Постанова

від 03.02.2025 по справі 910/9577/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р. Справа№ 910/9577/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудгранд»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.10.2024 (повний текст складено 15.10.2024)

у справі №910/9577/24 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудгранд»

про стягнення 247 849, 20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2024 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудгранд» про стягнення 247 849, 20 грн штрафних санкцій за договором на поставку товару №19/ВОЗ-2024 від 26.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки №19/ВОЗ-2024 від 26.02.2024, а саме не поставлено товар належної якості відповідно до умов договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/9577/24 позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудгранд» на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України штраф 109 116, 00 грн, пеня 138 733, 20 грн, судовий збір 3 717, 74 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та не надано оцінки всім обставинам справи та наявним у ній доказам.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що відповідно до протоколу випробувань харчової продукції №2600/24-х від 02.05.2024, складеного Науково-дослідним центром випробування продукції ДП «Укрметртестстандарт», відсутній висновок щодо відповідності/невідповідності поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудгранд» молока згущеного з цукром вимогам ДСТУ 4274 Консерви молочні.

При цьому, відповідач зазначає, що оскільки зобов`язання останнього носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки позивачу товару, тобто відповідач не несе перед позивачем будь-яких грошових зобов`язань за договором, то стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару є безпідставним.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9577/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудгранд» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 до надходження матеріалів справи №910/9577/24 з Господарського суду міста Києва.

14.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9577/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудгранд» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/9577/24 залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фудгранд» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали.

28.11.2024 через підсистему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 19.11.2024 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме: подано докази сплати судового збору (платіжна інструкція №46 від 28.11.2024).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудгранд» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/9577/24; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 26.02.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудгранд» (виконавець) укладено договір №19/ВОЗ-2024, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно додатку №1 до договору сторонами підписано специфікацію на поставку молока незбиране згущене з цукром 20 000 кг вартістю 1 558 800, 00 грн (в тому числі ПДВ).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в додатку №1 до цього договору. Код ДК 021:2015:15510000-6 - Молоко та вершки.

Додатком №2 до договору закріплено технічний опис товару.

Умовами договору сторони передбачили таке.

Якість товару, що поставляється постачальником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ДСТУ 4274:2019 або ТУ виробника та технічному опису (пункт 2.1.)

Під час поставки кожної партії товару, замовник протягом 2 робочих днів, проводить обов`язкову перевірку окремих показників якості та безпечності товару, що постачається постачальником (пункт 3.2.).

Контрольні заходи, включають в себе перевірку безпечності, а саме радіологічних показників та окремих показників якості - органолептичних та окремих фізико-хімічних показників, відповідність маркування (етикетування, пакування, тощо) товару, що постачається відповідно до умов договору, відповідність транспортних засобів, що використовуються для транспортування товару за цим договором, вимогам статті 44 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 №771/97-ВР (пункту 3.3.).

Ціна договору складає 1 558 800, 00 грн, у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 20% (пункт 4.1.)

Дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, яка вручається під особистий підпис постачальника (представнику). У разі надсилання заявки засобами поштового зв`язку вона вважається врученою постачальнику з дня отримання заявником фінансового чеку про сплату поштового повідомлення (пункт 6.1.).

Передача товару здійснюється в пункті відвантаження замовника за адресою: м. Київ, та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України, визначених заявкою замовника (пункт 6.2.).

Право власності на товар переходить від постачальника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт чого посвідчується підписами уповноважених осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару замовником вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника (товароодержувача) на видатковій накладній (пункт 6.7.).

За порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника. Постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару (пункт 8.3.).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань (пункт 12.1.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 01.04.2024 засобами поштового зв`язку надіслано відповідачу заявку від 20.09.2024 №78/9-1197 на постачання молока незбираного згущеного з цукром на склад замовника: в кількості 20 000 кг у строк до 10.04.2024.

Згідно наданих до матеріалів справи видаткових накладних відповідачем здійснено поставку товару, а саме молока незбираного згущеного з цукром в кількості 20 000 кг згідно видаткових накладних: №ФГ-0060057/3035 від 09.04.2024, №ФГ-0060060/3014 від 09.04.2024, №ФГ-0060058/3024 від 09.04.2024 та №ФГ-0060044/3078 від 09.04.2024.

Так, на виконання положень підпункту 3.3.1. договору уповноваженою комісією позивача у присутності представника відповідача (яка діяла на підставі довіреності №б/н від 31.01.2024) проведено відбір зразків проб з поставленого відповідачем товару, про що складено акт відбору зразків (проб) для проведення дослідження №35 від 10.04.2024. Відібрані зразки направлено до лабораторії, яка уповноважена проводити лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» для перевірки на відповідність товару вимогам ДСТУ 4274:2019 «Консерви молочні «Молоко незбиране згущене з цукром. Технічні умови».

За результати проведених лабораторних досліджень поставленого товару 22.04.2024 до позивача за вхідним реєстраційним індексом №1595 надійшов протокол випробувань харчової продукції ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» №2195/24-х від 18.04.2024 за висновками якого досліджено зразки товару за органолептичними та фізико - хімічними показниками не відповідає вимогам ДСТУ 4274:2019 «Консерви молочні «Молоко незбиране згущене з цукром. Технічні умови», а саме:

1. Товар має дуже солодкий, без вираженого смаку пастеризованого молока смак і запах.

2. Масова частка вологи в зразку товару, що має бути не більше 26,5 % у досліджених зразках становить 30,9 %.

3. Масова частка сухих речових молока становить лише 15,8 % (при вимогах не менше 28,5 %).

4. Масова частка білка - 3,4 % (тоді як згідно вимог НД та маркування вона має бути 7,2 %).

Відтак, згідно з протоколом випробувань харчової продукції ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» №2195/24-х від 18.04.2024 товар не відповідає умовам пункту 2.1 розділу 2 договору «Якість товару».

Листом від 22.04.2024 №22/04 відповідач звернувся до позивача у порядку підпункту 3.3.2. розділу 3 договору з проханням здійснити повторне відбирання проб з тієї самої партії товару у подвійній кількості, яка перебуває у позивача на відповідальному зберіганні.

24.04.2024 уповноваженою комісією позивача у присутності представника відповідача (яка діяла на підставі довіреності №б/н від 31.01.2024) було проведено відбір зразків проб з поставленого відповідачем товару, про що складено акт відбору зразків (проб) для проведення дослідження №46 від 24.04.2024. Відібрані зразки було направлено до лабораторії, яка уповноважена проводити лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» для перевірки на відповідність товару вимогам ДСТУ 4274:2019 «Консерви молочні «Молоко незбиране згущене з цукром. Технічні умови»).

За результати проведених повторних лабораторних досліджень поставленого товару 02.05.2024 до позивача за вхідним реєстраційним індексом №1817 надійшов протокол випробувань харчової продукції ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» №2600/24-х від 02.05.2024, за висновками якого досліджено зразки товару за фізико - хімічними показниками не відповідають вимогам ДСТУ 4274:2019 «Консерви молочні «Молоко незбиране згущене з цукром. Технічні умови», а саме:

1. Масова частка вологи в зразку товару, що має бути не більше 26,5 % у досліджених зразках становить 29,2 %.

2. Масова частка сухих речових молока становить лише 26,3 % (при вимогах не менше 28,5 %).

3. Масова частка білка - 2,8 % (тоді як згідно вимог НД та маркування вона має бути 7,2 %).

4. Масова частка жиру - 5,9 % (тоді як згідно вимог НД вона має бути не менше 8,5 %).

За результатами проведених досліджень зразків товару та їх повторних досліджень, уповноваженою комісією позивача був складений акт приймального контролю №48 від 02.05.2024, в якому було зазначено, що комісією було прийнято рішення не приймати неякісний товару у кількості 20 000 кг та повернути його відповідачу.

Відповідач листом від 17.06.2024 №17/6-1 повідомив позивача про неможливість поставки якісного товару з проханням розірвати договір.

04.07.2024 позивачем засобами поштового зв`язку на адресу відповідача направлено повідомлення від 03.07.2024 №78/11-2757 про односторонню відмову від договору з 08.07.2024.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф за не поставку товару за договором згідно наданого розрахунку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно з пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов`язки.

Статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Згідно пункту 3.13 договору остаточно правильними результатами являються результати, які отримав замовник при відборі зразків (проб) товару, який був поставлений на його адресу навіть у випадку його неспівпадіння з лабораторними дослідженнями постачальника.

При цьому, в своїй апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що у протоколі випробувань харчової продукції №2600/24-х від 02.05.2024, складеного Науково-дослідним центром випробування продукції ДП «Укрметртестстандарт», відсутній висновок щодо відповідності/невідповідності поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудгранд» молока згущеного з цукром вимогам ДСТУ 4274 Консерви молочні.

Разом з цим, згідно наданого відповідачем листа від 17.06.2024 №17/6-1 останнім визнано факт постачання товару неналежної якості, оскільки відповідач повідомив позивача про неможливість поставки товару, який відповідає вимогам ДСТУ 4274:2019 та фактично погодився із обґрунтованістю висновків досліджень та обґрунтованістю відмови Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від прийняття такого товару з підстав його неякісності.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено поставку відповідачем 09.04.2024 товару, якість якого не відповідає умовам договору.

Так, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частини 2 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно пункту 8.3. договору сторонами погоджено, що за порушення строків поставки товару відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.

Таким чином, зважаючи на встановлені фактичні обставини, положення законодавства, умови укладеного між сторонами у справі договору, перевіривши розрахунок спірної суми пені та штрафу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені та штрафу згідно з пунктом 8.3. спірного договору у заявленій до стягнення сумі.

З огляду на встановлені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 138 733, 20 грн та штрафу у розмірі 109 116, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.

Щодо вимоги відповідача про зменшення суми штрафу, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. (Аналогічний висновок міститься у пункті 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі №910/10675/21).

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19).

Разом з цим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статті 86 Господарського кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем порушено умови договору поставки №19/ВОЗ-2024 від 26.02.2024, а саме не поставлено товар належної якості відповідно до умов договору, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом на нарахування штрафних санкцій відповідно до пункту 8.3. договору за таке порушення.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, оскільки вказані відповідачем обставини не є винятковими, в тому числі з огляду на необхідність дотримання судом інтересів позивача, який належить до державного сектора економіки.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/9577/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудгранд».

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудгранд» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/9577/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/9577/24 залишити без змін.

Матеріали справи №910/9577/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська