Постанова

від 28.01.2025 по справі 669/1053/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 669/1053/23

Провадження № 22-ц/820/147/25

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря Шевчук Ю.Г.,

учасники справи: прокурор Ткачук Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Шепетівської окружної прокуратури на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельні ділянки, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», Фермерське господарство «ЛЕВАДА ПЛЮС М», перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельні ділянки.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 березня 2010 року ОСОБА_2 , громадянка російської федерації оформила спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка складалася з права на земельну частку (пай) землі, розміром 2,62 умовних кадастрових гектара, яка перебувала в колективній власності агрофірми ім.Б.Хмельницького смт Білогір`я Хмельницької області.

В подальшому,державний актна правовласності наземельну ділянкусерія ЯМ№682626видано ОСОБА_2 на земельнуділянку площею2,1938га кадастровийномер 6820355000:06:002:0084на підставірозпорядження Білогірськоїрайонної державноїадміністрації від14.10.2010року №383/2010-р,земельна ділянкарозташована Білогірськаселищна рада,за межаминаселеного пункту,цільове призначенняякої -для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва.

Інший державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №682625 видано ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,5965 га кадастровий номер 6820355000:05:013:0126 на підставі розпорядження Білогірської районної державної адміністрації від 14.10.2010 року №383/2010-р, земельна ділянка розташована, Білогірська селищна рада за межами населеного пункту, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ще за життя батьків відповідачки, подружжя ОСОБА_4 , між сторонами була досягнута домовленість, що після їх смерті домоволодіння та земельні ділянки перейдуть до позивачки, як подяка їй за турботу, догляд та похорони батьків ОСОБА_2

12 березня 2019 року сторони узгодили умови договору купівлі-продажу житлового будинку за АДРЕСА_1 та уклали такий договір. Щодо вищезазначених земельних ділянок, то нотаріус відмовила укласти договір купівлі-продажу, не дивлячись на те, що із ОСОБА_2 було обумовлено всі умови договору купівлі-продажу земельних ділянок, про що вона надала позивачці розписку. З відповідачкою була домовленість, що вона передає у власність позивачки земельний пай своїх батьків, за що позивачка зобов`язана встановити пам`ятники її батьків та протягом всього часу доглядати за їх могилами. Для оформлення договору купівлі-продажу була визначена сума згідно вартості по оцінці землі. Всі умови по домовленості з продавцем було виконано, крім вимог статті 657 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок. Зазначала, що відповідачка схвально відноситься до такого позову, адже для неї це лише скинути тягар невизначеності, адже вона від цієї спадщини не мала ніякого зиску.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 12 березня 2019 року на продаж-купівлю земельної ділянки площею 2,1939 га вартістю 55506,31 грн. кадастровий номер 6820355000:06:002:0084, та земельної ділянки площею 0,5965 га кадастровий номер 6820355000:05:013:0126 вартістю 27388 грн.;

- визнати за нею право власності на вказані земельні ділянки.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 січня 2024 року залучено першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до участі в справі №669/1053/23 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельні ділянки, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», Фермерське господарство «ЛЕВАДА ПЛЮС М»,- як третю особу. яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року позов задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок, під кадастровим номером 6820355000:06:002:0084 та під кадастровим номером 6820355000:05:013:0126, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 12 березня 2019 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,1938 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6820355000:06:002:0084, що розташована на території Білогірської селищної ради та право власності на земельну ділянку площею 0,5965 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6820355000:05:013:0126, що розташована на території Білогірської селищної ради.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що між позивачкою та відповідачкою (через її представника) було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, були сплачені грошові кошти, відповідачка спірні об`єкти нерухомості передала у власність ОСОБА_1 , з моменту укладання цього договору позивачка користується належними їй земельними ділянками (отримує орендну плату). Проте, з об`єктивних причин, що не залежали від її волі, нотаріально договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчено не було. Наведене будь-якими іншими належними і допустимими доказами іншими учасниками спростовано не було та підтверджено розпискою ОСОБА_2 від 30 березня 2019 року, згідно якої остання підтверджує, що здійснила продаж житлового будинку ОСОБА_1 , згідно офіційно оформленого договору купівлі-продажу, а за земельні ділянки вона отримала кошти в повному об`ємі, претензій не має. Оскільки договір купівлі-продажу земельних ділянок офіційно оформити не видалося за можливе, що є підставою для визнання договору дійсним відповідно до частини другої статті 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

В апеляційній скарзі керівник Шепетівської окружної прокуратури посилаючись на порушення судом норм про процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновок суду першою інстанції про задоволення позову є безпідставним. Сторонами не підтверджено належними та допустимими доказами те, що між ними в письмовій формі укладався договір купівлі-продажу спірних земельних ділянок. Договір від 12 березня 2019 року стосується житлового будинку АДРЕСА_1 і будь-яким чином не стосується спірних земельних ділянок. У розписці від 30.03.2019 року взагалі відсутнє посилання на майнову складову укладеного на думку позивачки договору купівлі-продажу спірних земельних ділянок їх кадастровий номер, площа, місцезнаходження, ціна.

Позивачем не підтверджено, що відбулося як укладення договору купівлі-продажу спірних земельних ділянок, його виконання, так і дійсна втрата можливості нотаріального посвідчення сторонами такого договору.

Висновки суду про неможливість відчуження громадянкою російської федерації ОСОБА_2 у встановленому законом порядку та строки земельних ділянок за кадастровими номерами 6820355000:06:002:0084 та 6820355000:05:013:0126 у зв`язку із дією мораторію на здійснення купівлі-продажу земельних ділянок із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не відповідає чинному законодавству, та є порушенням статей 81,84,140,145 ЗК України. Громадянка рф ОСОБА_2 упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення мала обов`язок щодо їх відчуження, однак у встановленому законом порядку цього не зробила, а тому наявні підстави для їх конфіскації у власність держави. З таким позовом прокурор звернувся до суду - справа № 669/39/23.

Обставини справи свідчать про те, що метою позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельних ділянок дійсним та визнання за нею права власності на спірні земельні ділянки був намір саме уникнути конфіскації вказаних земельних ділянок, що грубо суперечить меті цивільного законодавства.

Надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому позивачка зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому їх слід відхилити. Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні прокурор Ткачук Н.С. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надійшла заява від ОСОБА_5 про розгляд справи без її участі.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області від 14 жовтня 2010 року №383/2010-р було видано державний акт серії ЯМ №682626 на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1938 га (кадастровий №6820355000:06:002:0084), яка розташована на території Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та права постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682030001000832.

На підставі розпорядження Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області від 14 жовтня 2010 року №383/2010-р ОСОБА_2 було видано державний акт серії ЯМ №682625 на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,5965 га (кадастровий №6820355000:05:013:0126), яка розташована на території Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та права постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682030001000833.

Вказані земельні ділянки відповідачка ОСОБА_2 успадкувала після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 25.03.2010 року державним нотаріусом Ізяславської державної нотаріальної контори Ефендієвою А.П.

Довіреністю від 28 червня 2018 року, посвідченою нотаріусом Карагінського нотаріального округу, Камчатського краю, російської федерації Соляним А.В., ОСОБА_2 уповноважила громадянку ОСОБА_6 продати за ціну та на умовах на свій розсуд ОСОБА_1 належний їй на праві приватної власності житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки, що знаходяться на території Білогірської селищної ради: Державний акт на право власності серія ЯМ №682625, кадастровий номер 6820355000:05:013:0126, Державний акт на право власності серії ЯМ №682626, кадастровий номер 6820355000:06:002:0084.

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами (домоволодіння) від 12 березня 2019 року, посвідченого Цермолонською Л.С., державним нотаріусом Білогірської державної нотаріальної контори Хмельницької області, Аньол Т.О., як представник ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 ,, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №159242884 від 12.03.2019 року сформованого державним нотаріусом Білогірської державної нотаріальної контори Білогірського районного нотаріального округу, Хмельницької області Цермолонською Л.С., за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок.

Крім того, 12 квітня 2019 року між уповноваженою ОСОБА_2 особою ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» було укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки площею 0,5965 га з кадастровим номером 6820355000:05:013:0126, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Білогірської селищної ради строком на 10 років.

01 квітня 2019 року між уповноваженою ОСОБА_2 особою ОСОБА_6 та Фермерським господарством «Левада плюс М» було укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки площею 2,1938 га з кадастровим номером 6820355000:06:002:0084, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Білогірської селищної ради строком на 10 років.

