Рішення

від 23.01.2025 по справі 495/13785/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/13785/23

№ провадження 2/495/627/2025

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

23 січня 2025 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород Дністровський міськрайоний суд Одеської області у складі:

головуючої одноособово судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Ульвіс К.Є.

справа № 495/13785/23,

особисто позивача Чаірського В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Білгород Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Єрмак" про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати та пені,

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Єрмак" про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати та пені, просить суд розірвати договір оренди землі від 15 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Єрмак» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,88 га, кадастровий номер 5120884400:01:001:0311; стягнути на користь ОСОБА_1 з Селянського (фермерського) господарства «Єрмак» орендну плату в розмірі 83260 грн; стягнути на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 44694 грн; зобов`язати Селянське (фермерське) господарство «Єрмак» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,88 га, кадастровий номер: 5120884400:01:001:0311 у стані, що відповідає умовам договору від 15 січня 2007 року шляхом складання акту приймання передачі.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому на праві приватної власності згідно з Державним актом серії IV-ОД № 037097 від 11 листопада 2002 року належить земельна ділянка площею 2,88 га, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Мологівської сільської ради Одеської області, Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 липня 2022 року, індексний номер 304842034, кадастровий номер: 51230884400:01:001:0311.

15 січня 2007 року було укладено договір оренди землі між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Єрмак», земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,88 га.

Договір був зареєстрований у Білгород Дністровському районному центрі ДЗК, про що здійснено запис у Державному реєстрі земель від 24 січня 2007 року за № 040751500007.

У Договорі оренди передбачено наступне: п. 5 нормативна грошова оцінка землі становила 25920 грн; п. 8 строк оренди становить 25 років; п. 9 орендна плата становить 1,5% грошової оцінки землі, яка видається грошима або сільгосппродукцією; п. 11 орендна плата вноситься у строки до 30 вересня; п. 14 у разі невнесення орендної плати в строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 2% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Орендар систематично, а саме: 17 років не сплачував орендну плату за Договором оренди, що стало причиною звернення до суду.

01 серпня 2024 року від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності щодо частини позовних вимог та відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на дійних обставинах справи, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Посилаючись на те, що начебто орендар - відповідач СФГ «ЄРМАК», систематично, а саме протягом 17 років не сплачував орендну плату за вищезазначеним Договором оренди, позивач ОСОБА_1 просить розірвати зазначений вище договір оренди, та стягнути з відповідача СФГ «ЄРМАК» орендну плату відповідно до зазначеного вище договору за період з 2007 - 2023 року, пеню та розірвати зазначений вище договір оренди.

Однак, зазначені вище обставини, на які посилається позивач ОСОБА_2 не відповідають дійсним обставинам справи, є надуманими та такими, що вводять суд в оману, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.9 зазначеного вище Договору оренди землі від 15.01.2017 року (надалі - Договір), орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5% від грошової оцінки землі, яка видається грошима або сільгосппродукцією.

Згідно п.11 Договору, орендна плата вноситься до 30 вересня поточного року.

Як передбачено п.12 Договору, передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Звертає увагу суду, що орендар - відповідач СФГ «ЄРМАК» неодноразово вчиняв дії щодо виплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою позивачу ОСОБА_1 , однак позивач навмисно ухилявся від отримання орендної плати за землю.

Дані обставини підтверджуються відповідними актами, а також показами свідків, які є працівниками СФГ «ЄРМАК».

Окрім того, позивач ОСОБА_1 жодного разу не звертався до СФГ «ЄРМАК» з заявами або вимогами щодо сплати орендної плати по зазначеному вище договору оренди, не надавав банківських реквізитів для сплати цієї орендної плати, у зв`язку з чим у відповідача не було об`єктивної можливості виконати свій обов`язок щодо сплати орендної плати.

Відповідно до Договору оренди землі від 15.01.2017 року, сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Частина третя статті 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Отже, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає зі змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Правовідносини які виникли між позивачем та відповідачем у зв`язку з укладенням договору оренди земельної ділянки регулюються нормами спеціального закону, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Вказані обставини свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 навмисно відмовляється отримувати орендну плату, що унеможливило виконати відповідачем СФГ «ЄРМАК» належним чином умови договору оренди землі.

З наведених вище обставин справи вбачається, що відповідач СФГ «ЄРМАК» не допускав систематичної несплати орендної плати, а навпаки вживав усіх можливих заходів щодо виконання умов договору оренди землі, отже у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положення статті 32 Закону України «Про оренду землі» і статті 141 ЗК України та відсутні правові підстави для розірвання договору оренди землі.

Окрім того, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з СФГ «ЄРМАК» орендної плати та штрафних санкцій за період з 2007 року по 2021 рік не підлягають задоволенню у зв`язку зі зверненням позивача ОСОБА_1 до суду поза межами строків позовної давності, встановлених ст. 257 ЦК України, про що подана окрема заява про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача ОСОБА_1 у цій частині позовних вимог.

08 серпня 2024 року від позивача надійшла до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відзиві відповідача не зазначено, що господарство за вказаний у позові період подавала звітність та сплачувало податки.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження про нарахування позивачу орендної плати та сплати податків та зборів до місцевого бюджету з орендної плати чи довідки, виданої податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

Таким чином, відповідачем не надано переконливих доказів того, що були своєчасно нараховані суми орендної плати, що підлягали сплаті позивачу на підставі спірного договору оренди.

08 серпня 2024 року наданий відзив на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, відповідно до якого позивач зазначає, що протягом дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом до орендаря, покликаним своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі.

Такий позов може бути пред`явлений протягом всього часу строку дії договору. Перебіг строку давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

По всій території України був запроваджений карантин, який діяв до 30 червня 2023 року з 12 березня 2020 року.

Таким чином відсутні підстави для відмови у позові з підстав застосування строку позовної давності.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 грудня 2023 року, прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Єрмак" про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати та пені, до розгляду.

Відкрито загальне позовне провадження з призначенням справи до її підготовчого розгляду.

16 липня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

01 серпня 2024 року надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання.

12 вересня 2024 року Ухвалою суду, клопотання представника відповідача було задоволено та суд повернувся до стадії підготовчого провадження.

01 серпня 2024 року Ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито та призначений її розгляд по сутті справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час судового розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Матеріали справи містять відзив відповідача на позовні вимоги позивача.

Зі згоди позивача, суд розглядає справу за відсутність належним чином, повідомленого відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши всі докази надані сторонами, суд дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що дійсно позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно з Державним актом серії IV-ОД № 037097 від 11 листопада 2002 року належить земельна ділянка площею 2,88 га, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Мологівської сільської ради Одеської області, Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 липня 2022 року, індексний номер 304842034, кадастровий номер: 51230884400:01:001:0311. (а.с. 14-15)

15 січня 2007 року було укладено договір оренди землі між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Єрмак», земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,88 га.

Договір був зареєстрований у Білгород Дністровському районному центрі ДЗК, про що здійснено запис у Державному реєстрі земель від 24 січня 2007 року за № 040751500007.

Відповідно договору оренди землі від 15 січня 2007 року передбачено наступне: п. 5 нормативна грошова оцінка землі становила 25920 грн; п. 8 строк оренди становить 25 років; п. 9 орендна плата становить 1,5% грошової оцінки землі, яка видається грошима або сільгосппродукцією; п. 11 орендна плата вноситься у строки до 30 вересня; п. 14 у разі невнесення орендної плати в строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 2% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Як зазначає позивач орендар систематично, а саме: 17 років не сплачував орендну плату за Договором оренди, що стало причиною звернення до суду.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача зазначив про сплив строку звернення до суду та того, що несплата орендної плати не здійснювалася з вини відповідача, а саме позивач відмовлявся приймати орендну плату.

Нормативне обґрунтування.

Відповідно дост. 509 Цивільного кодексу України,зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 ЦК Українивстановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідност. 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

4. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

5. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, іншихактів цивільного законодавства,звичаївділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договірє укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.

За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом.

Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.

З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі).

Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України «Про оренду землі», а також статті 141 ЗК України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Щодо застосування строку позовної давності заявленою відповідачем

Так, мотивами звернення до суду з відповідним позовом є факт тривалого невиконання умов договору оренди, а саме: не сплата тривалий час орендної плати.

Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування до вимог позивача строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.( Правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справах №369/6892/15-ц та №469/1203/15-ц).

Згідно зістаттею 257цього Кодексузагальна позовнадавність встановлюєтьсятривалістю утри роки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 268 Цивільного кодексу України визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, а частиною другою цієї статті передбачено, що законом також можуть бути встановлено інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

У пункті 36 постанови від 17.10.2018 у справі №362/44/17 Велика Палата Верховного Суду вже робила висновок про існування меж застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 Цивільного кодексу України) чи опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги.

У постанові від 02.11.2022 у справі №922/3166/20 Великою Палатою Верховного Суду (в контексті наявності правових підстав для розірвання договору) було сформовано правовий висновок щодо застосування позовної давності у зобов`язальних правовідносинах.

Зокрема, за висновками Великої Палати Верховного Суду протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі.

Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки).

Таким чином, з огляду на подвійний статус орендної плати, сторони договору не тільки мали право, а й зобов`язані були вчинити дії спрямовані на приведення умов договору у відповідність до положень законодавства, однак таких дій не вчинили.

В такий спосіб з урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

Сплив строку позовної давності позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що строк дії договору становить 25 років, а отже є діючим, вважає, що позов може бути поданий протягом всього строку дії договору.

Він як орендодавець, щоб не втратити економічної вигоди, намагався скоригувати умови раніше укладеного договору в усній формі, але керівник, який укладав договір оренди згодом помер.

Проте, новий керівник орендодавця та орендар не ініціювали змін до діючого договору оренди, зокрема щодо сплати орендної плати.

Зазначив також, що строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 726, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії карантину, який встановлено з 12 березня 2020 року на всій території України та діяв до 30 червня 2023 року.

Суд погоджується з ствердженнями позивача в цій частині та зазначає наступне.

Дійсно Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який був неодноразово продовжений.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022). Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Отже, на час дії на території України воєнного стану (діє і дотепер) строки, визначені статтями 257 Цивільного кодексу України, були продовжені та не спливли.

На підставі вищевикладеного, дослідивши заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності, пояснення позивача щодо поважності строку на звернення до суду, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Щодо сутті позовних вимог

Статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 3 Закону «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У пункті 38 укладеного Договору оренди сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у разі невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 627 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, справа № 918/391/23, провадження № 12-19гс24 від 20 листопада 2024 року щодо застосування норм права, ВС зазначено наступне:

«Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.

Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.

Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.

У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.

Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.

Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).»

Судом встановлено, що відповідачем Селянське фермерське господарство «Єрмак» систематично не сплачується орендна плата за Договором оренди, у визначений у договорі строк.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що зазначене порушення умов договору є істотним порушенням, що значною мірою позбавляє ОСОБА_3 , того на що він розраховував при укладенні договору, тому вимоги щодо розірвання договору оренди землі від 15 січня 2007 року є обґрунтованими.

Щодо стягнення орендної плати та пені, зобов`язати повернути ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,88 га, кадастровий номер: 5120884400:01:001:0311 у стані, що відповідає договору є похідними вимогами та підлягають задоволенню у разі задоволення основної вимоги.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку.

Суд погоджується з розрахунком наведеним позивачем у своїх позовних вимогах, вказаний розрахунок не спростований стороною відповідача, розрахований з урахуванням нормативної грошової оцінки землі, згідно з договором, що становила 25920 грн.

Статтею 81 ЦПК Українивстановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, законом покладено обов`язок доказування на сторони у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В своєму відзиві представник відповідача посилається на підстави несплати орендної плати навмисну поведінку позивача, оскільки він відмовляється отримувати орендну плату, що унеможливило виконати відповідачем належним чином умови договору оренди землі.

Як на доказ зазначеного посилається на акти та пояснення свідків, які є працівниками СФК «Єрмак».

Окрім того, зазначають, що позивач жодного разу не звертався з вимогами про сплату орендної плати, не надавав банківських реквізитів для сплати цієї орендної плати, у зв`язку з чим у відповідача не було об`єктивної можливості виконати свій обов`язок щодо сплати орендної плати.

Суд не погоджується з вказаними ствердженнями відповідача, оскільки жодного доказу зазначеного до матеріалів справи не надано, незважаючи на те, що суд за клопотанням представника відповідача повертався до стадії підготовчого розгляду, однак за весь час розгляду судом справи зазначені у відзиві докази так і не були надані до суду.

Таким чином, винні дії позивача у неможливості відповідачем виконати умови договору оренди землі щодо сплати орендної плати не підтверджені жодними належними та допустимими доказами по справі.

Враховуючи усе вищевикладене, суд, на основі повно та всебічно досліджених доказів, оцінивши їх належність, достатність, достовірність та логічний взаємозв`язок, прийнявши до уваги норми діючого законодавства та його правозастосування до фактичних обставин справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Єрмак" про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати та пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат:

Згідно ч.1ст.133ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ч. 8 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином,питання розподілусудових витратбуде вирішенопісля наданнявідповідної заяви,про яку позивачзаявив упозові.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 610, 626, 627, 628, 651 ЦК України, ст.ст. 12, 13,82, 83, 263, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛ И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Єрмак" про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати та пені задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 15 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Єрмак» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,88 га, кадастровий номер 5120884400:01:001:0311.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Єрмак» на користь ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 83260 грн; пеню в розмірі 44694 грн.

Зобов`язати Селянське (фермерське) господарство «Єрмак» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,88 га, кадастровий номер: 5120884400:01:001:0311 у стані, що відповідає умовам договору від 15 січня 2007 року шляхом складання акту приймання передачі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Селянське (фермерське) господарства "Єрмак", код ЄДРПОУ: 22497024, адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Розкошне, вулиця Виноградна, 5.

Повний текст рішення складений 03 лютого 2025 року.

Суддя: