Рішення

від 28.01.2025 по справі 352/2017/19

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2017/19

Провадження № 2/352/9/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М. М.

з участю секретаря Гундич Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень,

у с т а н о в и в :

ТОВ «Кредитні ініціативи» 30.09.2019 звернулося до суду позовом до відповідача ОСОБА_1 про звільнення з-під арешту нерухомого майна - будинковолодіння АДРЕСА_1 , право власності на яке 14.08.2019 зареєстроване за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Ухвалою від 04.10.2019 суд відкрив провадження в цій справі та призначив підготовче засідання у рамках її розгляду за правилами загального позовного провадження.

ОСОБА_1 11.11.2019 подав до суду зустрічний позов до ТОВ «Кредитні ініціативи», Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень.

Ухвалою від 18.12.2019 суд об`єднав зустрічний позов ОСОБА_1 в одне провадження з первісним позовом ТОВ «Кредитні ініціативи».

Ухвалою від 16.12.2020 суд залучив до участі в справі правонаступника відповідача за зустрічним позовом - Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, яким є Івано-Франківська міська рада, замінивши первісного відповідача за зустрічним позовом його правонаступником.

Ухвалою від 22.02.2021 суд закрив підготовче провадження в справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 06.12.2021 для забезпечення позову ОСОБА_1 суд наклав арешт на спірне будинковолодіння.

Ухвалою від 20.12.2021 суд залишив без розгляду первісний позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту в зв`язку з поданою представником позивача до початку розгляду справи по суті заявою про залишення позову без розгляду.

Ухвалою від 22.05.2023 суд залучив до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою від 13.10.2023 суд постановив повернутися до стадії підготовчого провадження.

15.07.2024 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну позовних вимог, у якій просив: 1) визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалина А. Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48265099 від 16.08.2019, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1895182526258, за ТОВ «Кредитні ініціативи»; 2) скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1895182526258, за ТОВ «Кредитні ініціативи», здійснену 14.08.2019 державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалином А. Б.; 3) визнати за ним право власності на спірне будинковолодіння.

Ухвалою від 24.09.2024 суд закрив підготовче провадження в справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Заявлений позов ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що згідно умов кредитного договору № 0803/0806/88-003 від 22.08.2006, укладеного між ним та первісним кредитором АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є відповідач ТОВ «Кредитні ініціативи», він отримав споживчий кредит у розмірі 15000 доларів США зі сплатою 14 відсотків річних на строк до 19.08.2011. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 22.08.2006 між банком та ним як іпотекодавцем укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Магас О. Є., згідно якого він передав в іпотеку банку належне йому будинковолодіння на АДРЕСА_1 , в якому він зі своєю сім`єю проживає до цього часу. Відповідно до п. 12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовуються один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: 12.1. за рішенням суду; 12.2. у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; 12.3. згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Проте договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ним та АКБ «ТАС-Комерцбанк» або ТОВ «Кредитні ініціативи» не укладався. Постановою від 03.04.2019 Івано-Франківський апеляційний суд скасував рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28.12.2018 у справі № 352/969/13-ц за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалив нове рішення про відмову в позові за спливом позовної давності. Оскільки іпотечним договором не передбачено одночасне задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, тому передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» є незаконною, а реєстрація за позивачем права власності на предмет іпотеки є протиправною, таке рішення реєстратора підлягає до скасування. Реєстрація права власності на спірне будинковолодіння за відповідачем є неправомірною, оскільки здійснена з порушенням вимоги п. 6 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно - рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано 14.04.2016, номер запису про обтяження 14158190, на підставі постанови державного виконавця Тисменицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження від 13.04.2016. Більш того, на його адресу від ТОВ «Кредитні ініціативи» чи іншої особи (іпотекодержателя) не надходила письмова вимога - повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог та відповідно дотримання 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги та повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог. Державний реєстратор вказаної обставини не перевірив, як не перевірив наявності заборгованості, невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання та не витребував повний пакет документів для здійснення такої реєстраційної дії згідно із чинним законодавством. Крім того, спірне будинковолодіння є його та членів його сім`ї єдиним житлом, його загальна площа менша 250 кв. м, у його власності відсутнє інше нерухоме житлове майно. Згідно пп. 1 п. 1 Закону України від 03.06.2014 № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. З урахуванням вказаної законодавчої норми в державного реєстратора були відсутні правові підстави для прийняття рішення про заміну власника належного позивачу будинковолодіння та реєстрацію права власності на це майно за ТОВ «Кредитні ініціативи». Належним способом захисту його порушених прав є: скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Крім того, вважає, що за ним слід визнати право власності на спірне будинковолодіння, що також буде належним способом захисту прав.

У поданому до суду відзиві від 20.03.2020 представник відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» - адвокат Матвійчук М. З. позов не визнав, покликаючись на те, що в укладеному між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є відповідач, і ОСОБА_1 іпотечному договорі міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в пп. 12.3.1, 12.3.2. Зокрема, пп. 12.3.1 передбачає, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», відповідно до якої у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому пп. 12.3.1, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Як передбачено ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.Вказані обставини свідчать про наявність згоди іпотекодавця ОСОБА_1 на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань та підтверджують правомірність реєстрації права власності відповідача на спірне будинковолодіння. Згідно ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Наявність у суді справи за позовом банку про звернення стягнення на іпотечне майно не перешкоджає йому використати позасудовий спосіб звернення стягнення на іпотеку. Зазначив, що сплив позовної давності, який став підставою для відмови у позові ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, не припиняє зобов`язання. Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості в сумі 160975,71 грн, еквівалентної 19709,30 доларів США боргу за кредитним договором № 0803/0806/88-003 від 22.08.2006, з яких 10148 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 3151,73 доларів США - заборгованість за відсотками, 6409,57 доларів США пені, станом на дату набуття кредитором права власності на іпотечне майно позичальник не виконав, заборгованість за кредитним договором не погасив. Станом на час реєстрації права власності за відповідачем, тобто на 14.08.2019, була чинною норма п. 7 ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п. 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку»; наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Відповідач виконав свій обов`язок, передбачений п. 11 іпотечного договору, 20.06.2019 надіслав на адресу ОСОБА_1 повідомлення від 12.06.2019 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням; згідно копії конверта та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.06.2019 вимога повернулася відправнику «за закінченням встановленого строку зберігання». Відповідач уважає, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на вказані правовідносини, що підтверджується правовим висновком, який міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 464/8589/15-ц. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя не є одним із шляхів примусового стягнення предмета іпотеки, так як позивач добровільно підписав іпотечне застереження, а вказаний закон стосується лише порядку примусового відчуження іпотечного майна без згоди власника. У даному випадку предмет іпотеки не відчужувався, а набутий іпотекодержателем у власність в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором. У зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог просив відмовити у їх задоволенні.

Позивач та його представник - адвокат Марущак В. І. у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити. В останнє судове засідання позивач та його представник подали до суду заяви про завершення розгляду справи без їх участі.

Представники відповідачів - ТОВ «Кредитні ініціативи» та Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання відповідачі повідомлені належним чином, не повідомили про причини нез`явлення своїх представників. Відповідач Івано-Франківська міська рада не подала відзиву.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, не повідомила про причини свого нез`явлення, не подала відзиву.

Заслухавши вступне слово сторони позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Установлено, що згідно кредитного договору № 0803/0806/88-003 від 22.08.2006, укладеного між первісним кредитором АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є відповідач ТОВ «Кредитні ініціативи», та позивачем ОСОБА_1 , останній отримав споживчий кредит у розмірі 15000 доларів США зі сплатою 14 відсотків річних на строк до 19.08.2011 (т.1, а.с.7-8).\

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 22.08.2006 первісний кредитор та позивач уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Магас О. Є., згідно якого іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належне йому будинковолодіння на АДРЕСА_1 (т.1, а.с.9-10).

Відповідно до п. 12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовуються один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: 12.1. - за рішенням суду; 12.2. - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; 12.3. - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору.

Підпункт 12.3.1, зокрема, передбачає, що задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Підпункт 12.3.2 відповідно передбачає задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - реєстрації права власності на іпотечне майно за відповідачем) відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в іпотечному договорі за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

З огляду на викладене суд уважає необґрунтованим покликання позивача на те, що він не укладав договір про задоволення вимог іпотекодержателя ні з первісним кредитором, ні з ТОВ «Кредитні ініціативи».

Суд установив, що в зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором кредитор-іпотекодержатель ТОВ «Кредитні ініціативи» 20.06.2019 надіслав на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення повідомлення від 12.06.2019 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (т.1, а.с.163-164). Як вбачається із засвідченої копії довідки Укрпошти (т.1, а.с.164), поштове відправлення повернулося відправнику без вручення адресатуз відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

14.08.2019 державний реєстратор Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалин А. Б. здійснив державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 1895182526258, за іпотекодержателем ТОВ «Кредитні ініціативи», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1, а.с.166 також на звороті). Підстава виникнення права власності: іпотечний договір № 1-870 від 22.08.2006, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 12.06.2019. Підстава внесення запису: рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалина А. Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48265099 від 16.08.2019.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З наведеного випливає, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.

Відсутність доказів вручення іпотекодавцю-боржнику письмової вимоги іпотекодержателя є перешкодою у вчиненні державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій.

Така правова позиція підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 759/5454/19.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Стаття 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Норми ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (ч. 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

07 червня 2014 р. набрав чинності Закон України від 03.06.2014 № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Згідно пп. 1 п. 1 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

-таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

-загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Відповідно до п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пункт 4 Закону України від 03.06.2014 № 1304-VII передбачав, що протягом дії цього

Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Суд установив, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 , 1976 року побудови, має загальну площу 155,1 кв. м, житлова площа 65,1 кв. м. Позивач ОСОБА_1 успадкував будинок з господарськими будівлями та спорудами після смерті матері на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-2238 від 10.12.2003. Право власності позивача на будинковолодіння зареєстроване Івано-Франківським ОБТІ у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.07.2006.

Указані обставини підтверджується відомостями про складові частини об`єкта нерухомого майна, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.11, 166), копією технічного паспорта (т.1, а.с.216-219), копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1, а.с.220), копією свідоцтва про право на спадщину за законом (т.1, а.с.221).

У спірному житловому будинку зареєстровані та постійно проживають: власник ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою Ямницької сільської ради від 26.03.2021 № 193 (т.1, а.с.215), довідкою Ямницької сільської ради від 30.03.2022 № 317 (т.2, а.с.54), актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 08.02.2022 (т.2, а.с.55).

Спірне будинковолодіння є єдиним житлом позивача та членів його сім`ї. Відомості щодо наявності у власності позивача чи його дружиниіншого нерухомого житлового майна відсутні.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.11.2021 (т.2, а.с.28-32), у власності ОСОБА_1 перебувало будинковолодіння АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.07.2006 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-2238 від 10.12.2003.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.01.2025 (т.3, а.с.43-44) у власності позивача інше нерухоме житлове майно відсутнє.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.01.2025 (т.3, а.с.45), відсутні відомості про право власності дружини позивача ОСОБА_3 на об`єкти житлової нерухомості.

Указаних обставин відповідач не спростував.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» безпосередньо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону від 03.06.2014 № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII увів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Такий правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18а та від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18, цей висновок підтверджений у ряді інших постановах Верховного Суду, зокрема, в постановах від 14.12.2022 у справі № 522/10715/18, від 27.12.2022 у справі № 334/2028/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 759/5454/19.

