Ухвала

від 03.02.2025 по справі 1423/18836/2012

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 1423/18836/2012

н\п 4-с/490/14/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2025 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В. розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центральний Відділ Державної Виконавчої Служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Боржник - Кредитна спілка "Кредитний альянс" на протиправні дії та бездіяльність Центрального Відділу ДВС у м.Миколаєві,

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2025 року ОСОБА_1 , звернувся до суду із скаргою на протиправні дії та бездіяльність Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по ВП №62070705 за період з 15.05.2022 року по 16.12.2024 року під час виконання Виконавчого листа №1423/18836/2012, що виданий 05.03.2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва.

В своїй скарзі ОСОБА_1 просить суд:

визнати неправомірною бездіяльність Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.12.2012 року згідно виконавчого листа №1423/18836/2012, виданого 05.03.2013 року за період з 15.05.2022 року по 16.12.2024 року, по виконавчому провадженню №62070705;

визнати протиправними дії Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), скасувати Постанову Центрального Відділу ДВС "Про повернення виконавчого документа Стягувачу" від 16.12.2024 року по ВП №62070705 та зобов`язати відновити виконавче провадження.

Крім того, скаржник просить поновити пропущений строку на оскарження бездіяльності Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві, оскільки постанову Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві "Про повернення виконавчого документу Стягувачу" від 16.12.2024 року по ВП №62070705 було отримано 25.12.2024 року, а з 19.12.2024 року по 20.01.2025 року, внаслідок масштабної кібератаки було зупинено роботу державних реєстрів, в тому числі і Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, що унеможливило з`ясування скаржником виконавчих дій, що були вчинені державним виконавцем за відповідний період.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 року головуючим суддею визначено суддю Чулупа О.С.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. від 28.01.2025 року відведено суддю Чулупа О.С. від розгляду даної справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2025 року головуючим суддею визначено суддю Саламатіна О.В.

31.01.2025 року справу предано судді.

Вирішуючи питання щодо можливості прийняття скарги до розгляду судом встановлено таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби передбачалося статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частина 1 статті 448 ЦПК України передбачає, що така скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Разом з тим норми ЦПК України не урегульовують порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України від 02 червеня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Також, відповідно до вимог статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За частиною 1 статті 30 Закону №1404-VIII виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Проаналізувавши вказані норми, можна зробити висновок, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Згідно з пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Між тим, варто звернути увагу на те, що за зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Водночас частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Разом з тим частиною 5 статті 287 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів (…) розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Отже, наведені норми закріплюють загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об`єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справах № 927/395/13, № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16, постанові Верховного Суду від 14 червня 2024 року у cправі № 909/747/22.

Предмет скарги ОСОБА_1 стосується визнання неправомірною бездіяльності Центрального ВДВС під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.12.2012 року по виконавчому провадженню №62070705.

Як вбачається з матеріалів скарги, головним державним виконавцем Галкіною М.А., 14.05.2020 року було відкрито виконавче провадження №62070705 згідно виконавчого листа №1423/18836/2012, виданого 05.03.2013 року, та в той же день приєднано до до зведеного виконавчого провадження №58034031, яке веде Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Миколаївським апеляційним судом під час розгляду справи №490/9213/20 встановлено, що у складі об`єднаного виконавчого провадження №58034031 перебували на примусовому виконання виконавчі документи Головного Управління Пенсійного Фонду України, Миколаївського окружного адміністративного суду, тобто виконавчі документи, видані судами іншої юрисдикції.

За такого, оскільки Безвуляк О.П. оскаржує бездіяльність органу державної виконавчої служби в тому числі і під час виконання зведеного виконавчого провадження, а саме в період з 14.05.2020 року по 16.12.2024 року, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, така скарга має розглядатись у порядку адміністративного судочинства, а тому скарга ОСОБА_2 в частині вимог щодо визнаня неправомірною бездіяльність Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.12.2012 року згідно виконавчого листа №1423/18836/2012, виданого 05.03.2013 року за період з 15.05.2022 року по 16.12.2024 року, по виконавчому провадженню №62070705, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене вище, у прийнятті до розгляду скарги ОСОБА_2 в частині вимог щодо визнаня неправомірною бездіяльність Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.12.2012 року згідно виконавчого листа №1423/18836/2012, виданого 05.03.2013 року за період з 15.05.2022 року по 16.12.2024 року, по виконавчому провадженню №62070705, слід відмовити.

При цьому, щодо вимог скарги про визнання протиправними бездіяльності Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві (в частині, що мали місце 16.12.2024 року вже після винесення Постанови про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження від 16.12.2024, якою було виведено виконавче провадження №62070705 із зведеного виконавчого провадження №58034031) та визнання протиправними дій Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві щодо повернення виконавчого документу у межах виконавчого провадження №62070705 та скасування Постанови Центрального Відділу ДВС "Про повернення виконавчого документа Стягувачу" від 16.12.2024 року по ВП №62070705 та зобов`язання відновити виконавче провадження, суд зазначає таке.

16.12.2024 старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Педь Альоною Іванівною було винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, якою виведено виконавче провадження №62070705 із зведеного виконавчого провадження №58034031, яке веде Центральний відділ ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса).

Постанова про повернення виконавчого документа Стягувачу у виконавчому провадженні №62070705 була винесена старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Педь Альоною Іванівною 16.12.2024 року, тобто в той же день, але вже вже після винесення нею ж постанови про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, якою було виведено виконавче провадження №62070705 із зведеного виконавчого провадження №58034031, яке веде Центральний відділ ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса)

При цьому, суд зазначає, що приписами ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

В свою чергу, згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року №6, відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

При цьому, вимогами 122-124 ЦПК України встановлено порядок обчислення процесуальних строків.

Нормами ст. 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання про поновлення строку оскарження бездіяльності Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві, обгрунтоване тим, що постанову Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві "Про повернення виконавчого документу Стягувачу" від 16.12.2024 року по ВП №62070705, ОСОБА_2 було отримано 25.12.2024 року, а з 19.12.2024 року по 20.01.2025 року, внаслідок масштабної кібератаки було зупинено роботу державних реєстрів, в тому числі і Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, що унеможливило з`ясування скаржником виконавчих дій, що були вчинені державним виконавцем за відповідний період.

Оскаржувана постанова Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві "Про повернення виконавчого документу Стягувачу" була винесена від 16.12.2024 року та отримана ОСОБА_2 25.12.2024 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів скарги, така була надіслана суду засобами поштового зв`язку лише 22.01.2025 року, про що свідчить зазначення відповідної дати на конверті.

Водночас, в розумінні вищенаведених норм матеріального та процесуального права, десятиденний строк на оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця обчислюється з моменту, коли сторона виконавчого провадження дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свободи.

Таким чином, скаржником пропущено строк на оскарження бездіяльності Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві (в частині, що мали місце 16.12.2024 року вже після винесення Постанови про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження від 16.12.2024, якою було виведено виконавче провадження №62070705 із зведеного виконавчого провадження №58034031) та визнання протиправними дій Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві щодо повернення виконавчого документу у межах виконавчого провадження №62070705 та скасування Постанови Центрального Відділу ДВС "Про повернення виконавчого документа Стягувачу" від 16.12.2024 року по ВП №62070705 та зобов`язання відновити виконавче провадження.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19, зроблено висновок, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду.

Суд вважає, що наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця не можуть бути визнані поважними, а за такого і відсутні підстави для його поновлення.

Так, скаржником зазначено, що зупинення роботи державних реєстрів, в тому числі і Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень внаслідок масштабної кібератаки, перешкоджали йому у з`ясуванні виконавчих дій, що були вчинені державним виконавцем за відповідний період.

Так, у статті 19 Закону №1404-VIII встановлено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Таким чином, вказаною нормою, якою передбачено права учасників виконавчого провадження, скаржнику надано право як ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії так і право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження.

Таким чином, доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження є одним з прав стягувача та не замінює собою інші, а лише доповнює їх, а тому відсутність (тимчасова) доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження не скасовує право стягувача ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.

При цьому, суд зазначає, що скаржником за період з 16.12.2024 та по 20.01.2025 не вжито жодних дій щодо з`ясування зазначених ним обставин - "з`ясуванні виконавчих дій, що були вчинені державним виконавцем за відповідний період".

Скаржником не надано суду доказів відмови йому з боку посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у наданні можливості ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії у період з 19.12.2024 року по 20.01.2025 року, також скаржником не надано суду доказів про будь-які звернення до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявами (зверненнями) щодо надання можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, зробити з них виписки, надати копії.

