Рішення

від 29.01.2025 по справі 490/11948/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/251/2025 Справа № 490/11948/23

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєва справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Центральний 1» про стягнення матеріальних та моральних збитків, завданих бездіяльністю, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальні та моральні збитки у сумі 97586,48 грн., (58586,48 грн. матеріальних та 39 000 грн. моральних), завданих бездіяльністю відповідача при затопленні квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказав наступне.

Він є власниками квартири АДРЕСА_2 .

31.08.2023 року о 14 годині повідомив аварійну службу про те, що в його квартирі сталося затоплення з причин прориву труби у вищому за поверхом помешканні.

Квартира на той час була застрахована, про що невідкладно повідомив страхову кампанію та отримав вказівки, який саме комплект документів необхідно надати для отримання грошоаої компенсації.

Того ж дня звернувся до старшого майстра управлінської компанії ТОВ « Центральний-1», яка налає послуги з утримання будинку, з проханням створити комісію та скласти Акт про залиття квартири, на що отримав відмову.

Після цього звернувся у письмовій формі до керівника ТОВ «Центральний-1» з тим самим проханням, але 13.09.2023 року отримав відмову, в якій зазначалось , що ніяких послуг з утримання будинку, окрім управлінських, воно не надає.

Також звернувся до ДЖКГ Миколаївської міської ради з повідомленням про бездіяльнвсть ТОВ «Центральний-1», на що отримав відповідь 14.09.2023 року, згідно якої роз`яснено право самостійно створювати комісію із сусідів, винуватої і постраждалої сторін для складання акту про залиття квартири, а також передачі його управителю для візування.

15.09.2023 року ним було створено комісію та складено Акт, який візувати керівник ТОВ «Центральний-1» відмовився.

25.09.2023 року з цього приводу повторно звернувся до ДЖКГ Миколаївської міської ради, але отримав відповідь, що він не є управителем будинку, тому не може візувати Акт.

06.10.2023 року звернувся до голови Національної комісії з регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з клопотанням втрутитись у ситуацію, та отримав відповідь про перенаправлення заяви до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

30.10.2023 року від вказаної юридичної особи отримав відповідь про те, що управителі будинків у своїй діяльності зобов`язані керуватись наказом №76 від 17.05.2005 року, та відповідно створювати комісію для складання актів про затопленння та візувати їх.

Після цього знову звернувся до керівника ТОВ «Центральний-1», однак Акт був повернений без візування.

В результаті в компенсації матеріальних збитків страхова компанія відмовила.

Загальна сума збитків, згідно з кошторисом складає 58586,48 грн.

В результаті вказаних подій, ОСОБА_1 вважав, що йому завдано душевних страждань, у зв`язку з пошкодженням майна та проживання увесь час в незадовільних умовах з двома неповнолітніми дітьми, погіршення стану здоров`я, лікування у кардіоцентрі. Посилаючись на ці обставини, позивач і просив про стягнення моральних збитків в сумі 39000 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 13.12.2023 року дану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків, вказаних в ухвалі.

18.12.2023 року від позивача, на виконання вимог ухвали від 13.12.2023 року, надійшла позовна заява в новій редакції.

Ухвалою від 20.12.2023 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

03.04.2024 року від представника відповідача - адвоката Татарінова В.П. надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з їх безпідставністю. Зокрема вказав, що жодним нормативним актом не передбачено обов`язковість складання актів про залиття саме ТОВ «Центральний-1» як управителя.

24.04.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просив визнати винним відповідача у бездіяльності, що призвела до матеріальних збитків та стягнути з нього на користь позивача у повному обсязі матеріальні та моральні збитки, зазначені в позовній заяві.

Ухвалою суду від 13.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі, з призначенням судового засідання на 19.09.2024 року.

Ухвалою сду від 19.09.2024 року витребувано у відповідача договір між ТОВ «Центральний-1» та ММР , та з ОСОБА_1 , слухання справи відкладено.

23.01.2025 року представником відповідача наданий Договір на обслуговувування житлового будинку.

Позивач до судового засідання не з`явився, просив про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав надані заперечення , просив про розгляд справи у його відсутності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Судом постановлено про розглчд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру № 105371748101 від 15.07.2013 року.

01.10.2019 року між ТОВ «Центральний-1» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 заключений Договір про надання послуг з управління будинком.

За п. 1.3 даного Договору, послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку

шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.

Послуга з управління включає:утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання приміщень загального користування, прибирання снігу, посипання прибудинкової території, дератизація та дезінсекція, перевірка димовентиляційних каналів та технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, зливної каналізації, аварійних робіт тапромив систем централізованого опалення, утримання ліфтів, тощо, поточний ремонт багатоквартирного будинку. Послуга надається у відповідності до вимог до якості.

Пунктом 2.1 даного Договору передбачено, серед іншого, право співвласників вимагати відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної внаслідок неналежного надання або ненадання послуги з управління, усунення виявлених недоліків у наданні послуги з управління, складання та підписання актів-претензій .

У відповідності до п. 2.3 Договору, управитель має право доступу до приміщень, будинків і споруд для ліквідації аварій, усунення неполадок, що виникли у санітарно-технічному та інженерному обладнанні, його встановленні та заміні, проведення технічних і профілактичних оглядів,у порядку,визначеному законодавством та цим договором.

Від імені та за рахунок співвласників багатоквартирного будинку вживати заходів для забезпечення захисту спільного майна від протиправних посягань та стягнення з осіб, винних у знищенні, пошкодженні спільного майна, відшкодування завданих збитків.

При цьому, управитель також зобов`язаний розглядати впорядку та строки визначені законом та цим договором претензії та скарги співвласників; своєчасно проводити роботи з усунення недоліків, пов`язаних з отриманням співвласниками послуг з управління, щовиникли з його вини; інформувати співвласників багатоквартирного будинку про необхідність ремонту ( заміни) спілтного майна.

За п. 2.5 Управитель має інші права та обов`язки, щопередбачені законом або прямо випливають з цього договору.

Даним Договором також передбачена відповідальність Управителя за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, за шкоду, заподіяну спілтному майну, правам та законним інтересам співвласників внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків. (п.6.1).

Пунктом 6.2 також передбачено обов`язок управителя прибути на виклик співвласника не пізніше ніж протягом двох робочих днів з моменту отримання повідомлення співвласника. У разі неприбуття управителя (його представника),або необгрунтованої відмови підписати акт, такий акт підписується співвласником і надсилається управителю листом.

25.11.2022 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Вусо» заключений Договір страхування квартири АДРЕСА_2 .

31.08.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Центральний-1» з клопотанням про фіксацію факту затоплення квартири АДРЕСА_4 .

За вих.№Р-63 від 13.09.2023 року Генеральним директором ТОВ «Центральний-1» Галущак А.А. направлена відповідь на його звернення наступного змісту.

В період надання послуг ТОВ « Центральний-1» керується Договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, ЗУ « Про житлово-комунальні послуги», постановою КМУ від 05.09.2018 року «Про затвердження Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком « та іншими нормативно-правовими актами України.

Посилання на Наказ ДКУ з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року є помилковими, оскільки ТОВ «Центральний-1» надає послуги з управлінння будинком, а не утримання.

Після цього ОСОБА_1 звернувся до ДЖКГ Миколаївської міської ради та отримав 14.09.2023 року відповідь Г-2530/Ц-04\1476 , згідно якої роз`яснено право на самостійне складання Акту із залученням сусідів, винуватої сторони та передати для подальшого візування ТОВ «Центральний-1».

15.09.2023 року ОСОБА_1 створив комісію та було складено Акт, який візувати керівник ТОВ «Центральний-1» відмовився.

25.09.2023 року з цього приводу повторно звернувся до ДЖКГ Миколаївської міської ради, але отримав відповідь, що він не є управителем будинку, тому не може візувати Акт.

06.10.2023 року звернувся до голови Національної комісії з регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з клопотанням втрутитись у ситуацію, та отримав відповідь про перенаправлення заяви до Міністерства розвитку громад, територій тра інфраструктури України.

30.10.2023 року від вказаної юридичної особи отримав відповідь про те, що управителі будинків у своїй діяльності зобов`язані керуватись наказом №76 від 17.05.2005 року, та відповідно створювати комісію для складання актів про затопленння та візувати їх.

Після цього знову звернувся до керівника ТОВ «Центральний-1», однак Акт був повернений без візування.

Відповідно до Акту, складеного за ініціативою власника квартири АДРЕСА_2 , 15.09.2023 року комісією у складі власника квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 , сусідів: квартир відповідно 45,46,53, обстежено: кімната площею 9 кв.м. кімната 11 кв.м., частина коридору площею 3 кв.м, ванна кімната, туалет та встановлено, що замочена частина теплої ізоляції, під впливом води перебувають двері. При цьому вказано причиною залиття квартири як аварія на стояку системи центрального холодного водопостачання, та причиною могло бути зношення трубопроводу. Також вказаною комісією зазначено, що затоплення 31.08.2023 року вказаної квартири відбулось в результаті пориву внутрішньої загальнобудинкової мережі подавання холодної води на 6 поверсі кв. АДРЕСА_5 . Всі перераховані приміщення квартири потребують ремонту.

На підтвердження суми матеріального збитку позивачем наданий Локальний кошторис, складений ФОП ОСОБА_2 , та довідки ТЦ «Епіцентр».

За випискою із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 вбачається, що з 21.09.2023 року по 29.09.2023 року знаходився на лікуванні у кардіологічному центрі Миколаївської обласної клінічної лікарні.

ВИСНОВКИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Так, відповідно дост. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазначала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. Такі витрати мають бути необхідними для відновлення права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, обчислюється, виходячи із реальної вартості втраченого майна або вартості виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі на момент розгляду справи.

При цьому, відповідно достатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України , викладених у пункті 2постанови від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Між тим, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, з огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу (Постанова Верховного Суду від 26.09.2018р. по справі № 569/14230/15-ц (провадження № 61-7934св18).

Зокрема, як на доказ факту залиття квартири позивача, останнім наданий Акт від 15.09.2023 року, складений ним же, та сусідами квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , без огляду квартири АДРЕСА_5 , в якій був (як вказано у акті) прорив внутрішньої мережі подачі холодної води та без залучення власника квартири та спеціалістів, в якому зафіксовані сліди замокання в квартирі позивача, які мали місце 31.08.2023 року.

Акт про залиття є основним доказом причин залиття квартири, а тому його зміст та форма мають відповідати Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №?76 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року №927/11207 (надалі Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний АКТ (пункт 2.3.6 Правил).

У додатку №?4 до цихПравилзазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою.

Відповідно дороз`яснення Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо ремонту квартири після залиття (лист від 29.12.2009 р. N 12/20-11-1975)вакті мають бути зазначені такі відомості:

1.дата складення акта (число, місяць, рік);

2.прізвища, ініціали та посади членів комісії;

3.прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди;

4.адреса квартири, поверх, форма власності;

5.характер залиття тайого причини;

6.завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених унаслідок залиття речей та їхня орієнтовна вартість);

7.висновок комісії щодовстановлення вини особи, що вчинила залиття.

Важливо правильно оформити зазначений акт, тому що неправильне його оформлення призводить до того, що суди визнають цей доказ неналежним і недопустимим (постанова КЦС ВС по справі №2-1974/11 від 21.02.2018 року, постанова КЦС ВС по справі №465/2120/14-ц від 10.05.2018 року).

При встановленні причин залиття квартири основними доказами є :фото- та відеофіксація місця витоку (прориву) води під час затоплення,фотографії та відеозаписи отримані під час затоплення квартири . Важливо щоб на фото чи відео було відображено не лише наслідки залиття, але й причини, зокрема тріщина чи розрив у трубі, крані, змішувачі, з`єднувальному шлангу тощо. Чим детальніше буде зафіксовано пошкодження, тим краще.

Покази свідків, які бачили місце витоку чи прориву води, що безпосередньо стало причиною затоплення є одним з основних доказів причин залиття. Свідками затоплення квартири можуть бути представники ОСББ, житлово-експлуатаційної контори чи компанії управителя. Свідками також можуть бути власники чи користувачі квартир пов`язаних із затопленням, які безпосередньо бачили місце витоку води. Суд враховує покази свідків у сукупності з іншими доказами.

При оцінці збитків від затоплення квартири враховується висновок експерта щодо встановлення розміру збитків заподіяних залиттям квартири.

Проводячи оцінку, експерт повинен врахувати всі фактори, які мають вплив на розмір нанесеного збитку. Оцінка збитків, завданих нерухомому майну внаслідок затоплення складає суму завданої шкоди з врахуванням:

?затопленої площі;

?терміну, який пройшов після здійснення останнього ремонту («терміну життя» ремонту);

?вартості та якості оздоблювальних матеріалів затопленого житла;

?поточної вартості будівельних матеріалів і ремонтних робіт.

Документи, необхідні для оцінки збитків після затоплення:

?Правовстановлюючі документи на нерухоме майно;

?Технічний паспорт на нерухоме майно;

?Акт про затоплення (складений представниками ЖЕКу, ОСББ, Управителя будинку та ін.);

?Квитанції, чеки, договори придбання на пошкоджені речі (за наявності);

?Копії паспорта та ІПН для фізичних осіб-власників майна.

Судова будівельно-технічна експертиза щодо причин залиття та розміру заподіяних збитків може проводитись на підставі ухвали суду. Для цього, слід підготовувати та подати до суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Експертизу також можна замовити і самостійно в оціночній компанії або в ліцензованого експерта.

Порядок проведення оцінки заподіяних під час залиття збитків передбаченоІнструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Якщо відбулось залиття квартири, то в першу чергу слід з`ясувати хто у цьому винен. Для того щоб встановити винного у залиті квартири потрібно:

?встановити місце витоку води;

?встановити відповідального за експлуатацію водопровідної мережі в цьому місці.

Для того щоб встановити відповідальну особу за експлуатацію водопровідної мережі, слід знайтиточку розподілу послуг, отже, й відповідальності.

Для того щоб визначити точку розподілу послуг з водопостачання та водовідведення у вашому будинку, слід керуватись Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства УкраїниПро затвердження Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої водиза № 219 від 15.08.2018 року.

Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових системвід зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщенняпротягом усього періоду їх експлуатації.

Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).

?виконавець юридична або фізична особа підприємець, уповноважена співвласниками на виконання робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води (усіх разом або окремо конкретної), управитель або виконавець комунальної послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у разі укладення споживачами з ним індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання відповідної комунальної послуги;

?точка приєднання внутрішньобудинкової системиводовідведеннябагатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення трійник на відгалуженнівід стояка внутрішньобудинкової системи водовідведення (трійник належить до внутрішньобудинкової системи);

?точка приєднання внутрішньобудинкової системиводопостачаннята системи постачання гарячої води багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення перша запірна арматурана відгалуженні від стояків у межах приміщення (запірна арматура не належить до внутрішньобудинкової системи);

?точка приєднання внутрішньобудинкової системитеплопостачаннябагатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - відгалуження від стояківу межах приміщення для вертикальної розводки,перша запірна арматурана відгалуженні від стояка за межами приміщення для горизонтальної розводки (запірна арматура не належить до внутрішньобудинкової системи).

Поточний ремонт та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових систем здійснюють організації з якими укладено договір мешканцями будинку. Внутрішньоквартирні мережі обслуговують самі мешканці квартири.

Механізм обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного житлового будинку, забезпечення їх належного функціонування, технічного обслуговування та ремонту з метою надійного та безпечного надання споживачам відповідних комунальних послуг передбачено вказаним вище Порядком.

Так, відповідно до правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженихнаказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

Згідно п.2.3.6. Правил, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. Акт складається комісією у складі: головного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка, представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, також в акті чітко зазначаються причини залиття та висновки і рекомендації комісії про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду.

Крім того, згідно роз`яснень, наданих Міністерством з питань житлово-комунального господарства України у Листі від 29.12.2009 року №12/20-11-1975 факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Таким чином, акт про залиття це обов`язковий документ, який складається комісією з метою фіксування події та з`ясування причин залиття приміщення.

Складання акту про наслідки залиття житлового приміщення з порушенням вищевказаних вимог (діючого законодавства) є однією з підстав для відмови в задоволенні позовної заяви оскільки акт, в розумінні закону, є єдиним документом, яким підтверджується факт залиття квартири.

Вказане твердження підтверджується висновком Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №2-1974/11, в якому зазначено наступне: «виходячи з викладеного, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, що вищевказаний акт від 12 грудня 2007 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, в ньому не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, інші необхідні для такого документа реквізити. Тому цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди».

Крім того, в постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №344/11147/17 визначено, що «акт від 08 липня 2017 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, в ньому не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, відсутній висновок про встановлення вини особи, яка вчинила залиття та інші необхідні для такого документа реквізити, а тому обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди».

Таким чином, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах про те, що у разі невідповідності складеного акту вимогам Правил щодо його складання, він не може бути належним та допустимим доказом у справі, за відсутності інших доказів, що свідчать про винуватість відповідача у заподіянні шкоди.

При цьому, якщо власник житла, який спричинив залиття, відмовляється від підписання акту, це не може вплинути на його правильність та юридичну значимість (постанова КЦС ВС по справі № 753/20314/15-ц від 12.11.2018 р.).

Судом встановлено, що наявний у справі акт про залиття від 15 вересня 2023 року не відповідає вказаним приписам законодавства. До того ж зазначений акт не містить будь-яких відомостей про відмову, зокрема власника квартири АДРЕСА_5 від його підписання, а також в ноьмуне зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття та інші необхідні для такого документа реквізити.Висновок про причину залиття зроблений власником квартири АДРЕСА_4 , та сусідами, які не мають відповідних повноважень та не є фахівцями.Окрім того, акт складений не в день залиття квартири та не може свідчити про обставини, які мали місце 31.08.2023 року.

За таких обставин, суд враховуючи вищевказані положення закону, приходить до висновку, що такий акт, як доказ розміру збитків не може бути взятий судом до уваги в розумінні приписів ст.ст. 76-84 ЦПК України та не підтверджує обсяг нанесеного розміру збитків.

При цьому істотність допущених порушень зумовлює їх недопустимість.

При цьому, членів ОСББ позивач не повідомляв про залиття квартири та не запрошував для фіксування наслідків затоплення, у тому числі й керуючого будинку, якого було обрано його співвласниками.

Не зафіксував також позивач фотознімками наявні пошкодження 31.08.2023 року, як і при складанні акту 15.09.2023 року,тому вказані пошкодження у акті створені набагато пізніше після затоплення та не підтверджені висновком спеціаліста (експертизи).

Таким чином, позивачем не подано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження залиття квартири з вини відповідача 31.08.2023 року та об`єм і вартість збитків.

Так, за правиламист.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зіст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зіст. 79 ЦПК, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1ст. 80 ЦПКдостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. Ч. 1, 6, 7ст. 81 ЦПКобов`язок доказування і подання доказів покладається на торонни. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями12,13 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6статті 81 ЦПК Українивстановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З метою визначення причин затоплення, а також розміру завданої матеріальної шкоди, наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди та причинного зв`язку між шкодою та поведінкою заподіювача, позивач не звертався до суду із клопотаннями про призначення в справі судово-будівельної експертизи.

При цьому, згідно положень процессуального законодавства, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1ст. 102 ЦПК України).

Не надані позивачем і докази неможливості проведення ексапертного заключення в порядку вимог ст.ст. 106-108 ЦПК України.

Відтак беззаперечних доказів, які б підтвердили вину відповідача у спричиненні збитків позивачу суду не надано й відповідно рішення суду не може грутуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи щодо заподіяння саме відповідачу шкоди, протиправність його поведінки, а також розмір матеріального збитку не доведено належними та допустимими доказами, а тому суд не має підстав вважати позовні вимоги доведеними, у зв`язку із чим в задоволенні позову в частині стягнення матеріальних збитків слід відмовити.

При цьому, суд вважає, що відповідачем порушені права ОСОБА_1 щодо відмови у складанні акту ТОВ «Центральний-1», виходячи із вищезазачених норм права, обставин справи та Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.10.2019 року.

Такі дії відповідача привели до спричинення моральних збитків.

Відповвдно до ст. 23 ЦКУ, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, якихфізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Залежно ввд характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи,яка завдала моральної шкоди, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, суд визначає розмір моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимогп розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, та не пов`язана з розміром такого відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховногог СудуУкраїни від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральноїшкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з пошкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної),прав, наданих споживачу, інших цивільних прав, у зв`язку з порушенням нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя, при настанні інших негативних наслідків.

Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності.

Практикою Європейського Суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди, тобто в разі порушення майнових або цивільних прав середня, нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання ( моральну шкоду).

Так, рішенням від 27.07.2004 р. у справі «Ромашов проти України», Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду, будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції повинна містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами, без наявності яких суд може відхилити вимогу повністю або частково, проте суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправлена шляхом лише констатації судом факту порушення.

У рішенні в справі «Недайборщ проти російської федерації» (п.37), ЄСПЛ зазначив: Суд нагадує свою незмінну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс,тому позивачу не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, що означає, що при наявності встановлення факту порушення прав заявника, розмір моральної шкоди має визначатися судом в рамках справедливого розгляду конкретної справи.

Враховуючи обставини справи, статтю 23 ЦКУ, суд приходить висновку, що 5000 грн. буде достатньою і розумною компенсацією моральної шкоди.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню : в результаті порушення ТОВ «Центральний-1» норм закону, нескладання акту про затоплення квартири, порушення вищевказаних пунктів Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 нанесені моральні страждання, які підлягають не лише констатацією факту, але й відшкодуванню у розмірі 5000 грн. Вимоги щодо стягнення матеріальних збитків задоволенню не підлягають, що, однак не позбавляє його права на захист порушених прав у спосіб, передбачений законом.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Стеттю 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача;3) у разі часткового задоволення позовних вимог- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1211, 20 грн.

Керуючись ст. ст.4,10, 12, 13,76-81, 102, 109,133,141,247,259,264,265,268,273,281-282,283-289,354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вамоги ОСОБА_1 до ТОВ «Центральний-1» - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Центральний-1» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральних збитків 5 ( п`ять ) тисяч гривень.

У задоволенні інших вимог-відмовити.

Стягнути з ТОВ «Центральний-1» на користь ОСОБА_1 судовий збір 1211, 20 грн.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29 січня 2025 року.

Суддя Н.П. Черенкова