Рішення

від 03.02.2025 по справі 761/22811/24

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 761/22811/24

Провадження 2др/474/4/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03.02.25р. с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.

розглянув у судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лобача Ігора Анатолійовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 761/22811/24, -

встановив:

30.12.2024р. представником позивача було сформовано в системі Електронний суд документ - заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 761/22811/24, яка надійшла до суду вказаної ж дати, а також була направлена відповідачам.

Заява обґрунтована тим, що 24.12.2024р. Врадіївським районним судом Миколаївської області ухвалено рішення у цивільній справі № 761/22811/24 (провадження № 2/474/4/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Пастулато Капітал про стягнення заборгованості за договором позики, яким позов задоволено, та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Пастулато Капітал на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 261121/16 від 26.11.2021р. у загальній сумі 528 980 грн. 40 коп.

Вказує, що у позовній заяві представником позивача на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи у суді першої інстанції, що складається з судового збору - 5 724 грн. 33 коп. та витрат на професійну правничу правову допомогу орієнтовно 50 000 грн. 00 коп.

Неможливість подання доказів, які підтверджують розмір судових витрат здійснених позивачем на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, було зумовлено тим, що частина доказів (акт приймання-передачі наданих послуг) були складені після розгляду справи, тому такі подаються разом з заявою протягом 5 днів після ухвалення рішення.

За таких обставин, посилаючись на ст. ст. 133-141 ЦПК України, просив заяву задовольнити.

Позивач та його представник у судове засідання 03.02.2025р. не з`явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання. Водночас, 31.01.2025р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання призначене на 03.02.2025р. не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду шляхом направлення судової повістки про виклик у судові засідання з прикріпленими до них файлами одержувачу ОСОБА_2 в його електронний кабінет. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, а також не подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи.

Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Пастулато Капітал в судове засідання 03.02.2025р. не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду шляхом направлення судової повістки в електронній формі на офіційну електронну адресу. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, а також не подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи.

Частинами 3-4 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відтак розгляд питання щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат буде розглядатися за відсутності учасників судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи № 761/22811/24, та заяви від 31.12.2024р. про ухвалення додаткового рішення, дослідивши докази, які стосуються питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено таке.

20.06.2024р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Пастулато Капітал (далі - відповідач 2), в якому просив солідарно стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за договором позики № 261121/16 від 26.11.2021р. у розмірі 528 980 грн. 40 коп. Також у позовній заяві представником позивача на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи у суді першої інстанції, що складається з судового збору - 5 724 грн. 33 коп. та витрат на професійну правничу правову допомогу орієнтовно 50 000 грн. 00 коп.

Як вбачається із відеозапису судового засідання, що мало місце 24.12.2024р. представник позивач ОСОБА_3 , до закінчення судових дебатів, зробив заяву про те, що між позивачем та адвокатським об`єднанням Мистецтво права було укладено договорі про надання правової допомоги, та отримано доручення на представництво інтересів. А тому після ухвалення рішення буде підписаний акт приймання-передачі наданих послуг між сторонами договору. З моменту підписання цього акту настане строк оплати гонорару. Вказав, що буде звертатися протягом 5 днів з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

24.12.2024р. Врадіївським районним судом Миколаївської області ухвалено рішення у справі № 761/22811/24 (провадження № 2/474/237/24), яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Пастулато Капітал про стягнення заборгованості за договором позики задоволено. Стягнуто солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованість за договором позики № 261121/16 від 26.11.2021р. у загальній сумі 528 980 грн. 40 коп., а також в рівних частинах судові витрати зі сплати судового збору в сумі - по 2 862 грн. 16 коп. з кожного.

В додатки до заяви про стягнення судових витрат, представник позивача надав наступні докази:

- ордер про надання правничої (правової) допомоги від 03.10.2024р. серії АІ № 1717218 виданий Адвокатським об`єднанням Мистецтво права на представництво інтересів ОСОБА_1 у Врадіївському районному суді Миколаївської області адвокатом Лобач І.А.;

- договір № АL-11/10/2023-10 про надання правничої допомоги від 11.10.2023р. у якому його сторони, Адвокатське об`єднання Мистецтво права та ОСОБА_1 , погодили наступну правову допомогу: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів, представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного судочинства, інше. Надання юридичних послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Розмір гонорару та порядок оплати визначається окремо у кожному дорученні (розділ 2, 4 та 5 договору).

- доручення від 13.05.2024р. № 2 до договору № АL-11/10/2023-10 про надання правничої допомоги, відповідно до якого Адвокатське об`єднання Мистецтво Права та ОСОБА_1 , погодили, що клієнт надає адвокатському об`єднанню, а останнє приймає доручення щодо надання правової допомоги, яка полягає у стягненні на користь клієнта грошових коштів за договором позики № 261121/16 від 16.11.2021р. укладеного з ОСОБА_2 , та складові якої наступні: підготовка та подання позову до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Пастулато Капітал про стягнення грошових коштів за договором; представництво інтересів клієнта в суді І інстанції за вказаним позовом. Вартість правової допомоги - 50 000 грн. 00 коп., яка сплачується клієнтом протягом 20 днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

- акт приймання-передачі послуг від 25.12.2024р. в якому зазначено, що відповідно до доручення від 13.05.2024р. № 2 до договору № АL-11/10/2023-10 про надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням Мистецтво права надано клієнту ОСОБА_1 послуги з підготовки та подання позову від 15.06.2024р. про стягнення з ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Пастулато Капітал грошових коштів; участь у судових засіданнях у справі № 761/22811/24, які відбулися в приміщенні Врадіївського районного суду 10.10.2024р. та 24.12.2024р.; підготовка інших процесуальних документів у вказаній справі. Вартість послуг 50 000 грн. 00 коп.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 2 ст. 270 ЦПК України визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані з витребуванням доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

Частинами 1-3 ст. 134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 137 цього кодексу визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України)

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, від 22.01.2021р. у справі № 925/1137/19.

За приписами ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закон № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закон № 5076-VI).

Форма взаєморозрахунків, при якій сума гонорару адвоката залежить від результату (виграшу) справи, у практиці отримала назву гонорару успіху.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis § 268 рішення ЄСПЛ від 23.01.2014р. у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Аналіз складової гонорару наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18, в якій викладено висновок, що питання дійсності зобов`язання виплатити гонорар успіху слід розглядати в межах правовідносин, які склалися між адвокатом і його клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Зазначений висновок відповідає позиції Європейського Суду, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції тлумачить гонорар успіху як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

Отже, за наявності таких угод при вирішенні питання відшкодування судових витрат Європейський Суд керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат (рішення від 22 лютого 2005 року у справі Пакдемірлі проти Туреччини).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Крім зазначеного вище, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ураховуючи наведене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем, взявши до уваги умови договору про надання правничої допомоги, детальний опис робіт у Дорученні та в Акті приймання-передачі наданих послуг, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт (подання позовної заяви 20.06.2024р., підготовка клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з власних технічних засобів від 03.10.2024р. сформованого у системі Електронний суд, його участь у судових засіданнях 10.10.2024р. та 24.12.2024р. у режимі відеоконференції, а не в приміщенні суду як зазначено у акті приймання-передачі наданих послуг, подання ним 21.10.2024р., 07.11.2024р. заяв про проведення судового засідання у відсутність представника, та підготовка 31.12.2024р. заяви про ухвалення додаткового рішення), суд враховуючи складність справи, яка не є складною, не потребує зібрання значної кількості доказів, дослідження законодавства та судової практики, не потребує від адвоката вчинення додаткових процесуальних дій, окрім як звернення до суду з позовом, характер виконаної адвокатом роботи, обсяг, складність та значимість таких дій у справі, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, приходить до висновку про доведеність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат, що, як заявлено представником позивача у прохальній частині заяви про їх відшкодування, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу, частково, а саме в сумі 5 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 270, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лобача Ігора Анатолійовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 761/22811/24 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати: витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Пастулато Капітал (код ЄДРПОУ 44393131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати: витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

В частині стягнення у рівних частинах з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Пастулато Капітал (код ЄДРПОУ 44393131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесених ним судових витрат: витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн. 00 коп. - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 03 лютого 2025 року.

Суддя Ф.Г. Сокол