд у своїй постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №461/7387/16-ц (провадження №61-29266св18) зазначив, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості згідно зі статтею 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Це крайній захід впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Матеріали справи не містять жодних переконливих доказів щодо жорстокого поводження відповідача зі своєю дитиною, вчинення ним вчинків, які створюють небезпеку для її життя чи здоров`я, зокрема: незабезпечення харчування чи лікування, примушування до жебракування, бродяжництва, тощо.

В матеріалах справи відсутні також належні й допустимі докази того, що відповідач є хронічним алкоголіком чи наркоманом, а отже виняткові обставини, які можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав в розумінні статті 164 Сімейного кодексу України, позивачем не доведені.

Позивачем не надано доказів наявності судового рішення про стягнення аліментів з відповідача та наявності значної суми заборгованості зі сплати аліментів відповідачем, що належним чином доводило би ухилення відповідача від надання матеріальної допомоги на утримання дитини.

Відсутність спілкування з дитиною, враховуючи обставини тривалого роздільного проживання сторін по справі в умовах дії воєнного стану в Україні, не свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, і також не свідчить про втрату інтересу батька до дочки.

Стосовно висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо його неповнолітньої дитини суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно з ч.ч.5, 6 статті 9 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно пункту 73 "Порядку провадження органу опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року (зі змінами), у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

В надісланих суду матеріалах Служби у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області як органу опіки та піклування, наявні відомості про телефонне спілкування працівників Служби з відповідачем, який заперечував проти позбавлення його батьківських прав. Однак в зв`язку з відсутністю подальшого зв`язку з відповідачем, орган опіки та піклування, не з`ясувавши поважності причин відсутності відповідача, дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, фактично склавши його зі слів позивача, яка є зацікавленою стороною у вирішенні спору.

Жодних аргументів щодо винної поведінки батька, умов проживання його сім`ї, виключних обставин про нехтування батьківськими обов`язками, а також доводів про неможливість зміни винної поведінки відповідача (якщо така була) в кращу сторону, у висновку органу опіки й піклування не наведено. Не містить висновок доводів про те, яким чином позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини, практику та рішення якого суди мають застосовувати як джерело права відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58). При цьому, на перше місце ставляться "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Отже, безсумнівних доказів, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками щодо виховання дитини, суду не надано, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його неповнолітнього сина.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 13, 19, 76-84, 89, 141, 293, 334-338, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 43974142, юридична адреса: вул. Дружби, буд. 6, кім. 4, 5, смт Слобожанське Чугуївського району Харківської області, 63460.

Повний текст рішення складено 24.01.2025 року.

Суддя В.Філіп`єва