Постанова

від 23.01.2025 по справі 752/3599/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77

e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

Унікальний номер справи № 752/3599/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2804/2025Головуючий у суді першої інстанції - Кордюкова Ж.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Соколова В.В., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги та

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» про визнання протоколу загальних зборів недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що позивач здійснює утримання та обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

26.02.2015 проведено державну реєстрацію ОСББ «Затишна оселя 17/31А» у житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 .

Будинок, оснащений власною даховою котельнею, яка виробляє теплову енергію на опалення квартир, нежитлових приміщень, місць загального користування будинку.

Облік виробленої теплової енергії на опалення будинку ведеться за допомогою загальнобудинкового засобу обліку теплової енергії. Окремі споживачі в будинку мають квартирні засоби обліку витрат теплової енергії.

Відповідач, як власник квартири, належним чином не виконує свої зобов`язання по оплаті наданих комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого за період з 01.12.2016 по 31.12.2019 утворилась заборгованість в розмірі 17 992,81 грн.

Просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року відкрито провадження у справі.

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» про визнання протоколу загальних зборів недійсним, в якому просив визнати недійсним протокол загальних зборів ОСББ «Затишна оселя 17/31а» від 11 листопада 2018 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року зустрічну позовну заяву прийнято в провадження суду та об`єднано з первісним позовом ОСББ «Затишна оселя 17/31а».

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року закрито провадження у даній справі в частині вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Затишна оселя 17/31а» про визнання протоколу загальних зборів недійсним.

Роз`яснено позивачу за зустрічним позовом, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, а він має право звернутись до суду з цими позовними вимогами в порядку господарського судочинства.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року позовні вимоги ОСББ «Затишна оселя 17/31а» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Затишна оселя 17/31а» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 15 784, грн та судові витрати в розмірі 1864,68 грн.

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що протоколом загальних зборів встановлено розмір внесків співвласників багатоквартирного будинку, в той час як позивач ОСББ «Затишна оселя 17/31а» у позові просить стягнути заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, які позивач не надає.

Стверджує, що ОСББ неналежно виконує взяті на себе зобов`язання щодо утримання будинку та прибудинкової території, що підтверджується численними зверненнями ОСОБА_1 та інших мешканців будинку безпосередньо до ОСББ та до правоохоронних органів.

Зазначає, що ОСББ нараховує оплату без прийняття будинку на баланс. При цьому, апелянт вважає, що нарахування є необґрунтованими та безпідставними.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до апеляційного суду не надходив.

Позивач ОСОБА_1 та представник відповідача - адвокат Крикунов О.В. взяли участь у судовому засіданні в апеляційному суді.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, загальною площею 85,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096321880000, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.05.2019 № 167323348.

27.02.2015 проведено державну реєстрацію ОСББ «Затишна оселя 17/31А» у житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням №7 Загальних зборів членів ОСББ «Затишна оселя 17/31А» від 25.03.2015 вирішено здійснювати управління житловим комплексом самостійно ОСББ та прийняти житловий комплекс на баланс ОСББ «Затишна оселя 17/31А». Затверджено щомісячну плату на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4, 50 грн за кожен кв.м. загальної площі квартири/приміщення. Встановлено обов`язок всіх власників квартир та нежитлових приміщень укласти договори з ОСББ «Затишна оселя 17/31А» на утримання будинку та прибудинкової території.

Рішенням Загальних зборів членів ОСББ «Затишна оселя 17/31А» від 14.03.2016 затверджено кошторис ОСББ «Затишна оселя 17/31А».

Судом також встановлено, що 01.12.2016 між ОСББ «Затишна оселя 17/31А» та ОСОБА_1 укладено договір утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Предметом цього договору є забезпечення ОСББ реалізації прав співвласників на володіння та користування належним їм на праві власності спільним майном багатоквартирного будинку, місцезнаходження якого АДРЕСА_1 , що у Голосіївському районі, а також належне утримання зазначеного багатоквартирного будинку та його прибудинкової території, а співвласником - забезпечення своєчасної і в повному обсязі оплати належних внесків і платежів, у строк та на умовах, що передбачені цим Договором.

Відповідно до Акту огляду та опломбування лічильника від 13.09.2017 представником ОСББ «Затишна оселя 17/31А» здійснено огляд встановленого в квартирі НОМЕР_1 лічильника WMZ -UA № 1854520.

Рішенням загальних зборів членів ОСББ «Затишна оселя 17/31А», оформленим протоколом від 11.11.2018, затверджено з 01.11.2018 розмір внесків та порядок їх сплати ОСББ «Затишна оселя 17/31А», а саме: внесок на утримання будинку та прибудинкових територій у розмірі 5,92 грн. з квадратного метру усіх квартир та нежитлових приміщень; внесок на опалення відповідно до затвердженої методики (розрахунок щомісяця).

Відповідно до довідки позивача, заборгованість за квартирою АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2016 по 31.12.2019 становить 17 992,81 грн, яка складається з заборгованості за утримання будинку в розмірі 11 868,02 грн, заборгованості за добровільний внесок на ремонт котельної у розмірі 740, 70 грн, заборгованості за опалення у розмірі 5384, 09 грн, заборгованості за теплопостачання у розмірі 16,80 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно зі статтею 12 зазначеного Закону, управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління.

За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Співвласником багатоквартирного будинку (далі - співвласник) є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, у розумінні статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Стаття 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлює і обов`язки співвласника, серед яких виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з п. 10 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту технічного перепланування спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Власники квартири у багатоквартирному будинку повинні усвідомлювати, що набуття права власності на квартиру покладає на них обов`язок утримувати своє майно та оплачувати відповідну отриману послугу.

Я видно із матеріалів справи, відповідач не надав суду належних та достатніх доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості. Доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідач в ході судового розгляду справи також не надав, як і не надав допустимих доказів належної оплати комунальних послуг.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 свої обов`язки щодо отриманих житлово-комунальних послуг виконував неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно вимагає стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинку, опалення, теплопостачання та внеску на ремонт котельної. І з таким висновком апеляційний суд погоджується.

Правильними є також висновки суду першої інстанції щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина 1 ст. 256 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу частин 1, 5 ст. 261, частин 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211«Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року. З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19 грудня 2020 року до 31 серпня 2021 року на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021.

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину.

30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню COVID-19, скасований відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 № 651.

Слід врахувати, що 24.02.2022 з 5-30 год. в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено воєнний стан.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

30.06.2023 карантин був скасований, проте станом на цей час і до дня розгляду справи по суті триває воєнний стан, а тому перебіг позовної давності зупинився на строк дії такого стану.

18.02.2020 позивач звернувся до суду з позовом, в якому заявлено вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2016 по 31.12.2019, тобто трирічний строк позовної давності сплинув тільки в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з грудня 2016 року по 11.03.2017, в іншій частині позовна давність за період з 12.03.2017 по 31.12.2019 позивачем не пропущена, оскільки спочатку тривав карантин, який продовжив такий строк, а потім воєнний стан, який його зупинив.

За таких обставин, оскільки позивач пропустив строк позовної давності в частині позовних вимог за період з грудня 2016 року по 11.03.2017, суд обґрунтовано застосував строк позовної давності та відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині, решта позовних вимог в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 12.03.2017 по 31.12.2019 підлягають задоволенню.

Відповідно до довідки позивача та розрахунку суду з позивача підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги з утримання будинку, опалення, теплопостачання та внеску на ремонт котельної за період з 12.03.2017 по 31.12.2019 у загальному розмірі 15 784,09 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень ОСББ порядку здійснення діяльності та обґрунтованості тарифів за комунальні послуги не можуть бути враховані судом, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами. Установчі документи та рішення загальних зборів ОСББ «Затишна оселя 17/31а», на підставі яких, власне, створювалось ОСББ та здійснювались нарахування щомісячних внесків власників житлових та нежитлових приміщень, відповідачем не оспорювалися та не визнавались недійсними у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд також звертає увагу, що, не погоджуючись із розрахунком заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, відповідач не спростовує його, не надає доказів щодо відсутності заборгованості та не наводить власного розрахунку цієї заборгованості.

Колегія суддів також ураховує, що, посилаючись на недоведеність позивачем об`єму наданих послуг, апелянт не надав докази на підтвердження того, що такі послуги не надавались, або ж надавались в меншому об`ємі ніж включено до проведеного позивачем розрахунку. Не надав апелянт і доказів того, що послуги з утримання належних йому нежитлових приміщень, надає будь-який інший суб`єкт.

Твердження апелянта про те, що ОСББ неналежно виконує взяті на себе зобов`язання щодо утримання будинку та прибудинкової території, що підтверджується численними зверненнями ОСОБА_1 та інших мешканців будинку безпосередньо до ОСББ та до правоохоронних органів, також оцінюється колегією суддів критично, оскільки позивач надав суду виключно копії власних листів та заяв, звернених до ОСББ «Затишна оселя 17/31а», однак, такі докази самі по собі не є достатніми для встановлення факту неналежного виконання ОСББ зобов`язань щодо утримання будинку та прибудинкової території.

Інші доводи апеляційної скарги скаржника повторюють доводи відзиву на позовну заяву, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду, та фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 30 січня 2025 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді В.В. Соколова

Т.О. Невідома