Постанова

від 27.01.2025 по справі 910/11352/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р. Справа №910/11352/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Сібілєв М.А.

від відповідача: Підлипенський Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 (повний текст складено 18.11.2024)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 (повний текст складено 12.12.2024)

у справі №910/11352/24 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 3 095 400,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (далі - ТОВ "Газойлтехнопайп") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "ОГС України") грошових коштів у розмірі 3 095 400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що роботи по договору про закупівлю послуг від 14.12.2022 №4600006885 виконані в повному обсязі, у зв`язку з чим відповідач повинен повернути позивачу грошові кошти у розмірі 3 095 400,00 грн, які були отримані відповідачем в якості забезпечення виконання договору за банківською гарантією від 05.12.2022 №30082/ЮГ-22.

Крім того, до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/11352/24 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "ОГС України" на користь ТОВ "Газойлтехнопайп" грошові кошти у розмірі 3 095 400,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 37 144,80 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, дійшов висновку, що позивач здійснив повне виконання зобов`язання за договором, укладеним між сторонами, та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.9.6 договору у вигляді повернення відповідачем суми забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11352/24 частково задоволено заяву ТОВ "Газойлтехнопайп" про ухвалення додаткового рішення у справі.

Стягнуто з ТОВ "ОГС України" на користь ТОВ "Газойлтехнопайп" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ОГС України" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/11352/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду першої інстанції про повне виконання договору не ґрунтується на матеріалах справи. Крім того, місцевим господарським судом допущено неправильне застосування норм матеріального права щодо визначення наявності у відповідача обв`язку сплатити на користь позивача будь-яку суму коштів.

Так, скаржник не заперечує проти виконання ТОВ "Газойлтехнопайп" визначених договором робіт у повному обсязі. Водночас позивачем, як підрядником, допущено неналежне виконання договору, в частині дотримання строків виконання робіт.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції фактично проігноровано той факт, що гарантією забезпечено належне виконання всіх зобов`язань за договором, не лише визначеного ним основного зобов`язання - проведення ремонту пунктів вимірювання витрат газу ГРС Розвадів протягом 365 календарних днів з дати укладення договору (з дотриманням графіку виконання робіт - додаток №3 до договору), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а й інші визначені ним акцесорні зобов`язання - щодо забезпечення гарантії якості робіт, своєчасне та належне усунення недоліків виконаних робіт, належне оформлення передачі виконаних робіт, вчасну та належну реєстрацію податкових накладних, відшкодування завданих замовнику збитків, сплату передбачених договором штрафних санкцій, тощо.

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ОГС України" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11352/24 та залишити заяву ТОВ "Газойлтехнопайп" без розгляду.

Так, відповідач наполягає на незаконності та безпідставності оскаржуваного додаткового рішення, яке ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, яке виявилось у неврахуванні судом першої інстанції положень статей 118, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також у прояві небезсторонності судді при наданні порад та процесуального часу одній зі сторін для подання доказів з порушенням процесуальної форми.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024 апеляційну скаргу ТОВ "ОГС України" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/11352/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ОГС України" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/11352/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.01.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11352/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 08.01.2025.

26.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11352/24.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 06.01.2025 апеляційну скаргу ТОВ "ОГС України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11352/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ОГС України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11352/24. Об`єднано апеляційні скарги ТОВ "ОГС України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 та на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/11352/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.01.2025. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 22.01.2025.

У судовому засіданні 22.01.2025 оголошено перерву до 27.01.2025.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

07.01.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу ТОВ "ОГС України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/11352/24, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Так, у відзиві ТОВ "Газойлтехнопайп" зокрема зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права. Крім цього, скаржником не заперечується, що ухвалюючи рішення по суті справи, судом першої інстанції також враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18, від 01.04.2019 у справі №910/2693/18 і від 27.01.2020 у справі №911/1867/18 щодо розмежування юридичних конструкцій невиконання та неналежного виконання, а також висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 щодо того, що можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

Крім того, на переконання позивача, судова практика на яку посилається скаржник є не релевантною у цьому спорі і не може бути застосована.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 27.01.2024 з`явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримав з викладених у них підстав та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг, просив суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11352/24 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14.12.2022 між ТОВ "Газойлтехнопайп" (підрядник) та ТОВ "ОГС України" (замовник) укладено договір на закупівлю послуг №4600006885, відповідно до пункту 1.1 якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов`язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Розвадів), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України, далі іменуються - Роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі Роботи, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору.

За умовами пункту 3.1 договору загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно з договірною ціною (додаток №2) становить 61 908 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 10 318 000,00 грн.

19.12.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1, за якою викладено пункт 3.1 договору у наступній редакції: "Загальна вартість виконуваних Робіт за цим договором, що є ціною договору згідно з договірною ціною (додаток №2) становить: 61 231 608,79 грн, в тому числі ПДВ 20% - 10 205 268,13 грн.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1 договору).

У пункті 10.9.1 договору сторонами узгоджено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Розвадів)" згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі №UA-2022-11-08-014371-а, оприлюдненого на вебпорталі Уповноваженого органу 08.11.2022, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - гарантія) на суму 3 095 400,00 грн, що становить 5% ціни цього договору.

Термін дії гарантії - до 17.02.2024 включно (пункт 10.9.3 договору).

05.12.2022 між ТОВ "Газойлтехнопайп" (принципал) та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк-гарант) укладено договір про надання гарантії №30082/ЮГ-22, відповідно до якого Гарант надає гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі: "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Розвадів)", згідно з оголошенням про закупівлю №UA-2022-11-08-014371-а, що проводилася ТОВ "ОГС України" (бенефіціар). Сума гарантії - 3 095 400,00 грн.

05.12.2022 АТ "КБ "Глобус" видано банківську гарантію №30082, якою гарант цим гарантував належне виконання принципалом (позивачем) зобов`язань по виконанню договору та безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських після отримання вимоги бенефіціара (відповідача) сплатити йому повну суму банківської гарантії у розмірі 3 095 400,00 грн без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачені у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором.

Пунктом 10.9.5 договору встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов`язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.

31.01.2024 відповідач звернувся до АТ "КБ "Глобус" з вимогою (SWIFT-повідомлення) про сплату грошової суми за банківською гарантією від 05.12.2022 №30082, що була видана на користь позивача, в розмірі 3 095 400,00 грн.

У свою чергу, АТ "КБ "Глобус" листом від 31.01.2024 №1-461 повідомило позивача про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 3 095 400,00 грн, у зв`язку з чим просило перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок банку.

31.07.2024 позивач сплатив на користь АТ "КБ "Глобус" грошові кошти у розмірі 3 095 400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 31.07.2024 №103.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ "Газойлтехнопайп" стверджує, що роботи за договором виконані в повному обсязі, однак відповідачем, в силу приписів статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", не повернуто грошові кошти, які були ним отримані в якості забезпечення виконання договору.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ТОВ "ОГС України" вказує про неналежне виконання підрядником зобов`язань за договором, що є підставою для задоволення замовником (бенефіціаром) своїх вимог на умовах, визначених гарантією.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі наступних правочинів:

- договору на закупівлю послуг від 14.12.2022 №4600006885, який укладений між позивачем як підрядником й відповідачам як замовником, та за правовою природою є договором будівельного підряду;

- договору про надання гарантії від 05.12.2022 №30082/ЮГ-22, укладеного між позивачем (принципал) та АТ "КБ "Глобус" (банк-гарант);

- банківської гарантії від 05.12.2022 №30082, наданої банком відповідачу, яка є одностороннім правочином та одним з видів забезпечення виконання зобов`язань.

Статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Статтею 560 ЦК України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За приписами статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Згідно зі статтею 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення зобов`язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов`язанням.

Тобто, підставою для виконання гарантом своїх зобов`язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб`єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №639, відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів.

По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися.

По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 27.01.2020 у справі №911/1867/18.

З огляду на наведене, під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Отже, неналежне виконання зобов`язання - це порушення умов, визначених змістом зобов`язання (виконання зобов`язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов`язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у пункті 1.2 договору на закупівлю послуг від 14.12.2022 №4600006885 сторонами встановлено, що склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними вимогами і якісними характеристиками (додаток №1), Договірною ціною (додаток №2) та Графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору.

За умовами пункту 4.1 договору, підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого з замовником Графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до пункту 4.2 договору строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.

У пункті 4.3 договору узгоджено, що датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору.

Так, у додатку №3 до договору, яким сторонами затверджено Графік виконання робіт, де визначено наступні строки: обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень за отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів; виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 календарних днів; пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва (пункт 5.2 договору).

Згідно з пунктом 5.3 договору, у випадку ненадання або надання підрядником замовнику неповного комплекту виконавчої документації, замовник набуває право не приймати та не оплачувати акти приймання виконаних робіт, до моменту надання повного комплекту виконавчої документації.

За умовами пункту 7.3.1 договору підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені Графіком виконання робіт (додаток №3) строки Роботи відповідно до Технічних вимог та якісних характеристик (додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації.

Однак, як слушно зауважив місцевий господарський суд, зі змісту наведених умов розділу 5 "Порядок приймання-передачі виконаних Робіт" договору вбачається, що сторони у договорі не передбачили складання окремих актів за кожним з пунктів Графіку виконання робіт, які відповідач вважає окремими етапами.

Відповідно до пункту 6.18 договору роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано умови договору, що підтверджується, зокрема: актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року №1 (акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до нього); довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2023 року; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року №2 (акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до нього); довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року; актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2024 року №3; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2024 року; актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року №4; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2024 року.

Вказані акти підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт.

Крім того, в матеріалах справи наявний Протокол технічної наради з питань виконання умов договору №4600006885 від 14.12.2022 року від 29.04.2024, в якому зазначено: "На основі перерахованих відмінностей між фактичним об`ємом виконаних робіт та договірною ціною було підсумовано, що відповідно до договору, заплановані роботи в частині монтажу та налагодження основного технологічного обладнання і трубопроводів, благоустрою на ГРС Розвадів Бібрського ЛВУМГ виконано підрядником в повному обсязі, згідно умовам дійсного договору, претензій до підрядної організації, в частині вищезазначених робіт, немає".

З огляду на наведене та враховуючи умови договору і додатків до нього, зокрема №3, суд першої інстанції дійшов висновку, що підрядником виконані роботи за договором з порушенням строків.

При цьому, місцевий господарський суд не прийняв до уваги як належний доказ Протокол технічної наради з питань виконання умов договору від 07.01.2024, де сторонами узгоджено зокрема перенесення їх виконання на весняний період (квітень-травень 2024 року), оскільки такий протокол складений сторонами уже після закінчення строку виконання робіт, який узгоджений у додатку №3.

Також суд першої інстанції зауважив, що у пункті 14.6 договору сторонами узгоджено, що всі зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього договору.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що також не заперечується сторонами, що позивачем за договором зобов`язання/роботи виконанні у повному обсязі, а відповідачем вказані роботи прийняті без будь-яких зауважень, що підтверджується наведеними вище підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт та протоколом технічної наради з питань виконання умов договору від 29.04.2024.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Тобто, за змістом вказаної норми Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18.

Крім того, у пункті 10.9.6 договору сторонами передбачено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку), згідно з умовами договору, протягом 5 банківських днів з дня настання таких обставин.

Тобто, з моменту повного виконання позивачем зобов`язань за договором та проведення остаточних розрахунків, у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не виконано відповідачем в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.9.6 договору.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та встановлені обставини повного виконання позивачем робіт за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.

При цьому, колегією суддів, як і судом першої інстанції, взято до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, в якій колегія суддів виснувала:

"5.52. До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

5.53. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

5.54. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання".

З огляду на наведене, на переконання судової колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем виконано роботи за договором у повному обсязі, що в свою чергу виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач здійснив повне виконання зобов`язання за договором, укладеним між сторонами, та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.9.6 договору у вигляді повернення замовником (відповідачем) суми забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору.

Заперечення відповідача спростовуються встановленими вище обставинами та висновками Верховного Суду, які наведені у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23.

З огляду на наведене, судова колегія вважає вірними та обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11352/24 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідно до статті 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн позивач долучив:

- договір про надання правової допомоги від 17.10.2023 №17.10-1, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Синегор";

- додаткову угоду від 04.09.2024 №04/09 до договору про надання правової допомоги від 17.10.2023 №17.10-1;

- акт приймання-передачі від 15.11.2024 №15/11-1 до цього договору на суму 50 000,00 грн;

- рахунок-фактуру від 29.11.2024 №29-11-24/1 на суму 50 000,00 грн;

- платіжну інструкцію від 04.12.2024 №403 на суму 50 000,00 грн.

На переконання колегії суддів, наведені вище докази є достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Також, суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції, яка є сталою та підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18 про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У той же час, при визначенні суми відшкодування правничої допомоги суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, згідно з частиною 3 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19.

У даному випадку, місцевим господарським судом враховано, що включення до складу наданих адвокатом послуг, таких як "Вироблення та узгодження правової позиції по справі, у тому числі аналіз актуальної судової практики, кваліфікація спірних правовідносин, вивчення документів клієнта" не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами "складання та подання позовної заяви" у даній справі.

Також, судом першої інстанції враховано, що відповідачем подано заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій останній посилався на неспівмірність суми заявлених судових витрат позивача зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань і тривалістю розгляду справи.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанції також враховують висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено повністю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується судова колегія, про необхідність присудження до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, які понесені в межах справи №910/11352/24.

Доводи скаржника про те, що повідомлення суду про надання доказів понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем заявлено вже після проголошення судового рішення, а не до завершення судових дебатів, відхиляється колегією суддів з огляду на те, що у позовній заяві ТОВ "Газойлтехнопайп" повідомило, що має намір подати докази на підтвердження судових витрат, відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Інші доводи апеляційних скарг взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову та часткове задоволення заяви ТОВ "Газойлтехнопайп" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11352/24 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги ТОВ "ОГС України" задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/11352/24, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11352/24 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11352/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/11352/24 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11352/24 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/11352/24 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".

5. Матеріали справи №910/11352/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 03.02.2025.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран