Постанова

від 31.01.2025 по справі 140/5030/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/5030/24 пров. № А/857/24126/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої суддіМатковської З.М.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі №140/5030/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПРІМ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень (головуючий суддя першої інстанції Денисюк Р.С., місце ухвалення м. Луцьк, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, дата складання повного тексту 27.08.2024),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біопрім» (далі ТзОВ «Біопрім», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000672/1 від 10.11.2023, № UA205140/2023/000684/2 від 20.11.2023 та карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/033297 від 10.11.2023, № UA205140/2023/033383 від 20.11.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Волинської митниці митні декларації (далі МД), однак службовими особами Волинської митниці було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000672/1 від 10.11.2023, № UA205140/2023/000684/2 від 20.11.2023 та картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/033297 від 10.11.2023, № UA205140/2023/033383 від 20.11.2023. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із такими рішеннями та зазначає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. Подані документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

З врахуванням наведеного просив позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного суду від 27 серпня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000672/1 від 10.11.2023, № UA205140/2023/000684/2 від 20.11.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033298 від 10.11.2023, №UA205140/2023/033383 від 20.11.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопрім» судові витрати у розмірі 19304,67 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої за основним методом визначення митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності.

Виявлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті витребуваними митницею документами або ж додатково пояснені, проте відмова декларанта засвідчила відсутність зацікавленості останнього у доведенні заявленого розміру митної вартості товару. Таким чином, декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості.

Таким чином, підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення розбіжностей, які унеможливлювали визнання заявленої декларантом за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. За наведених умов митниця зобов`язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, визначених МКУ.

Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей.

Також, апелянт зауважує, що з огляду на все вищезазначене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000672/1 від 10.11.2023, №UA205140/2023/000684/2 від 20.11.2023 є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законним та обґрунтованим.

Як наслідок, апелянт зазначає, що відмовляючи у митному оформленні діяв на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Вказує, що відповідачем не було підтверджено належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей одо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім цього, у відзиві просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6 500 грн.

Відповідач подав клопотання, в якому просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу або зменшити її розмір.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 01.02.2023 між ТО «Біопрі» (покупець) та компанією NHU EUROPE GmbH (Німеччина) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №01-02/23, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує на умовах цього договору товар згідно специфікацій. Кількість, ціна і вантажовідправник товару вказані в специфікаціях до цього договору. Умови оплати 100% протягом 30 днів з дня інвойсу, якщо інше не передбачено в специфікації. Валюта платежу євро, якщо інше не вказано в специфікації. Умови поставки визначаються в специфікаціях до цього договору (а.с.20-21).

Відповідно до специфікації від 07.11.2023 №27 сторони погодили про поставку на умовах CPT Луцьк товару на загальну суму 33600,00 євро (а.с.22).

09.11.2023 компанією NHU EUROPE GmbH складено інвойс №611077 на поставку товар «таурин харчовий» на загальну суму 33600,00 євро, умови поставки CPT Луцьк, умови оплати сплата впродовж 30 днів від дати рахунку-фактури (інвойсу) (а.с. 23, 24-25 переклад).

10.11.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: «таурин харчовий, 21000 кг, у формі білого кристалічного порошку. Вміст діючої речовини 99,5% - 99,8%» декларант позивача подав до Волинської митниці МД №23UA205140094928U4 (а.с. 18). Фактурна вартість товару становить 33600,00 євро (еквівалентно 1294356,00 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). До митної декларації додано: зовнішньоекономічний контракт № 01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №27 від 07.11.2023; інвойс №611077 від 09.11.2023; міжнародна товаротранспортна накладна б/н від 02.11.2023; прайс-лист б/н від 29.09.2023; експортна митна декларація країни відправлення №23DE523019551804B5 від 07.11.2023; лист-підтвердження продажу №515293 від 29.09.2023; інформаційний лист б/н від 14.04.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; банківський платіжний документ проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT, що підтверджує оплату за оцінюваний товар за попередню поставку; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями з порівняльним аналізом цін на оцінюваний товар на Європейському ринку (а.с.37).

На електронне повідомлення митниці декларант позивача надав податкову накладну від 06.09.2023 №89, а також лист ТОВ «Біопрім» від 10.11.2023 №10/11/2023-1 (а.с. 38).

10.11.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000672/1 (а.с.16) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033298 (а.с.17).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 10.11.2023 №UA205140/2023/000672/1 зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в декларації країни відправлення №23DE523019551804B5 від 07.11.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі № 611077 від 09.11.2023; відповідно до ТСД, країна відправлення товару - Німеччина, проте країна походження товару - Китай, проте декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів). Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно заявленої вартості декларантом. Декларантом на вимогу митниці надано: податкову накладну №89 від 06.09.2023, лист ТОВ «Біопрім» №10/11/2023-1 від 10.11.2023. Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом №10/11/2023-1 від 10.11.2023. Митницею відповідно до положень статей 55 та 57 МК України з декларантом проведена консультація шляхом обміну електронними повідомленнями щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 МК України, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар - 2,67 дол.США/кг за МД №UA209230/2023/94281 від 06.09.2023 (а.с. 16).

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140095025U5 від 10.11.2023 (а.с. 19).

Також відповідно до специфікації від 03.11.2023 №26.2 до контракту № 01-02/23 від 01.02.2023 сторони погодили про поставку на умовах CPT Луцьк товару на загальну суму 79750,00 євро (а.с.48).

08.11.2023 компанією NHU EUROPE GmbH складено інвойс №611062 на поставку товару «вітамін А 1000000МО/г кормового призначення» на суму 18700,00 євро, «вітамін D 3500000 I.U./g Feed Grade» на суму 13800,00 євро та «вітамін Е 50% Feed Grade» на суму 20250,00 євро, а всього на загальну суму 52750,00 євро. Визначені умови поставки CPT Луцьк, умови оплати сплата впродовж 30 днів від дати рахунку-фактури (інвойсу) (а.с. 49, 50-51 переклад) та інвойс № 611088 на поставку товару «вітамін Е 50 % кормового призначення» на суму 27000 євро. Визначені умови поставки CPT Луцьк, умови оплати сплата впродовж 30 днів від дати рахунку-фактури (інвойсу) (а.с. 52, 52 зворот-53 переклад).

20.11.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару 1: «порошкоподібна форма вітаміну Е: вітамін Е 50% Feed Grade кормовий, 7000 кг. Містить діючу речовину DL альфо-токоферолу ацетат 50 %. Допоміжна речовина: діоксид кремнію до 1 кг. Кормова добавка призначена для збалансування і збагачення раціонів сільськогосподарських тварин та птиці вітаміном Е/280. Торговельна марка - NHU. Виробник Shandong NHU Vitamin Co. Країна виробництва: CN»; товару 2 «порошкоподібна форма вітаміну А: Вітамін А 1000000 МО кормовий 1000 к. використовують для збагачення комбікормів для свійських тварин, птиці та риби вітаміном А/40 паперових мішків по 25кг. Торговельна марка - NHU. Виробник Zhejiang NHU Compani LTD. Країна виробництва: CN»; товару 3 «порошкоподібна форма вітаміну D: Вітамін D 3 500.000 I.U./g Feed Grade 2000 кг. Діюча речовина холекальцефиферол не менше 500000 Мо/г. Використовують для збагачення комбікормів для свійських тварин, птиці та риби вітаміном D3 /80 картонних мішків по 25 кг. Торговельна марка - NHU. Виробник Zhejiang NHU Compani LTD. Країна виробництва: CN» декларант позивача подав до Волинської митниці МД №23UA205140097188U4 (а.с. 44). Фактурна вартість товару становить 79750,00 євро (еквівалентно 1854949,95 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 1854949,95 грн.

До митної декларації додано: зовнішньоекономічний контракт № 01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №26.2 від 03.11.2023; інвойси №611062 та №611088 від 08.11.2023; міжнародні товаротранспортні накладні б/н від 01.11.2023 та від 03.11.2023; прайс-лист б/н від 01.11.2023; експортна митна декларація країни відправлення від 03.11.2023 №23DE523019508846B8; експортна митна декларація країни відправлення від 03.11.2023 №23DE523019513170B0 та ін.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунки сплачено (а.с. 68).

На електронне повідомлення митниці декларант позивача надав податкові накладні від 12.10.2023 № 160, від 20.10.2023 №250, від 27.10.2023 № 314, від 01.09.2023 № 8, а також лист ТОВ «Біопрім» від 20.11.2023 №20/11/2023-1 (а.с. 69).

20.11.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000684/2 (а.с. 41-42) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033383 (а.с.43).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 20.11.2023 №UA205140/2023/000684/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в деклараціях країни відправлення № 23DE523019508846B8, 23DE523019513170B0 від 03.11.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсах № 611062, 611088 від 08.11.2023; відповідно до CMR б/н від 01.11.2023 та б/н від 03.11.2023 відправлення вантажу з BARDOWICK, Німеччина, країна походження товару Китай, проте декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів); прайс-лист товару б/н від 01.11.2023 є пропозицією від відправника NHU EUROPE GmbH, а не виробників товарів, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Митницею відповідно до положень статей 55 та 57 МК України з декларантом проведена консультація шляхом обміну електронними повідомленнями щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 МК України, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар 1 8,89 дол.США/кг за МД №UA205140/2023/031965 від 24.04.2023, товар 2 23,21 дол.США/кг за МД №UA205140/2023/030157 від 17.04.2023, товар 3 7,90 дол.США/кг за МД №UA205140/2023/092628 від 03.11.2023 (а.с 41-42).

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140097522U1 від 20.11.2023 (а.с.46-47).

Позивач, не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товару та картками відмови, звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема:

за МД №23UA205140094928U4 від 10.11.2023 декларантом позивача було подано: зовнішньоекономічний контракт № 01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №27 від 07.11.2023; інвойс №611077 від 09.11.2023; міжнародна товаротранспортна накладна б/н від 02.11.2023; прайс-лист б/н від 29.09.2023; експортна митна декларація країни відправлення №23DE523019551804B5 від 07.11.2023; лист-підтвердження продажу №515293 від 29.09.2023; інформаційний лист б/н від 14.04.2023;

за МД від 20.11.2023 №23UA205140097188U4 декларантом позивача подано: зовнішньоекономічний контракт № 01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №26.2 від 03.11.2023; інвойси №611062 та №611088 від 08.11.2023; міжнародні товаротранспортні накладні б/н від 01.11.2023 та від 03.11.2023; прайс-лист б/н від 01.11.2023; експортна митна декларація країни відправлення від 03.11.2023 №23DE523019508846B8; експортна митна декларація країни відправлення від 03.11.2023 №23DE523019513170B0 та ін.

Відтак, суд вважав, безпідставною вимогу митного органу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з вимогами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Проаналізувавши наведені положення, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції враховує, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама по собі не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У цій справі спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналізуючи доводи апелянта та матеріали справи колегія суддів враховує, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митними деклараціями документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Зокрема, разом з МД №23UA205140097188U4 додано: зовнішньоекономічний контракт № 01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №26.2 від 03.11.2023; інвойси №611062 та №611088 від 08.11.2023; міжнародні товаротранспортні накладні б/н від 01.11.2023 та від 03.11.2023; прайс-лист б/н від 01.11.2023; експортна митна декларація країни відправлення від 03.11.2023 №23DE523019508846B8; експортна митна декларація країни відправлення від 03.11.2023 №23DE523019513170B0 та ін.

Водночас, до МД№23UA205140094928U4 додано: зовнішньоекономічний контракт № 01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №27 від 07.11.2023; інвойс №611077 від 09.11.2023; міжнародна товаротранспортна накладна б/н від 02.11.2023; прайс-лист б/н від 29.09.2023; експортна митна декларація країни відправлення №23DE523019551804B5 від 07.11.2023; лист-підтвердження продажу №515293 від 29.09.2023; інформаційний лист б/н від 14.04.2023.

Апеляційний суд вважає, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Подані Позивачем митні декларації країни відправлення №23DE523019551804B5 від 07.11.2023, № 23DE523019508846B8, 23DE523019513170B0 від 03.11.2023 є експортними

супровідними документами, які оформлюються та видаються декларанту (продавцю) митницею відправлення. Так, згідно ст. 796а вищевказаного Регламенту Комісії (EEC) №2454/93 від 2 липня 1993 (CCIP) митниця експорту надає дозвіл на випуск товарів шляхом видачі декларанту експортного супровідного документа. Експортний супровідний документ повинен відповідати зразку та приміткам у Додатку 45g. Якщо експортний вантаж складається з більш ніж одного найменування, експортний супровідний документ повинен бути доповнений переліком товарів, що відповідає зразку та приміткам у Додатку 45h. Він є невід`ємною частиною експортного супровідного документа.

Що стосується зауважень апелянта до висновків суд першої інстанції щодо прайс-листа, то апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.06.2022р. у справі №460/2674/20.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 у справі №820/307/17, митний орган має право відійти від законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Отже, лише наявність розбіжностей в документах чи ознак їх підробки, відсутність в документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, є підставою для витребування додаткових документів у декларанта. Разом з тим, апелянт не надав доказів того, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності чи мають ознаки підробки.

Щодо твердження апелянта що країна відправлення товару Німеччина, проте країна походження товару Китай, а декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів), оскільки відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, під кодом 4104 у митній декларації зазначається зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Згідно товаросупровідних документів, у митних деклараціях №23UA205140094928U4, №23UA205140097188U4 виробляє свій товар в Китаї, привозить його до Німеччини та продає його, зокрема в Україну, що на думку суду, не впливає на визначення митної вартості.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Апелянт також вказує на те, що під час порівняння рівня заявленої декларантом митної вартості товару з митною вартістю такого ж товару, інформація щодо якого внесена до ЄАІС Держмитслужби, встановлено, що вартість заявленого до митного оформлення товару є меншою від мінімального рівня митної вартості, інформація щодо якої міститься в ЄАІС.

На підтвердження наведеної обставини відповідачем подано до суду скріншоти Рівня цін по ЦБД щодо кожного рішення. Щодо Рішення №UA205140/2023/000672/1, умови запиту рівня цін ЦБД по товару №1 - Сполуки з амінною функціональною групою: Taurine Food Grade /Таурін харчовий/ - вказуються з 06.09.2023 по 07.09.2023р. Стосовно Рішення №UA205140/2023/000684/2 умови запиту рівня цін ЦБД по товару №1 - Порошкоподібна форма вітаміну Е: Vitamin Е 50% Feed Grade /Вітамін Е 50% кормовий/ - вказуються з 24.04.2023 по 25.04.2023р., по товару №2 - Порошкоподібна форма вітаміну A: Vitamin A 1.000.000 I.U./g Feed Grade/Вітамін A 1000000 МО кормовий - вказуються з 17.04.2023 по 18.04.2023р, по товару №3 - Порошкоподібна форма вітаміну D - Vitamin D3 500.000 I.U./g Feed Grade - з 03.11.2023 по 04.11.2023р.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами позивача про те, що із наведених вище скріншотів слідує, що вибірка по оформленню подібних товарів робилася лише за два дні по одній митній декларації щодо кожного товару.

Крім цього, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Також наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. (постанова Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №815/228/17).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000672/1 від 10.11.2023, № UA205140/2023/000684/2 від 20.11.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033298 від 10.11.2023, №UA205140/2023/033383 від 20.11.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта в частині завищених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просив при задоволенні даного адміністративного позову стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань митниці понесені судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 7854,67 грн, витрат на правничу допомогу в сумі 23000,00 грн та витрат, пов`язаних із залученням перекладача, в сумі 8600,00 грн (а.с. 169-170).

На підтвердження обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги №07/07/2020 від 07.07.2020, укладеного між ТОВ Біопрім та адвокатом Бондаренко Г.П., за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов`язувався оплатити надання правничої допомоги.

За правилами, визначеними у розділі 4 даного договору, розмір гонорару адвоката встановлюється за домовленістю сторін, в тому числі, шляхом підписання додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору. Обсяг наданої правничої допомоги та її вартість (розмір гонорару) зазначаються в акті наданих послуг (а.с. 78-80).

У додатковій угоді №2 від 07.09.2023 до вищевказаного договору сторони погодили вартість послуг адвоката залежно від їх виду (а.с. 172).

Згідно з актом наданих послуг від 19.07.2024 адвокатом надані позивачу наступні послуги: правовий аналіз документів клієнта з метою вирішення питання доцільності звернення до суду для захисту порушених прав 2000,00 грн, підготовка та подання до Волинського окружного адміністративного суду позову про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 15000,00 грн, підготовка та подання до суду та направлення відповідачу відповіді на відзив 6000,00 грн. Загальна сума наданих послуг становить 23000,00 грн (а.с.174).

На підставі рахунку-фактури від 19.07.2023 №19/07/2023 ТОВ Біопрім сплатило адвокату Бондаренко Г.П. кошти в сумі 23000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.07.2023 №555652907.1 (а.с. 174-175).

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що беручи до уваги час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заявлена до відшкодування сума витрат 23000 грн. є неспівмірною до наданих послуг.

Натомість оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 5000,00 грн, а решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Також колегія суддів апеляційного суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зменшення витрат за переклад, оскільки не всі документи, а лише їх частина мала безпосереднє значення для вирішення спору, а такі документи, як прайс-листи та лист-підтвердження продажу № 515293 від 29.09.2023 не мають значення в цілях визначення митної вартості у межах цього спору, а також зважаючи на обсяг послуг, складність роботи (в контексті обсягу тексту на сторінці), підстави для відшкодування позивачу у повному обсязі витрат на залучення перекладача (для перекладу документів у справі) відсутні.

Керуючись принципом співмірності цих витрат обсягу виконаної роботи (з урахуванням кількості текстової інформації, перекладеної на українську мову, у документах, що є письмовими доказами у справі та мають значення для вирішення спору), на користь позивача за рахунок відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що належить стягнути витрати у розмірі 6450,00 грн, що становить вартість перекладу рахунків-фактур, митних декларацій та міжнародної товарно-транспортної накладної з їх нотаріальним засвідченням підпису перекладача

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмір 6000 грн.

Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що на підтвердження обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію ордеру про надання правничої допомоги Серії АІ №1560876 від 04.03.2024 року, укладеного між ТОВ «БІОПРІМ» та адвокатом Бондаренко Г.П.

Згідно з актом наданих послуг від 31.10.2024 адвокатом надані позивачу наступні послуги: підготовка та подання до Восьмого апеляційного адміністративного суду та направлення відповідачу відзиву на апеляційну скаргу у справі №140/ 5030/241

На підставі рахунку-фактури від 30.10.2024 №30/10/2024 ТОВ «БІОПРІМ» сплатило адвокату Бондаренко Г.П. кошти в сумі 6500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.10.2024 №637037271.1.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Як було вказано вище, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Апеляційний суд зазначає, що положення відзиву на апеляційну скаргу в переважній більшості дублюють положення позовної заяви. Разом з тим, необхідно врахувати, що на момент підготовки відзиву на апеляційну скаргу представник позивача вже був ознайомлений із фактичними обставинами справи, а також ним вивчалися законодавство та судова практика у справах щодо оскарження рішень про визначення коду товару, що значним чином спрощувало його роботу та не потребувало значних затрат для підготовку відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів зауважує, що правова позиція відповідача не змінювалася, необхідності вивчати додаткові джерела права під час підготовки відзиву на апеляційну скаргу не було. Позивач був обізнаний із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами та доводами, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

Таким чином, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача загальну суму витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1500 грн.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі №140/5030/24 без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопрім» судові витрати у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот ) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. В. Ніколін