Рішення

від 29.01.2025 по справі 147/1059/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1059/24

Провадження № 2/147/52/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Басараб О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ у справах дітей Ладижинської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Відділ у справах дітей Ладижинської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час спільного проживання у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачкою не склалося, і тому рішенням Тростянецького районного суду від 24.03.2014 шлюб між ними було розірвано Після розірвання шлюбу, спільні діти залишилися проживати з позивачем. Відповідач, як мати дітей, з даного приводу заперечувати не стала. Також зазначено, що ОСОБА_2 покладених законом на батьків обов?язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Всі питання щодо виховання вирішуються ОСОБА_1 самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача. ОСОБА_2 свідомо не спілкується з доньками, зв?язків не підтримує, не цікавиться їх вихованням та навчанням.

При цих всіх обставинах мати ОСОБА_2 в житті дочок - відсутня повністю. З часу розірвання шлюбу та проживання дітей з позивачем, мати ОСОБА_2 жодним чином не бере участі у їх вихованні, лікуванні та розвитку в цілому, а це більше як 10 років. Вона не вітає доньок з Днями народження та іншими святами. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей матір`ю, свідомого нехтування нею своїми обов?язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов?язків.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просив стягнути судові витрати.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 19.08.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання. Витребувано від Органу опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

04.09.2024 представник позивача подала клопотання про витребування в порядку ст.84 ЦПК України у Глибочанській сільській раді характеристики на ОСОБА_2 , 21.04.1989 р., за місцем її проживання с.Скибинці, оскільки адвокатом вживалися заходи для отримання даної інформації самостійно, однак відповідь на адвокатський запит не надійшла.

Також було подано клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідків, а саме: неповнолітніх дітей позивача та відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які можуть дати пояснення щодо участі їх матері в їх житті; бабусю неповнолітніх дітей - ОСОБА_8 , яка може дати пояснення щодо участі ОСОБА_2 у вихованні, утриманні дітей та виконанні відповідачем її батьківських обов`язків; дядька ОСОБА_9 та тітку ОСОБА_10 , які можуть повідомити аналогічні обставини.

01.10.2024 від міського відділу у справах дітей Ладижинської міської ради надійшло рішення №472 та висновок органу опіки та піклування від 26.09.2024.

Ухвалою суду від 10.10.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання про витребування доказів, а саме витребувано від старости Глибочанського старостинського округу Тростянецької селищної ради характеристику на ОСОБА_2 . Також задоволено клопотання про виклик та допит в якості свідків: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участю представника органу опіки та піклування, представників сторін, за відсутності у залі судового засідання батьків; свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 .

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити. Суду пояснив, що розлучився з відповідачкою у 2014 році і з того часу вона участі у вихованні дітей не приймає. Вона з ними не спілкується. Менша донька взагалі її не пам`ятає. Коли ОСОБА_2 телефонувала, то ОСОБА_4 не хотіла з нею розмовляти. Відповідачка після розірвання шлюбу у перший рік раз чи два приїздила, а потім взагалі перестала цікавитися дітьми. Позивач казав, щоб вона приїздила до них, однак відповідачка відповідала, що не може, так як у неї робота або немає часу. З позовом про сплату аліментів ОСОБА_1 не звертався, дітей забезпечує самостійно. Виховувати дівчат допомагає його мати, бабуся дітей. Після народження діти проживали в с.Заозерне, однак були зареєстровані в с.Глибочок, біля відповідачки. Лише у 2018 році зареєстрував біля себе. Додатково зазначив, що коли народилася старша донька ОСОБА_3 , відповідачка за нею дивилася, однак потім казала, що не хоче жити з позивачем. Вказав, що позбавити батьківських прав ОСОБА_2 йому необхідно з метою уникнення в майбутньому ситуацій, де потрібна участь обох батьків при вирішенні певних питань з дітьми.

Представник позивача позов просила задовольнити. Суду повідомила, що тривалий час відповідачка не бере участі у вихованні дітей. Після розірвання шлюбу позивач не втрачав надію, що мати буде брати участь у вихованні та житті дітей. Але життям дітей мати не цікавилася, ними не піклувалася. Це підтверджується довідкою із Заозернянської гімназії та вбачається з договору Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу, який укладав батько. Меншу доньку ОСОБА_2 залишила в малому віці, тому дитина тримає образу на неї. Відповідачка не бере участі у вихованні, утриманні дітей, не піклується про їх культурний та духовний розвиток.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином за місцем її реєстрації, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.75). В подальшому, судові повістки повернулися на адресу суду без вручення, з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», «Не проживає».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Окрім того, суд вважає, що факт неотримання відповідачем у справі кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою, суд вважає таким, що зумовлений не об`єктивними причинами, а є наслідком суб`єктивної поведінки відповідача.

Також, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України ОСОБА_2 була повідомлена про дату, час і місце проведення судових засідань через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне підтвердження. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У судовому засіданні 25.10.2024 представник третьої особи суду повідомила, що на засідання комісії мати не викликалася, так як проживає в іншій територіальній громаді. Було здійснено звернення до служби у справах дітей Тростянецької ОТГ. Представник виїздив за місцем проживання відповідачки для складання акту обстеження, однак мати агресивно відносно цього поставилася. Також повідомили, що відповідачка перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Було спілкування з дітьми, коли обстежували місце проживання, сільським головою, який підтвердив, що ОСОБА_12 він не бачив. Менша дитини матері взагалі не пам`ятає. Представник третьої особи вважає, що є усі підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав. Зазначила, що батько раніше звертався до Служби у справах дітей з приводу у часті матері у вихованні дітей, однак не підтримав пропозицію про звернення до суду із позовом про позбавлення її батьківських прав.

В подальшому представник третьої особи в судове засідання не з`явилася. В матеріалах справи наявна заява представника міського відділу у справах дітей Ладижинської міської ради про розгляд справи без її участі.

Також в судовому засіданні 25.10.2024 за участю представника органу опіки та піклування та психолога було допитано в якості свідків неповнолітніх ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 суду повідомила, що навчається в Уманському педагогічному коледжі. Проживає разом з батьком, сестрою та бабусею. Фінансово забезпечує батько. Зазначила, що з матір`ю не спілкується, і не хоче цього робити. Коли навчалася в 9 класі, один раз вона їй подзвонила. Бачила особисто дуже давно, навіть не пам`ятає коли. Не вітає зі святами, не дарує подарунки. В соціальних мережах вони теж не спілкуються. Вона до них не приїжджає та не запрошує до себе.

ОСОБА_4 повідомила, що навчається в Тульчинському коледжі культури. Не пам`ятає коли бачила маму. Вказала, що з нею не спілкується, зі святами її не вітає, в садочок та до школи не приходила. Спільних фото у них немає. У її житті сім`я - це вона із сестрою, батько та бабуся, іншої сім`ї вона не має. Живуть добре та дружно. Батько не забороняв спілкуватись із мамою, але остання зовсім не намагалась із нею зв`язатись чи навідати.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що позивач є її сином, а відповідачка - колишня невістка. Проживає разом з сином та його доньками. З дружиною ОСОБА_1 перестав жити, коли діти були маленькими. На даний час дівчатка навчаються, одна в Тульчині, а інша в Умані. Відповідачка дітьми не цікавиться, в дитсадку не з`являлася, в школу не приходила. Коли в старшої внучки був випуск вона подзвонила до неї аби запросити чи щоб прийняла участь, але ОСОБА_2 відмовилась приїжджати. Від останньої ні дзвінків, ні подарунків, ні вітань не було.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що перебуває у дружніх відносинах з позивачем і знає його колишню дружину, так як вона є його сестрою по матері. Свідку відомо, що ОСОБА_2 до дітей не приїздить, по телефону з ними не спілкується. Бачить її раз у рік у провідну неділю, однак відповідачка його про дівчат не запитувала.

Відзив на позовну заяву, як і інші клопотання від ОСОБА_2 до суду не надходили.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки позивач та його представник не заперечують проти заочного вирішення справи, з урахуванням викладеного вище, це дає підстави суду відповідно до ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, свідків, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час спільного проживання у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.20, 21).

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 24.03.2014 у справі №147/207/14-ц, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,, зареєстрований 12.10.2007 виконкомом Заозерненської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, актовий запис №4 (а.с.22, 23).

З Витягу з реєстру територіальної громади від 16.07.2024 вбачається, що ОСОБА_3 , 2007 р.н. та ОСОБА_4 , 2009 р.н. зареєстровані з 25.10.2018 за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою також зареєстрований позивач (а.с.12, 17,18).

В довідці виданої адміністрацією Заозерненської гімназії Ладижинської міської ради від 16.07.2024 зазначено, що ОСОБА_2 , мати двох доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що навчалися у даному навчальному закладі з 1 по 9 клас, починаючи з 2014 року жодного разу не відвідала заклад, класні збори, не цікавилася навчанням дітей. Вона давно залишила батька з дітьми і виїхала з села, ще як діти перебували у дитячому садочку (а.с.24).

З акту обстеження умов проживання №48 від 21.04.2023 неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що діти проживають в с. Заозерне Гайсинського району Вінницької області. Дівчатка мають окрему кімнату, у кожної є окреме спальне місце, окремі столи для підготовки домашнього завдання. Дохід в сім`ї складається із заробітної плати батька, пенсії та паю бабусі. Неповнолітня ОСОБА_3 дуже рідко спілкується з матір`ю по телефону. Малолітня ОСОБА_4 взагалі мати не пам`ятатає. Коли та телефонує, вона сердиться і відмовляється спілкуватися (а.с. 27-28).

З копій квитанцій, долучених до позову (а.с.28, 30) та копії договору про надання освітніх послуг (а.с.32-34) встановлено, що позивач ОСОБА_1 сплачує самостійно за навчання доньки в Уманському гуманітарно-педагогічному фаховому коледжі та є її законним представником.

Так, у позові зазначено, що ОСОБА_2 , мати дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не піклується про їх фізичний, духовний розвиток, не займається її вихованням, не забезпечує матеріально, не бачиться та не цікавиться дітьми з 2014 року.

У зв`язку з чим, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей.

Висновком Органу опіки та піклування Ладижинської міської ради, затвердженого рішенням №472 від 26.09.2024, визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2007 р.н. та ОСОБА_4 , 2009 р.н.(а.с.81-83).

У висновку зазначено, що матір ( ОСОБА_2 ) не піклується про здоров?я, фізичний, розумовий та моральний розвиток дітей, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дітей, не спілкується з ними в обсязі необхідному для нормального самоусвідомлення, не дає їм доступу до культурних та духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загально визнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу і навіть не бажає добровільно виконувати свій обов?язок по утриманню дітей, не виявляє щонайменшої батьківської турботи, жодних стосунків не підтримує, ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків.

З листа начальника служби у справах дітей Тростянецької селищної ради від 19.09.2024 №01-33/609 вбачається, що службою у справах дітей Тростянецької селищної ради розглянуто лист начальника міського відділу у справах дітей Ладижинської міської ради від 28.08.2024 №499 щодо сприяння у з?ясуванні думки матері ОСОБА_2 щодо позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спеціалістами служби у справах дітей Тростянецької селищної ради здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_2 . За даною адресою проживають ОСОБА_2 разом із співмешканцем у приватному будинку, який вони винаймають. З?ясувати думку матері ОСОБА_2 щодо позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 а ОСОБА_4 не вдалося, оскільки мати поводилася агресивно та перебувала у збудженому стані (а.с.149).

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція про права дитини, що ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, визнаючи, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, забезпечує те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є - першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, крім того зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частина 4 ст. 155 СК України передбачає покладання на батьків відповідальності, встановленої законом, за ухилення їх від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до діючого СК України, до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачено застосування таких правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальністю, зокрема, позбавлення батьківських прав.

Положенням ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви … про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов`язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною, однак не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч.1 ст.166 СУ України)

Як встановлено під час розгляду справи в суді, ОСОБА_2 не займається вихованням дітей та їх утриманням. Відповідачка також не цікавиться ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тобто не проявляє зі своєї сторони материнської турботи, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками відносно дітей.

Ці обставини підтвердили в судому засіданні, допитані в якості свідків неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Суд зазначає, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та «відновлення» сім`ї. Обов`язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Натомість суд встановив, що неповнолітній син сторін позбавлений материнської любові, та її піклування виключно через нехтування відповідачкою своїми обов`язками щодо сина. Свої материнські обов`язки, без поважних причин, відповідачка повністю поклала на позивача, який одноособово, без будь-якої матеріальної підтримки з боку відповідачки тривалий час опікується дитиною: дбає про розвиток сина, його здоров`я, навчання та благополуччя в цілому.

У матеріалах справи містяться переконливі докази винної поведінки відповідачки щодо ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. Суд встановив, що відповідачка тривалий час не спілкується з доньками, у неї відсутній зв`язок із ними, в т.ч. за допомогою телефонного та відеозв`язку, вона не цікавиться їх потребами і, як наслідок, не має тісного психологічного зв`язку з ними, повністю втратила зв`язок з донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та не вживає заходів для його відновлення.

Понад дев`ять років без поважних причин ухиляється від виконання батьківських обов`язків, свідомо нехтує ними, не надає матеріального забезпечення на утримання дітей, не надсилає їм подарунків, не цікавиться їх потребами, їх розвитком, інтересами, не вітає зі святами та Днями народження. Діти не пам`ятають матері, що свідчить про небажання відповідачки займатися вихованням доньок та про повну втрату інтересу до своїх дітей.

Судом ураховано, що відповідач проживає на території Тростянецької ОТГ, що межує із Ладижинською ОТГ, де проживають діти з батьком, що територіально дає пряму можливість навідувати дітей вдома та у навчальних закладах. Вік ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідчить також про можливість самостійно навідувати матір, однак вони вказують, що остання їх не запрошує, не зв`язується з ними, що не сприяє бажанню дітей спілкуватись із матір`ю.

На відсутність бажання ОСОБА_2 спілкуватись із дочками також вказав свідок ОСОБА_9 , який вказав, що він є братом відповідачки по матері та спілкується із позивачем та дітьми частіше ніж із сестрою, яка не говорить про дітей.

Отже суд встановив, що відповідачка свідомо нехтує батьківськими обов`язками, що має систематичний та постійний характер; не проявляє інтересу до дітей. Її поведінка загалом свідчить про небажання як матері брати участь у вихованні та спілкуванні з доньками, про відсутність волевиявлення виконувати свої природні материнські обов`язки. Отже встановлені судом факти, за яких мати не спілкується з дітьми, не забезпечує їх матеріально, не приймає участі у вихованні, є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Врахувавши обставини справи, «якнайкращі інтереси дитини», відсутність доказів того, що відповідачці перешкоджали у спілкуванні з дітьми, навмисне ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків та її винну поведінку, суд вважає, що наявні підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав.

Надані докази стороною позивача є підтвердженням того, що позбавлення відповідача батьківських прав є доцільним, оскільки остання допустила свідоме нехтування своїми обов`язками, як матері.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_8 , яка будучи матір`ю позивача є упередженою у висловленні своєї позиції. Разом з тим її покази з приводу суті спору дають суду можливість у сукупності з іншими показами та письмовими доказами встановити про позитивну сімейну атмосферу, належне виховання та утримання дітей батьком.

Суд не приймає до уваги довідку виконкому Тростянецької селищної ради №15 від 20.01.2025 року, оскільки вона подана з порушенням вимог подання доказів, визначених ЦПК України.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці положення статей 169 та 170 СК України, згідно яких, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню та утримання дітей суд за її заявою може постановити рішення про поновлення батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 .

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн, у зв`язку з чим зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 76-79, 141, 178, 247, 259, 263-265, 268, 272, 280-287 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ у справах дітей Ладижинської міської ради, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) грн. 20 (двадцять) коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Відділ у справах дітей Ладижинської міської ради, місцезнаходження: м.Ладижин, вул.П. Кравчика, 4, Гайсинського району, Вінницької області; код ЄДРПОУ 34261033.

Повний текст складено 03.02.2025.

Суддя О.А. Натальчук