Постанова

від 03.02.2025 по справі 126/187/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/187/22

Провадження № 22-ц/801/269/2025

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 рокуСправа № 126/187/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Стадника І.М.

за участю секретаря судового засідання Пантелеймонової А.І.,

за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рижавського С.С., відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїв м.Вінниці цивільнусправу №126/187/22запозовом ОСОБА_1 до Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області, ОСОБА_2 , за участю третіх осіб Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження Бершадської районної державної адміністрації та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Корнійчука Сергія Анатолійовича на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року, яке ухвалив суддя Хмель Р.В. в Бершадськомурайонному суді Вінницької області,

в с т а н о в и в :

В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області, ОСОБА_2 , за участю третіх осіб Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження Бершадської районної державної адміністрації та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, мотивуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 бажаючи реалізувати своє право на ведення фермерського господарства, 16 жовтня 2014 року подав до Устянської сільської ради, заяву щодо надання йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства - площею 15 га із земель запасу в межах населеного пункту с. Устя.

Рішенням 33 сесії 6 скликання від 20 жовтня 2014 року Устянською сільською радою йому надано дозвіл на розробку технічної проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 15,00 га ріллі в оренду із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Устянської сільської ради, для ведення фермерського господарства.

Проєкт землеустрою щодо виділення земельної ділянки в оренду позивачу для ведення фермерського господарства в розмірі 15 га, погоджений: Сектором містобудування та архітектури Бершадської РДА Вінницької області; Управлінням культури і мистецтв Вінницької ОДА; Експертом державної експертизи ОСОБА_4 , щодо відповідності земельному законодавству.

Проєкт землеустрою щодо виділення земельної ділянки в оренду позивачу для ведення фермерського господарства, перевірявся (проводилися державна експертиза землевпорядної документації) Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та був затверджений зазначеною службою.

Рішенням 31 сесії 7 скликання від 22 січня 2020 року Устянської сільської ради, затверджено матеріали проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 та передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0520485400:03:001:0078 для ведення фермерського господарства.

27 січня 2020 року між позивачем та Устянською сільською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 15 га з кадастровим номером 0520485400:03:001:0078 для ведення фермерського господарства. Відповідний договір оренди був зареєстрований у визначеному законом порядку та позивачем отримано витяг з ДЗК НВ-0518125722019.

На підставі укладеного договору оренди землі від 27 січня 2020 року, позивачем було створено та зареєстровано 2020 року ФГ«ФЕРМЕРАГРОСЕРВІС».

В жовтні 2020 року ОСОБА_2 було подано до Бершадського районного суду Вінницької області позовну заяву до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Чвертка Р.П., Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області, ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкоюшляхом скасування запису в поземельній книзі, скасування в державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, визнання незаконним рішення від 22 липня 2020 року № РВ-0501833442020 і зобов`язання вчинити дії, скасування запису про державну реєстрацію речового права та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння (справи №126/2200/20).

Під час розгляду цивільної справи №126/2200/20, позивачу стали відомі обставини, що в ОСОБА_2 , наявний державний акт на право власності на земельну ділянку серія ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року з кадастровим номером 0520485402:01:001:0446, виданий напідстав розпорядження Бершадської РДА № 21 від 13 січня 2003 року.

Дана земельна ділянка з кадастровим номером0520485402:01:001:0446 в реєстрі не значиться і раніше не реєструвалася та не могла бути зареєстрована, так-як акт на право власності на земельну ділянку серія ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року, виданий з грубим порушенням нормземельного законодавства України, за межами повноважень районноїради та є нікчемним в силу закону, а саме частини другої статті 215 ЦК України.

У січні 2004 році ОСОБА_2 було подано заяву до Устянської сільської ради про відмову від земельного паю, який був виділений їй для товарного виробництва при розпаюванні землі в колишньому КСП «Ранок». В цій же заяві вона повідомила, що земельна частка (пай) на її прохання згідно обміну була виділена їй на землях резерву (колишній сад) в межу з СФГ «Надія».

Земельна ділянка площею 15 га з кадастровим номером 0520485400:03:001:0078, яка надана позивачу в оренду для ведення фермерського господарства, включає в себе земельну ділянку ОСОБА_2 з неіснуючим кадастровим номером 0520485402:01:001:0446 площею 1,7953 га та згідно відомостей публічної кадастрової карти України знаходилася та знаходиться в межах населеного пункту села Устя Гайсинського району Вінницької області.

Вважає, що Бершадська РДА не мала відповідних повноважень щодо видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН № 083652, оскільки земельна ділянка на яку ОСОБА_2 був виданий державний акт, знаходиться в межах населеного пункту с. Устя Бершадського району Вінницької області та не була суб`єктом права власності на земельну ділянку площею 1,7953 га, в розумінні п. в. ч. 1 ст. 80 ЗК України.

Враховуючи викладене, позивач просив суд: 1). Скасувати розпорядження Бершадської РДА №21 від 13 січня 2003 року «Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право власності на землю», на підставі якого ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 1,7953 га, серії ВН №083652 від 10 лютого 2003 року;

2). Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН №083652 від 10 лютого 2003 року, виданий Бершадською районною державною адміністрацією розпорядження №21 від 13 січня 2003 року на ім`я ОСОБА_2 , який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №439. Вирішити витання щодо стягнення судових витрат.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року позов задоволено. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившисьіз вказанимрішенням судупершої інстанції,представник ОСОБА_2 адвокатКорнійчук С.А.подав апеляційнускаргу,оскільки вважає,що судомпри ухваленнірішення судуістотно порушенонорми матеріальногота процесуальногоправа,не вірновизначено правовідносини,які склалисьта розглянутосправу зненалежним складомучасників справи.Просив рішенняБершадського районногосуду Вінницькоїобласті від11листопада 2024рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що як слідує зі змісту позову, та доданих позивачем доказів, а також ті обставини, що після отримання ним земельної ділянки було створено та зареєстровано Фермерське господарство «ФЕРМЕРААГРОСЕРВІС», а тому в даному випадку належним позивачем має бути саме фермерське господарство, як юридична особа, а не фізична особа ОСОБА_1 .

Звертає увагу,що судпершої інстанціїскасував вцілому розпорядженняспіввідповідача,однак такерозпорядження стосувалосьвеликої кількостіосіб,які такожотримували державніакти направо власностіна земельніділянки,при цьомутаких осібсуд незалучив в якості співвідповідачів, вирішивши спір в частині їх прав та законних інтересів, що є істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що до суду першої інстанції подавалась заява про застосування строків позовної давності і в письмових дебатах, і у своєму виступі просив суд застосувати строки позовної давності щодо оскаржуваних розпорядження та державного акту.

Крім того, звертає увагу, що ОСОБА_2 не відмовлялась від земельної ділянки площею 1,7953 га, яка їй була передана згідно вказаного розпорядження та державного акту. Заява від січня 2004 року була написана не ОСОБА_2 , хто написав та подав цю заяву не відомо.

Також, оскільки в матеріалах справи не має нотаріально посвідченої угоди, яка підлягала державній реєстрації, а тому відсутні правові підстави вважати, що відбулася відмова від права власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 .

Отже, вважає в даному випадку має місце втручання в право власності та порушення протоколу першого статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Рижавський С.С. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає, виходячи з наступного.

Судом першоїінстанції встановлено,що згідно розпорядження Бершадської РДА 13 січня 2003 року №21 затверджено технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право приватної власності на землю громадянам власникам сертифікатів на території Устянської сільради. Вказаним розпорядженням в тому числі передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею 1,7953 га.

Згідно з державного акту на право власності на земельну ділянку від 10 лютого 2003 року, на підставі розпорядження Бершадської районної державної адміністрації від 13 січня 2003 року №21, ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки, площею 1,7953 га, яка розташована на території Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З копії заяви від ОСОБА_2 , адресованої до Устянської сільської ради вбачається, що остання відмовилася від земельного паю, який був виділений їй для товарного виробництва при розпаюванні землі в колишньому КСП «Ранок».

Відповідно до рішення Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 29 березня 2004 року надано згоду на передачу земельної ділянки частки (паю) № НОМЕР_1 , площею 1,7953 га до резервного фонду на території Устянської сільради, враховуючи відмову від неї землевласниці ОСОБА_2 .

Згідно з рішенням Устянської сільської ради від 20 жовтня 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 15 га ріллі в оренду із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області для ведення фермерського господарства.

Рішенням Устянської сільської ради від 22 січня 2020 року затверджено матеріали проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, загальною площею 15 га, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення Устянської сільської ради (в межах н. п. с. Устя) та передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0520485400:03:001:0078.

Згідно договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 27 січня 2020 року між Устянською сільською радою Бершадського району Вінницької області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 15 га, строком на 20 років.

Розпорядженням Бершадської РДА від 30 листопада 2012 року №665, затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки членам ФГ «Надія Устянська» в розмірі земельної частки (паю) на території Устянської сільської ради, в тому числі ОСОБА_2 , в розмірі 1,9222 га.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі №126/2200/20 встановлено, що ОСОБА_2 висловила як прямо так (в заяві у січні 2004 року про відмову від права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), так і своєю поведінкою (у 2012 році ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що не буде реалізовувати своє право власності. За вказаних обставин, ВС дійшов висновку, що право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,7953 га припинилося.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Бершадська районна державна адміністрація Вінницької області, не мала повноважень щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована на території Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області, оскільки такі повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою мала Устянська сільська рада. Відповідачем ОСОБА_2 не було надано доказів того, що спірна земельна ділянка, яка була надана їй у приватну власність, знаходилася поза межами Устянської сільської ради.

Враховуючи, що державний акт на право власності на землі виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження Бершадської РДА №21 від 31 січня 2003 року, яке є незаконним та підлягає скасуванню, тому суд прийшов до висновку, що виданий державний акт серії ВН №083652 від 10 лютого 2003 року є недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території надавали земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання, ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених ч.7 даної статті, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Відповідно до ст. 17 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) до повноважень місцевих державних адміністрації у галузі земельних відносин належить:

- розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом;

- участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних програм з питань використання та охорони земель;

- координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;

- підготовка висновків щодо надання або вилучення земельних ділянок;

- викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах. визначених цим кодексом;

- підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст;

- здійснення контролю за використанням котів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов`язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

- координація діяльності державних органів земельних ресурсів;

- вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст. 31 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ч.1 ст. 32ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) громадянам України - членам фермерського гос-ва передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Згідно п.12 Перехідних положень ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) до розмежувань земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Отже суд першої інстанції, дійшов до правильного висновку, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, Бершадська районна державна адміністрація Вінницької області не мала повноважень щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована на території Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області. Розпоряджатись земельною ділянкою мала право Устянська сільська рада.

