Постанова

від 07.01.2025 по справі 902/1135/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року Справа № 902/1135/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Філіпова Т.Л.

суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

за участю представників сторін:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" - адв. Бабчук О.В.

відповідача Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 р.

постановлене у м. Вінниця, повний текст складено 26.09.2024 р.

у справі № 902/1135/23 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"

до відповідача Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит"

про стягнення 2038243,99 грн. інфляційних втрат, відсотків річних, пені та штрафу

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 16.09.2024 р. Господарський суд Вінницької області частково задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" у справі № 902/1135/23. Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" 50004,83 грн. інфляційних втрат, 13796,98 грн. 3% річних та 68984,93 грн. пені. Суд відмовив у стягненні 160964,83 грн. пені та 1744492,42 грн. штрафу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Вважає оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду доказів понесених збитків (шкоди) та не довів вини заподіювача шкоди і причинного зв`язку між діями заподіювача та настанням збитків.

Зазначає, що в порушення обов`язку за умовами п. 5.5.1 договору АНВП «Візит» було допущено відхилення підтверджених обсягів природного газу відносно планових обсягів в липні-грудні 2022 року. Тому у зв`язку із тим, що відповідачем було замовлено підтверджений обсяг газу в розмірі, що перевищив фактичний спожитий обсяг природного газу в липні-грудні 2022 року, позивачем було нараховано суму штрафу в розмірі 1744492,42 грн. Вважає, що відмовивши у стягненні штрафу, суд першої інстанції перейшов до переоцінки умов укладеного договору № 41АР200-91552-22 від 23.06.2022 р., оскарження умов укладення якого не є предметом розгляду справи № 902/1135/23.

Звертає увагу, що ТОВ «Твій Газзбут» та АНВП «Візит» погодили всі істотні умови та уклали договір № 41АР200-91552-22 від 23.06.2022 р., прийнявши таким чином всі права та обов`язки за цим договором.

Вважає, що Господарським судом Вінницької області не було досліджено всіх обставин справи, оскільки рішення не містить жодної оцінки неналежного виконання відповідачем умов договору, а саме пункту 5.5.1 в частині дотримання дисципліни споживання газу, за що умовами п. 6.2.3 договору пеедбачено застосування штрафу.

Просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 р. у справі № 902/1135/23 в частині відмови в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» про стягнення з Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" 160964,83 грн пені і 1744492,42 грн штрафу та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити в цій частині позовні вимоги.

08.11.2024 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" подав клопотання про зупинення даної справи до вирішення Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 904/1553/23, правовідносини у якій є аналогічними правовідносинам у даній справі.

22.11.2024 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" подав додаткові пояснення у справі у яких звертає увагу на правові висновки, які викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2024 р. у справі № 904/1553/23.

Зазначає, що у справі № 904/1553/23 та у даній справі № 902/1135/23 позивачами виступає ТОВ «Твій Газзбут», а предметом розгляду в обох справах є умови пунктів 6.2.2, 6.2.3 договорів, які є ідентичними за змістом і якими передбачено відповідальність за відхилення від підтверджених обсягів природного газу відносно планових обсягів у вигляді штрафу.

Відповідач Агропромислове науково-виробниче підприємство "Візит" відзиву на апеляційну скаргу не подав і не забезпечив явку представників у судові засідання, тоді як був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджено довідками про доставку електронного листа /а.с. 190, 193, 206 у т.2/.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит", за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 06.01.2025 р. пояснила, що необхідності в розгляді клопотання позивача про зупинення розгляду справи немає, оскільки розгляд справи № 904/1553/23, до вирішення якої позивач просив зупинити розгляд даної справи, вже завершено.

Колегія суддів встановила, що постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2024 р. у справі № 904/1553/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 р. у справі № 904/1553/23 в частині задоволення вимоги про стягнення штрафу залишено без змін. Враховуючи завершення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 904/1553/23 та заяву представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів залишає без розгляду клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Представник позивача в судових засіданнях 06.01.2025 р. та 07.01.2025 р. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задоволити.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

23.06.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" як постачальник та Агропромислове науково-виробниче підприємство "Візит" як споживач уклали договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-91552-22 /а.с. 7-9 у т.1/.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, які визначені договором.

Згідно із п. 1.2, 1.3 договору річний плановий обсяг постачання газу - до 1120000 куб.м; планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.5.1 - 2.5.3 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку :

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ (АТ «Хмельницькгаз») та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ;

- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність";

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Згідно з п. 3.2.-3.3. договору ціна одного кубічного метру природного газу становить 25,75000000 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, крім випадку, визначеного п. 3.3.1. цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

Згідно з п. 4.2 договору оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку:

- оплата в розмірі 15 % здійснюється споживачем до 28 числа місця, що передує місяцю поставки;

- оплата в розмірі 25 % здійснюється споживачем не пізніше 01 числа місця поставки газу;

- оплата в розмірі 30 % здійснюється споживачем не пізніше 10 числа місця поставки газу;

- оплата в розмірі 30 % здійснюється споживачем не пізніше 20 числа місця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно з п. 5.5.1. договору споживач зобов`язаний дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом 2 договору, а також правилами постачання природного газу.

Відповідно до п. 6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Умовами п. 6.2.3 договору погоджено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Відповідно до п. 9.1 договору сторони домовилися, що укладання даного договору та обмін документами, пов`язаними з виконанням його умов, може здійснюватися також в електронній формі з використанням систем електронного документообігу в тому числі, але не обмежуючи наступними системами:

- для підписання та обміну договірними документами - сервіс електронного документообігу "Вчасно";

- для підписання та обміну первинними документами та іншими документами - система "M.E.Doc".

Згідно з п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ «Твій Газзбут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до додатку 1 до договору сторони погодили планові обсяги постачання газу у 2022 році помісячно /а.с. 9 зв. у т.1/ :

- липень 5000 куб. м.;

- серпень 5000 куб. м.;

- вересень 10000 куб. м.;

- жовтень 200000 куб. м.;

- листопад 700000 куб. м.;

- грудень 200000 куб. м.

В подальшому сторони уклали додаткові угоди в частині зміни обсягів постачання та ціни природного газу.

Зокрема було укладено :

- додаткову угоду № ДУ-1/41АР200-91552-22 від 29.07.2022 р., якою було збільшено плановий обсяг споживання у серпні 2022 року до 15000 куб. м. та узгоджено ціну на газ за договором, починаючи з 01.08.2022 р. по 31.12.2022 р. на рівні 38,06389120 грн. за один куб. м. природного газу /а.с. 10 у т.1/;

- додаткову угоду № ДУ-2/41АР200-91552-22 від 29.08.2022 р., якою було збільшено плановий обсяг споживання у вересні до 20000 куб. м. та узгоджено ціну на газ за договором, починаючи з 01.09.2022 р. по 31.12.2022 р. на рівні 51,06389120 грн. за один куб. м. природного газу /а.с. 11 у т.1/;

- додаткову угоду № ДУ-3/41АР200-91552-22 від 23.09.2022 р. якою було збільшено плановий обсяг споживання у жовтні до 200000 куб. м. та узгоджено ціну на газ за договором, починаючи з 01.10.2022 р. по 31.12.2022 р. на рівні 47,86389120 грн. за один куб. м. природного газу /а.с. 12 у т.1/.

Договір з додатком та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими сторонами та завірені печатками юридичних осіб.

На виконання умов договору позивачем в період з липня по грудень 2022 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 3998074,69 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу :

- № ТГЗ82049365 від 31.07.2022 р. на суму 3971,21 грн (обсяг постачання 127,84 куб.м) /а.с. 13 у т.1/;

- № ТГЗ82060708 від 31.08.2022 р. на суму 500627,17 грн (обсяг постачання 13507,17 куб.м) /а.с. 14 у т.1/;

- № ТГЗ82069101 від 30.09.2022 р. на суму 45391,93 грн (обсяг постачання 906,68 куб.м) /а.с. 15 у т.1/;

- № ТГЗ82091224 від 30.10.2022 р. на суму 354689,83 грн (обсяг постачання 7568,61 куб.м) /а.с. 16 у т.1/;

- № ТГЗ82119532 від 30.11.2022 р. на суму 3070008,06 грн (обсяг постачання 65509,03 куб.м) /а.с. 17 у т.1/;

- № ТГЗ82134125 від 31.12.2022 р. на суму 23386,49 грн (обсяг постачання 499,03 куб.м) /а.с. 18 у т.1/.

Визначений в актах обсяг споживання відповідачем природного газу за період з липня по грудень 2022 року підтверджується листом АТ "Хмельницькгаз" № 290-Са-843-0123 від 24.01.2023 р. /а.с. 22 у т.1/, тобто сторонами не заперечуються наведені дані.

Відповідач порушував встановлені договором строки оплати за природній газ, починаючи з листопада 2022 року, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ «Твій Газзбут» /а.с. 20 21 у т.1/ та не заперечується відповідачем.

Позивач у позові просить про стягнення з Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" 13796,98 грн. 3% річних, 50004,83 грн. інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за період прострочення з 11.11.2022 р. по 02.02.2023 р. та 229949,76 грн. пені нарахованої на підставі п. 6.2.1 договору за період прострочення з 11.11.2022 р. по 02.02.2023 р., що є наслідком порушення відповідачем строків оплати за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-91552-22. Також позивач заявив до стягнення 1744492,42 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 6.2.3 договору за кожен місяць окремо у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідач, заперечивши проти позову, зазначав у відзиві на позовну заяву, що штраф за недовикористаний обсяг природного газу за своєю правовою природою є збитками, а отже стягненню не підлягає, оскільки правовий алгоритм доведення обґрунтованості стягнення збитків відмінний від штрафу. Тому, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 1744492,42 штрафу.

Суд першої інстанції повністю задоволив позов в частині стягнення з відповідача 13796,98 грн. 3% річних та 50004,83 грн. інфляційних втрат та зменшив належну до стягнення суму пені на 70 % до 68984,93 грн., враховуючи те, що заборгованість погашена в повному обсязі, майнові інтереси позивача захищено нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних, термін прострочення був нетривалим при оборотах за відповідний період на рівні 4 млн. грн. Одночасно суд першої інстанції відмовив у стягненні 1744492,42 грн. штрафу, оскільки виснував, що відповідальність, визначена сторонами договору у пункті 6.2.3, за своєю правовою природою відноситься до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу та які нараховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами, тоді як позивач не надав доказів понесених ним збитків (шкоди) та не довів вини заподіювача шкоди та причинного зв`язку між діями заподіювача та настанням збитків.

Рішення в частині задоволення вимог про стягнення 13796,98 грн. 3% річних та 50004,83 грн. інфляційних втрат сторонами не оспорюється.

Керуючись нормами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, - в частині відмови у стягненні 160964,83 грн. пені та 1744492,42 штрафу.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення пені, натомість рішення в частині відмови у стягненні 1744492,42 штрафу ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Так, на умовах договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-91552-22 від 23.06.2022 р. між сторонами відбулись правовідносини з постачання енергетичного ресурсу через приєднану мережу, які врегульовані нормами Цивільного і Господарського кодексів України про поставки та Закону України «Про ринок природного газу».

Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно з нормами ч. 1, 2, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майново-господарські зобов`язання мають цивільно-правову природу і відповідно до норм ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин. регулюються нормами Цивільного кодексу України із урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Відповідно до норм п.3 ч.1 ст.3, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не є рівнозначною забороні включення такої умови в договір. Сторони не позбавлені права встановити в договорі на випадок порушення його умов такий платіж, який вони вважатимуть за необхідне (відшкодування збитків, штраф тощо), якщо це не заборонено законом. Отже, необхідним є встановлення змісту умови договору та справжнього волевиявлення сторін. Якщо у договорі сторони заздалегідь узгодили вид та розмір санкції (її конкретний грошовий вираз), зокрема шляхом встановлення порядку розрахунку, така у мова є обов`язковою для виконання.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 1 ст. 546 ЦК України встановлює, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до частин 1, 2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У ч.1 ст.230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Завданням штрафних санкцій як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що в разі узгодження сторонами санкції у вигляді штрафу та закріплення її в договорі суд не має вдаватися до її перекваліфікації на збитки за відсутності ознак зловживання свободою договору чи прямої законодавчої заборони.

Перекваліфікація судом платежу на випадок невиконання, який сторони дійсно чітко та недвозначно позначили в договорі як штраф, на збитки, заздалегідь визначені збитки (і навпаки) не може вважатися припустимим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2024 р. у справі № 904/1553/23 та такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача і посилання суду першої інстанції у рішенні на норми пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496 та якими передбачено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"), постачальнику здійснюється якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Колегія суддів бере до уваги, що згідно з п. 6.2.3 договору сторонами погоджено обов`язок споживача сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. Сторони таким чином визначили відповідальність споживача за порушення замовленого споживачем обсягу, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.

Колегія суддів звертає увагу, що норми Правил самі по собі не змінюють правову природу умови п.6.2.3 договору, відповідно, немає підстав для іншого тлумачення чи перекваліфікації санкції.

Отже, суд першої інстанції невірно виснував про те, що визначена сторонами договору у пункті 6.2.3 відповідальність за своєю правовою природою є збитками, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу та які нараховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами, тоді як позивач не надав доказів понесених ним збитків (шкоди) та не довів вини заподіювача шкоди та причинного зв`язку між діями заподіювача та настанням збитків.

Натомість колегія суддів зазначає, що на умовах п.6.2.3 договору сторонами погоджено саме застосування штрафу (згідно з буквальним тлумаченням).

Підстави застосування штрафу підтверджені наданими суду доказами. Так, відповідач/споживач у липні 2022 року відповідно до акту приймання передачі № ТГЗ82060708 від 31.08.2022 р. прийняв від позивача/постачальника 127,84 куб.м газу, тоді як плановий обсяг був погоджений сторонами в розмірі 5000 куб. м.; у серпні 2022 року згідно акту приймання передачі № ТГЗ82060708 від 31.08.2022 р. відповідач прийняв від позивача 13507,17 куб.м газу, тоді як плановий обсяг був погоджений сторонами в розмірі 15000 куб. м.; у вересні 2022 року згідно акту приймання передачі № ТГЗ82069101 від 30.09.2022 р. відповідач прийняв від позивача 906,68 куб.м газу, тоді як плановий обсяг був погоджений сторонами в розмірі 20000 куб. м.; у жовтні 2022 року згідно акту приймання передачі № ТГЗ82091224 від 30.10.2022 р. відповідач прийняв від позивача 7568,61 куб.м газу, тоді як плановий обсяг був погоджений сторонами в розмірі 200000 куб. м.; у листопаді 2022 року згідно акту приймання передачі № ТГЗ82119532 від 30.11.2022 р. відповідач прийняв від позивача 65509,03 куб.м газу, тоді як плановий обсяг був погоджений сторонами в розмірі 700000 куб. м.; у грудні 2022 року згідно акту приймання передачі № ТГЗ82134125 від 31.12.2022 р. відповідач прийняв від позивача 499,03 куб.м газу, тоді як плановий обсяг був погоджений сторонами в розмірі 200000 куб. м.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок штрафу /а.с. 4 у т.1/ як подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла в період, за який обраховано штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за календарний місяць (звітний період), колегія суддів встановила, що належною до стягнення є сума 2095783,08 грн. Тобто сума штрафу за розрахунком суду апеляційної інстанції є більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, оскільки позивач невірно розрахував суму штрафу нараховану за жовтень 2022 року. Натомість позовні вимоги розглядаються і визнані обґрунтованими у межах заявлених позовних вимог.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів висновує, що позовні вимоги в частині стягнення 1744492,42 грн. штрафу є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, тоді як суд першої інстанції відмовивши у задоволені такої позовної вимоги допустився неправильного застосування норм матеріального права.

Щодо доводів скаржника в частині відмови у стягненні 160964,83 грн. пені колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 233 ГК України ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому суд з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру на підставі частини 3 статті 551 ЦК, частини 1 статті 233 ГК, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом. Зокрема такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.09.2024 р. у справі № 902/89/24, від 28.08.2024 р. у справі № 910/17630/23, від 30.07.2024 р. у справі № 910/8683/23, від 14.05.2024 р. у справі № 916/2779/23, від 02.04.2024 р. у справі № 910/9226/23, від 27.02.2024 р. у справі № 916/2239/22 і такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Верховний Суд неодноразово вказував, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру для забезпечення дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання. При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені чи штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі № 902/538/18, інших. Судова практика щодо застосування норм ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України є усталеною і відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст.236 ГПК України колегія суддів враховує правові позиції Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення суми пені і вважає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені відповідно до наведених норм, суд першої інстанції об`єктивно оцінив конкретні обставини справи.

Так, суд першої інстанції правомірно відповідно до норм ст..233 ГК України врахував, що заборгованість відшкодована відповідачем у повному обсязі, а терміни прострочення були нетривалими при оборотах за відповідний період на рівні 4 млн. грн. Таким чином, спростовані доводи позивача/скаржника про відсутність обгрунтування в рішенні суду першої інстанції щодо підстав зменшення пені.

Натомість, колегія суддів звертає увагу, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення належної до стягнення суми пені, жодним чином не доводить про власний складний фінансовий стан чи про понесені збитки, спричиненні несвоєчасною оплатою відповідачем вартості природного газу, що могло б бути взято до уваги і оцінки судом.

Колегія суддів зауважує, що штрафні санкції не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та не має стати джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора. При цьому колегією суддів враховується, що у даній справі також заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, і судом першої інстанції задоволені такі вимоги, таким чином задоволені вимоги щодо відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Господарський суд Вінницької області зменшив розмір належної до сплати пені, і рішення в цій частині є обґрунтованим і мотивованим, ухваленим відповідно до вимог ст. 236 ГПК України. Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для реалізації права на зменшення розміру пені та вважає дотриманим баланс інтересів обох сторін.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 р. у справі № 902/1135/23 в частині відмови у стягненні 1744492,42 грн. штрафу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України із ухваленням нового рішення в такій частині про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 1744492,42 грн. штрафу.

При цьому, колегією суддів встановлено, що 07.10.2024 р. Господарський суд Вінницької області ухвалив додаткове рішення у даній справі, згідно з яким підлягає стягненню з відповідача Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" 4406,26 грн. витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивач/скаржник в апеляційній скарзі не зазначає про оскарження додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 07.10.2024 р.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 р. у справі № 904/8884/21 і такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Оскільки суд апеляційної інстанції виснував про часткове скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 р. у цій справі, то додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 07.10.2024 р. слід змінити та розподілити судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам судом апеляційної інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" задоволити частково, рішення Господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 р. у справі № 902/1135/23 скасувати в частині відмови у стягненні 1744492,42 грн. штрафу.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задоволити таку позовну вимогу.

Пункти 1 - 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції :

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" (вул. І.Богуна, 19, с. Томашпіль, Хмільницький район, Вінницька область, 22067, код - 02129063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, код - 43965848) 50004,83 грн. інфляційних втрат, 13796,98 грн. 3% річних, 68984,93 грн. пені та 1744492,42 грн. штрафу.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 160964,83 грн. пені."

Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 07.10.2024 р. у справі № 902/1135/23 змінити виклавши рішення про розподіл судових витрат в такій редакції :

"Стягнути з Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" (вул. І.Богуна, 19, с. Томашпіль, Хмільницький район, Вінницька область, 22067, код - 02129063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, код - 43965848) 30573,66 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви."

Стягнути з Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" (вул. І.Богуна, 19, с. Томашпіль, Хмільницький район, Вінницька область, 22067, код - 02129063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, код - 43965848) 31400,86 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання даної постанови

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 902/1135/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 31.01.2025 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.