В розписці від 30.03.2019 року ОСОБА_2 зазначила, що 12.03.2019 року здійснила продаж житлового будинку, земельної ділянки біля будинку і земельний пай, які належали її батькам, ОСОБА_1 . Договір продажу житлового будинку і земельної ділянки для обслуговування будинку був офіційно оформлений, а договір продажу земельного паю поки офіційно не оформлений із-за бюрократичної тяганини. Однак за все з нею розрахувалася повністю в повному обсязі. Ніяких претензій до неї не має (а.с.14).

На звернення ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу, листом від 18.03.2024 року №01-16-33, щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок, які були предметом домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , громадянкою рф, нотаріус повідомила, що відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №164 від 09.03.2022 року у разі звернення за вчиненням нотаріальної дії громадянина рф, нотаріус відмовляє у вчинені нотаріальної дії. Це обмеження діє до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, та не поширюється на нотаріальні дії із засвідченням справжності підпису на заяві про вихід з громадянства рф.

29грудня 2022року першийзаступник керівникаШепетівської окружноїпрокуратури звернувсядо судуз позовомдо ОСОБА_2 про конфіскаціюземельних ділянок кадастровий номер 6820355000:05:013:0126, кадастровий номер 6820355000:06:002:0084 (справа №669/39/23, провадження у якій зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №669/1053/23).

Предметом спору є визнання дійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок від 12 березня 2019 року, який всупереч вимогам закону не був нотаріально посвідчений.

До предмета доказування у цій справі входять не лише факти виконання умов договору та ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення, але й дослідження відповідності такого договору загальним вимогам чинності правочину.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (абзац 1 частини першої статті 218 ЦК України).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України).

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 305/1468/16-ц, провадження № 61-9087св21, зазначено, що визнання дійсним договору (конвалідація) на підставі частини другої статті 220 ЦК України допускається тільки для нікчемних правочинів (тобто для яких недотримання письмової форми пов`язується саме з відсутністю нотаріального посвідчення і це зумовлює їх нікчемність). Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України конвалідація можлива за наявності таких умов: досягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору; наявність письмових доказів досягнення домовленості щодо всіх істотних умов договору; повне або часткове виконання договору; ухилення однією зі сторін від його нотаріального посвідчення.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України (у редакції на час написання розписки) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, провадження № 6-1288цс17, викладено правовий висновок, про те, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Зважаючи на вищезазначене, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо укладення сторонами договору купівлі-продажу земельних ділянок за кадастровими номерами 6820355000:06:002:0084, 6820355000:05:013:0126 в письмовій формі.

Договір від 12 березня 2019 року стосується житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , і будь-яким чином не стосується спірних земельних ділянок.

У розписці від 30 березня 2019 року взагалі відсутнє посилання на майнову складову укладеного, як зазначає позивачка, договору купівлі-продажу земельної ділянки (чи земельних ділянок), їх кадастрові номери, площа, місцезнаходження, ціна.

З оглядуна зазначене,сторонами непідтверджено,що взагалівідбулося якукладення договорукупівлі-продажузазначених земельнихділянок,так ійого виконання.

Укладені 12 квітня 2019 року та 01 квітня 2019 року між уповноваженою ОСОБА_2 особою ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», та ФГ «Левада плюс М» договори оренди спірних земельних ділянок, не є належними доказами на підтвердження виконання договору купівлі-продажу зазначених земельних ділянок 12 березня 2019 року.

Як сам зміст позовної заяви ОСОБА_1 , так і інші документи долучені до матеріалів справи вказують на те, що відповідач ОСОБА_2 не відмовляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а не здійснила (і не здійснює) відповідні дії з огляду на те, що не прибула до відповідного місця на території України з іншої країни рф.

Натомість, її довірена особа - ОСОБА_6 (згідно довіреності від 28.06.2018 року зі строком дії на два роки, тобто до 28.06.2020 року) дії з нотаріального посвідчення договору могла би вчинити у період доручення, однак не вчиняла, що не може вважатись, як належне підтвердження факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрати стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Отже, за встановлених обставин підстав для застосування судом частини 2 статті 220 ЦК України не вбачається.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 3220,80 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу керівника Шепетівської окружної задовольнити.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3220,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 лютого 2025 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк