Ухвала

від 27.01.2025 по справі 480/623/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення

за нововиявленими обставинами

27 січня 2025 року Справа № 480/623/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

третьої особи/заявника - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи/заявника - Полупанової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №480/623/24 за позовом ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_3 ) до Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач, Недригайлівський ВДВС), третя особа: ОСОБА_1 (далі третя особа, заявник, ОСОБА_1 ) про визнання протиправним та скасування постанови позовні вимоги було задоволено, а саме, визнано протиправною та скасовано постанову начальника Недригайлівського ВДВС Лісової Юлії Григорівни від 08.01.2024 ВП №70206831 про накладення штрафу на ОСОБА_2 у розмірі 3400грн. (т.1, а.с.206-215).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 вказане судове рішення було залишено без змін.

15 липня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №480/623/24, в якій просив змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій шляхом виключення з мотивувальної частини рішень судів посилання на поважність причин невиконання рішення суду боржником 04 грудня 2023 року, у зв`язку з небажанням дитини йти на побачення з батьком.

Однак ухвалою від 05 серпня 2024 року Верховним Судом було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження.

Поряд з цим 16.12.2024 ОСОБА_1 подав до Сумського окружного адміністративного суду заяву, в якій просив переглянути рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2024р. у справі № 480/623/24 та змінити це рішення шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на поважність причин невиконання рішення суду боржником ОСОБА_2 04.12.2023 року, у зв`язку з небажанням дитини йти на побачення з батьком (т.3, а.с.1-9).

Заява вмотивована тим, що на теперішній час існують нововиявлені обставини, які є істотними для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи. Такими обставинами є інформація і висновки, викладені у висновку судової психологічної експертизи №344 від 08.10.2024р. в рамках цивільної справи №582/725/23.

Як зазначено у цьому висновку судової експертизи, відчуження батька від дитини сталось внаслідок маніпулятивного впливу ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_4 , які в присутності дитини очорняли батька; налаштовували дитину на неприйняття подарунків від батька та ігнорування батька при зустрічі; схвалювали руйнування та недбале ставлення дитини до раніше подарованих батьком речей; переконали дитину в тому, що батько це не батько, а дядя; дитина була налякана матір`ю та бабою повідомленнями про те, що у подарунках від батька може бути отрута або бомба та що батько викраде її при зустрічі та не поверне матері(арк.131- 134, 136-141 висновку експертизи).

У висновку відмічено, що перші ознаки емоційного віддалення дитини від батька з`явились у вересні 2022р., поглибилися в період дії незаконної ухвали Недригайлівського районного суду Сумської області від 13.03.202Зр.у справі №583/201/23 про забезпечення позову, яка полягала в забороні державній виконавчі службі проводити виконавчі дії щодо побачень батька з дитиною, а на 2024р. розвинулись до категоричної відмови дитини спілкуватися з батьком, виникнення страху перед ним (арк.124, 137-138 висновку експерта).

Поряд з цим експерт зробила висновок, що відсутні зафіксовані факти негативного досвіду спілкування дитини з батьком, а також відсутні зафіксовані факти неправильної поведінки з боку батька при спілкуванні з дитиною.

Тому негативне відношення до заявника, як батька дитини, та відмова від побачень є нічим іншим як наслідком маніпуляцій та психологічного впливу на дитину з боку матері та баби (арк.120, 124 висновку експертизи).

Експертом також зазначено, що феномен відчуження одного з батьків - явище, коли один з батьків створює негативний образ іншого з батьків, що приводить до розриву емоційних в`язків між ними (арк.136 висновку експерта). Таке явище ряд дослідників вважає різновидом психологічного насилля - з огляду на застосування маніпулятивних тактик, які змінюють ставлення дитини, викликають негативні наслідки для дитини в майбутньому , а також страждання того з батьків, який відчужується (арк. 137 висновку експерта).

Відтак, з урахуванням вказаного висновку експерта, заявник вважає, що стала зрозумілою реакція дитини, яку тривалий час з 2022 року, до складення оскаржуваної постанови державного виконавця від 08.01.2024р., мати ОСОБА_2 та баба ОСОБА_4 піддавали психологічному насильству з метою відчуження від батька.

Зауважує, що вказані обставини на час ухвалення рішення не були йому відомі і не могли бути відомі, так як на той момент ОСОБА_5 не мав жодних контактів з дитиною внаслідок перешкод з боку матері і не міг виявити це під час спілкування з донькою.

Тому в день побачення 04.12.2023 року матері дитини і не потрібно було вживати відкритих дій для заборони дитині йти з батьком на побачення, так як психіка дитини вже була зламана матір`ю і бабою задовго до цієї дати.

У зв`язку з вищевикладеним зазначає, що оскільки Сумський окружний адміністративний суд, ухвалюючи рішення, виходив з протиправності оскаржуваної постанови, зазначивши, що відмова дитини від спілкування з батьком є обставиною, яка мала бути врахованою держаним виконавцем і яка унеможливлює притягнення матері дитини до відповідальності за невиконання рішення суду про побачення з дитиною, вважає, що обставини і інформація, яка викладена у висновку судової психологічної експертизи №344 від 08.10.2024, проведеної у рамках цивільної справи №582/725/23 є нововиявленими і такими, що мають бути досліджені судом першої інстанції з метою захисту прав дитини.

Ухвалою суду від 23.12.2024, Сумським окружним адміністративним судом було відкрито провадження про перегляд рішення суду від 20.02.2024 за нововиявленими обставинами у справі №480/623/24 та ухвалено здійснювати розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених ст.ст.361-368 КАС України, в судовому засіданні (т.3, а.с.158).

ОСОБА_2 та представник Недригайлівського ВДВС подали пояснення на заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Так, Різніченко Д.П. просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його заяви та залишити рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 в силі, оскільки доводи заявника, які базуються на деяких цитатах, вилучених із контексту висновку експертизи від 08.10.2024, який ніяким чином не стосуються цієї справи, не мають правового підґрунтя та не можуть вважатися поважними підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами по справі, предметом позову якої є визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу (т.3, а.с.180-186).

Представник відповідача у поясненні наголосила, що державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення. Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. При цьому, обов`язком ОСОБА_2 як боржника за виконавчим провадженням, є забезпечення можливості спілкування протягом певного, визначеного судом, проміжку часу, без участі позивача.

Ухвалою суду від 07.01.2025 забезпечено участь представника ОСОБА_1 в засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзв`язку (т.3 а.с.176), а ухвалою суду від 14.01.2025 забезпечено участь ОСОБА_2 та представника Недригайлівського ВДВС в режимі відеоконференції в приміщенні Недригайлівського районного суду Сумської області (т.3 а.с.221).

Судове засідання було призначено на 27.01.2025, однак, позивач та представник відповідача в судове засідання, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи не з`явилися, подали заяви, в яких розгляд справи просили здійснювати у їх відсутності (т.3, а.с.227,247).

Відповідно до ч.2 ст.368 КАС України неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Враховуючи вищевикладене суд вважав можливим здійснювати розгляд поданої заяви у відсутності осіб, які не з`явилися.

Заявник та його представник в судовому засіданні подану заяву підтримали та просили суд її задовольнити і переглянути рішення за нововиявленими обставинами, та змінити це рішення шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на поважність причин невиконання рішення суду боржником ОСОБА_2 04.12.2023 року, у зв`язку з небажанням дитини йти на побачення з батьком. Наголосили, що заявник (третя особа) на час ухвалення рішення суду не мав можливості врахувати істотні обставини, що викладені у висновку судової психологічної експертизи №344 від 08.10.2024, зокрема, на сторінках 131-134, 136-141, які суттєво впливають на вирішення справи, оскільки він не знав та не міг про них знати та, відповідно, і не міг надати суду докази на їх підтвердження.

Заслухавши пояснення заявника (третьої особи) та його представника, перевіривши матеріали справи, доводи поданої ОСОБА_1 заяви та пояснення щодо неї позивача та представника відповідача, та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.

Так, відповідно до частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Частиною четвертою статті 368 КАС України встановлено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Отже, за змістом наведених норм процесуального права, до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору та які в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого, без їх врахування, судового рішення.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.02.2020 у справі № 800/578/17, необхідними ознаками нововиявлених обставин є:

1) існування цих обставин на час розгляду справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

2) ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду на час розгляду справи;

3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте), тобто ця обставин входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи.

З огляду на викладене можна виснувати, що сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - цевстановлення наявності або відсутності нововиявлених обставині повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16).

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими і ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також о б с т а в и н и, на які п о с и л а в с я учасник судового процесу у своїх п о я с н е н н я х в суді будь-якої інстанції, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Указаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №800/578/17, у постановах Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі №н/560/1778/19, від 28 лютого 2023 року у справі №н/560/549/22, від 25 липня 2023 року у справі №160/16171/21, від 22 листопада 2023 року у справі №380/6612/22, від 23 липня 2024 року у справі №380/2760/21, від 20 вересня 2024 року у справі №420/4194/19, від 17 жовтня 2024 року у справі №140/3265/21.

Таким чином, в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.

При цьому обов`язковою умовою для визнання обставин нововиявленими є не лише відсутність у заявника інформації про них на час розгляду справи, а й об`єктивна неможливість одержати її у відповідний час. Нововиявлена обставина як юридичний акт мав існувати на момент подання позову.

Отже, нововиявлені обставини це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

У цій справі свою заяву про перегляд судового рішення від 20.02.2024 за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 обґрунтовував наявністю підстав, передбачені пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, тобто істотними для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Отже, для того щоб визнати наведені у заяві обставини нововиявленими у розуміння п.1 ч.2 ст.361 КАС України, необхідно з`ясувати чи є ці обставини (докази) такими, що доповнюють раніше подані докази, або вони є такими, що несуть у собі і с т о т н о нову інформацію, яка раніше не була досліджена судами.

Заявник ОСОБА_1 пов`язує нововиявлені обставини із проведенням, призначеної ухвалою суду від 11.03.2024 в цивільній справі №582/725/23, судово-психологічної експертизи по матеріалам цивільної справа №582/725/23, та складеного за її результатом висновку №344 від 08.10.2024. ОСОБА_1 стверджує, що цей експертний висновок підтверджує факти психологічного впливу на дитину з боку матері та баби дитини, що вплинуло на висловлення відмови від побачень із батьком. Через маніпулятивний вплив на дитину, що є різновидом психологічного насильства, зазначена вище відмова дитини від побачень з батьком не могло відповідати її справжній волі у період, який описаний судовим експертом-психологом у висновку та, зокрема, 04.12.2023.

ОСОБА_1 зазначає, що висновки та інформація, яка викладена у висновку №344 від 08.10.2024, є істотними обставинами, та які не були встановлені судом, втім існували на момент розгляду цієї справи в адміністративному суді. У той же час ці обставини не могли бути відомі ні йому, ні суду, оскільки були приховані позивачем.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що ці обставини у розумінні статті 361 КАС України, є нововиявленими.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд зауважує, що сам факт складання 08.10.2024 висновку не можна ототожнити з правовою природою визначення "нововиявленої обставини", оскільки висновок судової психологічної експертизи №344 від 08.10.2024р. станом на момент розгляду судом адміністративної справи №480/623/24 та ухвалення рішення 20.02.2024, так само і на час перегляду усіма судовими інстанціями цього рішення, не був складений.

Крім того, як висновок судової психологічної експертизи №344 від 08.10.2024, так і інформація та висновки, що викладені у цьому висновку №344 від 08.10.2024, не можуть бути обставинами, які б відповідали критеріям пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, оскільки, як вже зазначалось вище, обставини у розумінні цієї норми, насамперед, повинні мати істотне значення для вирішення справи по суті, при цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Суд звертає увагу, що у цій справі у рішенні від 20.02.2024 судом зазначено:

«…відеозаписом підтверджується, що державному виконавцю було відомо про те, що дитина не хоче виходити, про що особисто йому повідомив поліцейський після спілкування з матір`ю. Також, як пояснював представник відповідача в судовому засіданні ОСОБА_6 , в телефонній розмові позивач повідомила йому, що у дитини йдуть онлайн заняття.

Однак ці обставини не відображені в акті державного виконавця, та їм не надано жодної оцінки у тому числі щодо підстав не взяття їх до уваги та спростування наявності таких причин невиконання рішення суду як поважні. Поряд з цим саме державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником та встановити наявність чи відсутність поважних причин невиконання рішення.

Таким чином акт державного виконавця від 04.12.2023, на переконання суду, не може бути належним доказом невиконання рішення суду позивачем без поважних причин.

Більше того, приймаючи оскаржувану постанову, як вбачається з її змісту, відповідачем взагалі не досліджувались причини невиконання рішення суду, у той час як підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII може бути невиконання рішення саме без поважних причин, та такий факт має бути встановлений на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу. В оскаржуваній постанові вказано лише про відмову ОСОБА_2 виконувати рішення суду, однак без зазначення та встановлення факту невиконання рішення саме без поважних причин, а, отже, оскаржувана постанова не може бути обґрунтованою….

…Враховуючи, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови (08.01.2024) були чинні дві постанови про накладення штрафу на позивача: від 19.06.2023 у розмірі 1700грн. (з огляду на скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 у справі №480/6452/23 постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023) та про накладення штрафу на позивача від 26.06.2023 у розмірі 3400грн., яка не була скасована станом на 08.01.2024, а прийнята 08.01.2024 відповідачем оскаржувана постанова про накладення штрафу на позивача у розмірі 3400грн. була вже третьою за невиконання рішення суду, з урахуванням вказаних вище висновків, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що суперечить нормамстатті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження".».

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги у цій справі суд виходив з того, що складений а к т державного виконавця від 04.12.2023, н е м о ж е б у т и н а л е ж н им до к а з о м невиконання рішення суду позивачем без п о в а ж н и х причин, о с к і л ь к и в ньому не зазначені обставини, які мали місце під час перевірки виконання рішення суду під час виходу 04.12.2023, у зв`язку з чим в акті їм не надано жодної оцінки у тому числі щодо підстав не взяття таких обставин до уваги (у тому числі з урахуванням доводів представника відповідача та третьої особи щодо впливу матері на дитину та її небажання йти на побачення з батьком), та відповідно і не зазначення в акті спростування наявності таких причин невиконання рішення суду як поважні, а приймаючи оскаржувану постанову відповідачем взагалі не досліджувались причини невиконання рішення суду, у той час як саме державний виконавець зобов`язаний встановити наявність чи відсутність поважних причин невиконання рішення.

Іншою підставою для прийняття рішення про задоволення позову стало застосування відповідачем приписів статті 9 розділу ІХ Інструкції №512/5, які фактично змінюють положення статті 64-1 Закону № 1404-VІІІ, дозволяючи, державному виконавцю виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафу при кожному наступному невиконанні боржником відповідного судового рішення. У зв`язку з наявністю станом на час прийняття оскаржуваної постанови двох раніше прийнятих чинних постанов про накладення штрафу, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що суперечить нормам статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, у мотивувальній частині рішенні відсутній висновок про поважність причин невиконання рішення суду боржником ОСОБА_2 04.12.2023 року у зв`язку з небажанням дитини йти на побачення з батьком, який заявник просить виключити, що у свою чергу унеможливлює прийняття рішення щодо виключення з рішення суду висновку, який у цьому рішенні суд не робив.

Натомість судом у рішенні констатовано, що саме акт державного виконавця від 04.12.2023, не може бути належним доказом невиконання рішення суду позивачем без поважних причин.

Зважаючи на вищевикладене, наданий заявником висновок експерта та наведена у ньому інформація та висновки не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, оскільки наведені у висновку факти не мають впливу ані на встановлені у справі №480/623/24 обставини, ані на висновки суду, які стали підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , а у заяві заявник не вказав, яким чином зазначені ним обставини, які, на його думку, є нововиявленими в цій справі, могли вплинути на результат розгляду справи з огляду на предмет спору та висновки суду, якими обґрунтовано рішення.

Таким чином, обставини, на яку посилається ОСОБА_1 як на нововиявлені, не є істотними для цієї справи в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, не змінюють правового регулювання спірних правовідносин та не доводять факту допущення судом помилки при розв`язанні спору, а тому не можуть бути підставою для внесення в нього змін.

Доводи третьої особи, викладені у заяві, та які він підтримав в судовому засіданні, фактично зводяться виключно до незгоди з судовим рішенням у цій справі, а також до необхідності переоцінки доказів, вже досліджених судом у процесі розглянутої справи, проте це не є підставою для перегляду справи саме за нововиявленими обставинами.

Окремо суд зауважує, що третя особа, оскаржуючи судове рішення від 20.02.2024 у справі №480/623/24 в апеляційному порядку, також обґрунтовував свою позицію, у тому числі, впливом матері на волевиявлення дитини, а звертаючись з касаційною скаргою просив Верховний Суд, як і у заяві за нововиявленими обставинами, змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій шляхом виключення з мотивувальної частини рішень судів посилання на поважність причин невиконання рішення суду боржником 04 грудня 2023 року, у зв`язку з небажанням дитини йти на побачення з батьком з мотивів. Поряд з цим, як вже зазначалось вище, о б с т а в и н и, на які п о с и л а в с я учасник судового процесу у своїх поясненнях в суді будь-якої інстанції, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд, зокрема, може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. Відповідно до частини 1 статті 369 КАС України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

З огляду на те, що заявником не наведено обставин, які б могли бути кваліфіковані як нововиявлені відповідно до статті 361 КАС України, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №480/623/24 за нововиявленими обставинами відмовити та залишити зазначене судове рішення в силі.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №480/623/24 за нововиявленими обставинами - відмовити та залишити зазначене судове рішення в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 03.02.2025.

Суддя І.Г. Шевченко