Ухвала

від 30.01.2025 по справі 490/4941/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/4941/24

н\п 1-кс/490/621/2025

30.01.2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4941/24

У Х В А Л А

про накладення арешту на майно

30 січня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , представників ОСОБА_4 та ВК ПП «АЛЬФА-ТРЕЙД» - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розглянувши клопотання прокурора Миколаївської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024150000000435 від 03.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки, BMW X6, 2018 року випуску, чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить виробничо-комерційному приватному підприємству «АЛЬФА-ТРЕЙД», з метою забезпечення збереження речового доказу.

Вказує,що вилученемайно самепо собіта всукупності зіншими матеріалами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки вказані речі, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження внаслідок вчинення особою кримінального правопорушення, а також з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів. У зв`язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане.

А тому прокурор звернувся до суду з відповідним клопотанням, яке просить задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні уточнив, що метою накладення арешту на вказане майно крім збереження речових доказів, є також конфіскації майна як виду покарання, оскільки санкція ч.5 ст.190 КК України передбачає конфіскацію майна, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову), оскільки потерпілим в межах досудового розслідування заявлено цивільний позов до підозрюваного ОСОБА_7 . Зазначає, що підозрюваний з метою уникнення від можливої конфіскації майна та відшкодування завданої шкоди, після повідомлення про підозру та подання клопотання про накладення арешту на автомобіль, перереєстрував його з ВК ПП «АЛЬФА-ТРЕЙД» на колишню дружину ОСОБА_4 . Вказана обставини стала відома органу досудового розслідування лише після подання вказаного клопотання.

В судовому засіданні представники заперечували проти задоволення клопотання. Зазначили, що відсутні підстави накладення арешту на транспортний засіб, оскільки він на даний час проданий та власник майна ОСОБА_4 . Стверджують, що вказане тимчасово вилучене майно не відповідає критеріям визначеним в ст.172 КПК України, а тому на нього не може бути накладено арешт.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та докази, додані до такого, слідчий суддя встановив наступне.

Так, слідчим відділомСУ ГУНПв Миколаївськійобластіпроводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024150000000435 від 03.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

З матеріалів досудового розслідування вбачається, що рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2023 у справі №916/1442/22, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Викеркаар» засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик», засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_8 , про стягнення 1492093,70 грн. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Викеркаар» заборгованість у розмірі 1492093,70 грн., з яких 1254970,32 грн. сума боргу, 207313,54 грн. інфляційне збільшення, 29809,84 грн. штрафні санкції, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 22381,40 грн. 08.02.2023 господарським судом Одеської області на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 по справі №916/1442/22, яке набрало законної сили 07.02.2023, виданий судовий наказ, який станом на 28.02.2024 перебував на виконанні у приватного виконавця ОСОБА_9 .

Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) у особливо великих розмірах, з метою реалізації якого останній, достовірно знаючи, що будучи кінцевим бенефіціарним власником має можливість розпоряджатися коштами «ЕК Викеркаар», звернувся до представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Венол Групп» ОСОБА_10 з яким останній перебував в дружніх відносинах, за допомогою мессенджеру Telegram під нікнеймом Fin club C зі номером телефону НОМЕР_3 , з пропозицією придбання сільськогосподарської продукції, а саме насіння соняшнику в загальній кількості 100 тон на суму 1300000 грн. 00 коп., якої останній не мав у своєму розпорядженні.

Вказана пропозиція привернула увагу ОСОБА_10 та останній, в свою чергу, відправив зустрічне повідомлення щодо зацікавленості у даній пропозиції.

28.02.2024, з метою введення останнього в оману та реалізації свого злочинного умислу направленого на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) у особливо великих розмірах, ОСОБА_7 надав йому електронний проект договору поставки № СМА0202/24 від 05.02.2024, згідно умов якого продавцем сільськогосподарської продукції являється ТОВ «СМА ЛОДЖИСТИК» директором якого є ОСОБА_8 , який не був обізнаним про дії ОСОБА_7 та в якому вказано, що відвантаження сільськогосподарської продукції здійснюється після отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок який був вказаний в даному договорі, а саме НОМЕР_4 відкритий в ПАТ «Банк Восток» та НОМЕР_5 відкритий в АТ «Сенс Банк», чим переконав ОСОБА_10 у правдивості своєї пропозиції, достовірно знаючи, що умови даного договору ніколи не будуть виконані, запропонував здійснити оплату товару, а саме насіння соняшнику вже наступного дня, на що ОСОБА_10 погодився.

Ввівши в оману ОСОБА_10 , надавши останньому вищезазначений договір щодо купівлі-продажу та достовірно знаючі про наявність боргового зобов`язання ТОВ «СМА ЛОДЖИСТИК» перед ТОВ «ЕК Викеркаар» та те, що у випадку надходження на розрахунковий рахунок ТОВ «СМА ЛОДЖИСТИК» будь-яких коштів вони будуть автоматично списані на рахунок приватного виконавця ОСОБА_9 НОМЕР_6 який в подальшому за вирахуванням основної винагороди приватного виконавця, що становить 10 % суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом, з метою досягнення злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) у особливо великих розмірах, 29.02.2024 приблизно об 10 год. 20 хв. більш точної дати та часу під час здійснення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 , який діяв за вказівкою ОСОБА_7 та був переконаний у цілеспрямованості дій, спрямованих на придбання сільськогосподарської продукції, передав вищезазначений договір директору ТОВ «Венол Групп» яка здійснила оплату на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 відкритий в ПАТ «Банк Восток», двома платежами сумою по 315000 тис., 00 коп., та 01.03.2024 два платежі сумами 345000 коп., 00 коп., 325000 коп., 00 коп., загальною сумою 1300000 грн. 00 коп.

В подальшому 04.03.2024 вищевказані грошові кошти на виконання наказу Господарського суду Одеської області від 08.02.2023 було перераховано на рахунок приватного виконавця ОСОБА_11 який в свою чергу 05.03.2024 перерахував грошові в сумі 1181818 грн., 43 коп.,(за вийнятком винагороди виконавця в сумі 118 181 грн., 57 коп.) на рахунок ТОВ «Ек Викеркаар» директором якого являвся ОСОБА_7 .

Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу ІПНП, автомобіль марки, BMW X6, 2018 року випуску, чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , належить виробничо-комерційному приватному підприємству «АЛЬФА-ТРЕЙД» засновником, керівником та кінцевим беніфіціарним власником, якого являється ОСОБА_7 .

Згідно з ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження, серед іншого є арешт майна, який застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Крім цього, п.1 ч.2 ст.170КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майнобудь-якоїфізичної абоюридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу (речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою конфіскації майнаяк видупокарання або заходу кримінально-правового характеру щодо особи.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів досудового розслідування, 09.12.2024 року було проведено санкціонований обшук автомобіля марки, BMW X6, 2018 року випуску, чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить виробничо-комерційному приватному підприємству «АЛЬФА-ТРЕЙД» засновником, керівником та кінцевим беніфіціарним власником, якого являється ОСОБА_7 .

Постановою слідчого від 10.12.2024 року вказаний автомобіль визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

09.12.2024 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України.

Ухвалою Центральногорайонного судум.Миколаєва від24.12.2024року,накладено арештна тимчасововилучений транспортнийзасіб підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12024150000000435 від 03.05.2024 року. Слідчим суддею встановлено, що вказаний автомобіль належить виробничо-комерційному приватному підприємству «АЛЬФА-ТРЕЙД» засновником, керівником та кінцевим беніфіціарним власником, якого являється ОСОБА_7 . Оскільки санкція статті ч.5 ст.190 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна, тому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання є необхідність накладення арешту на вказане майно.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23.01.2025 року, ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.12.2024 року скасовано, постановлено нову, якою у задоволенні клопотання слідчого, погодженого прокурором, про накладення арешту відмовлено. Підставою скасування рішення суду 1-ї інстанції слугувало те, що до суду з клопотанням про арешт майна третьої особи ВК ПП «АЛЬФА-ТРЕЙД», звернувся слідчий, а не прокурор у відповідності до ч.3 ст.64-2 КПК України.

23.01.2025 року прокурор звернувся до суду з іншим клопотанням, яке в подальшому уточнив, про накладення арешту на BMW X6, 2018 року випуску, чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , з підстав збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання, оскільки санкція ч.5 ст.190 КК України передбачає конфіскацію майна, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову), оскільки потерпілим в межах досудового розслідування заявлено цивільний позов до підозрюваного ОСОБА_7 .

Так, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 є власником та керівником ВК ПП «АЛЬФА-ТРЕЙД».

09.12.2024 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, за участі захисників.

Тобто, підозрюваний був обізнаний про тяжкість санкції статті та у випадку доведення його вини, стосовно нього може бути застосована конфіскація майна.

В подальшому, ОСОБА_7 після тимчасового вилучення вказаного автомобіля та повідомлення про підозру (09.12.2024), під час провадження в суді 1-ї інстанції щодо розгляду клопотання про накладення арешту (11.12.2024 подано клопотання), з метою уникнення від відповідальності щодо можливої конфіскації майна при призначенні покарання та відшкодування завданої шкоди, перереєстрував (17.12.2024) транспортний засіб з ВК ПП «АЛЬФА-ТРЕЙД» на колишню дружину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Перебування в офіційному шлюбі підтверджується актовим записом про шлюб №87 від 10.10.2022 року.

Факт перереєстрації 17.12.2024 року транспортного засобу BMW X6, 2018 року випуску, чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , на ОСОБА_4 , підтверджується реєстраційною карткою, згідно якої державний номерний знак змінено на НОМЕР_7 .

