Ухвала

від 23.01.2025 по справі 761/9411/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

23 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 761/9411/23

Провадження № 61-16091ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Юрченко Юрій Іванович (далі - адвокат),

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року

у справі за позовом скаржниці до Спільного Українсько-Британського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимед» (далі - відповідач) про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та

в с т а н о в и в:

1. У березні 2023 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила: (1) визнати незаконним і скасувати наказ директора відповідача від 24 березня 2022 року № 8-к про призупинення дії трудового договору зі скаржницею; (2) поновити дію трудового договору; (3) стягнути з відповідача на користь скаржниці 72 985,76 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 1 березня 2022 року до 29 березня 2023 року включно; (4) 20 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

2. 3 квітня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою визнав справу малозначною, відкрив провадження у справі та вирішив її розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін до суду.

3. 25 січня 2024 року цей суд ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: визнав незаконним і скасував наказ директора відповідача від 24 березня 2022 року № 8-к про призупинення дії трудового договору зі скаржницею, поновив дію цього договору та стягнув із відповідача на користь скаржниці 72 985,76 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відмовив у задоволенні інших вимог.

4. 31 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.

5. 2 грудня 2024 року адвокат в інтересах скаржниці сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 37715/0/220-24 від 3 грудня 2024 року) на зазначені судові рішення.

6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

6.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

6.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

6.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

6.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності,визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

6.5. Спір стосується трудових відносин. Суд першої інстанції визнав справу малозначною. Скаржниця у касаційній скарзі стверджує, що такі дії суду є помилковими. Крім того, зазначила, що ця скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення скаржниці. Обґрунтувала так:

- якщо Верховний Суд не відкриє касаційне провадження у цій справі, то ускладненим буде захист трудових прав позивачів в аналогічних спорах через те, що залишаться невирішеними такі питання:

(1) чи може суд обмежуватися сумою розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу на дату подання позовної заяви, якщо стягувати такий заробіток треба за весь час вимушеного прогулу? (Згідно з наданим скаржницею розрахунком суд мав інформацію про розмір її середнього заробітку за один день);

(2) чи зобов`язана скаржниця на кожне судове засідання подавати розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу? Якщо так, то чи може суд ігнорувати заяви про збільшення позовних вимог?

- справа має значний суспільний інтерес та виняткове значення, оскільки «стосується невизначеного кола працівників/трудових договорів та захисту за ними прав в разі поновлення на роботі/трудових договорів, так і стосується всіх роботодавців та суддів, які прийматимуть рішення за результатами відповідної правової позиції Верховного Суду по даній справі»;

- суди першої й апеляційної інстанцій порушили вимоги рішення Конституційного Суду України № 10-р(ІІ)/2023 від 22 листопада 2023 року, визнавши справу малозначною, чим позбавили скаржницю права реалізувати процесуальні права, передбачені ЦПК України для загального позовного провадження.

6.6. Скаржниця не погодилася з оскарженими судовими рішеннями. Однак це не означає, що її скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржниці та віднесена до категорії малозначних помилково. Верховний Суд вважає, що скаржниця не обґрунтувала фундаментальність питання права у цій справі для формування єдиної правозастосовної практики. Можливий вплив бажаного для скаржниці висновку щодо застосування норм права на саму скаржницю не підтверджує такий фундаментальний характер. Вона також не продемонструвала як те, що є інтерес з боку суспільства до розгляду та вирішення справи № 761/9411/23, так і те, що цей інтерес є значним. Відсутні аргументи про виняткове значення для скаржниці саме цієї, а не будь-якої іншої справи. Твердження про помилкове віднесення останньої до категорії малозначних, не є належно обґрунтованим.

6.7. Належні мотиви для випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, у касаційній скарзі відсутні. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

7. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

7.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

7.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

7.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

7.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

7.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь її позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

7.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку переглянути не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.

Керуючись статтями 19, 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Спільного Українсько-Британського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимед» про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко