Ухвала

від 30.01.2025 по справі 728/202/25

БАХМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 728/202/25

Номер провадження 2/728/206/25

У Х В А Л А

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

30 січня 2025 року місто Бахмач

Бахмацький районнийсуд у складі

головуючого судді Сороколіта Є.М.

розглянувши матеріали позовної заяви, які надійшли від заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури (вул.Князя Чорного, буд.9, м.Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 02910114), який діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області (вул.Пантелеймонівська, буд.12, м.Чернігів, Чернігівська область, 14017, код ЄДРПОУ 38053846) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання недійсним правочину із застосуванням відповідних правових наслідків недійсності,

ВСТАНОВИВ:

до Бахмацького районного суду (далі також Суд) 28.01.2025 звернувся заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури (далі також Прокурор), який діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області (далі також Позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі також Відповідач1) та ОСОБА_2 (далі також Відповідач2), за змістом якого Прокурор просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.07.2024 №879 земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:00:004:0582, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

З огляду на приписи частини другої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України), Суд при вирішенні питання про прийняття до розгляду позовних заяв, має встановити їх відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України.

Так, у відповідності до положень частини третьої статті 175 ЦПК України у позовній заяві має бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

При цьому, за змістом частини 4 статті 56 ЦПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У відповідності до положень частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналізуючи вказані положення законодавства Суд вважає, що Прокурор зобов`язаний довести наступну сукупність обставин:

1)порушення або загроза порушення інтересів держави;

2)наявність або відсутність органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах;

3)у випадку наявності такого органу факт нездійснення ним або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Необхідність здійснення такого аналізу зумовлена різними правовими наслідками для прокурора, які передбачено процесуальним законодавством. Так, згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

При цьому, у відповідності до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Суд наголошує, що у рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово звертав увагу, що участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін є обставиною, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі і його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (пункт 27 рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005).

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У рішенні Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Визначаючи підстави для звернення до Суду у цій справі, Прокурор зазначав, що Держекоінспекція є уповноваженим органом на здійснення відповідних контрольних функцій щодо охорони та використання природних ресурсів, у кримінальному провадженні вказаним органом вже заявлено позов, належним позивачем справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, за рахунок якого могло б бути забезпечено реальне відновлення інтересів держави, також є вказаний орган., а також Обласною прокуратурою 13.01.2025 направлено повідомлення до Держекоінспекції у області про порушення законодавства при укладенні договору купівлі-продажу від 05.07.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Держекоінспекцією у Чернігівській області листом від 15.01.2025 поінформовано про можливість пред`явлення позову органами прокуратури..

Суд має зазначити, що не здійснення захисту має проявлятися в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

На переконання Суду викладене означає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує лише субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта, який всупереч вимог закону не здійснює захист державних інтересів або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду, йому не можуть бути делегованими повноваження іншого органу щодо звернення до суду .

В цьому контексті Суд зазначає, що згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України (далі також Положення), яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з підпунктами 8, 9 пункту 4 Положення Держекоінспекція, відповідно до покладених на неї завдань, пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами, а також вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Отже, виходячи з предмету і підстав заявленого позову Прокурор мав би доводити, що відповідний орган Держекоінспекції протиправно не здійснює захист інтересів держави, хоча мав би, або ж здійснює такий захист, але неналежним чином.

За таких встановлених обставин, Суд вважає, що позовна заява на підставі положень пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України підлягає поверненню у зв`язку з відсутністю підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 175, 177, 185, 259-261, 263 ЦПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовну заяву заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину із застосуванням відповідних правових наслідків недійсності повернути заявнику.

2.Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення такої позовної заяви.

Згідно з вимогами статті 261 ЦПК України ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня проголошення цієї ухвали.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.М. Сороколіт