Зазначене підтверджується листом відділу у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 вересня 2018 року №3-489/0-0.27 930/134-18, згідно якого державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 виданий з порушенням чинного законодавства (ст.17 ЗК України) та зазначено, що при проєктуванні земельних часток (паїв) Вінницьким філіалом інституту землеустрою ділянка № НОМЕР_1 запроєктована в межах населеного пункту с. Устя Бершадського району.

У відповідності з додатком 1 переліку районних державних адміністрацій, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених постановою ВРУ від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, Розпорядження КМУ від 16 грудня 2020 року № 1535-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій», Бершадську РДА приєднано до Гайсинської РДА. З огляду на викладене, Гайсинська РДА є правонаступником Бершадської РДА.

Згідно положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_2 у приватну власність, знаходилася поза межами Устянської сільської ради, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасуваннярозпорядження Бершадської РДА №21 від 13 січня 2003 року «Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право власності на землю», на підставі якого ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 1,7953 га, серії ВН №083652 від 10 лютого 2003 року.

Посилання в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції скасував повністю розпорядження Бершадської РДА №21 від 13 січня 2003 року, яке стосувалось великої кількості інших осіб, які також отримували державні акти на право власності на земельні ділянки, при цьому їх не було залучено, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки скасовано розпорядження Бершадської РДА №21 від 13 січня 2003 року, на підставі якого ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 1,7953 га, серії ВН №083652 від 10 лютого 2003 року, а не будь-яких інших осіб

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що державний акт на право власності на землі виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження Бершадської РДА №21 від 31 січня 2003 року, яке є незаконним та підлягає скасуванню, то відповідно і виданий державний акт серії ВН №083652 від 10 лютого 2003 року є недійсним, з чим і погоджується апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги, що відмова ОСОБА_2 від права власності на земельну ділянки належним чином не оформлена, оскільки нотаріально не посвідчена та не проведена державна реєстрація, як то передбачалась ст. 142 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не заслуговують на увагу.

Згідно з частиною другою статті 142 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено лише нотаріальне посвідчення угоди про передачу права власності на земельну ділянку.

ОСОБА_2 угоди про передачу права власності на земельну ділянку не укладала, тому і доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Також, колегія суддів не вбачає порушень протоколу першого статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також скаржником недоведене втручання в право власності ОСОБА_2 , оскільки як встановлено остання сама висловила як прямо (в заяві у січні 2004 року про відмову від права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), так і своєю поведінкою (у 2012 році ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що не буде реалізовувати своє право власності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що даному випадку належним позивачем має бути саме фермерське господарство, як юридична особа, а не фізична особа ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки як вбачається з матеріалів справи, рішенням Устянської сільської ради від 20 жовтня 2014 року саме фізичній особі ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 15 га ріллі в оренду для ведення фермерського господарства.

Крім того, рішенням Устянської сільської ради від 22 січня 2020 року затверджено матеріали проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, фізичній особі ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, загальною площею 15 га, а також з ним, як фізичною особою та Устянською сільською радою Бершадського району Вінницької області було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 27 січня 2020 року, загальною площею 15 га, строком на 20 років.

Таким чином, на переконання апеляційної суду, саме ОСОБА_1 , як фізична особа, є належним позивачем у справі, оскільки його права щодо користування земельною ділянкою площею 15 га порушенні та підлягають судовому захисту.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що до суду першої інстанції подавалась заява про застосування строків позовної давності, в якій просив суд застосувати строки позовної давності щодо оскаржуваних розпорядження та державного акту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 27 січня 2020 року було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства з Устянською сільською радою Бершадського району Вінницької області. Предметом даного договору є земельна ділянка сільськогоспоарського призначення з кадастровим номером 0520485400:03:001:0078, яка розташована в межах населеного пункту села Устя на території Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області. Разом з тим, оскільки у вказаний земельний масив увійшла земельна ділянка, на яку у відповідача ОСОБА_2 є державний акт, між сторонами виник спір.

До суду з даним позовом позивач звернувся з позовом 25 січня 2022 року.

У розумінні ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому за приписами пунктів 12 та 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні тривав з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Крім того, воєнний стан в Україні, введений 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, триває і на даний час.

Таким чином, строки позовної давності, починаючи з березня 2020 року були продовжені на час карантину та з лютого 2022 року зупинені на час воєнного стану.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не пропущений трирічний строк позовної давності, отже ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в межах строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Корнійчука Сергія Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Бершадськогорайонного судуВінницької областівід 11листопада 2024рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 лютого 2025 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Матківська М.В.

Стадник І.М.