Постанова

від 03.02.2025 по справі 468/1445/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03.02.25

22-ц/812/288/25

Справа №468/1445/24 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Провадження №22-ц/812/288/25

Постанова

Іменем України

03 лютого 2025 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Тищук Н.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні упорядку спрощеногопозовного провадження апеляційнускаргу ОСОБА_1 на ухвалуБаштанського районногосуду Миколаївськоїобласті постановлену20грудня 2024року,під головуваннямсудді ЗвягіноїО.В.,в приміщеннісуду першоїінстанції,по цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 доБаштанського районноговідділу поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Миколаївськійобласті про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної та матеріальної шкоди в розмірі 500 000 грн,

в с т а н о в и л а:

20грудня 2024року ухвалоюБаштанського районногосуду Миколаївськоїобласті відмовленоу відкриттіпровадження усправі запозовом ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної та матеріальної шкоди в розмірі 500 000 грн, на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву неможливо прийняти до провадження оскільки Баштанський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області не є юридичною особою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що суд безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки не звернув уваги, що відповідач по справі Баштанський РВП ГУНП в Миколаївській області під час розгляду справи може бути замінений належним відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління національної поліції в Миколаївській області зазначило, що Баштанський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області не є юридичною особою, а входить до структуриГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, а тому не є належним відповідачем у цій справі.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 22 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Баштанського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області в якому просив визнати бездіяльність відповідача протиправною, відшкодувати моральну та матеріальну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet у France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статі 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до ст.48ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відтак, за теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18, зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 13ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року № 2, зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33ЦПК України (ст.51 ЦПК України, в редакції, чинній на час подачі даного позову). У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За змістом ст.ст.51, 175, 184 ЦПК України, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі є ухвалою, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин та відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379ЦПК України з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ухвала від 20 грудня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі підлягає до скасування, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 03.02.2025 р.