Частиною 8 статті 19 Закону №1404-VIII встановлено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Таким чином, з заяви та клопотання скаржника про поновлення строку на оскарження бездіяльності Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві вбачається нехтування ним правом, встановленим статтею 19 Закону №1404-VIII, а саме не вжиття в період з 16.12.2024 та по 20.01.2025 заходів щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копій, тобто бездіяльність скаржника, що суперечить положенням частини 8 статті 19 Закону №1404-VIII.

Також судом не приймаються посилання скаржника на триваюче правопорушення з боку Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві після 16.12.2024 року та відповідно відсутність пропуску строку на оскарження бездіяльності Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві.

Так, бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005, від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13, від 22 грудня 2021 року у справі № 760/ 19348/20.

При цьому, суд вважає, що не може існувати бездіяльності Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві після 16.12.2024 року, оскільки постанова Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві "Про повернення виконавчого документу Стягувачу" була винесена від 16.12.2024 року та відповідно у посадових осіб Державної виконавчої служби відсутні повноваження на вчинення виконавчих дій у разі відсутності відкритого виконавчого провадження та які не пов`язані з вирішенням питання щодо відкриття виконавчого провадження (у разі наявності відповідної заяви стягувача).

Доводів про вказану бездіяльність після цієї дати - 16.12.2024 року, скарга ОСОБА_2 не містить.

Відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред`явленні скарги до суду є імперативним правилом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.

За такого, суд вважає, що початком перебігу строку на оскарження вказаної бездіяльності є 26 грудня 2024 року, а тому, звернувшись зі скаргою в 22 січня 2025 року ОСОБА_2 пропустив десятиденний строк для подачі вказаної скарги, передбачений статтею 449 ЦПК України, а причини пропуску троку на оскарження, які наведені скажником, судом не розцінюються поважними, а за такого відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на оскарження бездіяльності та протиправності дій Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві.

Враховуючи викладене, скарга ОСОБА_2 в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльність Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.12.2012 року згідно виконавчого листа №1423/18836/2012, виданого 05.03.2013 року, в частині, що мали місце 16.12.2024 року (після винесення Постанови про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження від 16.12.2024, якою було виведено виконавче провадження №62070705 із зведеного виконавчого провадження №58034031) та визнання протиправними дій Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві щодо повернення виконавчого документу у межах виконавчого провадження №62070705 та скасування Постанови Центрального Відділу ДВС "Про повернення виконавчого документа Стягувачу" від 16.12.2024 року по ВП №62070705 та зобов`язання відновити виконавче провадження.16.12.2024 року, підлягає залишенню без розгляду за правилами статті 126 ЦПК України.

При цьому, суддя вважає за можливе залишити заяву без розгляду на стадії прийняття її до розгляду, що відповідає положенням ст.ст. 13, 126 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства та узгоджується з позиціями, висловленими в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року №6.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 13, 20, 126, 186, 259-261, 449 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центральний Відділ Державної Виконавчої Служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Боржник - Кредитна спілка "Кредитний альянс" на протиправні дії та бездіяльність Центрального Відділу ДВС у м.Миколаєві, в частині вимог, щодо визнаня неправомірною бездіяльність Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.12.2012 року згідно виконавчого листа №1423/18836/2012, виданого 05.03.2013 року за період з 15.05.2022 року по 16.12.2024 року, по виконавчому провадженню №62070705 з 14.05.2020 року по 16.12.2024 року, відмовити.

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центральний Відділ Державної Виконавчої Служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Боржник - Кредитна спілка "Кредитний альянс" на протиправні дії та бездіяльність Центрального Відділу ДВС у м.Миколаєві, в частині вимог, щодо визнання неправомірною бездіяльність Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.12.2012 року згідно виконавчого листа №1423/18836/2012, виданого 05.03.2013 року, в частині, що мали місце 16.12.2024 року (після винесення Постанови про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження від 16.12.2024, якою було виведено виконавче провадження №62070705 із зведеного виконавчого провадження №58034031), а також визнання протиправними дій Центрального Відділу ДВС у м. Миколаєві щодо повернення виконавчого документу у межах виконавчого провадження №62070705 та скасування Постанови Центрального Відділу ДВС "Про повернення виконавчого документа Стягувачу" від 16.12.2024 року по ВП №62070705 та зобов`язання відновити виконавче провадження, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Саламатін