Постанова

від 29.01.2025 по справі 716/1457/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Чернівці

cправа № 716/1457/24

провадження № 822/36/25-ц

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,

за участю секретаря Тодоряка Г.Д.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська Залізниця» на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2024 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Стрілець Я.С.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до АТ «Українська залізниця» про відшкодування шкоди.

У позові посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в Вінницькій області в смт. Глухівці на вул. Привокзальна, 2 на відстані 40 від зупиночної платформи станції «Глухівці» його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув від отримання травм внаслідок наїзду на нього потягу.

За фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020000001267 та розпочато досудове розслідування.

31 березня 2021 року постановою відділу СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції Степанюка О.А. від 31 березня 2021 року, кримінальне провадження № 12021020000001267, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 листопада 2021 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.

Позивач є батьком померлого. Унаслідок смерті ОСОБА_2 він втратив близьку людину, позбавлений можливості отримувати допомогу та підтримку від ОСОБА_2 . Утрата одного з найближчих людей є непоправною і надзвичайно тяжкою.

Просив суд, ухвалити рішення, яким стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 300 000 гривень моральної шкоди.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про відшкодування шкоди задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 100000 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що факт завдання позивачам моральної шкоди внаслідок смерті ОСОБА_2 є доведеним, також судом першої інстанції враховано, що смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок його необережності та порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті, що свідчить про вину потерпілого у виникненні шкоди, і є підставою, із врахуванням вимог розумності та справедливості, для визначення моральної шкоди у розмірі по 100 000 гривень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, АТ «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і незаконним, постановлено внаслідок недоведеності належними та допустимими доказами обставин заподіяння моральної шкоди, які суд визнав встановленими і доведеними, з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування скарги зазначає, що вина та протиправність дій АТ «Укрзалізниці» відсутні. Смерть потерпілого настала через його необережність та через порушення вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті.

Зазначає, що позивачем, в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України, не додано до позовної заяви доказів моральної шкоди, які б підтверджували обставини, зазначені в позові, або наявність підстав для звільнення від доказування.

Також зазначає, що судом першої інстанції не були застосовані положення ст. 164.2.14 Податкового кодексу України, оскільки сума моральної шкоди, завданої смертю родича, підлягає виплаті позивачу без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ІНФОРМАЦІЯ_2 в Хмельницькому районі Вінницької області в селищі Глухівці помер ОСОБА_2 у віці 57 років.

Відповідно до довідки про причину смерті № 155 від 20 листопада 2021 року смерть ОСОБА_2 настала внаслідок отримання відкритої черепно-мозкової травми.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 . Факт родинних стосунків між померлим та позивачем як сином та батьком підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 виданого 24.03.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Заставнівського районного управління юстиції Чернівецької області (а. с. 10).

Постановою слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції Степанюка О.А. від 31 березня 2021 року, кримінальне провадження № 12021020000001267, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 листопада 2021 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України (а. с. 48-49).

Зі змісту постанови вбачається, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 155 від 18.12.2021 року та судово-медичної експертизи одягу та взуття від трупа ОСОБА_2 № 185, 186 від 31.12.2021, встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які призвели до його смерті, отримав в наслідок залізничної травми перебуваючи при цьому у вертикальному положенні.

Органом досудового розслідування також встановлено, що в даній ситуації ОСОБА_2 мав діяти згідно п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.20 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», де вказано наступне. Зокрема, пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо); перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо); при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід; пішоходам забороняється: ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м; знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України та чинного законодавства фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 9 вказаної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до вимог частин 2 та 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов`язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц) та постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 (справа № 336/3665/16-ц).

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачу завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть його сина, порушенням укладу його життя та соціальних зав`язків.

Також, суд першої інстанції вірно встановив, що в даному випадку мала місце груба необережність потерпілого, який в порушення вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України перебував на залізничній колії, що за нормами частини другої статті 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування за завдану шкоду.

За таких обставин, врахувавши фактичні обставини справи, поведінку потерпілого, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Суд першої інстанції у цій справі встановив, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, позивач є батьком загиблого, тому моральна шкода, завдана позивачу смертю її сестри, підлягає відшкодуванню.

При цьому, суд першої інстанції вірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди, з урахуванням фактичних обставин справи та вимог закону, а тому колегією суддів не приймаються, як доводи апеляційної скарги АТ «Українська залізниця», щодо незгоди з висновками суду першої інстанції в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не зазначено в судовому рішенні, що із суми, яка підлягає стягненню, повинні бути сплачені всі необхідні податкові зобов`язання, оскільки вказане передбачено Податковим кодексом України і підлягає застосуванню при виконанні рішення суду.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що в діях відповідача відсутня вина, оскільки потерпілий свідомо допустив настання негативних наслідків, перебуваючи на колії, слід зазначити наступне.

Шкода спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.

Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду, завданої джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови - 04 лютого 2025 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

Н.Ю. Половінкіна