Рішення

від 21.01.2025 по справі 926/1989/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1989/24

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії, м. Чернівці

до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго», м. Чернівці

про стягнення заборгованості - 16826408,01 грн

Суддя Гончарук О.В.

Секретар судового засідання - Медвідчук І.В.

Представники сторін:

від позивача - Писанчин О.В. (самопредставництво);

від відповідача - Мадай Н.О. (самопредставництво).

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго», в якому просить суд стягнути з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з квітня 2024 року по червень 2024 року у сумі 15714515,80 грн, пеню - 137530,51 грн, 3% річних - 42635,38 грн та інфляційні витрати - 305433,07 грн.

Свій позов позивач обґрунтовує обставинами, пов`язаними з тим, що відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору між сторонами укладено Договір № 09420YEF7SAT016 від 01.03.2024 шляхом надання підписаної відповідачем Заяви-приєднання, на виконання умов Договору позивачем в період з квітня 2024 року по червень 2024 року надано відповідачу послуги з розподілу природного газу відповідно до величини замовленої потужності на загальну суму 18714515,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.08.2024.

16.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2431), в якому останній зазначає, що основною причиною збитковості відповідача та виникнення заборгованості є невідповідність діючих тарифів економічно обгрунтованим у зв`язку із введенням мораторію на підвищення цін у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану.

21.10.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх. № 2672) про зменшення заявленої до стягнення пені, обгрунтоване тим, що через збитковість тарифів на теплову енергію, відповідачем отримано збитки до оподаткування у сумі 79629 тис грн за 2022 рік, 187226 тис грн за 2023 рік, 66470 тис грн за 1 півріччя 2024 року. Як зазначає відповідач, станом на 01.07.2024 дебіторська заборгованість споживачів з оплати за послуги теплопостачання складає 65407,8 тис грн. Кредиторська заборгованість відповідача станом на 01.07.2024 складає 417820,7 тис грн. У зв`язку із чим, просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Ухвалою суду від 24.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.11.2024.

06.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 2821) про збільшення позовних вимог в якому останній просить стягнути з відповідача 16826408,01 грн заборгованості з яких: 14000402,78 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 1852181,75 грн пені, 213024,65 грн 3% річних та 760798,83 грн інфляційних витрат.

06.11.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 3408).

07.11.2024 від позивача надійшли заперечення (вх. № 3421) на клопотання про зменшення штрафних санкцій, обгрунтоване тим, що відповідач і позивач знаходяться у рівних економічних умовах, а тому незадовільний фінансовий стан відповідача не є підставою для зменшення розміру пені до 90%.

У підготовчому засіданні 07.11.2024 оголошено перерву до 19.11.2024.

18.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 3515) про долучення розрахунку штрафних санкцій.

19.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх. № 2935) про зменшення розміру інфляційних витрат та 3% річних на 90% та просить суд застосувати до вирішення питання про зменшення 3 % річних та інфляційних витрат висновки викладені Великою Палатою Верховного суду у справі № 902/417/18.

19.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх. 3545) про долучення доказів.

Ухвалою суду від 19.11.2024 задоволено клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2024

У судовому засіданні 12.12.2024 представник позивача просить задовільнити позовні вимоги з підстав зазначених у позові, а відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. У цьому ж судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2025.

14.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх. № 190) про долучення доказів, а саме платіжних інструкцій про сплату боргу.

У судовому засіданні 16.01.2025 оголошено перерву до 21.01.2025.

У судовому засіданні 21.01.2025 продовжено розгляд справи по суті.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 № 1384/27829, затверджено Типовий договір розподілу природного газу (із наступними змінами) (далі - Типовий договір).

У пункті 1.1. Типового договору зазначено, що він є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного ґазу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з пунктом 1.3. Типового договору цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка.

Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Так, відповідно до пунктів 1,1.- 1,3 Типового договору між сторонами укладено договір розподілу природного газу № 09420XEF7SAT016 від 01.03.2024 шляхом підписання відповідачем Заяви-приєднання за формою наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору.

За умовами пункту 6.1. Типового договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ Розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою. (Пункт 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ).

У пункті 6.3 Типового договору зазначено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Пунктом 6.2. Типового договору передбачено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Постановою НКРЕКП від 22.02.2024 № 376 для споживачів Чернівецької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" затверджено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,99 грн. за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ).

Згідно з пункту 6.4. Типового договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.6. Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ, а остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з пунктом 6.8. Типового договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 2.1 Договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Так, позивачем протягом періоду з квітня 2021 по червень 2024 року включно надано відповідачу послуги з розподілу природного газу відповідно до величини замовленої потужності, що підтверджується доданими до позовної заяви актами наданих послуг, які підписано та скріплено печатками підприємств сторін без зауважень та заперечень, а саме:

у квітні 2024 року на суму 6428629,15 грн (акт наданих послуг № ЧФCF0002985 від 30.04.2024);

у травні 2024 року на суму 6428629,15 грн (акт наданих послуг № ЧФСF0005973 від 31.05.2024);

у червні 2024 року на суму 6428629,15 грн (акт наданих послуг № ЧФCF0009236 віл 30.06.2024).

Відповідно загальна вартість наданих позивачем послуг складає 18714515,80 грн.

В липні відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 3000000,00 грн.

Отже, заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період квітня 2024 року по червень 2024 року складає 15714515,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено заборгованість за послуги з розподілу природного газу в сумі 24000000,00 грн, а саме: 3000000,00 грн 14.08.2024; 3000000,00 грн; 09.09.2024; 10000000,00 грн 08.10.2024; 1000000,00 грн 15.10.2024; 1000000,00 грн 18.10.2024; 1000000,00 грн 22.10.2024; 1000000,00 грн 25.10.2024; 1000000,00 грн 29.10.2024.

З урахуванням заяви (вх. № 2821) про збільшення розміру позовних вимог станом на 31.10.2024 заборгованість відповідача перед позивачем складає 16826408,01 грн.

З яких: заборгованість за послуги розподілу природного газу за період з липня 2024 року по вересень 2024 року в сумі 14000402,78 грн; пеня 1852181,75 грн за період з 11.05.2024 по вересень 2024; 3% річних в сумі 213024,65 грн за період 11.05.2024-31.10.2024; інфляційні витрати в сумі 760798,83 за період 11.05.2024 по 31.10.2024.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 цього Кодексу та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 180 Господарського кодексу України деталізовані істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевикладене у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за послуги з розподілу природного газу у сумі 14000402,78 грн, отже позивач правомірно звернувся із позовом до відповідача.

Вказана сума боргу визнається відповідачем в повному обсязі.

Одночасно відповідачем 14.01.2025 надано суду платіжні інструкції про добровільну оплату суми основного боргу у розмірі 14000402,78 грн (Платіжні інструкції: № 007124 від 13.12.2024 у сумі 6285887,45 грн, № 007125 від 13.12.2024 у сумі 2714112,55 грн, № 007385 від 26.12.2024 у сумі 1285886,98 грн, № 007387 від 26.12.2024 у сумі 1999597,22 грн).

Отже, відповідачем сплачено суму основного боргу в повному обсязі.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю предмету спору в частині стягнення 14000402,78 грн.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що відповідачем, після відкриття провадження у справі, сплачено борг у сумі 140000402,78 грн на користь позивача, який є предметом позову у даній справі, провадження у справі №926/1989/24 в частині стягнення 14000402,78 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно суд роз`яснює позивачу правові наслідки закриття провадження у справі, передбачені частиною третьою статті 231 Господарського процесуального кодексу України, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Щодо вимоги про стягнення 2826005,23 грн, з яких: пеня 1852181,75 грн за період з 11.05.2024 по вересень 2024; 3% річних в сумі 213024,65 грн за період 11.05.2024-31.10.2024; інфляційні витрати в сумі 760798,83 за період 11.05.2024 по 31.10.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).

Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та договором за невиконання грошового зобов`язання на підставі отриманого покупцем товару, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату.

Згідно з пунктом 8.2 Типового договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Окрім того, за правилами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок пені суд зазначає, що він є арифметично вірним, однак відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Так, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд встановив наступне, що відповідачем на підтвердження доводів про необхідність зменшення пені надано суду: довідку про фінансово-економічний стан, звіт про фінансовий стан, договори про реструктуризацію наявних заборгованостей.

З огляду на вище викладене, суд приходить висновку що клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає задоволенню в повному обсязі, пеню слід зменшити, на 90% з 1852181,75 грн до 185218,18 грн.

Враховуючи вищевикладене позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про стягнення пені у розмірі 1852181,75 грн підлягає частковому задоволенню на суму 185218,18 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних витрат суд зазначає, що наведена судова практика відповідачем щодо зменшення розміру відсотків річних та інфляційних витрат (справа №902/417/18) не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки в зазначеній справі суд виходив з інших фактичних обставин при зменшенні розміру відсотків річних, зокрема, у спірних правовідносинах розмір відсотків річних встановлювався договором та становив 40%.

В цій справі розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%) та є мінімальними гарантіями позивача захистити свої майнові інтереси.

На підставі викладеного, судом не встановлені правові підстави для зменшення інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з чим клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене суд приходить висновку що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про стягнення заборгованості в сумі 2826005,23 грн (з яких пеня 1852181,75 грн за період з 11.05.2024 по вересень 2024; 3% річних в сумі 213024,65 грн за період 11.05.2024-31.10.2024; інфляційні витрати в сумі 760798,83 за період 11.05.2024 по 31.10.2024) підлягає задоволенню в сумі 1159041,66 грн (185218,16 грн пені, 213024,65 грн 3% річних, 760798,83 грн інфляційних витрат).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, аналогічне твердження викладено у Постанові Пленуму ВГСУ від 21.03.2013 №7 (п. 4.3).

Враховуючи те, що визнання відповідачем позову відповідає вимогам статті 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що судом закрито провадження у справі в частині стягнення 14000402,78 грн та враховуючи що відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позов, приймаючи до уваги приписи статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільна компанія «Нафтогаз України» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 16956,03 грн (50%) та 168004,83 грн.

При цьому, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, решта судового збору в сумі 16956,03 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити клопотання Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (вх.№2672) та зменшити розмір пені на 90% - до 185218,18 грн.

2. У задоволенні клопотання Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (вх. № 2935) про зменшення розміру інфляційних та трьох процентів річних - відмовити.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про стягнення заборгованості - 16826408,01 грн задовольнити частково.

4. Стягнути з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-а, код 34519280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії (58005, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9А, код 45304917) 185218,18 грн пені, 213024,65 грн 3% річних, 760798,83 грн інфляційних витрат та 16956,03 грн судового збору.

5. Закрити провадження у справі в частині стягнення 14000402,78 грн основної заборгованості.

6. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

7. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у спосіб, передбачений «Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевого бюджетів» від 10.12.2024 за №1888/43233 зі змінами від 26.11.2024, 184960,86 грн сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 29.01.2025.

Суддя О.В. Гончарук