Постанова

від 23.01.2025 по справі 140/4958/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/4958/24 пров. № А/857/25964/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

за участю секретаряКулабухової М.М.,

представника апелянта Савчук Ю.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Городоцької міської ради Хмельницької області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Димарчук Т.М. о 10 год. 44 хв. у м. Луцьк, повне судове рішення складено 03 жовтня 2024 року) у справі № 140/4958/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Універсам» до Городоцької міської ради Хмельницької області про визнання протиправними та нечинними рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог визнати протиправним та нечинним рішення від 14.07.2023 №48 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області» та №49 від 14.07.2023 «Про затвердження середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області».

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що оскаржувані рішення прийняті регуляторним органом місцевого самоврядування та стосується невизначеного кола осіб (оскільки затверджує нормативну грошову оцінку земельних ділянок, орендарі/користувачі яких можуть змінитися), вказане рішення може бути застосовано неодноразово (у разі зміни користувача). В порушення вимог статей 8, 9, 13, 34 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1160-IV) відповідачем не було опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту та відповідно не було надано позивачу та іншим особам термін для надання зауважень та пропозицій щодо прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, відповідач порушив порядок оприлюднення вказаного рішення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними на нечинними рішення Городоцької міської ради Хмельницької області №48 від 14.07.2023 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області» та №49 від 14.07.2023 «Про затвердження середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області».

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних рішень №48 від 14.07.2023 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області» та №49 від 14.07.2023 «Про затвердження середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області» Городоцька міська рада не дотримала вимог, передбачених Законом № 1160-IV.

Так, в порушення вимог ч. 2 ст. 13, ч. 5 ст. 9 Закону №1160-IV, відповідач не оприлюднив шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації повідомлення про оприлюднення проектів регуляторних актів.

На думку суду першої інстанції, порушення вимог Закону №1160-IV щодо обов`язкового опублікування повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту порушує такий принцип державної регуляторної політики, як прозорість та врахування громадської думки, позбавляє права фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань надати зауваження та пропозиції.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що Городоцька міська рада не оприлюднювала проекти оскаржуваних рішень, оскільки не зобов`язана була цього робити в силу ч.10 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389 VІІІ (далі - Закон №389) згідно якої у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги п. 3 ч. 1 (у частині оприлюднення проектів актів), ч. 4 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач, в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 05.01.2021 Городоцька міська рада Хмельницької області прийняла рішення №33 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області», яким: затвердила технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області розроблену товариством з обмеженою відповідальністю Подільський земельний центр; затвердила базову вартість одного квадратного метра міста Городок Хмельницького району Хмельницької області в розмірі 98, 48 грн; ввела в дію нормативну грошову оцінку земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області з 01.01.2021.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі №140/304/23 за позовом ПП «Універсам» до Городоцької міської ради, визнано протиправним та нечинним рішення Городоцької міської ради Хмельницької області від 05.01.2021 №33 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області». Рішення набрало законної сили 07.06.2023 та було залишено в силі Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.11.2023.

14.07.2023 Городоцька міська рада Хмельницької області прийняла рішення №48 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області», яким: затвердила технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області розроблену товариством з обмеженою відповідальністю Подільський земельний центр. Ввела в дію нормативну грошову оцінку земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області з 01.01.2024 (а.с.8). Зі змісту затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки землі вбачається, що базова вартість одного квадратного метра міста Городок Хмельницької області становить 98,48 грн.

Цього ж дня Городоцька міська рада Хмельницької області прийняла рішення №49 від 14.07.2023 «Про затвердження середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області», яким затвердила середню (базову) вартість одного квадратного метра земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області в розмірі 98, 48 грн та вказала, що середня (базова) вартість одного квадратного метра земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства

Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Частинами 1-3 ст. 201 ЗК України передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 №1378-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно із ч. 5 ст. 5 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

За приписами частин 1, 4 ст. 23 Закону № 1378-IV технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).

Відповідно до ст.25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 Закону №280/97-ВР визначено перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, серед іншого, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (п. 34-35 ч. 1).

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 1378-IV технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Частинами 1, 2, 10 ст. 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З аналізу наведеного вище слідує, що до повноважень Городоцької міської ради Хмельницької області належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку.

За приписами частин 5, 11 та 12 ст. 59 Закону №280/97-ВР Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ст. 1 Закону № 1160-IV регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.

Згідно зі ст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, що із системного аналізу вказаних нормативно-правових актів слідує, що оскаржувані рішення Городоцької міської ради Хмельницької області №48 від 14.07.2023 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області» та №49 від 14.07.2023 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області» є нормативно-правовими регуляторними актами, оскільки прийняті уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, змінюють норми права, поширюються на невизначене коло осіб (платників податку з плати за землю, орендарів земельних ділянок, коло яких не є конкретно визначеним, оскільки рішення не персоніфікує коло суб`єктів, на які поширюється його дія) та спрямовані на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання.

