Постанова

від 23.01.2025 по справі 386/641/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2025 року м. Кропивницький

справа № 386/641/24

провадження № 22-ц/4809/142/25

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Голованівська селищна рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2024 року у складі головуючого судді Червоненка Д. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову і рішення суду першої інстанції.

У травні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Задорожнюк Оксана Борисівна, звернулась до суду з позовом до Голованівської селищної ради, яким просила визначити позивачці додатковий строк, тривалістю 6 місяців для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті її сестри, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Голованівськ Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є єдиною спадкоємицею по закону після смерті ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт від імені померлої відсутній.

16 травня 2024 року позивачка звернулась до нотаріальної контори з метою подання заяви про прийняття спадщини після смерті сестри, де отримала роз`яснення нотаріуса про необхідність вирішення в судовому порядку питання про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивачка проводила поховання своєї сестри, в неї наявні документи на майно спадкодавиці, але враховуючи вік, стан здоров`я та віддаленість від місця проживання не змогла своєчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 не мала можливості звернутись до нотаріальної контори, враховуючи, що Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID 19» від 11.03.2020 на території України було встановлено карантин, який продовжувався значний час.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан, який подовжено по теперішній час.

ОСОБА_1 проживає в місті Херсон, яке з 24 лютого 2022 року по 11 листопада було тимчасово окуповане та наразі перебуває в зоні бойових дій.

У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що вона з поважних причин несвоєчасно звернулась до нотаріальної контори , тому просила суд задовольнити її позов.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачкою обставини, зокрема: її вік, стан здоров`я та віддаленість місця проживання від місця відкриття спадщини, встановлення карантину, введення воєнного стану в Україні, на які вона послалась в обгрунтування своїх вимог, не вказують на достатні підстави для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки не підтверджено належними і допустимими доказами існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Запровадження карантину та введення воєнного стану відбулось поза межами строків для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і самі по собі ці обставини не перешкодили позивачці вчасно реалізувати своє право на подання заяви про прийняття спадщини, а відтак не можуть бути визнані об`єктивними перешкодами для вчинення нею цих дій, тому не є тими обставинами, що свідчили б про поважність причин пропуску передбаченого законом шестимісячного строку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Задорожнюк Оксана Борисівна, подала до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначила, що суд першої інстанції не правильно оцінив надані обставини та докази, на які вона посилалась, що стало причиною відмови в задоволенні позову.

Вказує, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Голованівською селищною радою не подано відзиву на апеляційну скаргу, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Задорожнюк О. Б., яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції і підтримала доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Голованівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки за № 0412 площею 3.45 га, розташованої на території Крутеньківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.10-14).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №76989169 від 16 травня 2024 року, у Спадковому реєстрі відсутня інформація про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 (а.с.15).

16 травня 2024 року приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренком В. В. надано письмове роз`яснення ОСОБА_1 про те, що спадщину, після смерті рідної сестри ОСОБА_2 , у встановлений законом строк вона не прийняла, дій, які свідчать про прийняття спадщини, не вчинила, із заявою про прийняття спадщини не звернулась, разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини не проживала, строк для прийняття спадщини пропустила. У зв`язку з зазначеним, ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до суду (а.с.16).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з частинами першою-третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перебіг строку на прийняття спадщини розпочався 13 вересня 2018 року. Шестимісячний строк для прийняття спадщини після її смерті закінчився 13 березня 2019 року.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренка В. В. щодо подачі заяви про прийняття спадщини після смерті рідної сестри ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто з пропустом строку для прийняття спадщини понад 5 років.

Права спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, підлягають захисту судом, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини; 2) ці обставини визнані судом поважними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Чинне законодавство України не містить визначення поняття «поважні причини» та не встановлює переліку таких причин.

Судова практика орієнтує на те, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини. Причинами пропуску строку, що унеможливило своєчасне звернення до нотаріуса, можуть бути хвороба та тривале лікування, при цьому хвороба дітей спадкоємця, інших членів родини не може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

При оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку для прийняття спадщини підлягають розмежуванню два періоди на предмет наявності об`єктивних, непереборних перешкод для реалізації особою права на прийняття спадщини. Перший період це період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), другий період це від закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом про визнання додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати потягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, з указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), також аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 179/822/20 (провадження № 61-7106св23).

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачка просила суд визначити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_2 , посилаючись на те, що через похилий вік та значну віддаленість місця проживання не могла зробити це вчасно. Також, як на підставу пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач вказує про запровадження по всій території України карантинних обмежень з 11 березня 2020 року, та введення з 24 лютого 2024 року в Україні воєнного стану.

Як правильно виснував суд першої інстанції, такі обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки запровадження карантину та введення воєнного стану відбулось поза межами строків для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Самі по собі ці обставини не перешкодили позивачу вчасно реалізувати своє право на подання заяви про прийняття спадщини, а відтак не можуть бути визнані об`єктивними перешкодами для здійснення нею такої дії, тому не є тими обставинами, що свідчили б про поважність причин пропуску вказаного строку.

Установивши, що підстави, на які посилалася позивачка, зокрема її вік, стан здоров`я та віддаленість місця відкриття спадщини від місця проживання ОСОБА_1 , не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, й доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду не спростовують.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієадвокат ЗадорожнюкОксана Борисівна, залишити без задоволення.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31.01.2025.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко