Постанова

від 23.01.2025 по справі 914/669/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/669/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,

та представників:

прокурора -Кравчук О. А.,

позивача - не з`явився,

відповідача - Левицького А. О. (в режимі відеоконференції),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог

щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,

на стороні відповідача - Спічак М. Л. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024

та рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2024

у справі № 914/669/22

за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Радехівське лісомисливське господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Львівській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

про стягнення 2 610 309,70 грн,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Львівської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради (далі - Рада; позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Радехівське лісомисливське господарство" (далі - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Радехівське лісомисливське господарство"; відповідач) 2 610 309,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з січня по жовтень 2020 року службові особи Бендюзького лісництва ДП "Радехівське лісомисливське господарство" здійснили незаконну рубку 291 дерева різних порід на ввірених ділянках лісництва. Такі дії спричинили державі шкоду на суму 2 610 309,70 грн. Прокурор зазначає про необхідність стягнення завданої шкоди не з осіб які безпосередньо здійснювали рубку дерев, а з відповідача на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки саме відповідач не вчинив дії зі збереження лісу від такої незаконної рубки.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 (суддя - Т. Я. Рим), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 (головуючий суддя - О. В. Зварич, судді - І. Б. Малех, І. Ю. Панова), позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача (до спеціального фонду місцевого бюджету Ради з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів) 833 696, 82 грн, завданої навколишньому природному середовищу шкоди. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ДСГП "Ліси України" в особі філії "Радехівське лісомисливське господарство" як постійний лісокористувач видав такі лісорубні квитки: лісорубний квиток від 30.03.2020 № 69 серії ЛЬ ЛРК № 015355 на суцільну середньолісосічну рубку у Бендюзькому лісництві: у кварталі 29, виділ 1-1 - 63 грабів, 47 дубів, 26 лип, 13 кленів, 8 вільх; у кварталі 29, виділ 1-2 - 65 грабів, 16 дубів, 6 лип; лісорубний квиток від 02.06.2020 № 93 серії ЛЬ ЛРК № 015377 на суцільну середньолісосічну рубку у Бендюзькому лісництві: у кварталі 3, виділ 16 - 68 дубів, 29 лип, 30 грабів, 6 вільх, 1 клен; лісорубний квиток 17.06.2020 № 95 від серії ЛЬ ЛРК № 015379 на суцільну санітарну рубку у Бендюзькому лісництві: у кварталі 24, виділ № 8 - 114 сосен, 48 дубів, 1 осика, 23 липи, 2 берези; у кварталі 50, виділ № 14 - 234 сосен, 25 дубів, 46 грабів, 2 клени, 4 берези; у кварталі 17, виділ № 23 - 136 сосен, 39 дубів, 22 берези, 4 лип, 7 грабів, 1 ясен, 7 осик; у кварталі 37, виділ № 35 - 227 сосен, 28 дубів, 4 берези; лісорубний квиток від 19.06.2020 № 111 серії ЛЬ ЛРК № 015395 на суцільну санітарну рубку у Бендюзькому лісництві: у кварталі 50, виділ 13 - 45 сосен, 16 дубів, 98 грабів, 4 липи, 4 клени, 7 осик, 3 берези; у кварталі 2, виділ 10 - 131 сосна, 12 дубів, 16 лип, 40 грабів, 1 осика; лісорубний квиток від 17.07.2020 № 129 серії ЛЬ ЛРК № 017238 на вибіркову санітарну рубку у Бендюзькому лісництві: у кварталі 64, виділ 62 - 36 дубів, 33 береста, 5 лип, 1 осика; у кварталі 60, виділ 18 - 82 сосни, 6 дубів; лісорубний квиток від 09.09.2020 № 160 серії ЛЬ ЛРК № 017269 на вибіркову санітарну рубку у Бендюзькому лісництві: у кварталі 39, виділ 7 - 65 сосен, 25 дубів, 1 дуб червоний, 14 вільх, 2 берези; у кварталі 60, виділ 14 - 48 сосен, 10 дубів.

У жовтні 2020 року слідчими Державного бюро розслідування проведені огляди місць події із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції, за результатами чого були складені протоколи огляду місця події. Згідно з цими протоколами: у кварталі 3, виділ 16 зафіксовано пні незаконно зрубаних 11 грабів, 5 дубів, 2 вільх; у кварталі 29, виділ 1-1 зафіксовано пні незаконно зрубаних 16 дубів; у кварталі 29, виділ 1-2 зафіксовано пні незаконно зрубаних 6 дубів та 1 липи; у кварталі 50, виділ 13 зафіксовано пні незаконно зрубаних 34 грабів, 7 кленів, 6 дубів, 14 сосен, 14 лип, 2 осик, 1 бересту та 1 акації; у кварталі 50, виділ 14 зафіксовано пні незаконно зрубаних 23 грабів, 13 лип. При розрахунку завданої шкоди, Державна екологічна інспекція у Львівській області врахувала 32 дерева, що були незаконно зрубані; у кварталі 37, виділ 35 зафіксовано 1 пень незаконно зрубаного дуба; у кварталі 2, виділ 10 зафіксовано пні незаконно зрубаних 23 сосен; у кварталі 17, виділ 23 зафіксовано пні незаконно зрубаних 23 сосен, 9 дубів, 1 ясена, 1 клена; у кварталі 24, виділ 8 зафіксовано пні незаконно зрубаних 4 дубів, 1 берези, 28 лип; у кварталі 64, виділ 62 зафіксовано пні незаконно зрубаних 12 грабів, 13 дубів, 8 лип; у кварталі 60, виділ 18 зафіксовано пні незаконно зрубаних 1 граба та 2 черешень; у кварталі 39, виділ 7 зафіксовано пні незаконно зрубаних 10 дубів, 1 дуба червоного, 4 осик; у кварталі 60, виділ 14 зафіксовано пень 1 незаконно зрубаного береста.

