Ухвала

від 31.01.2025 по справі 732/668/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/668/24

Головуючий у першій інстанції Лиманська М.В.

Апеляційне провадження № 22-з/4823/35/25

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Агропромисловий кооператив «Старосільський»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи заяву Агропромислового кооперативу «Старосільський» про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Агропромислового кооперативу «Старосільський» на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до АПК «Старосільський», в якому просила достроково розірвати договір оренди землі, укладений 15 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та відповідачем, предметом якого є земельна ділянка площею 4,8995 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0429, яка розташована на території Андріївської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та припинити речове право право оренди вказаної земельної ділянки, яке зареєстровано за АПК «Старосільський».

Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений 15 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський», предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 4,8995 га, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0429, та припинено речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0429, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський». Стягнуто з АПК «Старосільський» на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн сплаченого судового збору.

04 липня 2024 року арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф., діючи від імені АПК «Старосільський», звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі і призначити справу до нового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2024 року заяву арбітражного керуючого АПК «Старосільський» Кучака Ю.Ф. про перегляд заочного рішення по справі № 732/668/24 за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі залишено без задоволення.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року апеляційну скаргу АПК «Старосільський» задоволено частково. Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2024 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі закрито. Роз`яснено позивачці, що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції, та її право протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Копію наведеної вище постанови суду отримано ОСОБА_1 02 січня 2025 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується трекінгом з офіційного сайту «Укрпошта» (а.с. 193-194).

13 січня 2025 року до апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій він просив стягнути на користь АПК «Старосільський» сплачений судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення у справі та апеляційної скарги на рішення суду за рахунок позивачки в загальному розмірі 2 664,64 грн.

Мотивуючи заяву, посилався на те, що Чернігівським апеляційним судом не вирішувалось питання щодо нового розподілу судових витрат, а саме, витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій за скасування заочного рішення та закриття провадження у справі. Правовою підставою для компенсації таких витрат зазначав положення ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

У наданих письмових запереченнях ОСОБА_1 , не погоджуючись з доводами заяви щодо необхідності покладення на сторону позивача понесених відповідачем витрат по сплаті судового збору, просила відмовити у її задоволенні. ОСОБА_1 наголошувала на тому, що звернення з цим позовом не є необґрунтованим та спрямоване виключно на захист в судовому порядку її законних прав та інтересів, оскільки право розірвати договір оренди успадкованої нею земельної ділянки чітко визначено умовами самого договору оренди, і саме через недобросовісну поведінку відповідача вона позбавлена можливості використовувати належне їй майно на власний розсуд.

Указувала, що лише після її звернення з позовом стало відомо про відкриття провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський». Питання обґрунтованості заявлених позовних вимог або зловживання процесуальними правами стороною позивача апеляційним судом не з`ясовувалося. Оскільки провадження у справі закрито через те, що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції, апеляційним судом спір по суті не вирішувався і винесена за підсумком розгляду апеляційної скарги постанова не є остаточним рішенням у справі. Відповідно, Чернігівський апеляційний суд не є тим судом, який у даному випадку уповноважений здійснювати розподіл судових витрат.

У судове засідання апеляційного суду, призначене на 08 год. 50 хв 31 січня 2025 року учасники справи або їх представники, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з`явилися.

За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Вислухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що заява АПК «Старосільський» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Законодавство України однією з умов розгляду справи судом визначило сплату судового збору в розмірі та у випадках, визначених законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, підстави для звільнення від сплати та повернення судового збору визначає ЗУ «Про судовий збір».

Судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст. 1 ЗУ «Про судовий збір»). Відтак держава визначає сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі позовної заяви до суду.

Стаття 9 ЗУ «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч. 2 ст. 255 ЦПК України).

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення по суті вимог у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду. Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 141 ЦПК України).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір»).

Таким чином, у разі закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями постановити за заявою позивача ухвалу про її передачу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, а тому її розгляд не закінчується і продовжується компетентним судом, за результатом якого буде здійснено розподіл судових витрат.

Системний аналіз ч. 13 ст. 141 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що в разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не змінює рішення або не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на абз. 1 п. 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, відсутні підстави вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або в порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.

Судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

Відтак і відсутні підстави для повернення судового збору в разі закриття провадження у справі та передачі справи за підсудністю іншому суду, де справа розглядається фактично, з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, класичне застосування ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» не слід вважати таким, що відповідає змінам, які крізь призму часу відбулися з процесуальними кодексами, щодо повернення судового збору під час направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією до належного суду, адже закриття провадження у справі з підстави направлення її до розгляду до суду належної юрисдикції для продовження розгляду таким судом не припиняє її розгляд.

Судовий розгляд справи продовжується судом, до юрисдикції розгляду якого вона віднесена законом. У такому випадку остаточний розподіл судових витрат, зокрема й відшкодування стороні, на користь якої буде прийняте рішення по суті спору, вирішуватиметься судом за результатами розгляду справи. Таке вирішення питання про повернення судового збору буде відповідати балансу інтересів держави на отримання компенсації витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства, а також інтересам особи на фактичне здійснення самого правосуддя.

Задоволення такого клопотання судом, до юрисдикції якого не віднесений розгляд певної категорії справ, здійснюватиметься не судом, встановленим законом у розумінні ст. 6 Конвенції. У таких випадках повернення судового збору з державного бюджету унеможливить розподіл судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи, що суперечитиме принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої прийняте судове рішення, за рахунок сторони, проти якої постановлено рішення.

Отже, щоб повернення судового збору у випадку закриття провадження у справі відповідало принципам верховенства права, добросовісності, справедливості та розумності, це процесуальне питання слід вирішувати після закінчення встановленого ч. 1 ст. 256 ЦПК України строку на подання заяви позивачем про направлення справи для продовження розгляду судом за встановленою юрисдикцією. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду у п. 126 вказаної постанови для забезпечення єдності судової практики щодо питання повернення судового збору у разі закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України виснувала, що:

- у разі закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у випадку, коли сторона не звернулася із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого цим Кодексом, за її заявою слід здійснити розподіл судових витрат, повернути судовий збір з державного бюджету;

- у разі закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією) розгляд такої справи не закінчується, а може бути продовжений компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Отже, подання позивачем заяви (у разі закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) про направлення справи за встановленою юрисдикцією унеможливлює повернення судового збору на підставі ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

З матеріалів справи вбачається, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. У цій справі колегія суддів по суті спору нового рішення не ухвалила, а лише закрила провадження у справі в суді цивільної юрисдикції.

Копію постанови Чернігівського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року отримано особисто ОСОБА_1 02 січня 2025 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується трекінгом з офіційного сайту «Укрпошта» (а.с. 193-194).

13 січня 2025 року через систему «Електронний суд» АПК «Старосільський» звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі. На час розгляду апеляційним судом заяви АПК «Старосільський» про ухвалення додаткового рішення десятиденний строк для звернення позивачки із заявою про направлення цієї справи за встановленою юрисдикцією сплив, ОСОБА_1 з відповідною заявою не звернулась.

Як наведено вище, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях

Таким чином, зважаючи на те, що 24 грудня 2024 року постановою Чернігівського апеляційного суду закрито провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, ОСОБА_1 із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого законодавством, не звернулася, колегія суддів дійшла висновку, що АПК «Старосільський» має право на повернення сплаченого за платіжною інструкцією № 623 від 17 жовтня 2024 року судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 453,44 грн (а.с. 115), проте, не за рахунок позивачки, як він просить, а з Державного бюджету України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався із заявою про перегляд заочного рішення, за подання якої відповідно до ч. 6 ст. 285 ЦПК України, ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», сплатив судовий збір в сумі 1 211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 539 від 15 липня 2024 року (а.с. 58).

Ураховуючи особливий порядок оскарження заочного рішення, відповідач був позбавлений можливості оскаржити його в апеляційному порядку без подання заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції. Отже, витрати АПК «Старосільський» по сплаті судового збору за перегляд заочного рішення із застосуванням процедури перегляду заочного рішення, передбаченої главою 11 розділу ІІІ ЦПК України, були необхідними та неминучими, у зв`язку з чим також підлягають поверненню відповідачу з Державного бюджету України.

Вирішуючи заяву АПК «Старосільський», колегія суддів не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, на яку посилається заявник, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, у разі закриття провадження у справі позивачем компенсуються понесені відповідачем витрати виключно внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Водночас ЦПК України не містить правових норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Виходячи із системного тлумачення положень ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.

Таким чином, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат з позивача відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

ОСОБА_1 , вважаючи порушеними права орендодавця, звернулася з позовом до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі. Лише в ході розгляду справи судом першої інстанції стало відомо про відкриття провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський». Отже, апеляційним судом не встановлено, що, звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 діяла недобросовісно.

Колегія суддів виходить з того, що звернення позивачки до суду за захистом порушеного права та її дії, спрямовані на його реалізацію, не суперечать завданням цивільного судочинства і не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на сплату судового збору.

Заявником не наведено доводів щодо необґрунтованості дій позивачки на час звернення з цим позовом у квітні 2024 року. Підстави вважати, що ОСОБА_1 чинила недобросовісно, звернувшись з позовною заявою за правилами цивільної юрисдикції, відсутні. Крім цього, ч. 5 ст. 142 ЦПК України не передбачено можливості компенсації відповідачеві судового збору, сплаченого ним внаслідок необґрунтованих дій позивача, у випадку закриття провадження у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заява АПК «Старосільський» про ухвалення додаткового рішення у справі підлягає частковому задоволенню шляхом постановлення ухвали про повернення заявнику сплачених ним сум судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2024 року та за подання апеляційної скарги на вказане судове рішення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», -

У Х В А Л И В:

Заяву Агропромислового кооперативу «Старосільський» про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

У прийнятті додаткового рішення за заявою Агропромислового кооперативу «Старосільський» відмовити.

Повернути Агропромисловому кооперативу «Старосільський» (код ЄДРПОУ 03798636) з Державного бюджету України:

- сплачений згідно з платіжною інструкцією № 539 від 15 липня 2024 року судовий збір у розмірі 1 211,20 грн;

платник: Кучак Ю.Ф. арбітражний керуючий,

код платника: 2989114074;

рахунок платника: НОМЕР_1 ;

надавач платіжних послуг платника: АТ КБ «ПриватБанк»;

отримувач: ГУК у Черніг. обл/тг м. Городня/22030101;

код отримувача: 37972475;

рахунок отримувача: UA038999980313101206000025693;

надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України;

призначення платежу: Суд. збір, за заявою розпорядника майна АК «Старосільський» а/к Кучак Ю.Ф. у справі № 732/668/24 Городнянський районний суд Чернігів;

- сплачений згідно з платіжною інструкцією № 623 від 17 жовтня 2024 року судовий збір у розмірі 1 453,44 грн;

платник: Кучак Ю.Ф. арбітражний керуючий,

код платника: 2989114074;

рахунок платника: НОМЕР_1 ;

надавач платіжних послуг платника: АТ КБ «ПриватБанк»;

одержувач: ГУК у Черніг. обл/тг мЧернігів;

код одержувача: 37972475;

рахунок одержувача: UA798999980313111206080025739;

надавач платіжних послуг одержувача: Казначейство України;

призначення платежу: 03798636; Судовий збір, за позовом АК «Старосільський», справа № 732/668/24 Чернігівський апеляційний суд.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко