Рішення

від 22.01.2025 по справі 569/7194/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 569/7194/24-ц

пр. № 2-6777/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаккі Брок» про визнання права власності на транспортний засіб,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати його право власності на транспортний засіб: автомобіль «BMW» 2013 року випуску, модель «5351», кузов НОМЕР_1 , номера двигуна немає, об`єм двигуна 2979 см куб., тип кузова седан, тип двигуна - бензиновий, придбаний 17 червня 2021 року у COPART SOLD THROUGCOPART, 138 CHRISIAN LANE NEW BRITAIN, CT 06051 (Seller) (NET DUE (USD):$ 5,368,00), згідно (Invoice number: 400406) від 17 червня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач придбав за договором комісії на надання послуг № 115727 від 01 червня 2021 року, укладеного з комітентом - ТОВ «ВЗМ» (Везем шиппінг), вказане авто. Після процедури розмитнення, автомобіль переданий позивачеві, а працівники ТОВ «ЛАККІ БРОК» зазначили, що правовстановлюючі документи щодо власника на нього будуть передані пізніше, але й дотепер вони не передані. Нині постало питання проведення державної реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_1 , однак у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів (підтвердження права власності), останній не може провести його державну реєстрацію.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

17 червня 2024 року вказана позовна заява, на виконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 19 квітня 2024 року, надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, визначено суддю та передано 18 червня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

19 червня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача юридичної особи.

23 липня 2024 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла від позивача позовна заява у новій редакції.

14 серпня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду у загальному позовному провадженні.

30 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява позивача про проведення судових засідань у справі шляхом відеоконференції з приміщення Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

13 листопада 2024 року представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання у його відсутність, просив закрити підготовче провадження і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

13 листопада 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено до розгляду по суті.

У судове засідання позивач, його представник не з`явилися, враховуючи завчасно подану заяву про розгляд справи у їхню відсутність.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату і місце слухання справи за адресою місцезнаходження юридичної особи, представника не направив, заяви по суті або з процесуальних питань до суду не находили.

Згідно з частиною першою ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною восьмою ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини першої ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Згідно з документами (Invoice number: 400406) від 06 липня 2021 року ОСОБА_1 придбав у COPART SOLD THROUGCOPART, 138 CHRISIAN LANE NEW BRITAIN, CT 06051 (Seller) транспортний засіб - автомобіль «BMW» 2013 року випуску, модель «5351», кузов - НОМЕР_1 , номера двигуна немає, об`єм двигуна 2979 см куб., тип кузова седан, тип двигуна - бензиновий.

Згідно з документами, автомобіль ввезений на територію України зі США 15 червня 2021 року за договором комісії на надання послуг № 115727 від 01 червня 2021 року, укладеного ОСОБА_1 та комітентом - ТОВ «ВЗМ» (Везем шиппінг) (код ЄДРПОУ 43764573).

Згідно з документами розмитнення автомобілю проведено на підставі митної декларації: UA500110?2021?206379. Безпосередньо питанням розмитнення займалося ТОВ «ЛАККІ БРОК» (код ЄДРПОУ 42263606).

Після проведення процедури розмитнення, вищевказаний автомобіль фактично переданий ОСОБА_1 . При передачі співробітники ТОВ «ЛАККІ БРОК» зазначили, що правовстановлюючі документи, щодо власника на вказаний автомобіль будуть передані пізніше, але й дотепер правовстановлюючі документи відповідачем покупцеві не передані.

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (підтвердження права власності на автомобіль) за ОСОБА_1 , останній не може провести його державну реєстрацію.

Згідно з відповіддю Територіального сервісного центру МВС № 2341 (ТСЦ МВС 2341) на звернення позивача щодо проведення реєстрацій транспортного засобу від 15 лютого 2024 року № 31/29-2341-К-43, ОСОБА_1 не надані документи, що підтверджують його право власності на вказаний вище транспортний засіб. Відповідно до наданих документів власником транспортного засобу є юридична особа (ТОВ «ЛАККІ БРОК»). Відповідно до пункту 8 Порядку № 1388 документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договору купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Згідно з ст. 664 ЦК України перехід права власності на товар переходить до покупця з моменту передання йому товару, тобто з моменту, коли вважається, що продавець виконав свій обов`язок передати товар покупцеві, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт передання вищезазначеного автомобіля і факт його перебування у ОСОБА_1 не ставиться під сумнів іншими особами.

За частиною другою статті 41 Основного Закону України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Конституційний Суд України у цьому контексті зазначав, що посутнє тлумачення приписів Основного Закону України дозволяє стверджувати, що юридичні інститути будь-якої країни конституційної демократії не є підґрунтям для набуття права власності або права добросовісного володіння внаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності, оскільки подібне унормування суспільних відносин суперечило би конституційному ладу, порушувало би публічний порядок та права власників і добросовісних володільців, які є потерпілими від такої діяльності» (Рішення Конституційного суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законними межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними (Рішення Конституційного суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021).

Відповідно до приписів статті 328 ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти або правовідносини. Традиційно підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника). Розглядаючи спори про захист права власності, набутого у похідний спосіб, судам необхідно враховувати імовірність наявності прав на відповідне майно в інших осіб.

Відповідно до Цивільного Кодексу України до первісних підстав набуття права власності належать набуття права на новостворене майно, у тому числі об`єкт будівництва (стаття 331 ЦК України), переробка речі (стаття 332 ЦК України), привласнення загальнодоступних дарів природи (стаття 333 ЦК України), набувальна давність (стаття 344 ЦК України) та інші.

Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334 ЦК України) та внаслідок правонаступництва (стаття 107 ЦК України). У похідних способах набуття права власності на майно судам необхідно враховувати вірогідність наявності на це майно прав інших осіб - невласників, наприклад, іпотеко держателя, заставодержателя, орендаря, іншого суб`єкта обмеженого речового права. Ці права зазвичай не повинні втрачатися при зміні власника речі, яка переходить до нового власника, маючи обтяження. Фактично діє правило римського права: «nemopotest pluraiura inrem» - «ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам».

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 319 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України). На відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов`язковою виходячи з нормативного регулювання (частина четверта статті 334 ЦК України).

Відповідно до статті 34 Закону № 3353-XII державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Отже, правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі загальних положень ЦК України про перехід права власності за договором, спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону № 3353-ХІІ та прийнятих на його виконання нормативних актів відповідних органів, що регламентують порядок державної реєстрації окремих видів транспортних засобів.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 8 від 06 січня 2010 року затверджено Порядок відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів. Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, зокрема великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони праці - Державна служба України з питань праці в особі його територіальних органів (пункт 1 Порядку). Юридичні і фізичні особи, інші особи, які є власниками технологічних транспортних засобів чи використовують їх на законних підставах, або уповноважені ними особи (власники) зобов`язані зареєструвати зазначені транспортні засоби протягом 10 днів після придбання або виникнення інших законних прав на їх використання, у тому числі у разі тимчасового ввезення на територію України. У такий же строк власники зобов`язані перереєструвати технологічні транспортні засоби у разі настання обставин, у зв`язку з якими виникла потреба у внесенні змін у реєстраційні документи (пункт 5 Порядку № 8). Технологічний транспортний засіб, що належить юридичній особі, реєструється за місцем реєстрації органу управління юридичної особи. Допускається реєстрація технологічного транспорту за місцем його експлуатації, у тому числі того, що перебуває у постійному користуванні або оренді юридичної чи фізичної особи (пункт 7 Порядку № 8). Експлуатація незареєстрованих технологічних транспортних засобів забороняється (пункт 8 Порядку № 8).

Отже, як положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації.

Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з подібним висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 278/3640/18 (провадження № 61-11481св20), в якій, аналізуючи положення статті 334 ЦК України та статті 34 Закону України «Про дорожній рух», суд зазначив, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує». Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону № 3353-ХІІ викладено Верховним Судом також у постановах від 13 грудня 2018 року у справі № 910/11266/17, від 21 травня 2019 року у справі № 912/1426/18 та від 30 липня 2019 року у справі № 905/1053/18.

Отже, враховуючи той факт, що автомобіль є рухомою річчю, а за загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, в даному випадку - автомобілю «BMW» 2013 року випуску, модель «5351», кузов - НОМЕР_1 , номера двигуна немає, об`єм двигуна 2979 см куб., тип кузова седан, тип двигуна - бензиновий, нездійснення реєстрації (державної та/або відомчої) транспортного засобу не є підставою для оспорювання права власності набувача, зокрема за договором.

Правовий аналіз вказаних норм права свідчить про те, що застосовуючи положення статей 334 ЦК України та статті 34 Закону України «Про дорожній рух», слід вважати, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього.

Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону України «Про дорожній рух» викладено Верховним Судом також у постанові від 01 листопада 2022 року у справі №911/1278/20.

Вважаю, що в даному випадку позивачем виконані всі суттєві умови правочину купівлі-продажу вказаного транспортного засобу - автомобілю «BMW» 2013 року випуску, модель «5351», кузов - НОМЕР_1 , номера двигуна немає, об`єм двигуна 2979 см куб., тип кузова седан, тип двигуна - бензиновий, а саме: 17.06.2021 року позивачем ОСОБА_1 продавцеві COPART SOLD THROUGCOPART, 138 CHRISIAN LANE NEW BRITAIN, СТ 06051 (Seller) проведена оплата в розмірі (NET DUE (USD):$ 5,368,00), згідно (Invoice number: 400406) від 17 червня 2021 року - сплачена сума в повному обсязі, та отриманий вищевказаний автомобіль фактично. Тобто виконані вимоги статей 334, 664 ЦК України.

Відсутність (непередача відповідачем позивачеві) правовстановлюючих документів на придбаним позивачем транспортний засіб - автомобіль «BMW» 2013 року випуску, модель «5351», кузов - НОМЕР_1 , номера двигуна немає, об`єм двигуна 2979 см куб., тип кузова седан, тип двигуна - бензиновий, перешкоджає в проведенні державної реєстрації автомобілю, що в свою чергу є перешкодою з боку відповідача в реалізації позивачем права власності.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-16, 107, 328, 334, 664 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаккі Брок» про визнання права власності на транспортний засіб задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на транспортний засіб - автомобіль «BMW» 2013 року випуску, модель «5351», кузов НОМЕР_1 , номера двигуна немає, об`єм двигуна 2979 см куб., тип кузова седан, тип двигуна - бензиновий, придбаний 17 червня 2021 року у COPART SOLD THROUGCOPART, 138 CHRISIAN LANE NEW BRITAIN, CT 06051 (Seller) (NET DUE (USD):$ 5,368,00), згідно (Invoice number: 400406) від 17 червня 2021 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаккі Брок» (код ЄДРПОУ 42263606, вул. Менделєєва, буд. 12, оф. 94/1, м. Київ, 01103) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 726, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Литвинова