Державна екологічна інспекція у Львівській області на підставі відповідних протоколів огляду місцевості, матеріалів кримінального провадження № 62020140000000511 від 14.05.2020, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", провела розрахунок розміру шкоди та визначила її у сумі 2 489 395,40 грн.

27.11.2020 слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань виніс постанову, якою доручив експертам Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України провести судово-економічну експертизу, відповідно до висновку якої від 23.12.2020 № 6/3-75 загальний розрахунок шкоди, завданої державі через незаконну рубку дерев, становить 2 610 309,70 грн. Судовим експертом встановлено розбіжності у правильності нарахування розміру шкоди Державною екологічною інспекцією у Львівській області. Різниця у нарахуванні шкоди складає 120 914,30 грн.

Суди встановили також таке:

- Радою повідомлено, що, враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області, та в силу положень пп. 9 п. 6-1 роз. V "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Червоноградська міська рада є правонаступником прав, обов`язків та майна Поздимирської, Межирічанської та Волсвинської сільських рад. Водночас, Корчинська, Поторицька та Волицька сільські ради до Червоноградської міської ради приєднані не були;

- згідно з проектом перспективного плану організації та розвитку лісового господарства ДП "Радехівське лісомисливське господарство": квартал 39 виділ 7 знаходиться на території Поздимирської сільської ради; квартал 50 виділ 13 знаходиться на території Поздимирської сільської ради; квартал 37, виділ 35 знаходиться на території Межирічанської сільської ради; квартал 24 виділ 8 знаходиться на території Поздимирської сільської ради; квартал 50 виділ 14 знаходиться на території Поздимирської сільської ради. Щодо решти кварталів та виділів, на яких виявили незаконну рубку дерев, в ході розгляду справи суди встановили, що вони знаходяться на території сільських рад, які не увійшли до складу Червоноградської міської ради.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з того, що через протиправну бездіяльність відповідача відбулася незаконна рубка дерев (у кварталах та виділах які знаходяться на території сільських рад, які увійшли до складу відповідної Ради) та наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для стягнення шкоди у цьому випадку.

Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ДСГП "Ліси України" звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 1166 ЦК України, ст. 107 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), викладених у постановах від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 15.06.2022 у справі № 909/114/21, від 16.08.2022 у справі № 925/1598/20 та інших.

Посилається на такі обставини: лісові господарства несуть відповідальність лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки; філія "Радехівське ЛМГ" вчасно і в повній мірі здійснювала комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок відповідно до затверджених планів; матеріалами справи не підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданням шкоди, що є обов`язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України, ст. 105 ЛК України; для підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем надано для суду документи які містять суперечності, неточності та які складено з порушенням норм чинного законодавства.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою ДСГП "Ліси України" з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 11.11.2024.

У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що ухвалено відповідно до ст. 236 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2024 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи відбудеться 12.12.2024, а ухвалою суду від 16.12.2024 - про те, що розгляд справи відбудеться 21.01.2025.

20.01.2025 ОСОБА_7 звернувся до суду із додатковими поясненнями у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, пояснення представників відповідача, третьої особи, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на підставу касаційного оскарження, встановлену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначає ст. 11 ЦК України. Так, за п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).

Верховний Суд у справі № 909/285/16 зазначив про те, що необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20 та Верховним Судом у постанові від 06.06.2023 у справі 911/682/21, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, яка (справа № 907/181/22) враховується при розгляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України, сформовано висновок про те, що протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків; під шкодою необхідно розуміти, зокрема зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом; причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника. Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 виснувала, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Верховний Суд зазначає, що правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За ст. 5 цього Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ст. 1 ЛК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Права та обов`язки постійних лісокористувачів визначає ст. 19 ЛК України. Так, за цією статтею ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Відповідно до ст. ст. 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Положеннями ст. 63 ЛК України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України).

За ч. 5 ст. 86 ЛК України забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 ЛК України).

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд неодноразово висновував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див., зокрема постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі № 914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та інші).

Виконавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.05.2023 у справі № 914/669/22 відповідно до ст. 316 ГПК України, надавши оцінку всім наявним у справі документам відповідно до ст. 86 ГПК України, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив збереження непризначених для порубки дерев, а допустив їх самовільну порубку на підпорядкованій йому території, тобто не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення. Отже, встановивши вказане, доведеність позивачем усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправну бездіяльність відповідача у вигляді незабезпечення належної охорони та захисту лісових насаджень; шкоду, розмір якої доказово підтверджено; причинно-наслідковий зв`язок шкоди з протиправною поведінкою відповідача (бездіяльністю) - заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок, суди підставно стягнули з відповідача 833 696, 82 грн.

При цьому Верховний Суд вважає, що доводи скаржника у касаційній скарзі зводяться лише до переоцінки документів у справі, що не є компетенцією Верховного Суду з огляду на ст. 300 ГПК України.

Отже, здійснивши аналіз оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 15.06.2022 у справі № 909/114/21, від 16.08.2022 у справі № 925/1598/20 та інших, оскільки ухвалені у справі судові рішення їм не суперечать, а доводи скаржника про їх неврахування зводяться лише до неправильного розуміння цих висновків Верховного Суду, на свою користь. Крім того судові рішення у цій справі № 914/669/22 ухвалювалися за встановлених у ній обставин, які не є аналогічними як у наведених скаржником справах.

Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані і, відповідно, Верховним Судом не розглядаються (див. постанову Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 у справі № 914/669/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.