ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2025Справа № 910/13775/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Урожай»
до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
про визнання права власності
за участю представників:
від позивача: не з`явився
від відповідача: не з`явився
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Добрий Урожай» (далі - ТОВ «Добрий Урожай», позивач) з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», відповідач) про визнання права власності на автомобіль за договором фінансового лізингу № ROMAFLOWWLXYY-1 від 19.10.2020.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що між ним та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № ROMAFLOWWLXYY-1 від 19.10.2020, відповідно до якого ТОВ «Добрий Урожай», як лізингоодержувач, у повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо сплати лізингових платежів, після чого отримав від лізингодавця - АТ КБ "Приватбанк" пакет документів для переоформлення права власності на автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 150, номер кузова НОМЕР_1 , однак, у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС України позивачу було відмовлено в перереєстрації транспортного засобу у його власність з огляду на наявність у Єдиному реєстрі боржників відомостей про попереднього власника транспортного засобу - відповідача (банку). За таких обставин, оскільки право власності на вказаний автомобіль порушується відповідачем, позивач просить визнати за ТОВ «Добрий Урожай» право власності на автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado 150, номер кузова НОМЕР_1 , 2020 року випуску.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.11.2024 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.
У строк, встановлений законом, відповідач надав відзив на позов, в якому заявлені вимоги не визнав, зазначив, що банк не порушував права та законні інтереси ТОВ «Добрий Урожай», право власності позивача на транспортний засіб відповідачем не заперечується. У той же час реєстрація права власності на автомобіль здійснюється не банком, відтак, між сторонами відсутній предмет спору та позивач звернувся з даним позовом до неналежного відповідача. Крім того зазначив, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки підстава для відмови в реєстрації (перебування АТ КБ «Приватбанк» в реєстрі боржників) після винесення судового рішення у даній справі залишиться.
У відповіді на відзив ТОВ «Добрий Урожай» вказало, що наявність інформації про відповідача в реєстрі боржників стала підставою для відмови у реєстрації автомобіля за позивачем, що має наслідком порушення прав товариства, а наявність пакету документів, переданого відповідачем, не призвела до реєстрації права власності на автомобіль. При цьому АТ КБ «Приватбанк» не вчиняє жодних дій на усунення перешкод у проведенні вказаної реєстрації, що не виключає можливості того, що на автомобіль, вартість якого була сплачена позивачем за договором фінансового лізингу, може бути звернуто стягнення в рамках виконавчих проваджень, де банк виступає боржником.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження було закрите, справу призначено до розгляду по суті.
У судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, у якій позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 19.10.2020 між АТ КБ «Приватбанк» (далі - лізингодавець, банк) та ТОВ «Добрий Урожай» (далі - лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № ROMAFLOWWLXYY-1 (далі - договір), за умовами якого банк зобов`язується набути у власність у ТОВ «Автоконцепт» (далі - продавець) предмет лізингу (далі - майно) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов`язаний сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору строк лізингу - 36 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.
Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість майна за цим договором становить 1 069 307, 18 грн, ПДВ - 213 861, 44 грн, усього до сплати - 1 283 168, 62 грн, у т.ч. вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 1 732, 62 грн.
Згідно з п. 4.1 договору протягом усього строку цього договору майно є власністю банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.
Цей договір є належною і достатньою підставою для переходу майна у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором. Укладення додаткових договорів тощо для переходу майна у власність лізингоодержувача не вимагається (п. 4.3 договору).
Пунктом 6.2.1 договору визначено, зокрема, що банк зобов`язується придбати у зазначеного лізингоодержувачем в заявці продавця у власність майно, передати його в платне користування лізингоодержувачу на умовах цього договору відповідно до додатку № 1 в обумовлені цим договором строки, а також після сплати всієї суми лізингових та інших платежів, передбачених цим договором, передати майно у власність лізингоодержувача з урахуванням умов, передбачених п. 4.1 цього договору.
Відповідно до п. 11.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за ним.
Також із матеріалів справи вбачається, що до вказаного договору сторонами була укладена специфікація у вигляді додатка № 1, де сторони погодили характеристики майна, а саме: автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado 150, номер кузова НОМЕР_1 , 2020 року випуску, вартістю 1 281 436,00 грн з ПДВ.
Додатком № 2 до договору сторони погодили графік платежів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір фінансового лізингу - це договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу.
Згідно з ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору 19.10.2024 між ТОВ «Автоконцепт» (продавець) і АТ КБ «Приватбанк» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу предмета лізингу № 107/2020, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця транспортний засіб - Toyota Land Cruiser Prado 150, номер кузова НОМЕР_1 , 2020 року випуску, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за товар грошову суму визначену у цьому договорі. Сторони погоджуються, що на дату укладання договору ціна одиниці товару становить 1 281 436,00 грн. Вартість автомобіля без ПДВ - 1 067 863,33 грн, ПДВ - 213 572,67 грн (п. 2.1 договору).
Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання перед банком за договором фінансового лізингу № ROMAFLOWWLXYY-1 від 19.10.2020 і здійснив на користь відповідача передбачені договором платежі, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 20.05.2024.
Також сторони склали акт приймання-передачі транспортного засобу № ROMAFLOWWLXYY-1 від 20.05.2024, за яким банк передав позивачу вищевказаний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_2 , видане TSC5641.
Наказом АТ КБ «Приватбанк» № ROMAFLOWWLXYY-1 від 20.05.2024 відповідач вирішив провести перереєстрацію транспортного засобу, зняти його з балансу банку та доручити перереєстрацію транспортного засобу в сервісному центрі МВС директору ТОВ «Добрий Урожай» Колядич Г.М. У зв`язку з цим банком була видана довіреність від 20.05.2024, якою директор позивача був уповноважений на зняття автомобіля з обліку та постановку на облік на ім`я позивача.
Також відповідач подав заяву, адресовану центру МВС, якою банк просив здійснити перереєстрацію належній організації вищевказаного транспортного засобу на виконання договору фінансового лізингу.
Проте листом Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) № 31/35-0741-61-2024 від 24.10.2024 за результатами розгляду поданих документів позивачу було відмовлено у перереєстрації автомобіля через те, що АТ КБ «Приватбанк» перебуває у Єдиному реєстрі боржників. При цьому сервісний центр МВС зазначив, що згідно з пунктом 15 постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється.
Таким чином позивачу було відмовлено у постановці на облік придбаного ним автомобіля з причин, які від нього не залежали.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою від 28.10.2024, в якій просив АТ КБ «Приватбанк» усунути перешкоди в реєстрації транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado 150, VIN НОМЕР_1 , 2020 року випуску.
Однак на вказану вимогу банк надіслав відповідь № 20.1.0.0.0/7-241029/62267 від 29.10.2024, в якій відмовився надавати запитувану інформацію, пославшись на відсутність документів, необхідних для розкриття банківської таємниці.
Отже, як встановлено судом, наявність пакету документів, переданого відповідачем, не призвела до зняття автомобіля з реєстраційного обліку та проведення такої реєстрації за позивачем. На переконання позивача неможливість зареєструвати автомобіль за собою через включення банку до реєстру боржників порушує його право власності, внаслідок чого товариство не може в повній мірі розпоряджатись своїм майном.
Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
Згідно зі ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до першого-четвертого абзаців пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів № № 1388 від 07.09.1998 (далі - Порядок) державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20, положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
У той же час, відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов`язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.
Також відповідно до абзацу дев`ятого пункту 15 Порядку у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, коли: перереєстрація транспортного засобу не пов`язана з його відчуженням; транспортний засіб придбано на електронному аукціоні в порядку, установленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»; транспортний засіб отримано в рахунок погашення боргу в порядку, установленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»; транспортний засіб придбано в порядку, установленому статтею 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; транспортний засіб безоплатно отримано відповідно до пункту 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою КМУ № 985 від 11.07.2002.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України.
У даному випадку судом встановлено, що банк передав транспортний засіб позивачу у власність, втім, означена передача не призвела до реєстрації автомобіля за позивачем, що обмежує останнього у користуванні своїм правом, передбаченим законом, оскільки за даними реєстрів МВС власником вказаного автомобіля є відповідач-боржник.
Враховуючи викладене, суд вважає, що існують перешкоди з боку банку у реалізації ТОВ «Добрий Урожай» свого права власності, таке право позивача фактично не визнається відповідачем.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що він не порушував прав ТОВ «Добрий Урожай», адже не відмовляв останньому у реєстрації транспортного засобу, натомість, порушення права власності позивача було спричинено діями центру МВС. У даному випадку суд зазначає, що сервісний центр діяв як особа, покликана на виконання функцій держави стосовно контролю за дотриманням закону, а не як особа приватного права, що порушила права позивача. При цьому сервісні центри МВС наділені повноваженнями проводити лише реєстраційні дії щодо обліку транспортних засобів та не є органами, що визнають право власності, а тому не можуть здійснювати операції на підставі документів, що не передбачені Порядком.
Отже за висновком суду сервісний центр МВС діяв відповідно до приписів пункту 15 Порядку, відтак, доводи відповідача про те, що АТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у справі є безпідставними, тоді як саме перебування банку в реєстрі боржників стало підставою для відмови в реєстрації права власності на автомобіль за позивачем.
При цьому суд враховує, що згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
За змістом ч. 1, 5, 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви інформацію з Єдиного реєстру боржників, відповідно до якої станом на 07.11.2024 щодо АТ КБ «Приватбанк» в реєстрі боржників міститься 229 записів по виконавчих провадженнях, де банк виступає боржником.
Тому на підставі наведеного не виключається можливості того, що на транспортний засіб, за який позивачем сплачено грошові кошти за договором лізингу, може бути звернуто стягнення в рамках виконавчих проваджень відповідача.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання йото права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом наведеної норми позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.
Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Таким чином, оскільки наявність інформації про банк у реєстрі боржників стала підставою для відмови у реєстрації автомобіля за ТОВ «Добрий Урожай» та відповідачем фактично здійснюються перешкоди у користуванні правом власності позивача, суд вважає, що позивач обрав правильний спосіб захисту порушеного права.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
За приписами частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Із наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40).
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.
Ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підставі наведеного та враховуючи приписи статей 319, 321, 392, 386 ЦК України, суд вважає, що позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту свого порушеного права, який призведе до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У даному випадку, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Добрий Урожай» про визнання права власності на автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado 150, номер кузова НОМЕР_1 , 2020 року випуску, підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Урожай» до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання права власності задовольнити.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Добрий Урожай» (35212, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Малеве, вул. Хутірська, буд. 1а, ідентифікаційний код 38875496) право власності на автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado 150, номер кузова НОМЕР_1 , 2020 року випуску.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Урожай» (35212, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Малеве, вул. Хутірська, буд. 1а, ідентифікаційний код 38875496) судовий збір у сумі 15 398 (п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто вісім) грн 00 коп.
Вступна та резолютивна частини рішення підписані 23 січня 2025 року.
Повний текст рішення складений 03 лютого 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2025 |
Оприлюднено | 04.02.2025 |
Номер документу | 124860261 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі лізингу |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Головіна К.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні