Рішення

від 03.02.2025 по справі 541/3909/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3909/24

Номер провадження 2/541/163/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 лютого 2025 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі Гуриної В.М., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Кобрись О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миргород в режимі відеоконференції в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення проживання малолітньої дитини разом з матір`ю , третя особа: Виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради як орган опіки та піклування, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кобрись О.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення проживання малолітньої дитини разом з матір`ю , третя особа: Виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради як орган опіки та піклування.

В обґрунтування позову зазначив, що 10.12.2021 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований у Миргородському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), актовий запис №317 від 10.12.2021 року. Від даного шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказав, що сімейне життя не склалося, шлюбні відносини погіршились і припинились з лютого 2023 року. Судовим наказом Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.03.2023 року по справі №541/871/23 стягнуто з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 20 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19.06.2023 року по справі №541/872/23 стягнуто з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дружини ОСОБА_1 до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час позивачка разом з дитиною проживають в Фінляндії. Зазначив, що відповідач не заперечує проти залишення дитини з матір`ю, оскільки після припинення фактичних шлюбних відносин дитина залишилася проживати разом з матір`ю, яка не чинить перешкод у спілкуванні батька з донькою.

Просив розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також залишити малолітню ОСОБА_3 проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 . В судове засідання 03.02.2025 надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, розгляд справи просив провести за їх відсутності, після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище « ОСОБА_1 ».

Ухвалою суду від 29.10.2024 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали просили їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.

Відповідач 17.12.2024 року ознайомився з матеріалами справи, 03.02.2025 року в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений особисто під розписку. Заяви про поважність пропуску судового засідання, відзиву, заперечень на позовну заяву не надав

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав додаткові пояснення в яких зазначив, що не має можливості надати висновок про визначення місця проживання дитини одним із батьків. Розгляд справи просив проводити за відсутності представника.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст.ст. 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 10 грудня 2021 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 10.12.2021 Миргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (а.с.11). Від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11 зворот). Спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини погіршились і припинились з лютого 2023 року, спільне господарство не ведеться.

Згідно з ч.1ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.1ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 2ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що фактичні сімейні відносини між подружжям припинені, сторони не мають наміру відновити сімейні стосунки, подальше сімейне життя та збереження сім`ї неможливі, тому шлюб підлягає розірванню.

В частині позовних вимог щодо залишення неповнолітньої дитини проживати разом з матір`ю суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частин 3, 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

У Постанові від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

У Постанові від 22 грудня 2021 року у справі №339/143/20 (провадження №61-6809св21) Верховний Суд вказав, що зазначення у резолютивній частині рішення суду про те, щоб малолітнього сина залишити на проживання з матір`ю, не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, оскільки суд лише констатував, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання.

В Постанові від 18 липня 2022 року у справі №405/4659/21 (провадження №61-5775св22) Верховний Суд зазначив, що судове рішення про залишення проживання дитини разом із матір`ю не перешкоджає розгляду спору про визначення місця проживання дитини та не носить преюдиційного характер.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю (а.с. 87-91). Враховуючи те, що позивач просила залишити малолітню ОСОБА_3 проживати разом з нею, відповідач в судові засіданні не з`явився, відзиву на позов не подав, суд вважає, що малолітню дитину необхідно залишити проживати з матір`ю. Суд лише констатує місце проживання дитини, не визначаючи та не змінюючи його, оскільки позовних вимог про визначення місця проживання малолітнього дитини ОСОБА_3 заявлено не було.

На підставі ЗУ «Про охорону дитинства», ст. ст. 24,110,112, 161 СК України , керуючись ст. ст.12,13, 141, 263-265, 273, 280-283, 354 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення проживання малолітньої дитини разом з матір`ю , третя особа: Виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради як орган опіки та піклування - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 10 грудня 2021 у Миргородському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), актовий запис №317, - розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище « ОСОБА_1 ».

Відповідно до ч.2 ст.114 СК України шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Залишити малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Кобрись Олександр Миколайович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2885 від 09.07.2019 року, адреса АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації, АДРЕСА_1 .

Третя особа: Виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області. Код ЄДРПОУ 04381571, адреса Полтавська область, Миргородський район, с.В.Сорочинці, вул. Гоголя,26.

Суддя: Л. Г. Шатілова