Разом з цим, позивач звертаючись до суду з позовними вимогами покликався на те, що в порушення вимог статей 8, 9, 13, 34 Закону №1160-IV відповідачем не було опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту та відповідно не було надано позивачу та іншим особам термін для надання зауважень та пропозицій щодо прийняття оскаржуваного рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що чинним законодавством передбачено порядок підготовки, опрацювання, оцінки та оприлюднення регуляторного акту, забезпечення виконання зазначеного порядку є зазвичай обов`язковою передумовою прийняття всіх регуляторних актів. Недотримання процедури прийняття регуляторного акта є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Суд першої інстанції зокрема дійшов висновку, що в порушення вимог ч. 2 ст. 13, ч. 5 ст. 9 Закону №1160-IV, відповідач не оприлюднив шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації повідомлення про оприлюднення проектів регуляторних актів.

На думку суду першої інстанції, порушення вимог Закону №1160-IV щодо обов`язкового опублікування повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту порушує такий принцип державної регуляторної політики, як прозорість та врахування громадської думки, позбавляє права фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань надати зауваження та пропозиції.

Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.

Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженому Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Пунктами 2, 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і станом на час розгляду справи судом воєнний стан не скасовано.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану».

Визначення воєнного стану наводиться у ст. 1 згаданого вище Закону, за яким воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За правилами частин 1, 2 та 10 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

У період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги п. 3 ч. 1 (у частині оприлюднення проектів актів), ч. 4 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».

Статтю 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» доповнено частиною десятою згідно із Законом України від 12.05.2022 № 2259-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану».

Частина 10 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» набула чинності 20.05.2022.

Статтею 13 цього ж Закону встановлено, що нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які стосуються прав і свобод людини і громадянина, що обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану, тимчасово не застосовуються.

Правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

У пункті 2 Указу Президента України, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан, що тривав станом на момент прийняття відповідачем спірних рішень і наразі не закінчився, міститься імперативна вказівка глави держави, адресована, зокрема й органам місцевого самоврядування, запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Видаючи Указ про введення воєнного стану в Україні, Президент України діяв як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина і такий статус закріплений за главою держави у нормах частини другої статті 102 Конституції України.

Отже запровадження воєнного стану як особливого правового режиму обумовлено необхідністю забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави й на практиці реалізується неухильним виконанням усіма вимог Конституції та, зокрема, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», актів Президента України, які врегульовують правовідносини у державі під час дії воєнного стану, інших релевантних такому предмету правового регулювання актів національного законодавства та міжнародного права шляхом запровадження та здійснення передбачених вищезгаданим Законом заходів та повноважень.

З викладеного вище також констатується, що у період дії воєнного стану як особливого правового режиму органи місцевого самоврядування, які у своїй діяльності керуються, окрім іншого Конституцією та законами України, актами Президента України, зокрема Указами, зобов`язані запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження з метою забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не можуть відмовлятись від їх здійснення і відступати від вимог закону, який врегульовує правовідносини у державі під час дії правового режиму воєнного стану.

Питання щодо здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування повноважень в умовах воєнного стану регламентовані ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у ч. 10 якої наведено імперативні приписи, зокрема, про те, що у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

А тому, застосування спрощеної регуляторної процедури ухвалення оскаржуваних рішень без урахування визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» обумовлено реалізацією дискреційних повноважень відповідача з метою забезпечення ефективного та належного виконання у період воєнного стану покладених на Ужгородську міську раду завдань.

Ба більше, Верховний Суд в постанові від 04.11.2024 у справі №260/1011/23 звернув увагу на імперативність приписів ч. 10 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які не дають органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам інших варіантів поведінки, окрім як у період дії воєнного стану не поширювати на усі без виключення акти, у тому числі регуляторного характеру, вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Інших варіантів дій відповідач, який керується спеціально - дозвільним типом поведінки, у спірних правовідносинах не мав, інакше це суперечило б приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Врахуванню підлягає і те, що вищевказана норма Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не містить будь - яких винятків чи застережень стосовно видів актів органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, на які у період дії воєнного стану не поширюються вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не виокремлює, у якій саме частині цей Закон не застосовується у період дії воєнного стану.

Така правова конструкція та спосіб формулювання норм ч. 10 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» дали Верховному Суду підстави для висновку про те, що у період дії воєнного стану вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не поширюються у повному обсязі на усі без винятку акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, у тому числі щодо розроблення, розгляду, прийняття та оприлюднення проєктів таких актів у порядку, встановленому згаданим вище Законом.

Разом з цим, апеляційний суд застерігає, що таке правове регулювання спірних правовідносин у період дії воєнного стану жодним чином не звільняє органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб від обов`язку неухильного дотримання усіх інших вимог національного законодавства та актів міжнародного права, які ставляться до діяльності та рішень зазначених органів та осіб у цих відносинах, а лише надають їм повноваження під час дії воєнного стану оперативно, у спрощеному та прискореному порядку приймати передбачені законом акти без врахування вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» з тією метою, щоб забезпечити у цей час належне та безперервне функціонування органів місцевого самоврядування і комунального сектору економіки.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач при прийнятті у період дії воєнного стану оскаржених рішень без врахування вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» діяв в межах передбачених законом повноважень.

Така позиція апеляційного суду узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування ч. 10 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», викладеними у постановах від 28.11.2023 у справі № 640/10063/22, від 13.02.2024 у справі № 320/5934/22 та від 04.11.2024 у справі 260/1011./23, за змістом яких у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування поширюються обмеження щодо виконання вимог, зокрема Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Городоцької міської ради Хмельницької області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі № 140/4958/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 03 лютого 2024 року