Постанова

від 28.01.2025 по справі 623/2002/16-а

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 р.Справа № 623/2002/16-а

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.12.2024 р. (постановлену суддею Цвіра Д.М.) по справі за заявою ОСОБА_1 , поданою в порядку статті 383 КАС України, по справі № 623/2002/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області , Ізюмського міського голови керівника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області Марченко Валерія Віталійовича , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання дій, що вчинені суб`єктом владних повноважень Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області, в особі керівника, Ізюмським міським головою керівником Ізюмськоїміської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області Марченко В. В., на виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2018 р. по справі № 623/2002/16-2 неправомірними, якою просив: визнати протиправними дії відповідача Ізюмського міського голови Марченко В.В. та Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі керівника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області Ізюмського міського голови Марченко В. В., вчинені з метою не допустити відповідного фінансування Збройних Сил України та належного виконання рішення від 14.06.2018 р. Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по даній адміністративній справі № 623/2002/16-а, які полягають у: виданні розпорядження № 842-ВС від 10.10.2023 р. про субвенцію з місцевого бюджету, орган який фінансується з державного бюджету, відкрито ігноруючи ст. 85 Бюджетного Кодексу України, при наявності бюджетної заборгованості, факт наявності як встановлено Головним управлінням ДПС у Харківській області (акт № 13940/20-40/07018-06/04058806 від 12.08.2021 р.) та підтверджено рішенням від 07.11.2021 р. Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/27839/21 замість видання відповідного розпорядження про внесення змін до бюджету щодо збільшення фінансування витрат Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, з метою погашення бюджетної заборгованості, несплачених обов`язкових податків і зборів, утриманих з виплачених позивачу, на виконання судових рішень заробітної плати за період з вересня 2008 року по вересень 2015 року, в тому числі факт нарахування яких Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області, на виконання рішення від 06.08.2019 р. Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/4647/19, встановлено ухвалою Харківським окружного адміністративного суду від 20.09.2023 р. по справі № 520/4647/19, у зв`язку з чим умисно не допущено поновлення права позивача на отримання з жовтня 2011 року пенсії належного рівня, право на отримання якої підтверджено рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківській області по справі № 623/2002/16-а; винести окрему ухвалу, якою зобов`язати Ізюмського міського голову Марченко В.В. та Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області, в особі керівника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області Ізюмського міського голови Марченко В.В., у встановлений судом строк вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Конституції та Законів України при виконанні рішення від 14.06.2018 р. Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по даній адміністративній справі № 623/2002/16-а, в частині здійснення нарахування та сплати Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), з раніше виплаченої заявнику, на виконання судових рішень, частини заробітної плати, для чого скасувати розпорядження № 842-ВС від 10.10.2023 р. керівника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області Ізюмського міського голови Марченка В.В. про субвенцію з місцевого бюджету, повернути до місцевого бюджету незаконно перераховані кошти та видати відповідне розпорядження про внесення змін до бюджету щодо направлення частини повернутих коштів на збільшення фінансування витрат Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, з метою погашення бюджетної заборгованості у сумі обов`язкових податків і зборів, у тому числі не нарахованого та не сплаченого Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), з раніше виплаченої позивачу заробітної плати за період з вересня 2008 року по вересень 2015 року, з метою безумовного виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2018 р. по справі № 623/2002/16-а.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.12.2024 р. відмовлено в задоволенні заяви позивача.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.12.2024 р. та задовольнити заяву ОСОБА_1 , що надійшла до Дзержинського районного суду м. Харкова на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суд Дніпропетровської області від 17.04.2024 р, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання дій, що вчинені суб`єктом владних повноважень - Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області, в особі керівника, Ізюмським міським головою керівником Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області Марченко В.В., на виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2018 р. по справі № 623/2002/16-а неправомірними.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд першої інстанції зроблено висновок, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 є по суті окремими позовними вимогами, які виходять за межі розгляду даної справи та повинні розглядатись в судовому провадженні в порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради подано до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання учасники справи своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, представник Виконавчого комітету Ізюмської міської ради подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю представника відповідача у іншому судовому засіданні, яке залишено судом апеляційної інстанції без задоволення, оскільки час вищезазначених судових засідань не співпадає з часом судового засідання в справі № 623/2002/16-а, яке призначено на 12.30 год., а представником відповідача не зазначено будь-яких поважних причин неможливості його участі в цьому судовому засіданні з використанням власних технічних засобів.

13.01.2025 р. Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради подана до суду апеляційної інстанції заяву, в якій відповідач просить витребувати з Дзержинського районного суду м. Харкова, а саме у суддів Тимченко А.М. (провадження № 6-а/638/11/24) та Цвіри Д.М. провадження № 6-а/638/13/24, провадження № 6-а/638/4/24) матеріали справи № 623/2002/16-а.

Ухвалою Другого апеляційної адміністративного суду від 22.01.2025 р., яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено в задоволенні вищезазначеного клопотання, оскільки на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2025 р., Дзержинським районним судом м. Харкова надіслані відповідні матеріали справи № 623/2002/16-а.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір не підлягає розгляду, в порядку передбаченому ст. 383 КАС України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний спір не підлягає розгляду, в порядку передбаченому ст. 383 КАС України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ч. ч. 2, 3ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС Українивстановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналізвищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; номер адміністративної справи; відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження; документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що вона спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили, тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.

Тобто, застосування судом до суб`єкта владних повноважень вимог ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2018 р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано неправомірною відмову Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у поновленні, на виконання вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", його пенсійних прав, порушених внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, щодо проведення призначення та перерахунку, призначеної з жовтня 2011 року пенсії за віком, у відповідності до вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу"; визнано неправомірними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника Ізюмського міського голови ОСОБА_2 , які полягають у несвоєчасній виплаті заробітної плати; неналежної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; ненаданні належних довідок про заробітну плату, що призвело до порушення права на своєчасне призначення та отримання пенсії належного рівня; зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області видати ОСОБА_1 для подання до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки: про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь -які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до закону України "Про державну службу", затверджену постановою Пенсійного фонду України № 5-1 від 14.02.2011 р. за період з жовтня 2009 року по вересень 2011 року включно, з врахуванням ОСОБА_1 заробітної плати за цей період та сплачених у відповідності до законодавства обов`язкових платежів та зборів; про складові заробітної плати ( посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", затверджену постановою Пенсійного фонду України № 5-1 від 14.02.2011 р., станом на дату виникнення права на призначення пенсії державного службовця 17.10.2011 р., з врахуванням всіх сум заробітної плати, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, включаючи індексацію заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати; зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з жовтня 2011 року перерахунок та виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії у відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 80% середньомісячної заробітної плати за останні 24 календарні місяці, перед зверненням за пенсією, а саме з жовтня 2009 року по вересень 2011 року, з яких сплачено єдиний соціальний внесок, включаючи індексацію виплаченої заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати, з урахуванням вже проведених виплат пенсії за віком; зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області проводити щомісячні виплати перерахованої пенсії державного службовця, з виплатою заборгованості, що утворилась внаслідок проведення перерахунку пенсії.

Як вбачається з заяви від 07.04.2024 р., поданої в порядку 383 КАС України, позивач фактично не погоджується та просить скасувати розпорядження № 842-ВС від 10.10.2023 р. керівника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області Ізюмського міського голови Марченка В.В. про субвенцію з місцевого бюджету, яке не було предметом позову у справі № 623/2002/16-а.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що вищевказана заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку ст. 383 КАС України, оскільки спірні правовідносини не стосуються виконання судового рішення у справі № 623/2002/16-а.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.12.2024 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 379, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.12.2024 р. по справі № 623/2002/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. .

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 03.02.2025 року