ВП ВС у постанові від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18 прийшла до висновку про відсутність підстав для відступу від цього правового висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18а, та не погодилася з позицією, яка міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 464/8589/15-ц, на яку покликався представник відповідача, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідним застереженням в іпотечному договорі), який передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, як і передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника), оскільки таке право виникло на підставі договору (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавцем.

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Наявність усіх умов, передбачених пп. 1 п. 1 Закону № 1304-VII, які суд установив у рамках розгляду цієї справи, є підставою для застосування до спірних правовідносин мораторію на право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна у спосіб реєстрації в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що житловий будинок загальною площею 155,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , який використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнутий на підставі дії Закону № 1304-VII, зокрема, і шляхом реєстрації права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 22.08.2006, укладеного в іноземній валюті.

З урахуванням викладеного, у державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалина А. Б. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за відповідачем.

При цьому суд уважає безпідставним твердження представника позивача про неправомірність реєстрації права власності на спірне будинковолодіння за відповідачем, яка здійснена з порушенням вимоги п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно. Суд ураховує, що на час реєстрації права власності за відповідачем була чинною норма п. 7 ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п. 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку»; наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Суд зазначає, що постановою від 03.04.2019 Івано-Франківський апеляційний суд скасував рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28.12.2018 у справі № 352/969/13-ц за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалив нове рішення про відмову в позові (т.1, а.с.84-89). Однак, сплив позовної давності, який став підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, не припиняє зобов`язання. Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Необґрунтованим є покликання представника позивача на незаконність передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» при наявності судового рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд зазначає, що частина 2 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» передбачає, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому наявність у суді цивільної справи за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджала іпотекодержателю використати позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, з урахуванням установлених обставин, які підтверджують поширення мораторію, запровадженого Законом № 1304-VII, на право іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнити свої вимоги за рахунок належного позивачу іпотечного майна у спосіб реєстрації в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки та підтверджують порушення права власності позивача, яке підлягає поновленню, - суд приходить до висновку про обґрунтованість перших двох позовних вимог щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і щодо скасування державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за відповідачем.

Суд зазначає, що вказані вимоги є належним способом захисту порушених прав позивача як іпотекодавця відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Положення вказаного Закону регламентують процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями цього Закону, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

Тому суд застосовує чинну редакцію ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції Закону України від 03.05.2023, який набрав чинності з 22.07.2023).

У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону (абзац 1 ч. 3).

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 2 ч. 3 ст. 26 вказаного Закону).

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 3 ч. 3 ст. 26 вказаного Закону).

Тобто, в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 вказаного Закону відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зазначено, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 рокуу справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

З урахуванням указаного правового висновку третю позовну вимогу про визнання за позивачем права власності на спірне будинковолодіння слід розуміти як вимогу про поновлення права власності позивача на спірне будинковолодіння. Саме в такій редакції суд задовольняє цю вимогу.

З огляду на те, що згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ураховуючи, що позивач на підставі ухвали суду від 18.12.2019 звільнений від сплати судового збору за подання позову в рамках цієї справи, суд стягує з відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» судовий збір у дохід державного бюджету в розмірі 2422,40 грн (1211,20 х 2) за дві позовні вимоги, з відповідача Івано-Франківської міської ради - 768,40 за першу позовну вимогу.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 1, 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень задоволити частково.

Визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалина Андрія Богдановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 48265099 від 16.08.2019 щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1895182526258 - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 - за ТОВ «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ 35326253.

Скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ 35326253, на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1895182526258 - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , здійснену 14.08.2019 державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалином Андрієм Богдановичем.

Поновити право власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Стягнути з ТОВ «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ 35326253, судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути з Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ 33644700 судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) в розмірі

768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_6 , АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», вул. Вікентія Хвойки, 21, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 35326253;

Івано-Франківська міська рада, вул. Грушевського, 23, м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 33644700;

ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 03.02.2025.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