Постанова

від 28.01.2025 по справі 910/4376/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. Справа№ 910/4376/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко О.О. дов.;

від відповідача : Нестеров Е.Г. дов.;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Комінбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 (повний текст складено 07.10.2024)

у справі №910/4376/24 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЕС-С"

про стягнення 2 597 638,28 грн,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач, замовник, бенефіціар або НЕК "Укренерго") звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" (далі - відповідач, банк, гарант або АТ "Комінбанк") та просило стягнути 2597638,28грн за гарантією, виданою банком на забезпечення виконання підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЕС-С" (далі - третя особа, підрядник, принципал або ТОВ "АРЕС-С") своїх зобов`язань за договором №01-078361-20 від 16.10.2020 (далі - договір) на виконання робіт з реконструкції ПЛ 500 кВ Донська-Донбаська.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підрядник не виконав обумовлені договором земельно-кадастрові роботи, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача за отриманням оплати по гарантії, однак, відповідач безпідставно відмовив у здійсненні виплати за гарантією виконання зобов`язань №G8476/20 від 15.10.2020 (далі - гарантія).

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання (в залежності від умов гарантії); банк-гарант перевіряє отриману вимогу на відповідність умови гарантії, в тому числі щодо того, чи відповідає описаний бенефіціаром випадок одній із підстав для виплати гарантії; з аналізу пред`явлених позивачем вимог не вбачається, в чому саме полягає порушення принципалом основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, а відтак на момент відмови відповідачем по пред`явленим вимогам, останні були недостовірними; достовірно знаючи про військову агресію РФ, окупацію частини територій України, в тому числі і тих, на яких підрядником повинні були виконані роботи, поінформованість з боку підрядника про неможливість своєчасно виконати ним своїх зобов`язань, позивач своїми діями створив умови щодо невиконання зобов`язань підрядника, а саме не було розглянуто можливість продовження строку дії договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2024 позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" кошти в розмірі 2 597 638,28 грн та судовий збір в розмірі 38964,57 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Комінбанк" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки невиконання частини робіт станом на дату закінчення строку дії договору (31.12.2023) відбулось з причин знаходження територій, на яких такі роботи мають виконуватись, в зоні тимчасової окупації або активних бойових дій; підрядник повідомив відповідача про те, що про вказані обставини (форс-мажор) неодноразово повідомляв позивача, направляв сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин і пропонував призупинити дію договору до звільнення з окупації і припинення бойових дій, однак позивач відмовив у цьому; частина робіт, згідно п.8.11 договору підряду, мала бути виконана із залученням субпідрядника ФОП Скопич О.В. який мешкав на території, ка наразі тимчасово окупована, і з яким втрачено зв`язок; враховуючи надану від підрядника інформацію та надані ним документи відповідач листом від 13.02.2024 відмовив позивачу у виплаті по вимозі; гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання (в залежності від умов гарантії); банк-гарант перевіряє отриману вимогу на відповідність умови гарантії, в тому числі щодо того, чи відповідає описаний бенефіціаром випадок одній із підстав для виплати гарантії; з аналізу пред`явлених позивачем вимог не вбачається в чому саме полягає порушення принципалом основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, а відтак на момент відмови відповідачем по пред`явленим вимогами, останні були недостовірними; у даному випадку відсутній гарантійний випадок; позиція позивача про несвоєчасне повідомлення третьою особою про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованою, а факт наявності у третьої особи форс-мажорних обставин встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 07.10.2024 у справі №922/1778/24, яке додається до скарги; на думку апелянта з боку позивача мала місце поведінка, яка не відповідає принципам добросовісності, що полягала у небажанні, щоб третьою особою були виконані роботи, які третя особа була зобов`язана виконати за договором підряду, а тому покладати повністю провину у невиконанні робіт у строк, передбачений договором, є несправедливим.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що згідно положень чинного законодавства достатньою умовою для сплати коштів бенефіціару за безумовною гарантією є факт отримання гарантом вимоги із зазначенням про порушення зобов`язань за договором; вимога позивача повністю відповідає умовам гарантії і подана в межах строку дії гарантії, тому підстави для відмови у сплаті коштів у банка гаранта - відсутні; термін виконання земельно-кадастрових робіт згідно з Додатковою угодою № 6 до договору був подовжений до 31.12.2023, натомість підрядником було повідомлено позивача про неможливість додержання строку виконання земельних робіт (без доказів дії форс-мажору визначених п. 16.5 договору) та звернення до Торгово-промислової палати України лише 10.01.2024, тобто всупереч вимогам п.16.3. договору; неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п. 16.4. договору); отже, порушуючи умови договору, визначені пунктами 16.3, 16.5, підрядником було повідомлено замовника про неможливість додержання строку виконання земельних робіт (без доказів дії форс-мажору визначених п. 16.5 договору) та звернувшись до Торгово-промислової палати України лише 10.01.2024, тобто вже після спливу строку виконання робіт визначеного умовами договору.

18.12.2024 від відповідача надійшла заява про долучення доказів, у якій він вказує, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі №922/1778/24 відмовлено у задоволенні позову НЕК "Укренерго" до ТОВ "АРЕС-С" у задоволенні позовних вимог про стягнення суми авансового платежу, пені, процентів річних та інфляційних втрат, тому просить долучити вказану постанову та надати їй оцінку при ухваленні рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.

03.01.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких він вказує, що у справі №922/1778/24 розглядався спір щодо повернення авансового платежу, а предметом розгляду даної справи є стягнення коштів за банківською гарантією, виданою в забезпечення виконання принципалом своїх зобов`язань за договором, а не в забезпечення виконання зобов`язань авансового платежу; судові рішення у справі №922/1778/24 оскаржені позивачем в касаційному порядку; наявна чисельна судова практика у аналогічних справах про стягнення коштів про сплату за банківською гарантією, зокрема підлягають врахуванню висновки, що містяться у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 року по справі №910/17772/20.

Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін і третьої особи.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційних скарг за відсутності представника третьої особи.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав клопотання про долучення судових рішень у справі №922/1778/24, також підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти долучення судових рішень у справі №922/1778/24, оскільки вони не стосуються даного спору, також заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

За наслідком розгляду клопотання відповідача судом було ухвалено долучити до матеріалів справи судові рішення у справі №922/1778/24.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16.10.2020 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Енергоатом", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЕС-С", як підрядником, було укладено договір №01-078361-20, за умовами якого підрядник зобов`язався виконати за завданням замовника (Додаток № 1 до договору) роботи з реконструкції ПЛ 500 кВ Донська-Донбаська, Луганська та Донецька області (далі - роботи), з передачею замовнику результату робіт (закінчені роботи), а замовник зобов`язався здійснити оплату прийнятих належно виконаних робіт на умовах договору.

Як вбачається з розділу 2 договору, загальна ціна договору розрахована відповідно до ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013, становить 56 000 000,00 грн без ПДВ, крім того, ПДВ (20%) - 11 200 000,00 грн, всього 67 200 000,00 грн (шістдесят сім мільйонів двісті тисяч грн з ПДВ, та складається з:

- вартості робіт із землеустрою, земельно кадастрових робіт, яка відповідно до Договірної ціни та локальних кошторисів до неї (Додаток № 2 до Договору) становить 4 143 050,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 828 610,00 грн, що разом становить 4 971 660,00 грн з ПДВ.

- вартості будівельних робіт, яка відповідно до Договірної ціни та локальних кошторисів до неї (Додаток № 2 до Договору) становить 46 545 982,93 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 9 309 196,59 грн, що разом становить 55 855 179,52 грн з ПДВ.

- вартості обладнання (устаткування), яка відповідно до Договірної ціни та локальних кошторисів до неї (Додаток №2 до Договору) становить 4 176 389,16 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 835 277,83 грн, що разом становить 5 011 666,99 грн з ПДВ.

Згідно пп. 4.1.1. п. 4.1. договору, підрядник зобов`язується виконати роботу відповідно до вимог замовника, а також чинних на території України актів, норм, правил у встановлені Договором строки.

Підрядник зобов`язується передати замовнику у порядку, передбаченому чинним законодавством України та Договором, закінчені роботи (результат робіт) (пп.4.1.9. п.4.1 договору).

Підрядник зобов`язується передати замовнику у порядку, передбаченому чинним законодавством України та договором, виконану роботу, документи про виконання роботи (пп.4.1.20. п.4.1 договору).

Згідно з п.6.5. договору підрядник вважається таким, що виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі з моменту підписання сторонами Акта.

Підрядник зобов`язаний разом з актом приймання виконаних робіт із землеустрою надати: підписані всіма сторонами договори про встановлення земельного сервітуту; технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту (в електронному вигляді підписану цифровим підписом розробником), розроблені у відповідності до вимог чинного законодавства України; обмінні файли формату XML; витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, отримані на підставі розробленої документації із землеустрою; витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджує державну реєстрацію земельного сервітуту в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.6.1. договору).

Підрядник повинен виконати роботи до 31.12.2021. Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.01.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання (п17.1, 17.2 договору).

Додатковою угодою №1 від 29.12.2020 до договору сторони виклали у новій редакції Додаток №2 до договору "Договірна ціна та локальні кошториси до неї".

Додатковою угодою №2 від 14.06.2021 до договору сторони виклали у новій редакції п.8.8 договору щодо уповноважених осіб замовника.

Додатковою угодою №3 від 13.08.2021 до договору сторони виклали у новій редакції п.2.2 договору щодо ціни договору у зв`язку із внесенням змін до проєктної документації.

Матеріали справи не містять доказів того, що підрядник у строк до 31.12.2021 виконав роботи за договору у повному обсязі, як це передбачено п.17.1 договору, натомість 24.12.2021 сторони уклали Додаткову угоду №4 до договору, якою виклали у новій редакції пункти 17.1, 17.2 договору, зазначивши, що роботи мають бути виконані у строк до 31.12.2022, договір діє до 31.01.2023. Також змінили пункти 19.5, 19.6 договору, щодо строку дії банківської гарантії до 03.03.2023.

Додатковою угодою №5 від 28.03.2022 до договору сторони виклали у новій редакції п.8.8 договору щодо уповноважених осіб замовника.

Листом від 11.01.2023 №02/23 ТОВ "АРЕС-С" звернулось до НЕК "Укренерго" щодо розгляду можливості зменшення обсягів робіт по фарбуванню, а оформлення документів на встановлення земельних сервітутів залишити без змін.

Листом від 24.01.2023 №08/23 ТОВ "АРЕС-С" було повідомлено позивача про продовження терміну виконання робіт із землеустрою, земельно кадастрових робіт до 31.12.2023.

Додатковою угодою від 31.01.2023 №6 до договору було вилучено з договору роботи, виконання яких неможливе у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, залишились лише земельно-кадастрові роботи, термін виконання яких подовжений до 31.12.2023, а термін дії договору - до 31.01.2024.

Згідно з пп. 19.1, 19.2 договору, виконання договору забезпечується у вигляді безумовної і безвідкличної Банківської гарантії, оформленої на паперовому носії. Розмір забезпечення виконання договору становить 5 % від ціни договору та складає 3 360 000,00 грн. Розмір забезпечення виконання договору може бути зменшений у випадку зменшення обсягів закупівлі.

АТ "Комерційний індустріальний банк" (наразі змінив назву на АТ "Комінбанк"), як гарант, 15.10.2020 видав на користь НЕК "Укренерго", як бенефіціару, безумовну і безвідкличну гарантію №G8476/20 в забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЕС-С", як принципалом, зобов`язань за договором ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 "Реконструкція ПЛ 500 кВ Донська-Донбаська, Луганська та Донецькі області" Інв. № 1116000 45454000-4 Реконструкція, код за ДК 021:2015 (CPV): 45454000-4 згідно тендерної документації № 179/20-КО від 14.07.2020 року, за закупівлею "ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 "Реконструкція ПЛ 500 кВ Донська-Донбаська, Луганська та Донецькі області" Інв. № 1116000 45454000-4 Реконструкція, код за ДК 021:2015 (CPV): 45454000-4 у розмірі, що складає 5 % від суми Договору (копія Гарантії додається).

Вказана гарантія видана банком на підставі Договору про надання гарантії № G8476/20 від 15.10.2020, який укладений між АТ "Комерційний індустріальний банк" та ТОВ "АРЕС-С".

20.12.2021 гарантом внесені зміни №1 до банківської гарантії №G8476/20 від15.10.2020, відповідно до яких термін дії гарантії продовжено до 05.03.2023.

07.02.2023 гарантом внесені зміни №2 до банківської гарантії №G8476/20 від 15.10.2020, відповідно до яких термін дії гарантії продовжено до 05.03.2024.

Згідно з умовами Гарантії відповідач (гарант), протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, без подання будь яких інших документів або виконання будь яких інших умов, безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару грошову суму 3 360 000,00 грн. у випадку порушення принципалом зобов`язань за договором.

06.03.2023 гарантом внесені зміни №3 до банківської гарантії №G8476/20 від 15.10.2020, відповідно до яких сума гарантії становить 2 597 638,28 грн.

05.03.2024 позивач подав відповідачу вимогу про сплату коштів за банківською гарантією №G8476/20, у якій вказав, що відповідно до п.17.1 договору (в редакції Додаткової угоди №6) підрядник повинен виконати роботи не пізніше 31.12.2023, однак станом на 05.03.2024 зобов`язання принципалом за договором не виконані, а за банківською гарантією гарант взяв на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання сплатити бенефіціару протягом 3 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов у випадку порушення принципалом зобов`язань за договором, тому сума, яку бенефіціар (кредитор) вимагає сплатити повинна бути виплачена йому у зв`язку із порушенням принципалом (боржником) своїх зобов`язань, тому НЕК "Укренерго" вимагає сплатити суму 2 597 638,28 грн на зазначений у вимозі рахунок.

Вимога отримана відповідачем 05.03.2024 за вх. №3229, що підтверджується відповідною відміткою на вимозі та не заперечується відповідачем.

Відповідач суму гарантії у встановлений строк позивачу не сплатив, натомість листом № 04.1/1577 від 08.03.2024 (вх. № 20393/01 від 11.03.2024) відповідачем було повідомлено про відсутність правових підстав для задоволення Вимоги НЕК "Укренерго", з посиланням на те, що згідно повідомлення принципала (лист №08/24 від 07.03.2024), що була надана на лист банку про надходження вимоги бенефіціара, принципал повідомив про відсутність обстави неналежного виконання ним своїх зобов`язань за договором, тобто відсутність настання гарантійного випадку.

У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки відповідач не виплатив кошти за гарантією, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 2 597 638,28 грн за банківською гарантією.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач під час розгляду справи посилався на наступні обставини:

- невиконання частини робіт станом на дату закінчення строку дії (31.12.2023 року) відбулось з причин знаходження територій, на яких такі роботи мають виконуватись, в зоні тимчасової окупації або активних бойових дій відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022 року;

- враховуючи надану від ТОВ "АРЕС-С" інформацію та додані третьою особою до листа документів, відповідач Листом № 04.1/1577 від 08 березня 2024 року відмовив позивачу у виплаті по вимозі;

- з аналізу пред`явлених позивачем Вимог не вбачається в чому саме полягає порушення ТОВ "АРЕС-С" основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, а відтак на момент відмови відповідачем по пред`явленим вимогам, останні були недостовірними;

- банк-гарант перевіряє отриману вимогу на відповідність умовам гарантії, в тому числі щодо того, чи відповідає описаний бенефіціаром випадок одній із підстав для виплати гарантії.

На підтвердження заперечень проти позову відповідач додав до відзиву на позовну заяву лист банку третій особі від 06.03.2024 щодо отримання вимоги від НЕК "Укренерго"; лист ТОВ "АРЕС-С" банку від 07.03.2024 щодо вимог про виконання умов договору; листи позивача і третьої особи щодо виконання договору; заяву третьої особи до Харківської регіональної ТПП від 10.01.2024 про засвідчення форс-мажорних обставин; лист третьої особи позиввачу від 10.01.2024 про неможливість виконання зобов`язань за договором (в частині робіт з землеустрою/земельно-кадастрових робіт) унаслідок дії форс-мажору; сертифікат №6300-24-0573 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий 14.03.2024 Харківською регіональною ТПП.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі наступних правочинів:

- договору №01-078361-20 від 16.10.2020, укладеного між позивачем та третьою особою, який за правовою природою є договором підряду;

- гарантії виконання зобов`язань №G8476/20 від 15.10.2020, наданої відповідачем позивачу, яка є одностороннім правочином та одним із видів забезпечення виконання зобов`язань;

- договору про надання гарантії №G8476/20 від 15.10.2020, який укладений між відповідачем та третьою особою.

Вказані правочини укладені належним чином, у встановленому порядку не визнані недійсними, отже, є обов`язковими для їх сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача, як гаранта, суми, забезпеченої гарантією, внаслідок невиконання підрядником своїх зобов`язань за договором у встановлений договором строк.

Спірні правовідносини врегульовані ст. 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та параграфом 4 глави 49 Цивільного кодексу України.

Так, за змістом частин 1, 4 статті 200 ГК України гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 560 ЦК України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частини 1, 2, 3 статті 563 ЦК України).

Статтею 565 ЦК України встановлено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Таким чином, хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб`єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв`язують всіх їх одночасно.

Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов`язання, зв`язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта.

