Постанова

від 22.01.2025 по справі 920/766/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа №920/766/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від прокуратури: Кузьміна К.Г.

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Єфременко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2024 (повний текст складено 20.11.2024)

у справі №920/766/24 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів:

1) Північно-Східного офісу Держаудитслужби

2) Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Сумській області

до 1) 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Сумській області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"

про визнання недійсними договору та стягнення 29 064,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби та Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Сумській області (далі - ГУ ДСНС України у Сумській області) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Сумській області (далі - 4 ДПРЗ ГУДСНС України у Сумській області) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (далі - ТОВ "Твій Газзбут") про визнання недійсним договору постачання природного газу для непобутових споживачів від 06.04.2023 №41АВ200-1154-2, укладеного між відповідачами, а також стягнення з ТОВ "Твій Газзбут" грошових коштів у розмірі 29 064,20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що вищенаведений договір укладений з порушенням вимог Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про санкції", Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", указів Президента України з цих питань, а також законодавству про публічні закупівлі, тому підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.11.2024 у справі №920/766/24 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що санкція у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно з Законом України "Про санкції" рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 до Фірташа Дмитра Васильовича не застосована. Також в матеріалах справи відсутні докази застосування такої санкції до ТОВ "Твій Газзбут". Крім того, оскільки у санкційному переліку застосованих до кінцевого бенефіціарного власника учасника процедури закупівлі санкція "у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг, згідно з Законом України "Про санкції" відсутня, суд першої інстанції вважає відсутнім порушення підпункту 11 пункту 44 Особливостей під час проведення відкритих торгів, за результатами яких між сторонами укладений оспорюваний договір.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Сумська обласна прокуратура звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2024 у справі №920/766/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги прокуратура посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Так, в апеляційній скарзі прокуратура зазначає, що весь комплекс накладених на ОСОБА_1 санкцій має на меті убезпечити інтереси держави від негативного впливу діяльності вказаної особи, що може сприяти реалізації загрози національним інтересам та національній безпеці України. Зокрема такий вплив може відбуватися за рахунок коштів, які отримуються підсанкційною особою від господарської діяльності підприємств, кінцевим бенефіціаром яких вона є. Разом з цим, ТОВ "Твій Газзбут" в умовах воєнного стану, знаючи про застосування до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи ОСОБА_1 обмежувальних заходів (санкцій), маючи намір на здобуття перемоги у процедурі закупівлі та подальшого укладення договору задля одержання прибутку, взяло участь у відкритих торгах та з метою уникнення введених санкцій надало у складі своєї тендерної пропозиції недостовірну інформацію, що була суттєвою під час визначення результатів відкритих торгів. Вищевикладені обставини свідчать про недотримання відповідачами вимог закону при обранні переможцем процедури закупівлі ТОВ "Твій Газзбут", оскільки останнім надано недостовірну інформацію, що суттєво вплинула на визначення результатів самої процедури закупівлі.

Також, скаржник зазначає, що порушення законодавства при укладанні оспорюваного договору підтверджуються доданими прокурором до матеріалів справи рішеннями постійної діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури у справі №920/766/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2024 у справі №920/766/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.01.2025. Витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/766/24. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 08.01.2025.

23.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/766/24.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

27.12.2024, через систему "Електронний суд", ТОВ "Твій Газзбут" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2024 у справі №920/766/24 залишити без змін.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Твій Газзбут" зазначає про те, що:

- у рішенні РНБО відсутня санкція у вигляді заборони на здійснення у ОСОБА_1 публічних закупівель;

- рішенням РНБО до ТОВ "Твій Газзбут" будь-яких санкцій не застосовано;

- учасник процедури закупівлі (ТОВ "Твій Газзбут") не є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг, згідно із Законом України "Про санкції".

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 22.01.2025 з`явилися прокурор та представник відповідача-2.

Позивачі та відповідач-1 своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, позивачі та відповідач-1 повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №920/766/24 розглядається за їх відсутності.

Прокурор у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2024 у справі №920/766/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2024 у справі №920/766/24 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У березні 2023 року 4 ДПРЗ ГУДСНС України у Сумській області оголошено публічну закупівлю (відкриті торги з особливостями) робіт - ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо (Природний газ). Предметом закупівлі є постачання природного газу.

Єдиним учасником, яким подано тендерну пропозицію, було ТОВ "Твій Газзбут".

У протоколі розкриття тендерних пропозицій UA-2023-03-22-012415-a від 31.03.2023 зазначено, що ТОВ "Твій Газзбут" відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Відсутні підстави для відмови, установлені статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі".

За результатами відкритих торгів 06.04.2023 між ТОВ "Твій Газзбут" (постачальник) та 4 ДПРЗ ГУДСНС України у Сумській області (споживач) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ200-1154-23, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ обсягом 3,185 тис.куб.м. у квітні-грудні 2023 року. Загальна вартість договору на дату його укладення становить 64 230,83 грн. Договір набирає чинності з 06.04.2023 і діє в частині поставки газу до 31.12.2023.

28.08.2023 відповідачі уклали додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою, у зв`язку з ініціюванням споживачем процедури зміни постачальника, сторони дійшли згоди достроково припинити постачання природного газу за договором шляхом його розірвання з 06.09.2023.

Відповідно до пункту 2.1 договору, в редакції додаткової угоди №1, постачальник передає споживачу замовлений обсяг природного газу у період з квітня до вересня 2023 року (включно) в кількості 1,201 тис.куб.м.

Згідно зі звітом про виконання договору про закупівлю сума оплат за договором становить 29 064,20 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор стверджує, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Твій Газзбут" є громадянин України ОСОБА_1 , який знаходиться під санкціями Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до Державного реєстру санкції, наслідком чого мало бути відхилення замовником тендерної пропозиції відповідача-2 та відмова в участі у процедурі закупівлі, відповідно до підпункту 11 пункту 47 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Так, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивачів, з дотриманням приписів статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини 2 статті 40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно з Законом України "Про санкції".

За приписами підпункту 11 пункту 44 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно з Законом України "Про санкції".

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, яка подавалась відповідачем-2 у складі тендерної пропозиції, ТОВ "Твій Газзбут" зареєстровано 10.11.2020, кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_1 , громадянин України, місто Київ, Україна.

У довідці від 28.03.2023 про кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Твій Газзбут" зазначило, що рішенням РНБО України введено персональні санкції виключно щодо фізичної особи з зазначенням переліку санкції. У гарантійному листі від 28.03.2023 ТОВ "Твій Газзбут" підтвердило, що не перебуває під дією спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції", чи спеціальних санкцій за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, а також будь-яких інших обставин та заходів нормативного, адміністративного чи іншого характеру, що перешкоджають укладенню та/або виконанню договору про закупівлю (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-03-22-012415-a).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про санкції", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України "Про санкції").

Статтею 4 Закону України "Про санкції" встановлено, що видами санкцій, згідно з цим Законом є:

1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;

9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;

10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;

12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;

13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;

16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

19) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;

21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України;

22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;

24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;

25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Отже, перелік видів санкцій, визначений у статті 4 Закону України "Про санкції" не є вичерпним, про що свідчить вказівка у переліку видів санкцій - "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Заява щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 цього Закону, подається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, до суду в порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 24-1, 25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов`язковим до виконання.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Як зазначалось вище, відповідно до підпункту 11 пункту 44 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно з Законом України "Про санкції".

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, введеним в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.

Відповідно до додатку 1 до рішення персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) застосовані до Фірташа Д.В. (№з/п 538), а саме:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів;

9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України ''Про санкції''.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про те, що санкція у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, згідно з Законом України "Про санкції", рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 до Фірташа Д.В. не застосована.

Також в матеріалах справи відсутні докази застосування такої санкції до ТОВ "Твій Газзбут".

Щодо посилання прокурора на застосування до Фірташа Д.В. інших санкцій, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "'Про санкції'', а також санкцій у вигляді обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, суд першої інстанції зазначив таке.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про санкції" застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

Відповідно до статей 2, 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) знайшов своє застосування принцип правової визначеності. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).

ЄСПЛ неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа "Санді Таймз проти Сполученого Королівства" The Sunday Times v. The United Kingdom №1 заява 6538/74 пункт 46). У справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France) ЄСПЛ зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Велика Палата Верховного Суду врахувала правову позицію ЄСПЛ, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де ЄСПЛ визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, статтею 4 Закону України "Про санкції" серед видів санкцій визначено також інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Водночас, розкриття поняття "інших санкцій" Закон не містить. Також, які саме інші санкції застосовані до кінцевого бенефіціарного власника відповідача не вказано у рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, введеному в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021.

У той же час, підпункт 11 пункту 44 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, чітко визначає підставою для відмови замовником учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та виникнення обов`язку відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано конкретно визначену санкцію - у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг.

Оскільки у санкційному переліку застосованих до кінцевого бенефіціарного власника учасника процедури закупівлі санкція "у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" відсутня, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення підпункту 11 пункту 44 Особливостей під час проведення відкритих торгів, за результатами яких між сторонами укладений оспорюваний договір.

Місцевий господарський суд слушно зауважив, що інакший підхід свідчив би про застосування до відповідача виду санкції, якого не застосовано уповноваженим на те органом.

Допоки відсутнє рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) спірної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель "іншим санкціям що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції", у суду відсутні підстави вважати що це і є "інша санкція", про що стверджує прокурор. Позаяк, враховуючи норми спеціального закону, та дискреційні повноваження суб`єктів, які приймають рішення про застосування санкцій - у суду відсутні повноваження здійснювати тлумачення та приймати рішення про те, який саме вид санкції може вважатись "іншою санкцією", у розумінні пункту 25 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції".

Також, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно відхилив посилання прокурора на рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки ці рішення не стосуються спірної закупівлі. У той же час, положення ГПК України не зобов`язують господарський суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у рішеннях Антимонопольного комітету України.

З огляду на наведене колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову за його необґрунтованістю.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2024 у справі №920/766/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокуратури задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2024 у справі №920/766/24, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Сумську обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2024 у справі №920/766/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2024 у справі №920/766/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Сумську обласну прокуратуру.

4. Матеріали справи №920/766/24 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 03.02.2025.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран