Рішення

від 22.01.2025 по справі 927/983/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Іменем України

РІШЕННЯ

22 січня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/983/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., секретар судового засідання Ткачова А. Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Згода Лано,

код ЄДРПОУ 21393009, вул. Текстильників, буд 1А, м. Чернігів, 14001,

до відповідача: Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної академії аграрних наук України,

код ЄДРПОУ 00497348, вул. Шевченка, 26А, с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15502,

про стягнення 3 857 676,10 грн

Представники сторін:

позивача: Заматов Р.В.

відповідача: не прибув.

18.10.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Згода Лано до Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 3857676,10 грн, а саме: 2127128,10 грн основного боргу за договором поставки №24-05/22 купівлі - продажу товару від 16.05.2022, 529 742 грн пені, 150006 грн 3% річних, 412662 грн інфляційних нарахувань та 638138 грн 30% штрафу, нарахованого на підставі п. 7.3 Договору та статті 625 Цивільного кодексу України. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 25526 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн, та, в разі задоволення повністю або частково, просить стягнути 10 000 грн гонорару успіху адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024 справу №927/983/24 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою суду від 22.10.2024 позовну заяву залишено без руху, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Згода Лано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків докази сплати (доплати) судового збору в сумі 20 766,11 грн.

Ухвалою суду від 04.11.2024, після усунення позивачем недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2024, 09:00. Встановлено учасникам справи строки для подання письмових заяв по суті.

05.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позов №143 від 05.11.2024, в якому відповідач просив суд взяти до уваги дію форс-мажорних обставин, зокрема, введення в дію воєнного стану, ведення бойових дій безпосередньо на території та полях Підприємства, як наслідок, пошкодження сільськогосподарської техніки, замінування та забруднення сільськогосподарських земель Підприємства вибухо-небезпечними предметами, що призвело до виведення їх з обробітку, зниження врожайності та зменшення прибутку. До відзиву на позов відповідач додав довідку Підприємства №120 від 31.10.2024 із статистичними даними щодо обсягу засіяних полів та зібраного врожаю у продовж 2021 2024 років, засвідчені копії актів обстеження майна, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації від 03.06.2022 № 8, від 03.06.2022 № 9, від 14.06.2022 № 22, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, та акт оцінки стану полігонів ДП ДГ «Деснянське» представниками ДП «Укроборонсервіс» та ДП ДГ «Деснянське» від 03.04.2024.

У підготовчому засіданні 03.12.2024 суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладення підготовчого засідання на 12.12.2024, 12:00.

05.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ТОВ «Згода Лано» заперечує проти викладеного у відзиві, зазначає про те, що договір укладено 16.05.2022 року, а зобов`язання повинно було виконано до 31.05.2022 року, то форс мажорні обставини не мають ніякого відношення до обставин, якими відповідач заперечує проти позову. На момент укладання договору корівник, телятник і навіс вже були зруйновані. Враховуючи, що загарбники покинули Чернігівську область 06.04.2022, всі земельні ділянки відповідача знаходилися до моменту укладання договору і після укладання договору в однакому стані. У договорі сторони домовилися, що звільняються від відповідальності тільки при наявності сертифікату ТТП і при наявності повідомлення протягом 3х днів про форс-мажорні обставини. Відповідачем не надано доказів, які підтверджують вказані обставини, а тому відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань. Позивач заперечує проти доказів наданих відповідачем, в зв`язку з тим, що інформація в частині з них не має відношення до предмету спору, а інформація вказана в іншій частині документів, не відповідає обставинам.

12.12.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою від 12.12.2024 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі.

У підготовчому засіданні 12.12.2024 суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання від 12.12.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.01.2025 на 11:30.

У судове засідання 22.01.2025 представник відповідача не прибув.

У судовому засіданні 22.01.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору суд встановив:

16.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Згода Лано (продавець) та Державним підприємством Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (покупець) укладено договір поставки №24-05/22 купівлі-продажу товару (далі Договір).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. Договору продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором передати в власність покупця регулятор росту рослин, комплексні органо-мінеральні добрива Кормін, моно-добрива Кормін, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного Договору. Сторони домовилися, про те, що найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, вартість Товару та термін його оплати, термін поставки Покупцю та базис поставки Товару, а також інші умови будуть встановлені за згодою Сторін в додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною даного Договору.

Поставка здійснюється партіями. Партією Товару вважається кількість Товару, що вказана в конкретній Специфікації (п.1.3 Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору ціна товару та його загальна вартість погоджується сторонами та вказується в відповідних специфікаціях. Після підписання сторонами відповідних специфікацій, ціна на товар вважається погодженою та змінюватися не може, окрім випадків коли сторони підписали відповідну додаткову угоду про зміну ціни на товар.

Пунктами 4.1., 4.3., 4.4., 4.5. Договору визначено, що оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Умови та термін оплати - до 31.05.2022. Умови оплати за товар визначаються в Специфікаціях на поставку до даного Договору. В день оплати Покупець повідомляє продавця про готовність до оплати партії товару, а продавець надає рахунок до сплати, з урахуванням умов розділу 3 даного Договору.

Відповідно до п. 5.5. Договору датою поставки товару є дата його фактичного приймання покупцем. Факт приймання-передачі партії товару засвідчується сторонами шляхом передачі оригіналу доручення та підписання первинних документів (видаткової накладної та/або товаро-транспортної накладної), які є юридичним доказом здійснення господарської операції за цим Договором.

В момент поставки товару продавець зобов`язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, накладну на передачу товару, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості заводу-виробника, специфікацію на кожну партію товару (п. 5.7 Договору).

Сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, включаючи відшкодування збитків, понесених невинною стороною і сплату штрафних санкцій (п. 7.1. Договору).

За змістом п. 7.3 Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати товару згідно п.4.1 Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати. За затримку оплату товару більше ніж на 7 (сім календарних днів), покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 30% від суми несплаченого боргу.

За п. 10.1. Договір набирає сили з моменту підписання вповноваженими представникам сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору - до повного їх виконання.

На виконання умов Договору поставки №24-05/22 купівлі-продажу товару від 16.05.2022 позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: №РН-000000048 від 16.05.2022 на суму 275000,40 грн., №РН-000000050 від 18.05.2022 на суму 275000,40 грн, №РН-000000051 від 19.05.2022 на суму 275000,40 грн., №РН-000000052 від 20.05.2022 на суму 275000,40 грн., №РН-000000047 від 23.05.2022 на суму 275000,40 грн, РН-000000053 від 24.05.2023 на суму 275000,40 грн, РН-000000054 від 25.05.2022 на суму 202125,30 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Позивачем додано Специфікацію додаток до договору поставки №24-05/22 від 16.05.2022 на суму 2127128,10 грн.

За доводами позивача, відповідач не виконав умов договору, не розрахувався за поставлений товар, а тому позивачем заявлено до стягнення за даним позовом заборгованість в сумі 2127128,10 грн за видатковими накладними №РН-000000048 від 16.05.2022 на суму 275000,40 грн., №РН-000000050 від 18.05.2022 на суму 275000,40 грн, №РН-000000051 від 19.05.2022 на суму 275000,40 грн., №РН-000000052 від 20.05.2022 на суму 275000,40 грн., №РН-000000047 від 23.05.2022 на суму 275000,40 грн, РН-000000053 від 24.05.2023 на суму 275000,40 грн, РН-000000054 від 25.05.2022 на суму 202125,30 грн. та специфікацією до них.

У зв`язку з порушенням грошових зобов`язань, на підставі п. 7.3. Договору позивач просить стягнути з відповідача: пеню в сумі 529742 грн за період з 01.06.2022 до 01.12.2022, штраф в розмірі 30% в сумі 638138 грн, а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, 3% річних в сумі 150006 грн з період з 01.06.2022 до 06.10.2024, інфляційні нарахування в сумі 412662 грн з липня 2022 по серпень 2024 відповідно до розрахунків, доданих до позовної заяви (а.с. 17-18).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позовних вимогі з таких підстав.

За змістом п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 526 Цивільного кодексу України.

За нормами статей 193 Господарського кодексу України та 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків передбачених законом, не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Матеріалами справи, фактичними обставинами підтверджується факт укладення сторонами договору поставки товару №24-05/22 купівлі-продажу товару від 16.05.2022, а також поставки позивачем та отримання відповідачем товару за видатковими накладними №РН-000000048 від 16.05.2022 на суму 275000,40 грн., №РН-000000050 від 18.05.2022 на суму 275000,40 грн, №РН-000000051 від 19.05.2022 на суму 275000,40 грн., №РН-000000052 від 20.05.2022 на суму 275000,40 грн., №РН-000000047 від 23.05.2022 на суму 275000,40 грн, РН-000000053 від 24.05.2023 на суму 275000,40 грн, РН-000000054 від 25.05.2022 на суму 202125,30 грн., що становить 1852127,70 грн.

У Специфікації від 16.05.2022 до договору поставки №24-05/22 зазначено: товар Кормін AC NS 29-3, у кількості 77350 кг, ціна 2127128,10 грн.

У позовній заяві позивач просить стягнути за поставлений товар за переліченими вище видатковими накладними та специфікацією основну заборгованість в сумі 2127128,10 грн.

Однак, сторони у п.5.5. Договору передбачили, що факт приймання-передачі партії товару засвідчується сторонами шляхом передачі оригіналу доручення та підписання первинних документів (видаткової накладної та/або товаро-транспортної накладної), які є юридичним доказом здійснення господарської операції за цим Договором.

У Специфікації від 16.05.2022 до договору поставки №24-05/22 зазначено ціну товару 2127128,10 грн., тоді як доказами, доданими позивачем у підтвердження факту поставки видатковими накладними №РН-000000048 від 16.05.2022, №РН-000000050 від 18.05.2022, №РН-000000051 від 19.05.2022, №РН-000000052 від 20.05.2022, №РН-000000047 від 23.05.2022, РН-000000053 від 24.05.2023, РН-000000054 від 25.05.2022, підтверджено поставку товару на суму 1852127,70 грн.

Відповідачем не спростовано факт поставки товару, заперечень щодо якості та кількості не заявлено.

За змістом п. 4.3. та п.4.4. Договору умови та термін оплати - до 31.05.2022, умови оплати за товар визначаються в специфікаціях на поставку до даного Договору.

У Специфікації до Договору зазначено, що оплата товару, визначеного специфікацією здійснюється до 31.05.2022.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Як встановлено судом, за видатковими накладними №РН-000000048 від 16.05.2022 на суму 275000,40 грн., №РН-000000050 від 18.05.2022 на суму 275000,40 грн, №РН-000000051 від 19.05.2022 на суму 275000,40 грн., №РН-000000052 від 20.05.2022 на суму 275000,40 грн., №РН-000000047 від 23.05.2022 на суму 275000,40 грн, РН-000000053 від 24.05.2023 на суму 275000,40 грн, РН-000000054 від 25.05.2022 на суму 202125,30 грн. відповідач повинен був розрахуватися до 31.05.2022 включно, проте доказів оплати вказаної заборгованості відповідач до суду не надав, правомірність заявлених позивачем вимог не спростував.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 1852127,70 грн, в решті позовної вимоги щодо стягнення основного боргу - відмовити.

Щодо стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які сплачуються в разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонене, але й передбачене частиною 2 статті 231 ГК України.

Щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Виходячи з приписів п. 7.3. Договору в випадку порушення покупцем строків оплати товару згідно з п. 4.1. цього Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати. За затримку оплати товару більше ніж на 7 календарних днів, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 30% від суми несплаченого боргу.

Тобто, сторони в Договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору в вигляді сплати неустойки (в формі пені та штрафу).

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 529742 грн за період з 01.06.2022 до 01.12.2022 та штраф в розмірі 30% від суми несплаченого боргу - 638138 грн.

У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Суд, виходячи з встановленого вище граничного строку оплати вартості поставленого відповідачу товару за видатковими накладними, перевірив розрахунок заявленої до стягнення пені, дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині в сумі 463793,07 грн за період з 01.06.2022 до 01.12.2022 включно.

Суд установив факт прострочення оплати товару більше ніж на 7 календарних днів.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу в розмірі 30% від суми несплаченого боргу в сумі 638138 грн.

Суд доходить висновку про часткове задоволення позовної вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 30% від суми боргу (1852127,70 грн), що становить - 555638,31 грн., відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України.

Відповідач не клопотав до суду про зменшення розміру неустойки (в формі пені та штрафу).

Суд констатує, що договір поставки №24-05/22 від 30.05.2022, укладений сторонами вже після введення в країні воєнного стану, тобто відповідач, діючи як самостійний суб`єкт господарювання, міг оцінити власні ризики підприємницької діяльності.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Статтею 625 ЦК України врегульовані правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 150006 грн з період з 01.06.2022 до 06.10.2024 та інфляційні нарахування в сумі 412662 грн за період з липня 2022 року по серпень 2024 року.

Суд установив, що 3% річних, нарахованих на основну заборгованість в сумі 1852127,70 грн за період з 01.06.2022 до 06.10.2024 становить 130648,83 грн., а інфляційні нарахування за період з липня 2022 року по серпень 2024 року становить 349072,87 грн., тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині вимог.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За статтею 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову, посилається на дію форс-мажорних обставин, а саме введення в країні воєнного стану з 24.02.2022, як підстави для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пунктами 9.1. - 9.4. Договору передбачено, що в випадку настання обставин, що знаходяться поза контролем сторін (форс-мажорних), які сторонами не могли бути передбачені і враховані, зокрема, військові дії, - сторона, що підпала під дію таких обставин, звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язань по Договору при умові підтвердження факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органу Торгово-Промислової Палати України.

За настання обставин, що вказані в п. 9.1. дійсного Договору, сторона, для якої вони виникли, повинна в триденний термін будь-якими доступними способами повідомити другу сторону про настання таких обставин з подальшим підтвердженням факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органу Торгово-Промислової Палати України.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє потерпілу сторону права посилатися на вказані обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків по цьому Договору.

Існування форс-мажорних обставин звільняє сторону, яка підпала під їх дію від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим Договором, але не звільняє від обов`язку виконати свої зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 дійшов висновку про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Посилання відповідача в відзиві на позов на форс-мажорні обставини, зокрема, дію в країні воєнного стану, введення на початку повномаштабного вторгнення військ РФ, у 2022 році, бойових дій безпосередньо на території та полях Підприємства, як наслідок вилучення з обробітку значної площі земель Підприємства, що в сукупності унеможливило своєчасне виконання договірних зобов?язань перед позивачем, судом до уваги не приймаються оскільки Договір поставки №24-05/22 від 16.05.2022 укладений сторонами вже після настання перелічених відповідачем подій.

Відповідач, діючи як самостійний суб`єкт господарювання, мав можливість оцінити власні підприємницькі ризики, пов`язані з виконанням Договору поставки №24-05/22 від 16.05.2022.

Зокрема, відповідачем в обґрунтування заявлених підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання умов Договору, не надано до матеріалів справи документів, перелік яких наведений в п.9.2. Договору.

Надані відповідачем до матеріалів справи: довідка Підприємства №120 від 31.10.2024 із статистичними даними щодо обсягу засіяних полів та зібраного врожаю впродовж 2021 2024 років; засвідчені копії актів обстеження майна, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації від 03.06.2022 № 8, від 03.06.2022 № 9, від 14.06.2022 № 22, акт оцінки стану полігонів ДП ДГ «Деснянське» представниками ДП «Укроборонсервіс» та ДП ДГ «Деснянське» від 03.04.2024 не є належною підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов?язань перед позивачем, оскільки Договір поставки №24-05/22 був укладений сторонами в травні 2022 року, тобто після настання перелічених подій.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача: основного боргу в сумі 1852127,70 грн, пені в сумі 463793,07 грн, 3% річних в сумі 130648,83 грн, інфляційних нарахувань в сумі 349072,87 грн, штрафу в сумі 555638,31 грн. У решті позову - відмовити.

У прохальній частині позову позивач просив, на підставі частини 10 статті 238 ГПК України, нараховувати відсотки річних, органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту його виконання за наступною формулою: сума відсотків річних = сума, що підлягає оплаті * 3% річних * кількість днів прострочення/365 днів.

Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними в рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Вказана норма убезпечує особу, на користь якої ухвалене рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Відповідно до частин 11, 12 статті 26 Закону України Про виконавче провадження якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними в виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Керуючись приписами частини 10 статті 238 ГПК України, суд, за клопотанням позивача, ухвалив здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дня набуття судовим рішенням законної сили до моменту його фактичного виконання. При здійсненні часткової сплати заборгованості, нарахування 3% річних має відбуватись на розмір основного боргу за Договором, що залишився непогашеним.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 43606,52 грн.

Виходячи з приписів статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу складають 15000,00 грн, а також у разі задоволення позову повністю або частково позивач просить стягнути з відповідача гонорар успіху адвоката у розмірі 10000,00 грн.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі статтею 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статей 1, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У підтвердження надання правничої допомоги позивач надав: Договір №03/08 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 03.08.2024, укладений між ТОВ «Згода Лано» та адвокатом Заматовим Романом Валерійовичем; розрахунок від 17.10.2024 адвокатських послуг за договором №03/08 від 03.08.2024; акт виконаних послуг за договором №03/08/ від 17.10.2024; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №2030 від 26.10.2005; довіреність № 27/09 від 27.09.2023 на право адвоката Заматова Р.В. представляти інтереси товариства у всіх судах загальної та спеціальної юрисдикції.

Відповідно до п.1.1. Договору №03/08 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 03.08.2024 (далі Договір №03/08 від 03.08.2024) клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу з усіх питань, пов`язаних з поданням клієнтом позовів до Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості з ДП ДГ Деснянське Прилуцької дослідної станції ІСНААН України за несплачений товар на підставі Договору №24-05/22 від 16.05.2022.

Пунктом 4.1. Договору №03/08 від 03.08.2024 сторони визначили, що юридичну допомогу надану адвокатом, клієнт оплачує в гривнях шляхом перерахування суми, визначеної в актах виконаних робіт, що складається з розрахунку фактично витраченого часу осіб, призначених для надання правової допомоги, без ПДВ, відповідно до наступного розрахунку, де серед іншого: 1. здійснення правового аналізу документів, а також документів, наданих замовником, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо; 2. здійснення правового аналізу судової практики в питаннях предмету договору; 2.1. розрахунок штрафних санкцій; 3. підготовка додатків до позову; 4. складання і подання позовної заяви; 5. участь у судових засіданнях першої інстанції; 6. підготовка і подання відзиву або відповіді на відзив.

За п. 4.1.1. Договору №03/08 від 03.08.2024 ціна за один час роботи складає 3000,00 грн.

Оплата за цим договором, відповідно до п. 4.2, здійснюється протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

За умовами п.4.3 Договору №11/01 від 11.01.2024, якщо буде досягнута мета представництва по договору повністю або частково, клієнт додаткового сплачує адвокату гонорар успіху у розмірі 10000,00 грн, який сплачується протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

За розрахунком вартості адвокатських послуг, розрахунок однієї години роботи адвоката складає 3000,00 грн; загальна вартість наданих послуг - 15000,00 грн: складання і подання позовної заяви 6000,00 грн (2 год); підготовка додатків до позову 3000,00 грн (1 год.); розрахунок штрафних санкцій 3000,00 грн (1 год), участь в судовому засіданні 3000 грн (1 год.)

Сторонами підписаний двосторонній акт виконаних робіт від 17.10.2024 за Договором №03/08 від 03.08.2024 на суму 15000,00 грн згідно з наведеним переліком робіт.

Враховуючи, що позивачем доведено факт надання адвокатських послуг, акт виконаних послуг за договором №03/08 від 03.08.2024 підписаний сторонами договору №03/08 від 03.08.2024 без заперечень, суд доходить висновку про те, що витрати позивача за надання професійної правничої допомоги є обґрунтованими.

Таким чином, суд вважає, що такі витрати підлягають покладенню на відповідача в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Вирішуючи питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка є "гонораром успіху" в розмірі 10000,00 грн, суд виходить з такого.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Зазначений висновок відповідає також позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції тлумачить гонорар успіху як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати в твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Вказаний правовий висновок, відповідно до приписів частини 4 статті 236 ГПК України, має бути врахований при виборі і застосуванні норм права.

Отже, гонорар успіху може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.

Оскільки гонорар успіху обумовлений сторонами до сплати під відкладальною умовою і є складовою частиною гонорару адвоката, а його розмір є розумним і співмірним із ціною позову, тому суд доходить висновку про наявність підстав для включення гонорару успіху до складу витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу в сумі 10000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд присуджує до відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 23030,96 грн, з урахуванням гонорару успіху.

Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497348, вул. Шевченка, 26А, с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Згода Лано (код ЄДРПОУ 21393009, вул. Текстильників, буд 1А, м. Чернігів, 14001) основний борг в сумі 1852127,70 грн, пеню в сумі 463793,07 грн, 3% річних в сумі 130648,83 грн, інфляційні в сумі 349072,87 грн, штраф в сумі 555638,31 грн, судовий збір в сумі 43606,52 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 23030,96 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області в справі №927/983/24, здійснювати нарахування 3% річних на суму непогашеного боргу за несвоєчасну оплату за поставлений товар за договором поставки №24-05/22 від 16.05.2022 за наступною формулою: сума відсотків річних = сума, що підлягає оплаті * 3% річних * кількість днів прострочення/365 днів, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили до моменту його фактичного виконання.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2025.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua

Тимчасовий засіб зв`язку суду - тел. канцелярії (099) 420-54-50.