Постанова

від 13.01.2025 по справі 903/662/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Справа № 903/662/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мельник О.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача 1 - Кондратюк К.І.

від відповідача 2 - Шилан О.С.

від відповідача 3 - не з`явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - не з`явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 3 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нововолинської міської ради Волинської області на рішення Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/662/24 (повний текст складено 08 листопада 2024 року, суддя Бідюк С.В.)

за позовом Нововолинської міської ради Волинської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання"

до відповідача 1: Державного реєстратора Відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, м. Дубно, Рівненська область,

відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області

відповідача 3: Акціонерного товариства "Оснастка"

третя особа на стороні відповідача 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор Рівненської сільської ради Волинської області Синіцька Надія Павлівна

про скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, припинення права користування такою земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2024 року Нововолинська міська рада Волинської області звернулася до Господарського суду Волинської області із позовною заявою до Державного реєстратора Відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (відповідач 2), Акціонерного товариства "Оснастка" про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 та скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 7,6806 га (кадастровий номер 0710700000:01:006:0054) за АТ "Оснастка", номер запису 51253052, зареєстровану 02 серпня 2023 року державним реєстратором Рівненської сільської ради Волинської області Синіцькою Надією Павлівною, припинивши право користування на таку земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/662/24 відмовлено у задоволенні позову Нововолинської міської ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" до Державного реєстратора Відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, Акціонерного товариства "Оснастка", третя особа на стороні відповідача 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор Рівненської сільської ради Волинської області Синіцька Надія Павлівна, про скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, припинення права користування такою земельною ділянкою.

Вказане рішення мотивоване тим, що технічна документація щодо земельної ділянки площею 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 складена відповідно до вимог законодавства, виконана сертифікованим інженером-землевпорядником та містить всі необхідні відомості, визначені статтею 55 Закону України "Про землеустрій". Належні докази на підтвердження існування об`єктів нерухомості та/або їх частини, що належать третім особам, саме в межах земельної ділянки площею 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 за адресою: м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, в матеріалах справи відсутні.

Місцевий суд відмовив у позові до Головного управлінням Держгеокадастру у Рівненській області, яке у цій справі, є неналежним відповідачем. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав у результаті державної реєстрації земельної ділянки площею 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 у Державному земельному кадастрі, а також державною реєстрацією права постійного користування за АТ "Оснастка" на земельну ділянку 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 (номер запису в державному реєстрі речових прав 51253052 від 02 серпня 2023 року).

Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, Нововолинська міська рада Волинської області звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду через "Електронний суд" з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/662/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суттєве зменшення розміру земельної ділянки, зміна її конфігурації та вилучення частин земельної ділянки на користь інших юридичних та фізичних осіб, із урахуванням статті 35 Закону України "Про землеустрій" свідчить про те, що технічна документація із землеустрою по відновленню (встановленню) меж земельної ділянки від 16 червня 2023 року, розроблена ФОП Лавровим Володимиром Васильовичем не надає об`єктивної можливості встановити місця розташування об`єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, тому не може бути підставою для формування та державної реєстрації земельної ділянки площею 7,6806 га в Державному земельному кадастрі.

Скаржник стверджує, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на дату розроблення технічної документації АТ "Оснастка" належало на праві власності будівля ГРП, реєстраційний номер 2683546007020, дата реєстрації права власності 18 січня 2023 року, що розташоване за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25 (інформаційна довідка наявна у матеріалах справи). Свідченням того, що відповідний об`єкт нерухомого майна розташовується на земельній ділянці площею 7,6806 га є відомості про адресу місця розташування земельної ділянки, відображеної у витязі з Державного земельного кадастру та відомості про об`єкт нерухомого майна: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25. Додатково, відповідно до договору купівлі-продажу виробничого приміщення від 10 червня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області Пасюк Л.О за № 1243, АТ "Оснастка" було відчужено на користь ТзОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" виробниче приміщення №3, площею 20 147,9 кв.м. Відповідне приміщення розташовується на земельній ділянці площею 7,6806 га, підтвердженням чого є відомості про адресу місцезнаходження приміщення, яка співпадає з адресою розташування земельної ділянки, а також відомості, відображені у пункті 1 договору купівлі продажу від 10 червня 2022 року. Разом із цим, технічною документацією не забезпечено урахування усіх необхідних даних, зокрема інформації про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них. Таким чином, на переконання позивача, судом першої інстанції неналежним чином досліджено докази, пов`язані із розглядом питання щодо правомірності розроблення технічної документації та неправильно застосовано норми Закону України "Про землеустрій", Порядок проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №476.

Апелянт наполягає, що спір, який ініційований Нововолинською міською радою Волинської області, фактично виник, серед іншого, між позивачем і державним кадастровим реєстратором Відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, як із суб`єктом, до повноважень якого належать, здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації. Разом з тим, державний кадастровий реєстратор, який вчинив спірну реєстраційну дію, перебуває у відносинах публічної служби із Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області в складі Відділу №4 Управління надання адміністративних послуг. Відтак, виходячи із предмета позовної заяви, наведених обставин по справі і правового регулювання спірних правовідносин позивач вважає, що одним із відповідачів по справі повинно бути Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Скаржник звертає увагу суду, що обґрунтування належними обставинами та доказами позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 7,6806 га в Державному земельному кадастрі свідчить про необхідність скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 7,6806 га (кадастровий номер 0710700000:01:006:0054) за АТ "Оснастка", номер запису 51253052, зареєстровану 02 серпня 2023 року державним реєстратором Рівненської сільської ради Волинської області Синіцькою Надією Павлівною, припинивши право користування на таку земельну ділянку.

Листом №903/662/24/7738/24 від 27 листопада 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.

03 грудня 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі №903/662/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Нововолинської міської ради Волинської області на рішення Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/662/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на 13 січня 2025 року об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

13 грудня 2024 року від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Відповідач 2 стверджує, що підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки були відсутні, Державним кадастровим реєстратором Відділу №4 Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на підставі норм чинного законодавства України, проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054.

Крім цього, звертає увагу суду на те що, державна реєстрація земельної ділянки та скасування державної реєстрації є виключною компетенцією Державного кадастрового реєстратора. Частиною 7 Закону забороняється втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок. Саме до повноважень державного кадастрового реєстратора, а не Головного управління, належить зокрема прийняття рішень щодо здійснення реєстрації земельної ділянки, внесення відомостей (змін до них) про земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки. Відтак, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки державний кадастровий реєстратор є самостійним суб`єктом посадовою особою, яка здійснює формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, а тому може бути відповідачем у справі.

Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області зауважує, що відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23 грудня 2021 року №603 Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Пунктом 3 вказаного Положення визначено, що завданням Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області є реалізація повноважень Держгеокадастру у Рівненській області на території Рівненської області. Отже з огляду на те, що земельна ділянка відповідно до витягу з Державного земельного кадастру кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 площею 7,6806 га розташована по вул. Луцька, 25, м. Нововолинськ, Волинської області Головне управління або Державний кадастровий реєстратор позбавлені можливості здійснювати свої повноваження щодо земель, які знаходиться за межами Рівненської області.

16 грудня 2024 року від Акціонерного товариства "Оснастка" надійшов відзив на апеляційну скаргу. Заявник вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необгрунтованими, а рішення суду прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства та вірно застосовано судом норми процесуального права.

В обгрунтування своїх заперечень, відповідач 3 зазначає, що право користування земельною ділянкою не може припинятись для особи, яка правомірно продовжує володіти нерухомим майном, що розташоване на цій земельній ділянці, і до іншої особи перейшло право власності лише на частину нерухомого майна, проте інша частина продовжує перебувати у власності цієї особи, адже виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 79-1, частин 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою розповсюджується на її відповідну частину. З огляду на те, що у власності позивача продовжує перебувати частина будівель, тому аргументи позивача, що набуття іншою особою права власності на частину будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці є правовою підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою для попереднього землекористувача, ґрунтується на помилковому тлумаченні пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.

25 грудня 2024 року від Державного реєстратора Рівненської сільської ради Волинської області Синіцької Надії Павлівни надійшли пояснення в порядку статті 168 ГПК України, у яких остання зазначає, що суд першої інстанції вірно вказав на те, що Державний акт на право постійного користування землею серії ВЛ №35 від 17 квітня 1997 року, виданий на підставі рішення Нововолинської міської ради №23/7 від 18 березня 1997 року, є належним документом в розумінні пункту 8 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державним реєстратором було перевірено правовстановлюючі документи, що підтверджують набуття права постійного користування земельною ділянкою. Підстав для винесення рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у державного реєстратора не було, а тому державна реєстрації права постійного користування земельною ділянкою проведена із дотриманням норм чинного законодавства. Відтак, на переконання заявника, судом першої інстанції правильно надано правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів та повністю враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Заявляючи вимогу про скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054, позивач жодним чином не вказує, які порушення були допущені державним реєстратором під час здійснення реєстраційних дій, які саме права та інтереси позивача були порушені, та не підтверджує вказане доказами, що вірно було враховано судом першої інстанції.

09 січня 2025 року від Державного реєстратора Відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Катерини Кондратюк надійшов відзив на апеляційну скаргу. Державний реєстратор просить суд залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/662/24, а апеляційну скаргу Нововолинської міської ради Волинської області без задоволення. При цьому, зазначає, що заявляючи вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054, позивач не зазначає ні у позовній заяві, ні у апеляційній скарзі, які порушення були допущені державним кадастровим реєстратор Відділу № 4 Управління надання адміністративниг послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області під час здійснення реєстраційних дій, які права чи інтереси позивача були порушені.

13 січня 2025 року від Нововолинської міської ради Волинської області надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі представника позивача.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача 1 та відповідача 2 повністю підтримали вимоги і доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу.

Представники відповідача 3 та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача 1 та відповідача 2, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Нововолинської міської Ради народних депутатів від 18 березня 1997 року №23/7 Орендному підприємству виробничого об`єднання "Оснастка" було надано у постійне користування 30,83 гектарів землі для виробничих цілей та сільськогосподарського використання в межах згідно з планом землекористування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ВЛ35 від 17 квітня 1997 року.

Згідно плану зовнішніх меж землекористування земельна ділянка площею 30,83 га складалась із земельних ділянок площами: 1,66 га, 1,05 га, 28 га та 0,12 га /т.1, а.с. 14-16/.

05 вересня 1996 року Орендне підприємство виробничого об`єднання "Оснастка" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Оснастка".

На підставі наказу №36 від 06 лютого 2018 року Відкрите акціонерне товариство "Оснастка" перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Оснастка".

09 квітня 2020 року Публічне акціонерне товариство "Оснастка" перейменовано в Акціонерне товариство "Оснастка".

У ВАТ "Оснастка" вилучено частину земельних ділянок, які входили до загальної площі земельної ділянки, визначеної державним актом від 17 квітня 1997 року, на підставі наступних рішень Нововолинської міської ради Волинської області:

1) від 24 грудня 2004 року №18/2 - вилучено земельну ділянку площею 1,66 га по вул. Луцькій /т.1, а.с. 21/;

2) від 20 липня 2005 року №22/10 - вилучено земельну ділянку площею 1,3104 по вул. Луцькій, 25 /т.1, а.с. 23/;

3) від 27 жовтня 2005 року №24/6 - вилучено земельні ділянки площею 0,0474 га та 0,0491 га по вул. Луцькій /т.1, а.с. 33-34/;

4) від 22 серпня 2006 року №6/8 - вилучено земельну ділянку площею 2,4096 га по вул. Луцькій, 25 /т.1, а.с. 24/;

5) від 20 червня 2007 року №12/7 - вилучено земельну ділянку площею 0,5553 по вул. Луцькій, 25 /т.1, а.с.18/;

6) від 21 вересня 2007 року №14/7 - вилучено земельну ділянку площею 0,0510 га по вул. Галана, 3-А, земельну ділянку площею 0,0894 га по вул. Галана, 5-А, земельну ділянку площею 0,0093 по вул. Луцькій, 26 га та 0,0959 га по вул. Луцькій, 19-Б /т.1, а.с. 25/;

7) від 18 січня 2008 року №18/2 - вилучено земельну ділянку площею 1,05 га по вул. Луцькій, 9 /т.1, а.с.12/;

8) від 11 лютого 2010 року №36/5 - вилучено земельну ділянку площею 12,20 га по вул. Луцькій, 27 /т.1, а.с. 13/;

9) від 20 лютого 2013 року №23/9 - вилучено земельну ділянку площею 0,1984 га по вул. Луцька, 25 /т.1, а.с. 17/;

10) від 24 травня 2017 року №17/24 вилучено земельну ділянку площею 0,3936 га по вул. Луцька, 25 /т.1, а.с. 22/;

10 червня 2022 року між АТ "Оснастка" (Продавець) та ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу виробничого приміщення №3, загальною площею 20 147,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, згідно пункту 1 якого вбачається, що на земельні ділянки під об`єктами нерухомого майна АТ "Оснастка" видано Державний акт ВЛ35 від 17 квітня 1997 року, земельні ділянки є сформованими. Разом з тим, відомості про земельні ділянки, згідно зазначеного Державного акта, не внесено до Державного земельного кадастру та кадастровий номер не присвоєно /т.1, а.с. 35-37/.

Рішенням Нововолинської міської ради від 03 листопада 2022 року №16/21 припинено АТ "Оснастка" право користування сформованими земельними ділянками комунальної власності площею 0,1400 га (кадастровий номер 0710700000:01:006:0048) по вул. Луцька, 25-F м. Нововолинськ та площею 0,0705 га (кадастровий номер 0710700000:01:006:0050) по вул. Луцька, 19Б м. Нововолинськ /т.1, а.с. 19-20/.

У подальшому АТ "Оснастка" замовило у ФОП Лаврова Володимира Васильовича розроблення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) АТ "Остнастка" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25 /т.1, а.с. 38-60/.

У пункті 15 Пояснювальної записки до вказаної вище технічної документації зазначено, що згідно державного акта серії ВЛ35 від 17 квітня 1997 року в орендного підприємства виробничого об`єднання "Оснастка" знаходиться в користуванні земельна ділянка площею 28,0000 га та 1,05 га для виробничих цілей та сільськогосподарського виробництва в м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25. Площа земельної ділянки 28,0000 га зменшилася до 7,6806 га, у зв`язку із вилученням частин земельної ділянки на користь іншим юридичним та фізичним особам /т.1, а.с. 40 на звороті/.

На підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 16 червня 2023 року, розробленої ФОП Лавровим В.В. Державним реєстратором Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Кондратюк К.І. 21 липня 2023 року здійснено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25 /т.1, а.с. 26-32/.

02 серпня 2023 року державним реєстратором Рівненської сільської ради Волинської області Синіцькою Надією Павлівною здійснено державну реєстрацію права постійного користування АТ "Оснастка" земельною ділянкою площею 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054, номер відомостей про речове право: 51253052 /т.1, а.с. 10/.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, АТ "Оснастка" є власником об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 2094664207107, 2683506407020 та 2683546007020 за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25 /т.1, а.с. 8, а.с. 46-47/.

При цьому, як слідує із пункту 9 Пояснювальної записки до зазначеної вище Технічної документації, що належне АТ "Оснастка" нерухоме майно за реєстраційним номером 2094664207107 та 2683506407020 знаходиться в межах об`єкта землеустрою площею 7,6806 га та 1,05 га, а також інші будівлі та споруди речові права на які відсутні /т.1, а.с. 40/.

Крім того, об`єктами нерухомості за адресою: м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25 володіє на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2022 року третя особа: ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" /т.1, а.с. 38-60/.

19 липня 2024 року АТ "Оснастка" звернулося до Нововолинської міської ради із заявою №10/56 про надання згоди на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки площею 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054, у зв`язку з набуттям іншими особами (ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" та ПП "Даві Буд") права власності на будівлю на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2022 для подальшої передачі в оренду /т.1, а.с. 211/.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Предметом спору у справі є скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 та скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 7,6806 га (кадастровий номер 0710700000:01:006:0054) за АТ "Оснастка" припинивши право користування на таку земельну ділянку.

Нововолинська міська рада, як власник відповідної земельної ділянки вважає, що земельна ділянка площею 7,6806 га сформована неналежним чином, на підставі необ`єктивної документації із землеустрою та без врахування усіх фактів вилучення інших земельних ділянок, які входили до складу земельної ділянки площею 28,0 га та фактів відчуження об`єктів нерухомого майна, що були розміщені на земельній ділянці площею 28,0 га.

Щодо доводів Нововолинської міської ради про неналежне формування земельної ділянки з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 та необ`єктивніть документації із землеустрою, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частиною першою, четвертою, п`ятою, дев`ятою, одинадцятою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 та частини 1 статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 1 та абзацом 5 частини 3 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою замовника документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки державної, комунальної власності, у випадках, коли розроблення такої документації відбувається без дозволу органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території.

Враховуючи викладене, земельні ділянки, якими користується АТ "Оснастка" на підставі Державного акта від 17 квітня 1997 року є сформованими, оскільки таке право користування виникло до 2004 року. Підставою для внесення відомостей до Державного реєстру земель на такі земельні ділянки є, серед іншого, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відтак, доводи апелянта про те, що відновлення меж спірної земельної ділянки повинно бути здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, а не на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є необґрунтованими.

При цьому, відповідно до пункту 5 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №476 об`єктами державної інвентаризації земель та земельних ділянок є несформовані земельні ділянки та земельні ділянки, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.

У даному випадку, спірна земельна ділянка є сформованою, право постійного користування якою належить відповідачу 3, а відтак проведення державної інвентаризації не є необхідним, як про це стверджує позивач.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв`язку.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Частиною 6 статті 24 зазначеного Закону, визначено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що державна реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, здійснена 21 липня 2023 року Державним реєстратором Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Кондратюк К.І. на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП Лавровим В.В. від 16 червня 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

За приписами статті 26 Закону України "Про землеустрій" розробниками документації із землеустрою, зокрема є фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом (стаття 28 Закону України "Про землеустрій").

Положеннями статті 55 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки.

Державний кадастровий реєстратор перед внесенням відомостей до Державного земельного кадастру зобов`язаний, зокрема, перевірити відповідність поданих документів вимогам законодавства й за результатами перевірки здійснити державну реєстрацію земельної ділянки або надати заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Однією з підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки стаття 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначає невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Згідно із пунктом 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Судами встановлено, що Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) АТ "Остнастка" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25 розроблена ФОП Лавровим Володимиром Васильовичем на підставі договору № 48-2023-06 від 16 червня 2023 року на проведення землеустрою, укладеним із АТ "Оснастка".

Вказана технічна документація виконана ФОП Лавровим Володимиром Васильовичем, який є сертифікованим інженером-землевпорядником, що стверджується Кваліфікаційним сертифікатом інженера-землевпорядника №003386, виданим відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 17 квітня 2013 року №154.

Зазначена Технічна документація із землеустрою включає: 1. Пояснювальну записку; 2. Згоду на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки; 3. Технічне завдання встановлення (відновлення) меж земельної ділянки; 4. Копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 5. Копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку; 6. Копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна; 7. Матеріали польових топографо-геодезичних робіт; 8. Каталог координат зовнішньої межі земельної ділянки; 9. Кадастровий план земельної ділянки; 10. Перелік обмежень щодо використання земель та земельних ділянок; 11. Відомості про встановленні межові знаки; 12. Затвердження технічної документації; 13. Копію кваліфікаційного сертифіката.

Дослідивши зазначену технічну документацію, місцевий суд правильно виснував, що вона складена відповідно до зазначених вимог законодавства, адже виконана сертифікованим інженером-землевпорядником та містить всі необхідні відомості, визначені статтею 55 Закону України "Про землеустрій".

Пояснювальна записка до зазначеної технічної документації із землеустрою містить основні відомості про об`єкт землеустрою, у тому числі інформацію про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них, зокрема, які належать АТ "Оснастка".

Апелянт стверджує, що до технічної документації не включено відомості про об`єкти нерухомості, які належать ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання", що свідчить про її необ`єктивність.

Однак, належні докази на підтвердження існування об`єктів нерухомості та/або їх частини, що належать третім особам, саме в межах земельної ділянки площею 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 за адресою: м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, в матеріалах справи відсутні. Долучений до позовної заяви договір купівлі-продажу виробничого приміщення від 10 червня 2022 року, який укладений між АТ "Оснастка" та ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" не містить жодної інформації, з якої можна було б встановити місцезнаходження проданого приміщення на зареєстрованій у подальшому земельній ділянці з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054.

Нововолинська міська рада не довела належними доказами, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої Державний кадастровий реєстратор здійснив державну реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, не відповідає вимогам закону, зокрема, статті 79-1 ЗК України, статті 55 Закону України "Про землеустрій".

Доводи позивача про те, що із технічної документації слідує, що змінилася форма та конфігурація земельної ділянки, ґрунтуються на припущеннях. Жодних доказів на підтвердження накладки земельної ділянки з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 на землі комунальної власності Нововолинської міської ради, які не перебувають у користуванні АТ "Оснастка" згідно Державного акта від 17 квітня 1997 року не надано.

З огляду на викладене, Господарський суд Волинської області дійшов правильного висновку, що реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 проведені Державним кадастровим реєстратором Відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Кондратюк К.І. у відповідності до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України та статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Щодо вимоги Нововолинської міської ради про скасування державної реєстрації земельної ділянки, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Нововолинська міська рада просить скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 7,6806 га (кадастровий номер 0710700000:01:006:0054) за АТ "Оснастка", номер запису 51253052, зареєстровану 02 серпня 2023 року державним реєстратором Рівненської сільської ради Волинської області Синіцькою Надією Павлівною, припинивши право користування на таку земельну ділянку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 (провадження №12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справ №916/675/15.

Таким чином, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 914/2006/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №199/8324/19 зазначено, що державна реєстрація речових прав виконує важливу функцію інформування третіх осіб про права та обтяження на майно, а у випадках, встановлених законом, з такою реєстрацією пов`язується виникнення прав на нерухоме майно (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України). Хоча державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №199/8324/19, від 02 липня 2019 року у справі №48/340, від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17, від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).

Згідно з частиною 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01 січня 2013 року.

Таким чином, виданий АТ "Оснастка" Державний акт на право користування серії ВЛ35 від 17 квітня 1997 року, є належним документом в розумінні пункту 8 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із частиною 2 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування. Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Частина 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачає, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державний реєстратор одночасно з проведенням державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою проводить також державну реєстрацію права власності за сільською, селищною, міською радою на таку земельну ділянку без подання відповідної заяви сільською, селищною, міською радою.

Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 01 січня 2013 року визначено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 01 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі (частина 1 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 01 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав (частина 2 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 01 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів (частина 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Відповідно до пункту 81-1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 р., проводиться у порядку, передбаченому статтею 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на час розгляду справи у суді першої інстанції у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про державну реєстрацію права власності Нововолинської міської ради на земельну ділянку площею 7,6806 га з кадастровим номером: 0710700000:01:006:0054, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2776178007107, номер відомостей про речове право: 51252922, дата реєстрації 02 серпня 2023 року. За АТ "Оснастка" зареєстровано 02 серпня 2023 року вид іншого речового права: право постійного користування земельною ділянкою площею 7,6806 га з кадастровим номером: 0710700000:01:006:0054, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2776178007107, номер запису про інше речове право: 51253052 /т1, а.с. 10/.

Судами обох інстанцій не встановлено обставин порушення вимог зазначеного законодавства державним реєстратором Рівненської сільської ради Волинської області Синіцькою Н.П.

Щодо вимоги про припинення права постійного користування.

Підстави припинення права постійного користування визначені статтею 141 Земельного кодексу України, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 Земельного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 та у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 927/135/22, від 07.10.2020 у справі № 922/2751/19.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні. Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 927/135/22, від 17.05.2023 у справі № 904/534/22, від 10.08.2022 у справі № 921/68/21, від 15.06.2022 у справі № 924/482/21.

Позивач стверджує, що піставою для вимоги про припинення права постійного користування, є укладення договору купівлі-продажу виробничого приміщення від 10 червня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області Пасюк Л.О за № 1243, відповідно до якого АТ "Оснастка" було відчужено на користь ТзОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" виробниче приміщення №3, площею 20 147,9 кв.м. Відповідне приміщення розташовується на земельній ділянці площею 7,6806 га, підтвердженням чого є відомості про адресу місцезнаходження приміщення, яка співпадає з адресою розташування земельної ділянки, а також відомості, відображені у пункті 1 договору купівлі продажу від 10 червня 2022 року.

З даного приводу суд зазначає, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Отже, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній. (Висновки, викладені в постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16).

А відтак вимагати припинення права постійного користування з метою оформлення права земельною ділянкою набуває право особа, яка стала власником майна на земельній ділянці відповідача, оскільки лише її право на користування частиною земельної ділянки може вважатися порушеним.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи новий власник майна ТзОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" не залучався міською радою, як позивачем, у даній справі (відсутні будь які клопотання сторони), також відсутні в матеріалах справи звернення ТзОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" до міської ради, як до власника, з клопотанням про оформлення права на земельну ділянку, необхідну для обслуговування нерухомого майна.

Натомість відповідачем до матеріалів справи долучено заява АТ "Оснастка" від 19 липня 2024 року № 10/56 про поділ земельної ділянки 7,6806 га у зв`язку з набуттям іншими особами права власності на нерухоме майно /т. 2 а.с. 100/, рішення з цього питання міською радою не приймалося.

Наведене свідчить про те, що відповідачем не чиняться перешкоди новим власникам майна до оформлення права користування земельною ділянкою. При цьому, як вже зазначалося, міська рада залишається власником спірної земельної ділянки.

Разом з тим на земельній ділянці площею 7,6806 га наявне нерухоме майно, яке належить безпосередньо відповідачу, що не спростовується позивачем, та підтверджено витягами з державного реєстру речових прав.

А тому вимога позивача про скасування державної реєстрації за АТ "Оснастка" права постійного користування земельною ділянкою 0710700000:01:006:0054 площею 7,6806 га припинивши право користування земельною ділянкою /редакція прохальної частини позовної заяви/ є такою, що не відповідає вимогам закону.

Щодо належних відповідачів у цій справі, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 ГПК України).

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина перша статті 45 ГПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, від 09 лютого 2021 року у справі №635/4741/17.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Апелянт стверджує, що відповідачами по справі за позовними вимогами про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 повинні бути державний кадастровий реєстратор Відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області. На переконання апелянта, спір, який ініційований Нововолинською міською радою Волинської області, фактично виник, серед іншого, між позивачем і Державним кадастровим реєстратором Відділу №4, як із суб`єктом, до повноважень якого належать, здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації. Разом з тим, державний кадастровий реєстратор, який вчинив спірну реєстраційну дію, перебуває у відносинах публічної служби із Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області в складі Відділу №4 Управління надання адміністративних послуг.

Колегія суддів зазначає, що згідно з нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про Державний земельний кадастр" державних реєстраторів відсутні спільні чи однорідні права та обов`язки щодо Нововолинської міської ради. Реєстратори вчиняють реєстраційні дії від імені держави та зобов`язані виконати рішення суду про скасування реєстраційної дії/запису незалежно від того, чи були вони залучені до участі у справі (відповідачем, третьою особою), чи не були залучені.

Реєстратор є публічною особою, якій держава надала повноваження вчиняти реєстраційні дії. Здійснюючи ці повноваження, реєстратор діє неупереджено, а тому не стає учасником правовідносин між певними особами, а тому a priori не може порушувати права, які є змістом цих відносин. Суб`єкт реєстраційної діяльності не є учасником правовідносин, пов`язаних з правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка реєструвалася. Відсутня і процесуальна заінтересованість реєстраторів в предметі спору та реалізації судового рішення.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для внесення відповідного запису будь-яким (а не визначеним, конкретним) державним реєстратором. Отже, твердження позивача, що належним відповідачем у подібних справах має бути державний реєстратор, який вчинив реєстраційну дію (яку позивач, однак, вважає протиправною), є необґрунтованим.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі №910/14451/22.

В свою чергу, Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №924/74/24).

Відповідно до частини 1 та частини 7 статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом.

За приписами статті 39 Закону України "Про Державний земельний кадастр" виконавці робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, посадові особи, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, державні кадастрові реєстратори за порушення законодавства у сфері Державного земельного кадастру несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені.

На підставі викладеного, учасниками спірних матеріальних правовідносин є Нововолинська міська рада (власник земельної ділянки) та АТ "Оснастка" (особа, яка використовує земельну ділянку на праві постійного користування).

Ураховуючи вищенаведене, Господарський суд Волинської області правильно виснував, що Нововолинською міською радою не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав у результаті державної реєстрації земельної ділянки площею 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 у Державному земельному кадастрі, а також державною реєстрацією права постійного користування за АТ "Оснастка" на земельну ділянку 7,6806 га з кадастровим номером 0710700000:01:006:0054 (номер запису в державному реєстрі речових прав 51253052 від 02 серпня 2023 року).

Колегія суддів зауважує, що право Нововолинської міської ради, як власника спірної земельної ділянки, внаслідок внесення державним кадастровим реєстратором оспорюваної реєстраційної дії не порушено, позаяк обсяг прав позивача стосовно спірної земельної ділянки жодним чином не змінився, міська рада як була власником цієї земельної ділянки, так ним і залишається, жодну з правомочностей власника рішенням державного кадастрового реєстратора не обмежено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга Нововолинської міської ради залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нововолинської міської ради Волинської області на рішення Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/662/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/662/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/662/24 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "31" січня 2025 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Василишин А.Р.