Враховуючи вищевикладене, є необхідність в накладені арешту на вказане майно, яке на праві приватної власності належало ТОВ «АЛЬФА-ТРЕЙД», засновником, керівником та власником являвся ОСОБА_7 , та перереєстровано на його колишню дружину ОСОБА_4 , оскільки в інакшому випадку, можуть бути вжиті аналогічні заходи направлені на перереєстрацію автомобіля на інших осіб, що само по собі може суттєво зашкодити ходу досудового розслідування, з метою забезпечення збереженнявказаних речовихдоказів та конфіскації майна як виду покарання.

При цьому нормами КПК надано право накладення арешту на майно будь-якої особи, якщо буде встановлена обґрунтована підстава для накладення арешту для збереження речових доказів.

Також слід зазначити, що ухвала слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.12.2024 року про накладення арешту на транспортний засіб, була скасована апеляційною інстанцією з формальних підстав, не через порушення норм матеріального права, а звернення до суду не уповноваженою особою. Будь-яких інших порушень та підстав для скасування апеляційною інстанції під час перегляду апеляційної скарги представника ОСОБА_7 , встановлено не було.

Що стосується доводів прокурора про необхідність накладення арешту на майно з підстав відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, то слідчий суддя вважає, вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

Так, п.4 ч.2 ст.170КПК України передбачена можливість накладення арешту для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до ч.6 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У відповідності до пунктів 4 та 5 частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України застосування арешту з метою відшкодування шкоди з метою забезпечення шкоди може бути за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

При цьому, згідно ч. 8 вказаної статті вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Як вбачається з матеріалів досудового розслідування №12024150000000435 від 03.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, підозрюваним ОСОБА_7 завдана шкода представнику ТОВ «Венол Групп» ОСОБА_10 в розмірі 1300000 грн.

Під час досудового розслідування потерпілою стороною ТОВ «Венол Групп» підготовлено та надано слідчому позовну заяву на відшкодування матеріальної шкоди на суму 1300000 грн. та упущеної вигоди завданої кримінальним правопорушенням на суму 188040 грн.

Згідно витягу з розрахунку вартості транспортного засобу від 20.01.2025 року Міністерства Економіки, середньо ринкова вартість аналогічного транспортного засобу BMW X6, 2018 року випуску, для цілей оподаткування транспортним податком складає 1231666, 26 грн.

Отже, у випадку засудження ОСОБА_7 за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 України, та задоволення цивільного позову на нього може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок майна, яке йому належить.

Таким чином, накладення арешту на транспортний засіб буде дієвим засобом та забезпечить можливість відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, у випадку ухвалення обвинувального вироку стосовно підозрюваного.

Щодо можливості виконання завдань арешту.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання та за рахунок нього може бути забезпечено відшкодування шкоди. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.

У цьому контексті, слідчий суддя відзначає той факт, що ризики відчуження, приховання чи знищення такого майна наявні, враховуючи вагомі докази того, що ОСОБА_7 здійснив відчуження належного йому транспортного засобу на користь третіх осіб, а саме колишньої дружини, відразу після повідомлення про підозру. Вказані обставини дають підстави вважати, що відчуження такого майна відбулося як намагання вивести його з-під арешту та можливої конфіскації майна як виду покарання.

Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження та підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації, враховуючи, що майно підозрюваного за вироком суду може бути конфісковане, слідчий суддя доходить висновку, що можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.

З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже, у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження та розпорядження.

За таких умов, заявлені прокурором підстави арешту є виправданими, а переслідувані цілі можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Щодо розумності та співрозмірності арешту.

Слід наголосити, що критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у їх вчиненні особи, як власником такого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.

У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас, заборона користування, відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик знищення, перетворення (шляхом розборки на запчастини) або передачі зазначеного майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.

Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.

Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний та інші власники майна, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у їх право власності.

Зважаючи на вищенаведене та з урахуванням того, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, саме по собі та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, внаслідок вчинення особою кримінального правопорушення, з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів, конфіскації майна як виду покарання, оскільки санкція ч.5 ст.190 КК України передбачає конфіскацію майна, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову), а тому суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора на виниклу необхідність у накладенні арешту на автомобіль марки BMW X6, 2018 року випуску, чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належав виробничо-комерційному приватному підприємству «АЛЬФА-ТРЕЙД», та перереєстрований на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , новий державний номерний знак НОМЕР_7 , та вважає, що таке клопотання слід задовольнити.

Керуючись вимогами ст. ст.170-173,309,395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль марки BMW X6, 2018 року випуску, чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження вказаним майном, з метою забезпечення збереження речового доказу, конфіскації майна як виду покарання, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову),

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом, відповідно до ст.174 КПК України.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1