Договір між принципалом і гарантом зв`язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара.

Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов`язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов`язанні.

Зі змісту виданої відповідачем гарантії вбачається, що вона є безумовною і безвідкличною, а позивач у межах дії гарантії направив відповідачу вимогу про сплату коштів за цією гарантією.

Частиною 4 статті 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 17 травня 2024 року у справі №910/17772/20 відступив від висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 910/16898/19 про те, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у разі, коли вона відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду.

Аналогічно у разі, коли об`єднана палата відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у такій постанові об`єднаної палати.

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 17 травня 2024 року у справі №910/17772/20, сформував висновки щодо застосування статті 200 ГК України, статей 560, 562, 563, 564, 565 ЦК України та зазначив, що забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а отже і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

У пункті 102 постанови від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що наведені норми ГК України та ЦК України, якими врегульовано забезпечення виконання зобов`язання гарантією та її правова природа, слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником.

Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина 3 статті 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення.

Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.

Отже, об`єднана палата у справі № 910/17772/20 сформулювала правовий висновок щодо застосування норм права, який за своїм викладенням і формулюванням має узагальнюючий та концептуальний характер та зводиться фактично до того, що «при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією", що має враховуватись судами з огляду на вимоги пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України, відповідно до якого у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 24 вересня 2024 року у справі №910/15002/23).

Як вірно встановив суд першої інстанції при розгляді даної справи, спірна Гарантія видана щодо забезпечення виконання договору №01-078361-20 від 16.10.2020 є безумовною та безвідкличною, і відповідач зобов`язався виплатити передбачену гарантією суми коштів за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких документів або виконання будь-яких інших умов.

Строк виконання робіт за вказаним договором погоджено до 31.12.2023, проте доказів виконання третьою особою зобов`язань за договором у встановлені строки матеріали справи не містять.

Оскільки, підрядником (принципалом) було порушено зобов`язання за договором № 01-078361-20 від 16.10.2020, у позивача виникло право на звернення до відповідача з вимогою про сплату коштів за Гарантією в сумі 2597638,28 грн.

Зі змісту гарантії, як вірно зазначив суд першої інстанції, вбачається, що банк (гарант) взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання виплатити бенефіціару кошти у розмірі 2 597 638,28 грн у випадку невиконання (повністю/частково) умов договору у випадку отримання гарантом письмової вимоги бенефіціара відповідно до чинного законодавства України, в якій стверджується про те, що принципал не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов`язання щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно до договору.

В частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Проте, обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Як вбачається із вимоги бенефеціара у ній чітко вказано порушення ТОВ "АРЕС-С" зобов`язання за договором підряду.

Оскільки, згідно вищенаведених правових позицій Верховного Суду у справах №910/17772/20, №910/15002/23, до предмета доказування у цій справі не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником (принципалом) зобов`язання, забезпеченого гарантією, тому у цьому випадку суд не має давати правової оцінки обставинам, які стосуються наявності чи відсутності порушення ТОВ "АРЕС-С" основного зобов`язання та наводити міркування з цього питання, отже є вірним висновок суду першої інстанції про те, що для настання гарантійного випадку наявність вини боржника не має значення, отже підстави, з яких ТОВ "АРЕС-С" (принципал) прострочило строк виконання робіт, не є такими, що зумовлюють ненастання такого випадку.

Щодо посилань відповідача на судове рішення у справі №922/1778/24, яким відмовлено у задоволенні позову НЕК "Укренерго" до ТОВ "АРЕС-С" про стягнення авансового платежу, то обставини встановлені у вказаній справі не впливають на даний спір між позивачем та відповідачем, оскільки виконання зобов`язань банку по гарантії не залежить від основного зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами Гарантії відповідач (гарант), протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара заплатити бенефіціару грошову суму 2 597 638,28 грн (згідно зміни №3), а відповідно зміни №2 термін дії гарантії продовжено до 05.03.2024.

Матеріалами справи підтверджується, що вимогу позивача про сплату грошових коштів в сумі 2 597 638,28 грн відповідач отримав 05.03.2024 (вівторок), отже мав сплатити грошові кошти у строк до 08.03.2024.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до норм ч. 1 статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За вказаних обставин є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач порушив свої зобов`язання за гарантією та не сплатив передбачену нею суму 2 597 638,28 грн, отже, не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Комінбанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03.02.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді І.М. Скрипка

А.О. Мальченко