Ухвала

від 30.01.2025 по справі 487/9464/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2025 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024152030000420.

Учасники судового провадження:

прокурори - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

третя особа, щодо майна якої вирішується питання

про арешт - ОСОБА_5 ,

представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання

про арешт - ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2025 року клопотання прокурора задоволено, накладено арешт на майно, вилучене в ході проведеного санкціонованого обшуку 21.11.2024 р. у автомобілі марки «BMW 520D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , який був розміщений поряд з гаражем №? НОМЕР_3 в АГК «Локомотив», розташованому за адресою: м. Миколаїв Миколаївської області, пров. Транспортний, 5А, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , яке поміщено до сейф-пакету WAR 1341169; ключі від автомобіля марки «BMW 520D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , які поміщено до сейф-пакету WAR1341166; автомобіль марки «BMW 520D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі, представник просить скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційні скарзі представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, посилаючись на положення ч. 4 ст. 170 КПК України, зазначає, що, в даному випадку вилучений транспортний засіб не містить слідів вчиненого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 був допитаний в ході слідства, і, підозру йому не оголошено. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що обшук проведений з процесуальними порушеннями, про що зазначено у протоколі обшуку.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

В провадженні слідчого Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024152030000420, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, організованою групою.

Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_9 , організував та створив злочинну організацію, учасники якої на території м. Миколаєва, Миколаївської, Херсонської та Кіровоградської областей здійснюють викрадення дизельного палива з локомотивів належних АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ».

З метою реалізації розробленого плану, направленого на створення злочинної організації для вчинення крадіжок дизельного палива із локомотивів АТ «УКРАЗЛІЗНИЦЯ», ОСОБА_9 залучив до її складу, окрім інших, ОСОБА_10 , який в свою чергу залучив ОСОБА_5 , який здійснював скуповування викраденого дизельного палива АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», перевезення до місць зберігання з метою подальшої реалізації.

21.11.2024 р. в ході проведення санкціонованого обшуку автомобіля марки «BMW 520D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , який був розміщений поряд з гаражем №? НОМЕР_3 у АГК «Локомотив», розташованому за адресою: м. Миколаїв Миколаївської області, пров. Транспортний, 5А, виявлено та вилучено: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , яке поміщено до сейф-пакету WAR 1341169; ключі від автомобіля марки «BMW 520D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , які поміщено до сейф-пакету WAR1341166 та автомобіль марки «BMW 520D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 .

Постановою слідчого СВ Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області від 21.11.2024 р. вказані речі та майно визнані речовими доказами.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на вказане майно. Клопотання мотивоване необхідністю збереження вказаного майна, як знаряддя вчинення злочину, могло зберегти на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, які будуть використані як речові докази для встановлення істини у справі.

Зважаючи на те, що вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, слідчий суддя, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального провадження, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для арешту вказаного майна для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом та обговоривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя має діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, має врахувати: існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів, при цьому, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При постановленні оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.

З матеріалів клопотання вбачається, що 04.03.2024 р. до ЄРДР за № 12024152030000420, внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом крадіжок дизельного палива із локомотивів належних АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ».

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення, органом досудового розслідування підозрюється низка осіб, в тому числі ОСОБА_10 , який залучив до злочинної діяльності ОСОБА_5 , який є співучасником та здійснював скуповування викраденого дизельного палива АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» та перевозив до місця зберігання, з метою подальшої реалізації. Викрадене дизельне паливо ОСОБА_5 зберігав у гаражі № НОМЕР_3 АГК «Локомотив», розташований за адресою м. Миколаїв, пров. Транспортний, 5А.

Під час вчинення зазначених дій, ОСОБА_5 міг використовувати належний йому автомобіль марки «BMW 520D», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

21.11.2024 р. в ході проведеного санкціонованого судом обшуку транспортного засобу марки «BMW 520D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , виявлено та вилучено: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , яке поміщено до сейф-пакету WAR 1341169; ключі від автомобіля марки «BMW 520D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , які поміщено до сейф-пакету WAR1341166 та автомобіль марки «BMW 520D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 .

На час розгляду слідчим суддею клопотання прокурора, встановлені досудовим розслідуванням обставини кримінального провадження містили об`єктивні дані, які могли свідчити про те, що виявлене та вилучене на місці обшуку майно відповідає критерію речового доказу, визначеному у ст. 98 КПК України, в тому числі, транспортний засіб, міг використовуватись для перевезення та зберігання викраденого дизельного пального, отже використовуватись як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

На переконання апеляційного суду, слідчий суддя під час розгляду клопотання вірно з`ясував, що арешт майна, яке зазначено вище, відповідає вимогам розумності та співмірності, враховано наслідки такого майна для підозрюваного, третіх осіб, а також, що арешт на вказане майно, - не зачіпає значно Конституційних прав підозрюваного та третьої особи, зокрема, - права власності.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. ст. 170-174 КПК України та згідно ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Разом з цим, постановою слідчого СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 21.11.2024 вказаний транспортний засіб та інше майно визнано речовим доказом.

Оскільки у даному кримінальному провадженні на даний час, з урахуванням обставин кримінального провадження є всі підстави вважати, що зазначений транспортний засіб, що перебуває у власності ОСОБА_5 , відповідає ознакам, зазначеним в статті 98 КПК України, що згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту, як речового доказу з метою збереження, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Щодо доводів апелянта про те, що матеріали справи не містять даних про повідомлення про підозру ОСОБА_5 , апеляційний суд зазначає наступне.

Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд об`єктивно переконаний, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді є непереконливими.

Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не зайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не є безумовними підставами для її скасування.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2025 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024152030000420 залишити без змін, апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2