Постанова

від 29.01.2025 по справі 526/745/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/745/24 Номер провадження 22-ц/814/558/25Головуючий у 1-й інстанції Киричок С.А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою Сергіївської сільської ради на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 вересня 2024 року (час ухвалення судового рішення не зазначений, дата виготовлення повного текста судового рішення - 13 вересня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Сергіївської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив визнати за ним право власності на земельну ділянку (пай) розміром 3,7297 га кадастровий номер 5320482600:00:008:0054, що розташована на території Середняківської сільської ради, за набувальною давністю та належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акту РЗ №688999 від 23 січня 2003 року.

В обгрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельного паю розміром 3,7297 га, який позивач обробляє з 2003 року. Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася, спадкоємці відсутні, оскільки він проживав сам.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Сергіївської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на земельну ділянку (пай) розміром 3,7297 га кадастровий номер 5320482600:00:008:0054, що розташована на території Середняківської сільської ради та належала померлому ОСОБА_2 на підставі Державного акту РЗ №688999 від 23 січня 2003 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави недоплачену ним суму судового збору в розмірі 76 грн 95 коп.

В апеляційній скарзі Сергіївська сільська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано жодних доказів укладення у 2003 році договору оренди землі спірної земельної ділянки, а також, що він обробляє її та вносить мінеральні добрива.

Надані позивачем документи свідчать про сплату податків лише за 2019 та 2021 роки і не охоплюють період 15 років, окрім того з наданих доказів не можливо встановити, за яку саме земельну ділянку проведено оплату.

Правом подачі відзиву позивач не скористався.

29 січня 2025 року апеляційним судом отримана заява ОСОБА_1 про відкладення судового засідання з посиланням на відсутність у його представника можливості прибути у судове засідання.

Адвокатка Малініна К.М., представниця відповідача, вважала, що відсутні передбачені законом підстави для відкладення судового засідання.

Колегія суддів, вирішуючи обгрунтованість поданої заяви, керується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, згідно яких : «Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.»

Олексенко В.В. до поданої заяви не долучив документів про укладення угоди щодо представництва його інтересів у суді апеляційної інстанції, у заяві не повідомив про існування такої угоди, не зазначив конкретні причини неможливості неявки у судове засідання особисто його чи представника. Повідомлення про відкриття апеляційного провадження ОСОБА_1 отримав 15 листопада 2024 року в електронному виді у його електронному кабінеті (а.с.78), аналогічним чином про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлений 18 грудня 2024 року (а.с.82). Матеріали справи не містять будь яких відомостей про укладення ОСОБА_1 договору про надання правової допомоги як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції. Наявні у справі докази дають можливість вирішити спір у межах заявлених вимог.

Ухвала апеляційного суду від 14 грудня 2024 року, на яку зроблене посилання у заяві про відкладення судового засідання, не містить, рішення колегії суддів про визнання обов?язковою явки усіх учасників справи чи когось конкретно із учасників справи (а.с.73).

З огляду на наведене, відсутні передбачені законом підстави для відкладення судового засідання.

Колегія суддів, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,730 гектарів на території Середняківської сільської ради, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ №688999 (а.с.5).

Згідно довідки Сергіївської сільської ради Полтавської області від 02.05.2023 № 251 земельна ділянка з кадастровим номером 5320482600:00:008:0054 площею 3,7298 га перебуває у власності громадянина ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю РЗ №688999, виданого Середняківською сільською радою 23.01.2003 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №279 і дійсно знаходиться в обробітку ФГ «Олексенко В.В.».(а.с.6)

Згідно виписки з погосподарської книги за 2001-2005 року номер особового рахунку № НОМЕР_1 в погосподарській книзі №4 за 2001-2005 роки відкритий на ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с.11).

Згідно витягу із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася (а.с.36).

Рішенням сесії Сергіївської сільської ради від 10 травня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у передачі у приватну власність земельної ділянки площею 3,73 га, що належала померлому ОСОБА_2 , оскільки сільська рада не є розпорядником земель приватної власності та, враховуючи заборону під час дії воєнного стану безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації (а.с.34).

Згідно витягу № НВ-9947497132024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5320482600:00:008:0054 становить 128 814,93 грн (а.с.35).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2024 року (справа № 132/1486/21) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«Відповідно до частини першої статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років,але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною другою статті 119 ЗК України передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Верховний Суд звертає увагу, що згідно із сталою та послідовною практикою застосування указаної норми права умовами набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування земельною ділянкою, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику земельної ділянки у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 15 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 15 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на цю земельну ділянку.

Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Порядок набуття громадянами права власності на земельну ділянку встановлений у ЗК України.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Судувід 15 травня 2019 року у справі № 729/608/17 (провадження № 14-648цс18).

…

При цьому суди правильно зазначили, що обставини, на які посилається позивач (давність та добросовісність користування земельною ділянкою) не свідчать про його перевагу у наданні в користування земельної ділянки, а лише надають позивачу право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування у спосіб, який визначений чинним законодавством.

Положення статті 119 ЗК України визначають, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п`ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність. Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 цього Кодексу в межах норм, визначених статтею 121 цього Кодексу.

Отже, стаття 119 ЗК України не надає суду повноважень визнавати за особою право на земельну ділянку за давністю користування (набувальною давністю) в судовому порядку. У такому випадку громадяни мають звернутися до уповноважених органів з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність та набуття права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється виключно в порядку безоплатної приватизації ділянок, передбаченомустаттею 118 ЗК України.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року у справі № 127/18239/20 (провадження № 61-1589св23).»

Суд першої інстанції, задовольнивши позов, всупереч вимогам ч.4 ст.263 ЦПК України не врахував наведених висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норми права у спірних правовідносинах, а саме ст.119 ЗК України, і за відсутності належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження факта добросовісного, відкритого, безперервного користування позивачем спірною земельною ділянкою, відсутності документів, які б свідчили про наявність у позивача прав на земельну ділянку, ухвалив помилкове рішення про задоволення позову.

З наведених підстав рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Сергіївської сільської ради задовольнити.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 вересня 2024 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сергіївської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2025 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов