Рішення

від 23.01.2025 по справі 910/10884/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2025Справа № 910/10884/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" до Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" про стягнення 437 025,09 грн,

за участю представників:

позивача: Майструка Є.С.;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 8 листопада 2021 року між ним та Приватним акціонерним товариством "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" (далі - Завод) за результатами проведення електронного аукціону з предмета продажу, визначеного згідно з ДК 021:2015 код 14910000-3 - вторинна металева відновлена сировина (металобрухт), було укладено договір купівлі-продажу № 9-11/2021. Оскільки відповідач свої зобов`язання щодо поставки обумовленого даним правочином товару у встановлений строк не виконав, позивач, посилаючись на статті 525, 526, 530, 610-612, 625, 629, 662, 663, 651, 665, 693, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 265-267 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 307 519,07 грн, а також 106 925,85 грн інфляційних втрат та 22 580,17 грн трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням Заводом своїх договірних зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

16 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

17 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 16 вересня 2024 року про поновлення строку на усунення недоліків позовної заяви. В обґрунтування цієї заяви позивач посилався на те, що останній день встановленого судом строку на усунення недоліків позовної заяви припадав на вихідний день.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2024 року в задоволенні заяви Товариства від 16 вересня 2024 року про поновлення процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви відмовлено (оскільки такий строк позивач не пропустив), прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10884/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 жовтня 2024 року.

У підготовчому засіданні 24 жовтня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 21 листопада 2024 року.

У підготовчому засіданні 21 листопада 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті на 12 грудня 2024 року.

У судовому засіданні 12 грудня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 9 січня 2025 року.

У той же час сторони явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляли. У зв`язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 січня 2025 року розгляд справи було відкладено на 23 січня 2025 року.

У судовому засіданні 23 січня 2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначені засідання не забезпечив, будь-яких клопотань на адресу суду не направив, заяв по суті спору не подав.

Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

8 листопада 2021 року за результатами проведення електронного аукціону № UА-РS-2021-10-08-000048-2 з продажу майна - металобрухту, загальною кількістю 108 942,00 кг, між Товариством та Заводом було укладено договір купівлі-продажу № 9-11/2021, за умовами якого останній зобов`язався передати у власність Товариства металобрухт, який утворився в результаті списання непридатного для прямого використання обладнання малярного відділення та яке не використовується в діяльності Заводу, а Товариство - належним чином прийняти й оплатити зазначений товар у порядку і на умовах, передбачених даним правочином. Орієнтовна кількість металобрухту (паспортні дані) складає 108 942,00 кг (пункт 1.1. договору в редакції додаткової угоди від 29 квітня 2022 року № 1).

Цей договір підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками.

Ціна та кількість металобрухту, що реалізується за договором, наведено у специфікаціях (додатки №№ 1, 1/2) (пункт 1.2. договору в редакції додаткової угоди від 29 квітня 2022 року № 1).

Відповідно до пункту 3.1. договору (у редакції додаткової угоди від 29 квітня 2022 року № 1) його ціна становить 337 975,13 грн без ПДВ.

За умовами пунктів 4.1.-4.3., 4.6. вказаного правочину (у редакції додаткової угоди від 29 квітня 2022 року № 1) оплата товару здійснюється Товариством у національній валюті України шляхом здійснення попередньої оплати у розмірі 80% загальної вартості металобрухту, що складає 563 595,00 грн. без ПДВ, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору та отримання покупцем (письмово електронною поштою або факсом) належним чином оформленого рахунку від Заводу. Датою оплати є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Заводу. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 5-ти банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі останньої партії металобрухту.

У випадку зменшення кількості товару за видами, Завод зобов`язується повернути кошти у розмірі вартості нестачі товару за ціною, визначеною цим договором, на рахунок Товариства протягом 5-ти банківських днів з дня останнього відвантаження товару.

Відвантаження металобрухту здійснюється на умовах поставки ЕХW - склад Заводу за адресою: місто Київ, вулиця Жилянська, 97, - згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс, у редакції 2010 року. Відвантаження товару з місця його розміщення проводиться транспортом та за рахунок покупця, включаючи всі витрати, пов`язані з транспортуванням металобрухту, розвантаженням, зважуванням, а також будь-які інші витрати, пов`язані з виконанням покупцем своїх зобов`язань за цим правочином. Завод зобов`язаний забезпечити наявність товару для відвантаження, а Товариство - вивезти товар протягом 60-ти календарних днів після здійснення попередньої оплати та підписання акта прийому-передачі продукції. У випадку, якщо товар не може бути відвантажений за один раз, допускається відвантаження товару кількома партіями. При цьому Товариство зобов`язане вивезти весь обсяг товару в строк, що не перевищує 60-ти календарних днів (пункти 6.1. та 6.2. договору).

За умовами пунктів 6.8.- 6.10. вказаного правочину кінцевою вважається вага, зазначена в акті приймання-передачі, з урахуванням засміченості нешкідливими домішками згідно ДСТУ 4121-2002; ДСТУ 3211:2002/ГОСТ 1639:2009, з подальшим оформленням видаткової та товарно-транспортної накладної, які підписуються уповноваженими представниками сторін. Приймання-передача товару здійснюється з оформленням наступних документів: акта приймання-передачі; видаткової накладної Заводу; товарно-транспортної накладної, виписаної відповідно до нормативно-правових актів, які діють в Україні; довіреності представника покупця; посвідчення, наданого Товариством "Про вибухобезпечність та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів" (у разі проведення покупцем перевірки відповідно до підпункту 7.4.3. цього договору). Датою поставки товару є дата, вказана в акті приймання-передачі металобрухту.

Відповідно до пунктів 10.3. та 10.5. договору будь-які доповнення, зміни й додатки до даного правочину мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що належним повідомленням по цьому договору вважається обмін листами, відправка повідомлень один одному засобами факсимільного зв`язку та за допомогою мережі Інтернет на е-mail один одного, що зазначені в розділі 14 цієї угоди.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторонами - до повного та належного їх виконання (пункт 10.1. вказаного правочину в редакції додаткової угоди від 16 грудня 2022 року № 2).

У специфікації № 1 до договору (у редакції додаткової угоди від 29 квітня 2022 року № 1) сторони погодили найменування, одиницю виміру, кількість та вартість товару, що підлягає поставці Заводом за цієї специфікацією, а саме: брухт та відходи чорних металів згідно з ДСТУ 4121-2002 вид 500, 501 у кількості 16 529,00 кг, загальною вартістю 106 942,63 грн.

Специфікацією № 2 до договору сторони погодили найменування, одиницю виміру, кількість та вартість товару, що підлягає поставці Заводом за цієї специфікацією, а саме: брухт та відходи чорних металів згідно з ДСТУ 4121-2002 вид 500, 501 у кількості 92 413,00 кг, загальною вартістю 231 032,50 грн.

На виконання умов вищевказаного правочину 17 листопада 2021 року Завод виставив позивачу рахунок на оплату від вказаної дати № 1036 на суму 563 595,20 грн, а Товариство перерахувало відповідачу попередню оплату за товар на загальну суму 563 595,20 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій: від 17 грудня 2021 року № 25047 на суму 100 000,00 грн, від 21 грудня 2021 року № 25117 на суму 100 000,00 грн, від 5 січня 2022 року № 25385 на суму 100 000,00 грн, від 6 січня 2022 року № 25394 на суму 100 000,00 грн, від 10 січня 2022 року № 25425 на суму 63 595,20 грн, від 11 січня 2022 року № 25445 на суму 100 000,00 грн.

Судом встановлено, що Завод поставив, а Товариство - прийняло без жодних заперечень і зауважень обумовлений товар на загальну суму 256 076,13 грн (у урахуванням проведеного 28 грудня 2021 року корегування вартості поставленого товару на суму 6,47 грн), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання металів чорних вторинних: від 1 грудня 2021 року № 2573 на суму 12 758,84 грн, від 2 грудня 2021 року № 574 на суму 14 143,42 грн, від 3 грудня 2021 року № 575 на суму 13 897,56 грн, від 10 грудня 2021 року № 587 на суму 13 716,40 грн, від 15 грудня 2021 року № 306П на суму 10 170,84 грн, від 16 грудня 2021 року № 307П на суму 8 184,55 грн, від 27 грудня 2021 року № 325П на суму 11 736,58 грн, від 28 грудня 2021 року № 326П на суму 11 257,80 грн, від 4 січня 2022 року № 7П на суму 11 076,64 грн, від 2 травня 2022 року: № 45П на суму 4 487,50 грн та № 46П на суму 4 465,00 грн, від 3 травня 2022 року: № 47П на суму 4 812,50 грн та № 48П на суму 3 207,50 грн, від 4 травня 2022 року: № 49П на суму 4 045,00 грн та № 50П на суму 4 092,50 грн, від 5 травня 2022 року: № 51П на суму 4 302,50 грн та № 52П на суму 4 137,50 грн, від 6 травня 2022 року № 53П на суму 4 092,50 грн, від 1 серпня 2022 року № 54П на суму 4 465,00 грн, від 2 серпня 2022 року № 55П на суму 4 045,00 грн, від 5 жовтня 2022 року № 56П на суму 3 487,50 грн, від 28 березня 2023 року: № 57 на суму 8 785,00 грн та № 56 на суму 8 502,50 грн, від 8 червня 2023 року № 67П на суму 7 720,00 грн, від 9 червня 2023 року № 69П на суму 4 917,50 грн, від 21 червня 2023 року: № 73П на суму 7 362,50 грн, № 74П на суму 6 840,00 грн, № 75П на суму 4 370,00 грн, від 28 серпня 2023 року № 76П на суму 50 996,00 грн.

Проте всупереч умовам вищенаведеної угоди Завод взятий на себе обов`язок з поставки товару в обумовленій договором кількості не виконав, суму попередньої оплати в загальному розмірі 307 519,07 грн Товариству не повернув.

Зі змісту наявної у матеріалах справи копії акта звірки взаємних розрахунків за період з 1 січня 2023 року по 1 листопада 2023 року, підписаного уповноваженими представниками обох сторін та скріпленого печатками вказаних юридичних осіб, вбачається, що Завод визнав наявну в нього станом на 1 листопада 2023 року заборгованість за договором у загальному розмірі 307 519,07 грн. Під час розгляду даної справи відповідач заперечень щодо розміру наявної у нього основної заборгованості не подавав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не поставив позивачу товар в обумовленій договором кількості, у зв`язку з чим позивач звернувся до Заводу з претензією від 18 січня 2024 року вих. № 6 з вимогою протягом 5-ти банківських днів здійснити поставку товару або повернути попередню оплату в розмірі 307 519,07 грн. Вказана претензія отримана Заводом 6 березня 2024 року, про що свідчить відбиток на цій претензії штемпеля вхідної кореспонденції Заводу за № 68. Однак, така вимога була залишена відповідачем без відповіді й задоволення.

Разом із цим, характер правових відносин поставки виключає одночасне існування у постачальника обов`язків поставити товар та повернути попередню оплату. У цьому випадку наявність одного зобов`язання одночасно виключає наявність іншого.

Аналогічна правова позиція викладена в поставної Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 16 травня 2024 року в справі № 910/7012/23.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що волевиявлення Товариства щодо обрання одного з вищенаведених варіантів поведінки було виражене не зверненням до Заводу з вищевказаною претензією, а шляхом подання зазначеного позову з вимогою про стягнення з відповідача суми перерахованої попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 307 519,07 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 307 519,07 грн перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, у зв`язку з чим ця позовна вимога підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з порушенням Заводом строків повернення попередньої оплати за непоставлений товар, Товариство просило суд стягнути з відповідача 106 925,85 грн інфляційних втрат та 22 580,17 грн трьох процентів річних, нарахованих у період з 12 березня 2022 року по 21 серпня 2024 року на суму боргу в розмірі 307 519,07 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з окремою вимогою про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України.

У свою чергу, з даним позовом Товариство звернулося до суду лише 2 вересня 2024 року, що підтверджується календарним штемпелем відділення поштового зв`язку на конверті, в якому зазначений позов надійшов до суду. Слід також зазначити, що копія цієї позовної заяви була направлена на адресу Заводу 22 серпня 2024 року.

Судом також враховано, що за умовами пункту 10.1. договору (у редакції додаткової угоди від 16 грудня 2022 року № 2) строк дії останнього закінчився 31 грудня 2023 року.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що визначене договором зобов`язання Заводу щодо поставки товару трансформувалося у грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати саме після закінчення строку дії договору, - 31 грудня 2023 року, що виключає нарахування на цю суму компенсаційних виплат за період з 12 березня 2022 року по 1 січня 2024 року.

Враховуючи викладене, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат за належний період прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем (з 2 січня 2024 року по 21 серпня 2024 року). За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних за цей період складає 5 873,11 грн, інфляційних втрат - 15 023,72 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 91 902,13 грн інфляційних втрат та 16 707,06 трьох процентів річних слід відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Водночас відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 11 500,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 4 січня 2019 року між Товариством та адвокатом Майструком Євгенієм Сергійовичем (далі - Адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого наведений адвокат зобов`язався надавати позивачу правову допомогу, а Товариство - прийняти та сплатити її вартість.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. вказаного правочину він є оплатним. Порядок обчислення гонорару встановлюється за попередньою домовленістю сторін та відображається в розрахунках розміру винагороди адвоката або в актах виконаних робіт.

Договір, якщо він не буде припинений достроково з ініціативи сторін, діє до повного його виконання і розривається після укладання додаткової угоди між сторонами,

Додатково угодою від 14 серпня 2024 року № 4 до договору про надання правової допомоги сторони погодили, що об`єм послуг, які будуть надані адвокатом у рамках цієї додаткової угоди, буде погоджений у протоколі погодження договірної ціни. Акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок на оплату є підставою для здійснення оплати відповідно до вимог цієї угоди.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії: протоколу погодження договірної ціни від 14 серпня 2024 року № 004, рахунку-фактури від 14 серпня 2024 року № 004. З вищевказаних документів вбачається, що загальна вартість наданих Адвокатом послуг становить 11 500,00 грн, а саме: аналіз наданої позивачем документації за договором купівлі-продажу, укладеного між Заводом та Товариством, вартістю 1 500,00 грн; підготовка позовної заяви про стягнення боргу за вказаним правочином, вартістю 7 000,00 грн; участь Адвоката в судових засіданнях та підготовка будь-яких процесуальних документів, вартістю 3 000,00 грн.

На підтвердження того, що представник позивача є адвокатом, останнім до його позовної заяви було долучено копію відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 2 листопада 2018 року серії КВ № 000352 та ордер від 22 травня 2023 року серії АА № 1279835.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги часткове задоволення пред`явлених Товариством позовних вимог, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про те, що понесений позивачем розмір витрат на правову допомогу адвоката, що покладається на Завод, складає 8 642,03 грн.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" (01135, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 97; ідентифікаційний код 00260652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" (02099, місто Київ, вулиця Приколійна, будинок 22, корпус А; ідентифікаційний код 41187839) 307 519 (триста сім тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн 07 коп. попередньої оплати, 15 023 (п`ятнадцять тисяч двадцять три) грн 72 коп. інфляційних втрат, 5 873 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят три) грн 11 коп. трьох процентів річних, 4 926 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять шість) грн 24 коп. судового збору та 8 642 (вісім тисяч шістсот сорок дві) грн 03 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 3 лютого 2025 року.

СуддяЄ.В. Павленко